Рішення № 64713253, 06.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2017р. Справа№ 914/2203/16

За позовом: ОСОБА_1, м.Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м.Миколаїв Львівської області

про зобов'язання здійснити викуп простих акцій шляхом укладення договору викупу цінних паперів

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.

при секретарі Зарицькій О.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - представник за довіреністю

від відповідача: Чебачова Ю.О. - представник за довіреністю

Суть спору: позов заявлено ОСОБА_1, м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент», м.Миколаїв Львівської області про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (м.Миколаїв, Львівська обл., ідентифікаційний код юридичної особи 00293025) здійснити обов'язковий викуп у ОСОБА_1 (адреса: 02132, АДРЕСА_1, номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) належних йому 420000 (чотириста двадцять тисяч) простих іменних акції Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» за ціною 30,00 гривень за 1 акцію на загальну суму 12600000,00 гривень (дванадцять мільйонів шістсот тисяч гривень 00 копійок), шляхом укладення договору викупу акцій у запропонованій ним редакції.

Ухвалою суду від 29.08.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2016р. Ухвалою суду від 12.10.2016р. розгляд справи відкладено на 26.10.2016р. Ухвалою суду від 26.10.2016р. за клопотанням позивача строк вирішення спору продовжено на 15 днів та розгляд справи відкладено на 01.11.2016р. В судовому засіданні 01.11.2016р. оголошено перерву до 14.11.2016р. Ухвалами суду від 14.11.2016р. клопотання позивача задоволено та в порядку ст.38 ГПК України витребувано у фірми «CRH Україна» документи та призначено колегіальний розгляд справи.

Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді: Ділай У.І., Мороз Н.В. Ухвалою суду від 16.11.2016р. вказаною колегією суддів справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 07.12.2016р. В судовому засіданні 07.12.2016р. оголошено перерву до 21.12.2016р. та повторно витребувано у відповідача та фірми «CRH Україна» додаткові документи, про що винесено відповідну ухвалу. В судовому засіданні 21.12.2016р. оголошено перерву до 16.01.2017р.

У зв'язку із відпусткою судді Ділай У.І., що унеможливила її участь в судовому процесі, 16.01.2017р. проведено повторний автоматизований розподіл, внаслідок якого у склад колегії увійшла суддя Сухович Ю.О. Ухвалою суду від 16.01.2017р. справу прийнято до провадження в новому складі колегії суддів та відкладено її розгляд на 06.02.2017р.

За клопотанням представника ПАТ «Миколаївцемент» (вх.№50020/16 від 12.12.2016р.) здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».

Представникам сторін роз'яснено права, згідно ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Позивач та його повноважений представник у судове засідання 06.02.2017р. з'явилися, долучили до матеріалів справи додаткові документи на підтвердження своєї правової позиції (вх.№4856/17 від 06.02.2017р.). Позов підтримали повністю з підстав, зазначених у позовній заяві, заяві (вх.№49132/16 від 07.12.2016р.), додаткових поясненнях (вх.№51165/16 від 21.12.2016р.), узагальненій позиції позивача (вх.№1429/17 від 16.01.2017р.). а А також заперечували проти пояснень відповідача з мотивів, зазначених у спростуваннях заперечень відповідача проти позову (вх.№42153/16 від 24.10.2016р.), додатковому спростуванні заперечень (вх.№45574/16 від 14.11.2016р.). Ствердив, зокрема, що в квітні 2014 року проведено Загальні збори акціонерів ПАТ «Миколаївцемент», на яких прийнято рішення про попередньої схвалення укладення товариством значних правочинів. Оскільки ОСОБА_1 голосував проти прийняття такого рішення, то у травні 2014 року звернувся до відповідача із вимогою про обов'язковий викуп належних йому простих іменних акцій. Оскільки ПАТ «Миколаївцемент» відмовлено у задоволенні такої вимоги, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зобов'язання здійснити викуп простих акцій шляхом укладення договору викупу цінних паперів. Просив позов задоволити.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 06.02.2017р. з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву (вх.№40616/16 від 11.10.2016р.), додаткових поясненнях (вх.№43554/16 від 01.11.2016р.), поясненнях (вх.№43555/16 від 01.11.2016р., вх.№49307/16 від 07.12.2016р., вх.№51137/16 від 20.12.2016р.), клопотанні (вх.№49308/16 від 07.12.2016р., вх.№1520/17 від 16.01.2017р.), уточненні до пояснень (вх.№1521/17 від 16.01.2017р.). Зокрема зазначив, що слід розмежовувати рішення про вчинення значного правочину та рішення про попереднє схвалення значних правочинів. Зважаючи на прийняте Загальними зборами акціонерів товариства рішення попередньо схвалити укладання товариством значних правочинів, то наявність законних підстав для здійснення обов'язкового викупу належних ОСОБА_1 акцій у відповідності із чинним законодавством України, не вбачаються. Відтак, просив у задоволенні позову відмовити.

