Ухвала суду № 64712628, 13.02.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

13.02.2017 Справа № 904/116/17

За позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (м.Авдіївка, Донецької області)

до Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (м. Орджонікідзе, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за поставлений відповідно до договору № 455/14Сб від 16.05.2014 товар у загальному розмірі 63 744 грн. 56 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність № 11/09/10 від 01.01.2017)

від відповідача: ОСОБА_2 - провідний юрисконсульт (довіреність № 135 від 28.12.2016)

ОСОБА_3 - представник (довіреність № 137 від 28.12.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - відповідач) заборгованість за поставлений відповідно до договору № 455/14Сб від 16.05.2014 товар у загальному розмірі 63 744 грн. 56 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 39 490 грн. 21 коп. - основний борг;

- 21 909 грн. 16 коп. - інфляційні втрати;

- 2 345 грн. 19 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором № 455/14Сб від 16.05.2014 в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем 30.05.2014 та 24.10.2014 товару та, відповідно, наявністю боргу у сумі 39 490 грн. 21 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 23.07.2014 по 26.12.2016 у сумі 21 909 грн. 16 коп. та 3% річних за період прострочення з 23.07.2014 по 26.12.2016 у сумі 2 345 грн. 19 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 25.01.2017.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 4166/17 від 23.01.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на зайнятість його представника в іншому судовому процесі.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 4854/17 від 25.01.2017), в якому він проти задоволення позову заперечував та просив суд припинити провадження у справі, посилаючись на наявність третейського застереження у спірному договорі.

У судове засідання 25.01.2017 з'явився представник відповідача.

Представник позивача у судове засідання 25.01.2017 не з'явився, при цьому, судом було враховано наявність клопотання позивача про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 25.01.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.02.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволення клопотання позивача.

Від позивача надійшла заява про відмову від позову (вх.суду 9155/17 від 13.02.2017), в якій позивач просив суд прийняти його відмову від позову та припинити провадження у справі.

У судове засідання 13.02.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 13.02.2017 представником позивача було підтримано заяву про відмову від позову.

Представник відповідача залишив вирішення вказаного клопотання на розсуд суду.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 16.05.2014 між Публічним акціонерним товариством "Авдіївський коксохімічний завод", яке змінило назву на Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - продавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - покупець, відповідач) було укладено договір № 455/14Сб (далі договір, а.с.9-12), відповідно до умов якого продавець зобов'язується продати, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію (пункт 1.1. договору).

У пункті 9.3. договору сторони погодили, що строк дії встановлюється з моменту підписання договору по 31.12.2015.

Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 455/14 Сб від 16.05.2014, в якій сторони дійшли згоди пункт 9.3. викласти в наступній редакції: "Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.03.2016 та, відповідно, щодо грошових розрахунків, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Доказів визнання недійсним або розірвання договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Так, у пункті 1.2. договору сторони визначили, що асортимент, кількість, якість, ціна, строки поставки продукції, додатково узгоджуються з покупцем та будуть вказуватися в специфікаціях до договору, що є невід'ємними частинами договору.

Загальна сума по договору складається з сум специфікацій до договору (пункт 1.3. договору).

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Згідно з пунктом 2.1. договору поставка продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах FCA станція Авдіївка Донецької залізниці (відповідно до правил Інкотермс-2010) відповідно до специфікацій до договору та підтверджується залізничними накладними.

У відповідності до вказаних умов договору, між сторонами було підписано дві специфікації, в яких сторони визначили найменування товару, його кількість, ціну, загальну вартість, а також умови поставки, а саме:

- специфікація від 26.05.2014, за якою поставці підлягала Дрібниця коксова 0-10 мм, марки МК2/дрібняк коксовий 0-10 мм марка МК 2, ТУ У 23.1.-00190443-011:2011 (суха маса) на загальну суму 2 520 000 грн. 00 коп.; загальна сума договору після підписання даного додатку орієнтовно складає 2 520 000 грн. 00 коп. +/-10% в тому числі ПДВ 20%; строк поставки: травень 2014 року; умови поставки: FCA з.д. ст. Авдіївка Донецької з.д. відповідно правилам Інкотермс-2000 (а.с.14);

