Ухвала суду № 64710941, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. № 876/10263/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.,

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.,

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фурніро" до Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

09 березня 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фурніро" звернувся в суд з позовною заявою до відповідача - Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, якою просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 16 листопада 2015 року № 001476313 та форми «Р» від 22 грудня 2015 року №001694313.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області форми «Р» від 16 листопада 2015 року №001476313. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області форми «Р» від 22 грудня 2015 року № 001694313.

Постанова мотивована тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро» вправі самостійно обирати спосіб виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності, тобто або шляхом подання уточнюючого розрахунку, або шляхом врахування помилки у податковій звітності майбутніх періодів, враховуючи, що Ківерцівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області, суб'єкт владних повноважень, пропустила встановлені строки на прийняття податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2015 року № 001476313, а тому суд дійшов висновку, що вказані рішення є необґрунтованими, безпідставними, не відповідають чинному законодавству та підлягають скасуванню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити, з огляду на таке.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно з п.76.2 ст.76 ПК України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимогстатті 86 цього Кодексу.

Відповідно до п.86.2 ст.86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Фурніро» 09 квітня 2014 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 77-78).

На підставі пункту 200.10 статті 200 ПК України в порядку статті 76 цього ж Кодексу було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2015 року ТзОВ «Фурніро».

В акті від 19 жовтня 2015 року № 2706/1501/39174039, складеного за результатами вказаної перевірки, зазначено про допущені позивачем порушення пункту 48.1 статті 48 Податкового кодексу України, пункту 5 розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість в частині, «що значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку враховується при визначенні значень рядків 21.2 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий розрахунок» та заниження суми податкових зобов'язань заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2015 року (а. с. 6-7).

На підставі акту № 2706/1501/39174039 від 19 жовтня 2015 року відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 16 листопада 2015 року №001476313, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 45 137,00 грн за основним платежем та 11 284, 25 грн штрафних (фінансових) санкцій, та форми «Р» від 22 грудня 2015 року № 001694313, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 11 284, 25 грн штрафних (фінансових) санкцій.

ТзОВ «Фурніро» не погодившись податковими повідомленнями-рішеннями, оскаржило їх в адміністративному порядку, проте рішеннями Головного управління ДФС України у Волинській області від 16 грудня 2015 року № 7696/10/03-20-10-03-06, від 12 січня 2016 року № 98/10/03-20-10-03-06 та рішенням Державної фіскальної служби України від 22 лютого 2016 року № 3786/6/99-99-10-01-04-25 про результати розгляду скарг податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення (а.с.12-16, 18-32).

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Згідно з п. 46.1 ст. 46, п. 49.1 ст. 49 цього Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Відповідно до п.48.2 цієї статті обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Відповідно до пункту 5 розділу VI Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23 вересня 2014 року № 966 (далі - Порядок № 966), чинного на момент виникнення спірних правовідносин , у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах не вплинуло на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому або п'ятому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Значення графи 6 рядка 24 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується при визначенні значень рядків 21.1 та 24 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.

Згідно з пунктом 6 цього ж розділу зазначено, що у разі виправлення значення рядка 24 декларації, яке у майбутніх звітних періодах впливало на значення рядка 25 чи рядка 23, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 24 декларації впливало на значення рядка 25 чи рядка 23. Такі уточнюючі розрахунки можуть бути подані лише у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу, оскільки форма декларації передбачає можливість подання уточнюючого розрахунку як додатка до неї лише за один звітний період, помилки якого виправляються.

Таким чином, відповідно до змісту наведених норм платник податку на додану вартість має право обрання способу виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності шляхом подання уточнюючого розрахунку за минулий період або шляхом врахування допущеної помилки у податковій звітності в майбутніх періодах.

Судом встановлено, що 03 вересня 2015 року позивачем було подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, яким було змінено рядок 24 (збільшено на 45 137 грн.), що у майбутніх періодах вплинуло на значення рядка 25 декларації (а.с. 64, 65-67).

Доводи податкового органу про обов'язок підприємства виправлення помилки у податковій звітності шляхом врахування допущеної помилки у податковій звітності у наступному податковому періоді, на думку суду, суперечить вимогам пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податків має право, але не зобов'язаний, не подавати уточнюючий розрахунок якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період.

Слід зазначити, що обраний ТзОВ «Фурніро» спосіб усунення виявленої помилки не впливає на значення задекларованого податкового кредиту, бюджетного відшкодування та податкового зобов'язання.

Отже викладені в акті №2706/1501/39174039 від 19 жовтня 2015 року висновки податкового органу є необґрунтованими та помилковими, а винесені на його підставі податкові повідомлення-рішення є протиправними по суті та підлягають скасуванню.

Водночас колегія суддів зазначає, що відповідно до п.86.8 ст.86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Відповідно до п.58.2 ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Так, 28 жовтня 2015 року позивачем подано заперечення на акт від 19 жовтня 2015 року, про результати розгляду якого від 09 листопада 2015 року позивачу стало відомо 10 листопада 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ф.119 (а.с.70).

Оскільки податкове повідомлення рішення №001476313 на підставі акту прийняте лише 16 листопада 2016 року, тобто поза межами встановленого законом триденного строку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що таке процесуальне порушення є додатковою підставою для скасування спірних податкових рішень у зв'язку з його посяганням на принцип правової визначеності.

Водночас покликання податкового органу у податковому повідомленні рішенні від 22.12.2015 на норми закону, які втратили чинність, а саме на главу 5, пункт 4.6, підпункту 4.6.7 Наказу Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 1342 від 17 грудня 2012 року, є процесуальним порушенням податкового органу, проте таке не впливає результат прийнятого рішення по суті.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у п.110 рішення Європейського Суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Відповідно до ч.1 ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі аналізу норм законодавства та обставин справи, змісту акту перевірки, інших письмових документів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що з таких неможливо виділити чітко, об'єктивно та в повній мірі встановлені Ківерцівською ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області факти виявлених порушень податкового законодавства, оскільки обраний ТзОВ «Фурніро» спосіб виправлення помилки у раніше поданій податковій звітності не суперечить вимогам податкового законодавства. Крім того, пропущення податковим органом встановлених строків прийняття податкового повідомлення-рішення від 16 листопада 2015 року №001476313 є додатковою підставою для скасування оскаржуваних повідомлень рішень.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись частиною 3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Ківерцівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2016 року у справі 803/286/16 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І. В. Глушко

Судді О.О. Большакова

В.Я. Макарик

Ухвала складена в повному обсязі 14.02.2017.