Інших заяв чи клопотань від сторін не надходило.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 (позивач по справі) є акціонером Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (відповідач по справі).

Позивач зареєструвався для участі у Загальних зборах акціонерів ПАТ «Миколаївцемент», які призначені на 15.04.2014р. У реєстраційній картці зазначено код реєстрації - 53. Кількість належних ОСОБА_1 простих іменних акцій - 420000 штук.

ПАТ «Миколаївцемент» проведено зазначені Загальні збори акціонерів, а прийняті ними рішення оформлено протоколом №19 Загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» від 15.04.2014р.

Серед іншого, прийнято рішення попередньо схвалити укладання Товариством протягом не більш як одного року з моменту прийняття цього рішення Загальними зборами акціонерів значних правочинів, ринкова вартість кожного з яких перевищує 25% вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та гранична сукупна вартість яких не може перевищувати 140% від вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та які відповідають наступним критеріям: отримання Товариством кредитів, позик; придбання Товариством сировини, енергоресурсів, інших ресурсів, продукції, робіт, послуг для потреб виробництва та/або діяльності Товариства. Уповноважити керівника виконавчого органу Товариства або особу, що виконує його обов'язки, підписувати дані договори, додатки, додаткові угоди, специфікації, інші необхідні документи тощо до даних договорів та вчиняти інші необхідні дії.

Водночас, проти прийняття вказаного рішення голосували 580238 простих іменних голосуючих акцій, що складає 0,364446% від кількості акцій Товариства, зареєстрованих для участі у Загальних зборах.

В судовому засіданні 07.12.2016р. колегією суддів розкрито пакет №9 «Загальні збори акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» код:00293025, 15.04.2014р. Бюлетень для голосування №9» та оглянуто оригінали бюлетенів для голосування №9, що знаходились у зазначеному пакеті, зроблено копії з вказаних документів й долучено їх до матеріалів справи.

Відповідний бюлетень підтверджує, що ОСОБА_1 голосував проти прийняття зазначеного рішення всією кількістю належних йому акцій.

Відтак, позивач, вважаючи, що у нього є право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій на підставі ч.1 ст.68 Закону України «Про акціонерні товариства», 08.05.2014р. звернувся із відповідною вимогою до ПАТ «Миколаївцемент» (отримано адресатом 15.05.2014р. за вх.№275).

Однак, листом №000585 від 26.05.2014р. відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що не вбачає наявність законних підстав для здійснення обов'язкового викупу належних йому акцій у відповідності із чинним законодавством України.

Зважаючи на це, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про зобов'язання Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» (м.Миколаїв, Львівська обл., ідентифікаційний код юридичної особи 00293025) здійснити обов'язковий викуп у ОСОБА_1 (адреса: 02132, АДРЕСА_1, номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1) належних йому 420000 (чотириста двадцять тисяч) простих іменних акції Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» за ціною 30,00 гривень за 1 акцію на загальну суму 12600000,00 гривень (дванадцять мільйонів шістсот тисяч гривень 00 копійок), шляхом укладення договору викупу акцій у запропонованій ним редакції.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.68 Закону України «Про акціонерні товариства», (тут і далі по тексту в редакції чинній на момент проведення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» 15.04.2014р), кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення про вчинення товариством значного правочину.

Як визначено ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства», рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій. Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається більш як 50 відсотками голосів акціонерів від їх загальної кількості (ч.2). Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної сукупної вартості. При цьому, залежно від граничної сукупної вартості таких правочинів повинні застосовуватися відповідні положення частини другої цієї статті (ч.3).

