Рішення № 64713244, 07.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2017р. Справа№ 914/3148/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Іскра, м. Львів

до відповідача: ТЕС-ЛАМП с.р.о. (TES-LAMP s.r.o.), м. Росице, Чеська Республіка

про стягнення заборгованості в розмірі 19400 доларів США, що станом на 07.12.2016р. становить 506281,80 грн.

Суддя Н.Мороз

При секретарі М.Бурак

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: ОСОБА_2

Суть спору:

Позовну заяву подано Публічним акціонерним товариством „Іскра, м.Львів до ТЕС-ЛАМП с.р.о. (TES-LAMP s.r.o.), м. Росице, Чеська Республіка про стягнення заборгованості в розмірі 19400 доларів США, що станом на 07.12.2016р. становить 506281,80 грн.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.12.2016р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 12.01.2017р.

Для об'єктивного та всестороннього вирішення спору, ухвалою суду від 12.01.2017р. розгляд справи відкладався з мотивів, викладених у відповідній ухвалі суду.

26.01.2017р. в судовому засіданні оголошувалась перерва, про що представники сторін були ознайомлені під розписку.

В судове засідання 07.02.2017р. представник позивача зявився, надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позов просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання зявився, подав заяву, згідно якої відповідач позовні вимоги у розмірі 19400 доларів США визнав повністю. Надав усні пояснення в підтвердження заяви про визнання позову.

Розглянувши та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, створивши сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне:

Відповідно до ст.123 ГПК України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст.124 ГПК України, підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст.38 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

У відповідності до ст. 39 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду: - в суді України, якщо одна із сторін у справі - фізична особа та/або держава; - в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про міжнародне приватне право», зміст правочину може регулюватися правом, яке обрано сторонами, якщо інше не передбачено законом. У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов'язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Згідно ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право"), спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК України (абз. 6 п. 1 Роз'яснень Президії ВГСУ «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» №04-5/608 від 31.05.2002р.)

Пунктом 3.1. договору про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу) №IE13/11-16 від 21.10.2016р., укладеного між сторонами та первісним боржником - ТзОВ «Аетос-Бордей», передбачено, що усі спори, розбіжності чи вимоги, що виникають за цим договором або в зв'язку із ним, в тому числі щодо його тлумачення, зміни, виконання, порушення, припинення або недійсності підлягають вирішенню господарським судом Львівської області (Україна) із застосуванням процесуального та матеріального права України.

Враховуючи вищезазначені норми матеріального права та положення договору, даний спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області з застосуванням законодавства України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона зобовязана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Однією з підстав виникнення зобовязань, згідно ст.11 ЦК України, зокрема є договори та інші правочини.

Контракт письмова угода, договір, за яким сторони, що його уклали, мають взаємні зобов'язання.

01.07.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Іскра» (позивач, за контрактом продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аетос-Бордей» (за контрактом покупець) укладено контракт № ІЕ-04/07-16, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує товари по назвах, в асортименті, по цінах і в кількостях, визначених специфікаціями, які з моменту їхнього підписання сторонами є невідємною частиною цього контракту.

За юридичною природою вказаний контракт можна ототожнити з договором купівлі-продажу, а тому до нього застосовуються норми глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 3.1 контракту, поставка товару здійснюється на умовах FСА Львів, Україна або СРТ Кишинів за правилами Інкотермс 2010 року.

Відповідно до Інкотермс (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010р.), термін FСА "франко-перевізник" означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці.

Згідно статті А.1 терміну FСА (надання товару у відповідності з договором), "Продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором".

У відповідності до статті А.З терміну FСА (Договори перевезення та страхування), "а) Договір перевезення. Немає зобов'язань. Проте, за наявності прохання покупця або відповідної комерційної практики, у випадку, якщо покупець своєчасно не дав інших указівок, продавець вправі укласти договір перевезення на звичайних умовах за рахунок і на ризик покупця.

У будь-якому випадку продавець може відмовитися від укладання такого договору. В такому разі він повинен негайно сповістити про це покупця".

Відповідно до ст. А.4 терміну FСА (Поставка), "Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.З "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки.

Поставка вважається здійсненою:

а) якщо названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього;

б) якщо назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця.

Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям.

За відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару».

Відповідно до ст. А8 терміну FCA (Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення), «Продавець зобовязаний за власний рахунок надати покупцю звичайні докази поставки товару у відповідності зі ст. А.4. Якщо документ, згаданий вище як доказ поставки, не є транспортним документом, продавець зобов'язаний надати покупцю на прохання, за рахунок і на ризик останнього, всіляке сприяння в одержанні транспортного документа у зв'язку з укладенням договору перевезення (наприклад, оборотного коносамента, необоротної морської накладної, документа перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряної, залізничної чи автотранспортної накладної, або транспортних документів змішаного перевезення).

Пунктом 5 правил Інкотермс 2010 розяснено, відповідно до "C"- термінів, продавець повинен укласти договір на перевезення, не приймаючи, проте, на себе ризик втрати чи пошкодження товару або додаткові витрати внаслідок подій, що мають місце після відвантаження та відправлення товару (CFR, CIF, CPT і CIP).

Термін "Фрахт/перевезення оплачені до...." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Згідно умов СРТ на продавця покладається обовязок з митного очищення товару для експорту. Даний термін може застосовуватись при перевезенні товару будь-яким видом транспорту, включаючи змішані перевезення.

