Постанова № 64712140, 06.02.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 року Справа № 922/30/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Могила С.К., Нєсвєтової Н.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргипублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"напостанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.16 та рішення господарського суду Харківської області від 09.08.16у справігосподарського суду Харківської області №922/30/16за позовомпублічного акціонерного товариства "Національна акціонерне компанія "Нафтогаз України"допублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"простягнення 14 147 756,94грн.,

за участі представників сторін:

від позивача - Демчук О.В.,

від відповідача - Богдан С.В.,

У С Т А Н О В И В:

04.01.2013 між публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" було укладено договір купівлі-продажу природного газу №13-184Н (зі змінами, внесеними додатковими угодами), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупця протягом 2013-2015 років природний газ, а покупець - прийняти та оплатити цей газ на умовах договору.

Згідно пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 3.4. договору визначено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

За змістом пункту 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць.

На стадії виконання умов договору, за період з січня 2013 по червень 2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" поставили, а ПАТ "Харківміськгаз" прийняли природний газ на загальну суму 524 233 874,35 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Зазначаючи, що ПАТ "Харківміськгаз" здійснили оплату за поставлений природний газ не у повному обсязі та з порушенням строків, визначених пунктом 6.1. договору, та враховуючи наявність неоплаченої суми боргу, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулися до суду із позовом про стягнення з ПАТ "Харківміськгаз" заборгованості у сумі 5 305 075,69 грн., а також пені у розмірі 7 829 172,26 грн., 3% річних у розмірі 592 239,38 грн. та інфляційних втрат у розмірі 421 269,61 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

09.08.2016 рішенням господарського суду Харківської області (суддя Пономаренко Т.О.), залишеним без змін 21.11.2016 постановою Харківського апеляційного господарського суду (судді Шутенко І.А., Здоровко Л.М., Плахов О.В.) у задоволенні позову відмовлено, дійшовши висновків про відсутність доказів, які б підтверджували, що строк виконання відповідачем зобов'язань настав, з огляду на що позовні вимоги є безпідставними.

У касаційній скарзі публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" посилалися на порушення попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, якими вважали неправомірно не взято до уваги умови договору щодо строків оплати, зазначали про безпідставність висновків судів стосовно наявності відкладальної умови для відповідача у частині виконання обов'язку зі сплати коштів у встановлені договором терміни, тому просили скасувати судові рішення, та ухвалити нове про задоволення позову.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог скарги виходячи з наступного.

За приписами ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями статті 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач повністю погасив заборгованість з поставленого природного газу на підставі укладеного між ПАТ "Харківміськгаз" та ТОВ "Харківгаз Збут" доручення №104/1 від 03 серпня 2015, згідно якого останні проводять фактичну оплату за договором №13-184Н від 04 січня 2013. У відповідності до звіту №2-10 від 31.10.2015 ТОВ "Харківгаз Збут" перерахували позивачу 5 891 643,14 грн. що відповідає розміру заявленого у позові основного боргу. Виходячи з чого, суди обох інстанцій дійшли висновку про необгрунтованість позовних вимог у частині стягнення основної заборгованості у зв'язку з її погашенням.

За змістом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Вимогами статті 692 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як убачається зі змісту судових рішень, висновки судів обох інстанцій грунтуються на тому, що продавець у відповідності до умов п.3.4. договору зобов'язується не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, повернути покупцеві примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, який є підставою для остаточного розрахунку між сторонами. А оскільки за пунктом 6.1 обов'язок відповідача здійснити остаточний розрахунок не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним прив'язаний до умови, що до цього часу покупець отримає підписані обома сторонами акти приймання-передачі природного газу, у зв'язку з неповерненням позивачем зазначених актів, в останнього не виникло право вимоги виконання грошового зобов'язання - здійснення відповідачем остаточного розрахунку в установлений строк. Крім того, суди попередніх інстанцій послались на висновок судової економічної експертизи, згідно якого наявність заборгованості, розрахунок пені, інфляційних втрат та 3% річних документально не підтверджується.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів вважає невідповідними діючому законодавству та умовам укладеного між сторонами договору, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наведена стаття закону кореспондується з положеннями пункту 6.1. договору, якими закріплено, що остаточний розрахунок проводиться до 20-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі газу за розрахунковий місяць. При цьому цей пункт договору не містить застережень про те, що обов'язок відповідача з оплати газу настає після повернення одного примірника оригінала акту позивачем покупцю.

Беручи до уваги викладене, враховуючи зміст договірних правовідносин сторін, та вимоги ч.1 ст.530, ч.1 ст.693 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що причини, які перешкоджали б невиконанню відповідачем зобов'язання з оплати газу в установлений договором строк відсутні. Між тим, неповернення продавцем підписаних актів не тягне за собою відсутність у останнього права вимоги здійснити остаточний розрахунок за фактично переданий газ.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій положень ст.43 ГПК України, тому виходячи з вимог ч.2 ст.1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова господарських судів підлягають скасуванню з направленням справи для нового розгляду.

Під час нового розгляду господарському суду необхідно всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, встановити дійсні права та обов'язки сторін, і в залежності від установленого правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, якими урегульовано спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити частково.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.11.16 та рішення господарського суду Харківської області від 09.08.16 скасувати, а справу №922/30/16 скерувати для нового розгляду.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя С.К. Могил

Суддя Н.М. Нєсвєтова