Верховним Судом України у постанові від 21.05.2013р. по справі №07/5026/796/2012 (№3-8гс13) роз'яснено, що законодавець розмежовує поняття «рішення про вчинення значного правочину», а також «рішення про попереднє схвалення значних правочинів». При цьому, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про вчинення значного правочину кореспондує виконавчому органу товариства обов'язок вчинити конкретний значний правочин. У той же час, прийняття загальними зборами акціонерів рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом року, означає лише згоду на можливість вчинення значних правочинів у майбутньому. І це не має наслідком реального настання юридичного факту, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера.

Так, на порядок денний Загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» винесено питання 9 «Прийняття рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятись Товариством протягом не більш як одного року з дати прийняття такого рішення, та уповноваження особи на їх підписання від імені Товариства та на вчинення інших необхідних дій». При його обговоренні, головою Зборів п.ОСОБА_5 серед іншого, зазначено, що необхідність попереднього схвалення значних правочинів спричинена неможливістю Товариством передбачити на дату проведення Загальних зборів акціонерів, які значні правочини будуть вчинятись Товариством у господарської діяльності. Оскільки скликання Загальних зборів акціонерів для затвердження кожного значного правочину є істотно витратним та недоцільним використанням коштів Товариства, тому в законодавстві запроваджено інститут попереднього схвалення значних правочинів. З метою забезпечення ефективного управління компанією органами Товариства, пропонувалось попередньо схвалити укладання Товариством протягом не більш як одного року з моменту прийняття цього рішення Загальними зборами акціонерів значних правочинів, ринкова вартість кожного з яких перевищує 25% вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та гранична сукупна вартість яких не може перевищувати 140% від вартості активів Товариства за даними останньої річної фінансової звітності Товариства, та які відповідають наступним критеріям: отримання Товариством кредитів, позик; придбання Товариством сировини, енергоресурсів, інших ресурсів, продукції, робіт, послуг для потреб виробництва та/або діяльності Товариства. Зазначено, що характер даних правочинів відповідає потребам Товариства для забезпечення ефективної діяльності та необхідними коштами, товарами, роботами, послугами з метою, зокрема, гарантування надійної та безперебійної роботи Товариства, яка, в першу чергу, спрямована на отримання прибутку.

Водночас, 28.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Подільський цемент» (позичальник-1 або позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемент» (позичальник-2 або позичальник), Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент» (позичальник-2 або позичальник) укладено генеральний кредитний договір №1 про кредитування, за яким кредитор зобов'язався надати позичальнику, а позичальник - прийняти кредит на визначених умовах (умови кредитування №11465931000 від 28.04.2014р.). Зокрема погоджено, що дозволена сума - 50000000,00 доларів США (п.1).

У відповідності до вимог Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів, затвердженим Рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013р. №2826, в редакції, що діяла на час укладення зазначеного генерального кредитного договору (далі - Положення), зокрема пп.4 п.1, пп.1 п.5 розділу ІІІ, ПАТ «Миколаївцемент» 16.05.2014р. надруковано звіт для Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, супровідним листом до якого засвідчено, що інформація про одержання кредиту на суму, що перевищує 25% активів емітента, в електронній та паперовій формах, що додаються, належним чином заповнені; відомості, зазначені в ній, відповідають дійсності.

Так, у долучених ПАТ «Миколаївцемент» відомостях про одержання кредиту на суму, що перевищує 25 відсотків активів емітента, надано, серед іншого, інформацію про дату прийняття рішення черговими річними Загальними зборами акціонерів Товариства про одержання кредиту на суму, що перевищує 25% активів Товариства, - 15.04.2014р. (протокол № 19).

Позивач стверджує, що на момент проведення зазначених Загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» знало про укладення вказаного значного правочину, про що, серед іншого, свідчить юридичний висновок АТ «УкрСиббанк» датований 11.04.2014р., а також підтверджується копією рішення кредитного комітету вказаного банку від 28.04.2014р. та матеріалами кримінального провадження 12014100000001062, зокрема протоколом допиту свідка від 15.08.2014р. Відтак, фактично всупереч вимог закону, на вирішення Загальних зборів акціонерів винесено питання про попереднє схвалення значних правочинів, а не про надання згоди на укладення конкретно визначеного значного правочину - кредитного договору.