Відповідно до ст. А.1 терміну СРТ (Надання товару відповідно до договору), «Продавець зобов'язаний відповідно до договору купівлі-продажу надати покупцю товар, комерційний рахунок-фактуру чи еквівалентне йому електронне повідомлення, а також будь-які інші докази відповідності, що можуть знадобитися за умовами договору купівлі-продажу».

У відповідності до ч.2 ст. 664 ЦК України, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Відповідно до п. 3.2 контракту, товар може відвантажуватися окремими партіями. Кількість, асортимент та очікувані дати поставок окремих партій товару визначаються в замовленнях, що подаються покупцем за місяць до очікуваної дати відвантаження. Продавець факсом або електронною поштою повідомляє покупця про здійснене відвантаження протягом 24 годин від початку наступного після дня відвантаження робочого дня і надсилає факсом або електронною поштою покупцю таку інформацію і документи: дата відвантаження; номер контракту; копія товаротранспортної накладної; рахунок-фактура (п.3.3. контракту).

Згідно п. 3.4. контракту, продавець зобов'язаний передати покупцю разом з товаром також усі документи, що відносяться до товару, а саме: рахунок-фактура; товаро-транспортна накладна (CMR); сертифікат походження.

Пунктом 4.2. контракту визначено умови оплати: 100% передоплата. Порядок оплати: коштами на валютний рахунок продавця, що вказаний в п.12 цього контракту (з вказанням номера даного контракту як підстави для оплати) (п. 4.3. контракту).

Позивачем на виконання умов контракту №ІЕ-04/07-16 від 01.07.2016р. поставлено та відвантажено відповідачу товар на загальну суму 37814,70 доларів США згідно інвойсів (рахунків фактур), що підтверджується міжнародною товаро-транспортною накладною СМR №7009711 від 19.10.2016р. та митною декларацією №209140000/2016/044710 (в матеріалах справи).

Внаслідок неналежного виконання ТзОВ «Аетос-Бордей» своїх зобовязань за контрактом щодо оплати товару, у останнього виникла заборгованість перед позивачем ПАТ «Іскра» в розмірі 19400 доларів США.

21.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Іскра» (позивач, за договором кредитор), Товариством з обмеженою відповідальністю «Аетос-Бордей» (за договором первісний боржник) та ТЕС-ЛАМП с.р.о. (за договором новий боржник) укладено договір про заміну боржника у зобовязанні (переведення боргу) №IE13/11-16.

Згідно п. 1.1. договору, первісний боржник безоплатно передає новому боржникові, а новий боржник безоплатно приймає обовязок виконання на користь кредитора безспірне грошове зобов'язання на загальну суму 19400,00 доларів США щодо оплати товару за контрактом № ІЕ 04/07-16 від 01.07.16 (надалі - контракт) та відповідно до наступних рахунків-фактур (інвойсів): рахунок-фактура (інвойс) № 562 від 17.10.16 на суму 37 814,70 доларів США.

Відповідно до п. 1.2. договору, первісний боржник передає, а новий боржник приймає обовязок виконання грошового зобовязання, передбаченого в пункті 1.1 цього договору, з моменту підписання даного договору. 3 моменту підписання даного договору строк виконання новим боржником грошового зобовязання, передбаченого в пункті 1.1 цього договору, вважається таким, що настав (п. 1.3. договору).

Як передбачено п. 1.4. договору, підписання даного договору свідчить про надання кредитором згоди на заміну боржника у зобов'язанні, передбаченому в пункті 1.1 цього договору та про ознайомлення нового боржника з документами, які засвідчують обовязки, що передаються за цим договором.

Згідно ст. 520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

Відтак, внаслідок укладення договору про заміну боржника у зобовязанні, з 21.10.2016р. у ТЕС-ЛАМП с.р.о. виникло грошове зобовязання перед ПАТ «Іскра» в розмірі 19400,00 доларів США.

Відповідач взяті на себе зобовязання за договором про заміну боржника у зобовязанні не виконав, заборгованість не оплатив, внаслідок чого позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача 19400,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо долара США встановленого НБУ станом на 07.12.2016р. становить 506281,80 грн.

Відповідно до ст.526 ЦК України та ст.193 ГК України, зобовязання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України та ч.7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У відповідності до приписів ст. 599 ЦК України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно вимог ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання. Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання (ст. 617 ЦК України).

Заявою від 07.02.2017р. відповідач позовні вимоги в розмірі 19400 доларів США визнав в повному обсязі.

У відповідності до ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, сума заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача внаслідок порушення договірних зобовязань, підтверджена матеріалами справи та становить 19400,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо долара США встановленого НБУ станом на 07.12.2016р. становить 506281,80 грн. Доказів зворотнього суду не надано.

Згідно ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 4-3 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем своїх зобовязань, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань, а також враховуючи визнання позову відповідачем, позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

З огляду на те, що спір виник з вини відповідача, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на останнього.

Керуючись ст. ст. 509, 520, 521, 525, 526, 530, 533, 599, 617, 625 ЦК України, ст.193 ГК України, ст. ст. 43, 32, 33, 49, 78, 82, 84, 85, 86, 116, 117 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з ТЕС-ЛАМП с.р.о., Чеська Республіка, м. Росице, вул. Заставецька 1183, ідентифікаційний номер 25872044 (TES-LAMP s.r.o., Chech Republic, Rosice, Zastavecka 1183) на користь Публічного акціонерного товариства «Іскра», Україна, м. Львів, вул. Вулецька, 14, (код ЄДРПОУ 00214244) 19400,00 доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 506281,80 грн.) боргу та 7594,23 грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Рішення складено 13.02.2017р.

Суддя Мороз Н.В.