Ухвала суду № 64712089, 06.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

6 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року, рішення Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2016 року та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2016 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги,

в с т а н о в и л а :

Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 1 червня 2016 року позов задовольнив, стягнув солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «М.Ж.К.» заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 3 тис. 506 грн 36 коп., вирішив питання про розподіл судових витрат.

Апеляційний суд Волинської області рішенням від 14 вересня 2016 року змінив рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2016 року та стягнув солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ТОВ «М.Ж.К.» заборгованість по сплаті за житлово-комунальні послуги в розмірі 3 тис. 487 грн, вирішив питання про розподіл судових витрат, в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 14 листопада 2016 року відмовив ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

У січні 2017 року до Верховного Суду України звернувся

ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвалених у справі судових рішень посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме частини другої статті 264 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування своїх доводів заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня і 26 липня 2012 року, 10 липня 2013 року, 21 квітня 2016 року та рішення цього ж суду від 16 жовтня 2013 року.

Перевіривши доводи заявника, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, судові рішення в якій просить переглянути заявник, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «М.Ж.К.», суд виходив з наявності підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги, розмір якої визначений в межах строку позовної давності за період з червня 2012 року по березень 2015 року, зазначивши при цьому, що видача судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості не перериває перебігу позовної давності.

Наданою для порівняння ухвалою від 23 травня 2012 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги в межах трирічного строку позовної давності.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 липня 2012 року суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості по сплаті за надані житлово-комунальні послуги.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 жовтня 2013 року залишено в силі судові рішення судів попередніх інстанцій в частині часткового задоволення позову про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги.

Ухвалою від 21 квітня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій про стягнення заборгованості, зазначивши про те, що скасування судового наказу не перериває перебігу позовної давності.

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року, 26 липня 2012 року, 21 квітня 2016 року та рішення цього ж суду від 16 жовтня 2013 року не свідчать про різне застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2013 року не може бути прикладом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки суд скасував ухвалені у справі судові рішення судів попередніх інстанцій, справу направив на новий розгляд з підстав, передбачених статтею 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а саме не визначено період, за який підлягають стягненню комунальні платежі.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

ОСОБА_4 подано клопотання про зупинення виконання судових рішень.

Оскільки заява ОСОБА_4 є необґрунтованою, то відсутні підстави для зупинення виконання ухвалених у справі судових рішень.

Отже, клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання ухвалених у справі судових рішень підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360, 3601 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «М.Ж.К.» до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по сплаті за житлово-комунальні послуги за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 листопада 2016 року, рішення Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2016 року та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 1 червня 2016 року відмовити.

Клопотання ОСОБА_4 про зупинення виконання судових рішень залишити без розгляду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М.Сімоненко