Відповідач стверджує, що ПАТ «Миколаївцемент» використало кредитну лінію частково, шляхом отримання у 2014 році трьох траншів та отримання у 2015 році одного траншу. Відтак, фактично товариство використовувало відновлювальну кредитну лінію відповідно до генерального договору кредитування №1 від 28.04.2014 року в розмірі, що не перевищував 25% вартості активів ПАТ «Миколаївцемент» станом на 01.01.2014 року: в період з 13.05.- 09.10.2014 року - 14,697%; в період з 09.10.2014- 28.01.2015 - 7,35%; в період з 27.01.2015-28.01.2015 - 15,61%; в період з 28.05.2015 -13.05.2015 - 8,26%. З зазначеного слідує, що ПАТ «Миколаївцемент» не мало на меті використовувати кредитні кошти в розмірі 50000000,00 доларів США та на момент проведення зборів не володіло достовірною інформацією з приводу можливості укладення кредитного договору на вищезазначену суму, оскільки остаточні умови договору погоджено усіма його сторонами тільки 28.04.2014р. Тому, ПАТ «Миколаївцемент» вважає, що будь-які посилання позивача на укладення генерального договору кредитування №1 від 28.04.2014 року не стосуються предмету спору у даній справі.

Водночас, суд звертає увагу на те, що ч.5 ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства», забороняється ділити предмет правочину з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Проаналізувавши долучені сторонами до матеріалів справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що генеральний кредитний договір №1 про кредитування, укледний 28.04.2014р. між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (кредитор) та Відкритим акціонерним товариством «Подільський цемент» (позичальник-1 або позичальник), Товариством з обмеженою відповідальністю «Цемент» (позичальник-2 або позичальник), Публічним акціонерним товариством «Миколаївцемент» (позичальник-2 або позичальник) є значним правочином в розумінні ст.70 Закону України «Про акціонерні товариства».

З огляду на вищенаведене, суд зазначає, що попереднє схвалення Загальними зборами акціонерів товариства значних правочинів свідчить про надання згоди на вчинення значного правочину, який потенційно може бути укладено акціонерним товариством в майбутньому.

Оскільки відповідний значний правочин, укладення якого попередньо схвалено Загальними зборами акціонерів, вчинено, відтак, настав реальний юридичний факт, з яким закон пов'язує виникнення в акціонерного товариства обов'язку здійснити викуп акцій акціонера, який голосував «проти» прийняття такого рішення.

Як визначено ст.68 Закону України «Про акціонерні товариства», акціонерне товариство у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції (ч.3). Перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій (ч.4).

Порядок реалізації акціонерами права вимоги обов'язкового викупу акціонерним товариством належних їм акцій встановлено у ст.69 вказаного Закону. Так, ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість. Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій. Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону. Договір між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій укладається в письмовій формі (ч.1). Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, акціонер, який має намір реалізувати зазначене право, подає товариству письмову вимогу. У вимозі акціонера про обов'язковий викуп акцій мають бути зазначені його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, обов'язкового викупу яких він вимагає (ч.2). Протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера про обов'язковий викуп акцій товариство здійснює оплату вартості акцій за ціною викупу, зазначеною в повідомленні про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, а відповідний акціонер повинен вчинити усі дії, необхідні для набуття товариством права власності на акції, обов'язкового викупу яких він вимагає. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони в межах строків, установлених у цій статті, не дійшли згоди щодо іншої форми оплати (ч.3).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ч.3 ст.179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. При цьому, при укладенні господарських договорів, відповідно до ч.4 цієї норми, зміст договору визначається на основі, зокрема: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Враховуючи відсутність затвердженого типового договору викупу цінних паперів, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм, зокрема, Закону України «Про акціонерні товариства» з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної Цивільним та Господарським кодексами України.

Так, статтею 181 ГК України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів. Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч.1). Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (ч.2). Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (ч.3). За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (ч.4). Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (ч.5). У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.6). Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (ч.7). У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (ч.8).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 не звертався до ПАТ «Миколаївцемент» із пропозицією укласти договір викупу цінних паперів, не надсилав відповідний проект, проте, це не перешкоджає йому звернутися до суду за захистом своїх прав.

