Ухвала суду № 64712187, 14.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

14 лютого 2017 року Справа № 908/6279/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель"на постанову відДонецького апеляційного господарського суду 05.12.2016у справі Господарського суду№ 908/6279/14 Запорізької областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Донецького обласного управління Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4простягнення заборгованостіВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14.

Одночасно скаржник звернувся з клопотанням про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на оскаржуване судове рішення. Зазначене клопотання відповідач обґрунтовує важким фінансовим становищем Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель", оскільки товариство перебуває у стані припинення та знаходиться у зоні проведення антитерористичної операції.

За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на наступне.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Згідно із ч. 4 ст. 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до п. 4 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Згідно із ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до приписів розділу 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин та подання доказів, котрі свідчать про неможливість або ускладнення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на зацікавлену сторону.

Отже, виходячи з наведених положень закону, суд може відстрочити, розстрочити або звільнити від сплати судового збору при врахуванні майнового стану скаржника, який останній повинен довести суду, надавши відповідні докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

У зв'язку з цим сама лише обставина, пов'язана з тяжким фінансовим становищем, не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

В свою чергу, скаржник не навів обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів на підтвердження неможливості сплати ним судового збору. Надана ж скаржником копія податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік не свідчить про те, що майновий стан скаржника перешкоджає сплаті ним судового збору у встановленому порядку і розмірі на момент звернення із касаційною скаргою.

За таких обставин клопотання скаржника про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14 задоволенню не підлягає.

Наведене є підставою, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, для неприйняття касаційної скарги до розгляду та повернення її скаржникові.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14 підлягає поверненню скаржнику відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14.

2. Не приймати до розгляду та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Дирекція адміністративних будівель" касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 у справі № 908/6279/14.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО СуддіТ.Л. БАРИЦЬКА В.І. КАРТЕРЕ