Ухвала суду № 64712466, 14.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 лютого 2017 року Справа № 911/1278/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач), Гольцової Л.А., Козир Т.П.,перевіривши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києвуна рішенняГосподарського суду Київської області від 26.07.2016та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016у справі№ 911/1278/16 Господарського суду Київської областіза позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києвудо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Українське державне виробниче підприємство "Ізотоп"простягнення 14291,34 грн., розірвання договору та повернення майна

ВСТАНОВИВ:

Подана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до Вищого господарського суду України касаційна скарга на рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 911/1278/16 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до частини 4 ст. 111 Господарського процесуального кодексу України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються зокрема докази сплати судового збору.

Як встановлено колегією суддів, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір".

Разом з тим, скаржником подано клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі ст. 8 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

При цьому, вказаною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення заявника від сплати судового збору.

З аналізу положень чинного в Україні законодавства вбачається, що єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. При цьому, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

В обґрунтування заявленого клопотання про відстрочення сплати судового збору скаржник посилається на недостатність коштів на оплату судового збору та його важке фінансове становище, що унеможливлює сплату ним судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає зазначені доводи заявника касаційної скарги необґрунтованими, оскільки скаржником не надано доказів, які б підтверджували як наведені обставини, так і його майнове становище станом на дату подання касаційної скарги, а надана скаржником виписка по рахунках датована 28.10.2016, а тому не може бути належним доказом відсутності коштів на оплату судового збору станом на дату подання касаційної скарги.

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі від 19.06.2001 (№ 28249/95), вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відтак, колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи положення статті 129 Конституції України, якою визначено одну із засад судочинства - рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відхиляє клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Подання Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву касаційної скарги без надання доказів сплати судового збору, є підставою для повернення касаційної скарги згідно п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, положень розділу ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 111, п. 4 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву у задоволенні клопотання про звільнення сплати судового збору.

Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву на рішення Господарського суду Київської області від 26.07.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2016 у справі № 911/1278/16 повернути скаржнику.

Головуючий суддя: Л. Іванова

судді: Л. Гольцова

Т. Козир