Так, відповідно до ч.1 ст.187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Суд звертає увагу на те, що згідно зі ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (ч.1). Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2). При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч.3).

Виходячи зі змісту частини третьої статті 69 Закону України "Про акціонерні товариства", ціна викупу акцій, яка є обов'язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору, який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій.

Так, у запропонованій на розгляд суду редакції договору викупу цінних паперів позивачем у п.п. 1, 7 визначено предмет та ціну договору, а саме 420000 простих іменних акцій ПАТ «Миколаївцемент», номінальна вартість однієї такої акції - 0,25грн., а ціна викупу (вона ж ринкова, вона ж договірна) - 30,00грн.

Листом ТзОВ «УПР-ФІНАНС» вих.№0512/1 від 05.12.2016р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що відповідно до умов договору про обслуговування рахунку в цінних паперах №403253-UА10101010/13 від 12.10.2013р., на рахунку позивача №403253-UА10101010 станом на 05.12.2016р. зберігаються іменні цінні папери ПАТ «Миколаївцемент» (UА4000104251) у кількості 420000 штук простих іменних акцій. В період з 01.01.2014р. по 01.12.2016р. щодо вищевказаних цінних паперів будь-які операції, в тому числі зарахування, списання, блокування прав на цінні папери/розблокування прав на цінні папери для участі в торгах (організаторі торгівлі) в т.ч. на користь клірингової установи ПАТ «Розрахунковий центр» не проводились.

У п.10 Роз'яснення від 10.08.2010р. №7 «Про порядок застосування розділу XII Закону України «Про акціонерні товариства» щодо здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством розміщених ним акцій», затвердженого згідно з рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 10.08.2010р. №1264 (далі - Роз'яснення), зазначено, що виходячи зі змісту частини третьої статті 69 Закону України «Про акціонерні товариства», ціна викупу акцій, яка є обов'язковим реквізитом повідомлення про право вимоги обов'язкового викупу акцій, що належать акціонеру, є також істотною умовою договору, який укладається між акціонерним товариством та акціонером про обов'язковий викуп товариством належних йому акцій.

У відповідності до ст.8 Закону України «Про акціонерні товариства», ринкова вартість майна у разі його оцінки відповідно до цього Закону, інших актів законодавства або статуту акціонерного товариства визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою) (ч.1). Ринкова вартість емісійних цінних паперів визначається: 1) для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність; 2) для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок (ч.2). Наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), затверджує ринкову вартість майна (включно з цінними паперами), визначену відповідно до частин першої і другої цієї статті. Затверджена вартість майна не може відрізнятися більше ніж на 10 відсотків від вартості, визначеної оцінювачем. Якщо затверджена ринкова вартість майна відрізняється від вартості майна, визначеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність, наглядова рада або загальні збори акціонерів, якщо утворення наглядової ради не передбачено статутом акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчими зборами), повинна мотивувати своє рішення (ч.3).

Судом встановлено, що 13.03.2014р. у бюлетні «Цінні папери України» №47 (3844) розміщено повідомлення про проведення 15.04.2014р. чергових щорічних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент». Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2014р. ПАТ «Українська біржа» проведено біржові торги цінними паперами ПАТ «Миколаївцемент». За інформацією по торгах - у цей день укладено 5 угод, з яких 3 за безадресними заявками на загальну суму 23703,90грн. та 2 угоди репо на загальну суму 21600,00грн., із визначенням ціни відкриття на рівні 30,00грн. та ціни закриття - 30,01грн.

Зважаючи на таке котирування акцій на фондовій біржі ПАТ «Українська біржа», позивачем визначено у договорі ринкову ціну продажу однієї акції на рівні 30,00грн.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно з інформацією, опублікованою на сайті фондової біржі ПАТ «Українська біржа» оприлюдненою в базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, акції ПАТ «Миколаївцемент» в період з 11 по 13 березня 2014 року (3 дні) торгувалися на фондовій біржі ПАТ «Українська біржа». При цьому торги припинилися після публікації оголошення про проведення загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент». Враховуючи, що акції ПАТ «Миколаївцемент» торгувалися лише на 1 фондовій біржі, торги відбувалися лише в окремі періоди часу і припинилися після публікації оголошення про проведення загальних зборів акціонерів ПАТ «Миколаївцемент» при цьому ціна акцій була досить висока та не відповідає реальній вартості активів підприємства, надає підстави вважати, що на біржі здійснювалися маніпулювання для встановлення необ'єктивного курсу з метою подальшого зобов'язання ПАТ «Миколаївцемент» викупити акції за більш високою ціною. Відповідач зазначає, що загальна кількість акцій якими володіє позивач 420000, що становить 0,27% від кількості акцій товариства (156625564 шт.) Відповідно до балансу Товариства станом на 31.12.2013р. вартість активів становить 666636000,00грн. Тобто вказана в договорі ціна викупу акцій не є ринковою та не відповідає реальній вартості активів підприємства.