- специфікація від 01.10.2014, за якою поставці підлягав Шлам коксовий ПАТ "АКХЗ", марки ШК2, ТУ У 19.1-00190443-075:2012 на суму 1 800 грн. 00 коп.; товар поставляється на умовах поставки: FCA з/д Авдіївка Донецької залізниці, у відповідності з міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів "Інкотермс" в редакції 2010 року; базова ціна товару складає еквівалент 100,00 доларів США/тонну сухої ваги без урахування ПДВ в національній валюті України по курсу НБУ, діючому на дату відвантаження товару станом на 00-00 звітної доби; сума специфікації (по офіційному курсу НБУ дол. США, встановленому на 01.10.2014 на 00.00 ч. - 12,949185) складає: з урахуванням ПДВ - 2 797 023 грн. 96 коп.; строк поставки: жовтень 2014 року; умови поставки: FCA з.д. ст. Авдіївка Донецької з.д. відповідно до правил Інкотермс-2010 (а.с.15).

Як вказано у позовній заяві, позивач на виконання умов договору в 30.05.2014 та 24.10.2014 поставив відповідачу товар на загальну суму 270 457 грн. 84 коп., але відповідач за вказаний товар розрахувався лише частково - в сумі 230 967 грн. 63 коп., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 39 490 грн. 21 коп.

Так, у розділі 3 договору сторони визначили умови оплати, зокрема:

- розрахунок по договору проводиться в національній валюті України (пункт 3.1. договору);

- розрахунок між сторонами проводиться шляхом безготівкового розрахунку протягом 40 календарних днів з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури на оплату. Рахунок-фактура на оплату виставляється продавцем після фактичного відвантаження продукції. Допускається передоплата поставленої продукції (пункт 3.2. договору);

- датою оплати вважається дата надходження грошових коштів покупця на поточний рахунок продавця (пункт 3.4. договору).

Отже, позивач просив суд стягнути суму основного боргу у розмірі 39 490 грн. 21 коп. (270 457,84 - 230 967,63). Крім того, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з 23.07.2014 по 26.12.2016 у сумі 21 909 грн. 16 коп. та 3% річних за період прострочення з 23.07.2014 по 26.12.2016 у сумі 2 345 грн. 19 коп.

При цьому, в подальшому, від позивача надійшла заява про відмову від позову (вх.суду 9155/17 від 13.02.2017), в якій позивач просив суд прийняти його відмову від позову та припинити провадження у справі.

Суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження у справі з огляду на наступне.

Згідно з частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами.

Позивач скористався вказаним правом та відмовився від позову, подавши до суду відповідну заяву за підписом представника підприємства-позивача у справі - Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" - ОСОБА_4, якій відповідно до довіреності № 11/09/10 від 01.01.2017 надане таке процесуальне право.

Частиною 2 статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

При цьому, частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається, про що судом і було роз'яснено сторонам у судовому засіданні 13.02.2017.

Так, у судовому засіданні 13.02.2017 представник позивача зазначив, що наслідки припинення провадження у справі йому відомі і зрозумілі. Також, представник позивача підтвердив наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд не приймає, зокрема, відмови від позову, якщо така дія суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Так, перевіривши повноваження особи, яка підписала заяву про відмову від позову, на вчинення таких дій, враховуючи, що позивачу відомі правові наслідки відмови від позову та припинення провадження у справі, суд дійшов до висновку, що дана відмова не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів та приймає її.

Відповідно до частини 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від позову та припинити провадження у справі на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

При зверненні до суду із позовом позивачем було сплачено судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп.

При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 4 частини 1 статтею 80 Господарського процесуального кодексу України, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Враховуючи вищевикладене, судові витрати у даній справі залишаються на позивачеві.

Керуючись частинами 1, 2, 4 статті 78, пунктом 4 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Прийняти відмову позивача від позову.

Провадження у справі № 904/116/17 за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Публічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення заборгованості за поставлений відповідно до договору № 455/14Сб від 16.05.2014 товар у загальному розмірі 63 744 грн. 56 коп. - припинити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_5