Ухвала суду № 64712397, 13.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

13 лютого 2017 року Справа № 905/1633/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"на ухвалуДонецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016у справі№ 905/1633/15 господарського суду Донецької областіза позовомУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава ВолодимировичадоТовариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"прозвернення стягнення на предмет заставита за зустрічним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Малиновка"; 2. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировичапровизнання недійсним договору застави № 3.3ДС/07/303/2013-КЛТ від 17.06.2013 та додаткового договору № 1 від 24.12.2014 до договору застави № 3.3ДС/07/303/2013-КЛТ від 17.06.2013

ВСТАНОВИВ:

Подана 29.12.2016 (відповідно до вхідного штампу суду апеляційної інстанції) Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" касаційна скарга на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 905/1633/15 не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 111 ГПК України до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, до неї не додано доказів сплати судового збору.

Разом з тим, в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить відстрочити сплату судового збору до закінчення розгляду справи.

Законом України від 08.07.2011 № 3674-VІ "Про судовий збір" (далі - Закон), у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

За змістом положень ст. 8 вказаного Закону питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу (в тому числі й органів державної влади) перед законом і судом (п. 3 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII)").

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Водночас, звертаючись до суду касаційної інстанції із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, скаржник не надав ні обґрунтувань, ні жодних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору, а лише в прохальній частині касаційної скарги просив відстрочити сплату судового збору.

За таких обставин, згадане клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 905/1633/15 задоволенню не підлягає.

Таким чином, до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, що є підставою для повернення скаржникові касаційної скарги без розгляду на підставі п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 905/1633/15.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агротіс" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 22.12.2016 у справі № 905/1633/15 повернути скаржнику без розгляду.

3. Справу № 905/1633/15 повернути до господарського суду Донецької області.

Головуючий суддя Т.Л. Барицька

Судді: Н.М. Губенко

В.І. Картере