ПАТ «Миколаївцемент» стверджує, що наглядовою радою товариства ринкова вартість акцій, зазначена позивачем у договорі, не затверджена у встановленому законом порядку.

У п.3 Роз'яснення зазначено, що відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» акції належать до емісійних цінних паперів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» обігом цінних паперів визнається вчинення правочинів, пов'язаних з переходом прав власності на цінні папери і прав за цінними паперами, за винятком договорів, що укладаються під час розміщення цінних паперів.

Пунктом 4 розділу III Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 року N 1542, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.01.2007 року за N 35/13302, передбачено, що допуск цінних паперів та інших фінансових інструментів до торгівлі на фондовій біржі здійснюється шляхом їх внесення до біржового списку.

Згідно з пунктом 1 розділу I вказаного Положення біржовий список визначається як документ фондової біржі, який містить інформацію щодо цінних паперів та інших фінансових інструментів, які в конкретний момент часу на відповідну дату допущені до торгівлі на фондовій біржі за категорією лістингових цінних паперів або за категорією позалістингових цінних паперів та інших фінансових інструментів. Відповідно, лістинговими цінними паперами визнаються цінні папери, які пройшли процедуру лістингу на фондовій біржі, внесені до біржового реєстру як такі, що відповідають вимогам відповідного рівня лістингу, а біржовий реєстр є складовою біржового списку, що містить інформацію щодо лістингових цінних паперів.

Тобто, за законодавством про цінні папери та фондовий ринок до цінних паперів, які перебувають в обігу на фондовій біржі, слід відносити як цінні папери, що пройшли процедуру лістингу, так і поза лістингові цінні папери, які включені до біржового списку.

Частиною другою статті 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначено, що емісійні цінні папери - це цінні папери, що посвідчують однакові права їх власників у межах одного випуску стосовно особи, яка бере на себе відповідні зобов'язання (емітент).

Випуском цінних паперів, згідно пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок», є сукупність певного виду емісійних цінних паперів одного емітента, однієї номінальної вартості, які мають однакову форму випуску і міжнародний ідентифікаційний номер, забезпечують їх власникам однакові права незалежно від часу придбання і розміщення на фондовому ринку.

Таким чином, спосіб визначення ринкової вартості емісійних цінних паперів залежить від перебування всієї сукупності цінних паперів або її частини в межах одного випуску в обігу хоча б на одній фондовій біржі незалежно від того, чи пройшли вони процедуру лістингу.

Отже, у разі, якщо будь-яка частина випуску акцій акціонерного товариства перебуває в обігу на фондовій біржі, то ринкова вартість всіх акцій цього випуску визначається відповідно до пункту другого частини другої статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства», а у разі, якщо акції в межах одного випуску акціонерного товариства не перебувають в обігу на фондовій біржі, ринкова вартість всіх акцій цього випуску визначається відповідно до пункту першого частини другої статті 8 Закону України «Про акціонерні товариства».

У п.4 вказаного Роз'ясненння зазначено, що відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок ринковою вартістю емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондових біржах, є їх біржовий курс.

Водночас, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що прості іменні акції, здійснення обов'язкового викупу яких вимагає позивач та акції, щодо яких проведено торги на фондовій біржі ПАТ «Українська біржа» 12.03.2014р., емітовано (випущено) в межах одного випуску акцій.

Відтак, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження визначення ринкової вартості акцій, що є предметом договору, у відповідності до встановленого законодавством порядку, а відтак не обґрунтовано таку його істотну умову як ціна договору.

Суд також звертає увагу на те, що в п.10 Роз'яснення зазначено, що У разі, якщо договір про обов'язковий викуп товариством належних акціонеру акцій укладається як окремий документ, такий договір укладається відповідно до Цивільного кодексу України, в тому числі статті 632 вказаного Кодексу. Так, ч.1 ст.632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Суд також зазначає, що зважаючи на правову природу зобов'язання щодо обов'язкового викупу належних акціонеру голосуючих акцій, яке виникає у зв'язку з прийняттям загальними зборами рішення, що відповідно до закону є підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, порядок оплати вартості акцій, що є предметом договору, також є його істотною умовою.

Так, у п.8 запропонованого позивачем проекту договору зазначено, що покупець зобов'язується сплатити вказані кошти продавцю протягом тридцяти днів з дати вимоги продавця щодо здійснення обов'язкового викупу акцій емітентом (якщо в цей проміжок часу продавець підпише цей договір, або іншим законодавчо коректним чином прийме пропозицію емітента). Зазначене кореспондує нормі ч.3 ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства».

Водночас, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 подано позов про зобов'язання ПАТ «Миколаївцемент» здійснити обов'язковий викуп у належних йому 420000 простих іменних акції ПАТ «Миколаївцемент» за ціною 30,00грн. за 1 акцію на загальну суму 12600000,00грн., шляхом укладення договору викупу акцій у запропонованій ним редакції, після спливу строку, встановленого ч.3 ст.69 Закону України «Про акціонерні товариства» для виконання емітентом обов'язку із викупу акцій, а інша форма та строки оплати не визначено.

Відтак, у запропонований позивачем проект договору не містить такої істотної умови як порядок оплати вартості акцій, тобто виконання емітентом зобов'язання.

Суд також звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст. ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Вільне волевиявлення учасника правочину, передбачене ст. 203 ЦК, є важливим чинником, без якого укладення договору є неможливим. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа.

Та закріпивши принцип свободи договору, Цивільний кодекс України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до ч.3 ст.6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Частина 2 ст.20 ГК України передбачає, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч.2 ст.16 ЦК.

Однак, серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин, шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів в редакції, що пропонується іншим контрагентом. Цивільне законодавство передбачає загальний принцип свободи договору (ч.3 ст.3 ЦК України) і не встановлює такого способу захисту цивільного права чи інтересу як зобов'язання примусового укладення договору. Відтак, обраний позивачем спосіб захисту про зобов'язання щодо обов'язкового викупу належних акціонеру голосуючих акцій, яке виникає у зв'язку з прийняттям загальними зборами рішення, що відповідно до закону є підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій, не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, визначених у ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України. Подібна вимога суперечить всім вище наведеним приписам законодавства та не гарантує належного захисту порушеного права позивача.

Беручи до уваги фактичний зміст вимог позивача, суд самостійно кваліфікував правовідносини, із яких виник спір, та зазначає, що виходячи із загальних засад судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 - 15, 20 ЦК України,) можна зробити висновок про те, що, за наявності підстав, порушене право підлягає захисту, згідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, шляхом визнання договору укладеним судом на відповідних умовах. Подібна за змістом правова позиція викладена Верховним Судом України у правовому висновку, зробленому при перегляді справу № 6-110цс12 у постанові від 10.10.2012р.

Однак, виключно позивач вправі визначати предмет та підстави своїх позовних вимог. Беручи до уваги принципи рівності перед законом і судом (ст.4-2 ГПК України), змагальності (ст.4-3 ГПК України), повноваження на їх зміну в суду відсутні.

З огляду на вищенаведене, суд констатує, що позовна вимога про зобов'язання ПАТ «Миколаївцемент» здійснити обов'язковий викуп у ОСОБА_1 належних йому 420000 простих іменних акції Публічного акціонерного товариства «Миколаївцемент» за ціною 30,00 гривень за 1 акцію на загальну суму 12600000,00грн., шляхом укладення договору викупу акцій у запропонованій ним редакції, до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів покладаються на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін, відтак, витрати зі сплати судового збору в розмірі слід покласти на позивача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повне рішення складено 13.02.2017р.

Головуючий суддя Щигельська О.І.

Суддя Мороз Н.В.

Суддя Сухович Ю.О.