Постанова № 64710862, 14.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ромахов В.І.

Суддя-доповідач - Сіваченко Ігор Вікторович

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року справа №221/2846/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Міронової Г.М., Чебанова О.О.,

секретар судового засідання Куленко О.Д.,

за участі представників відповідача Коваль Т.О., Макогоненко І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області на постанову Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016 року у справі № 221/2846/16-а за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання рішення неправомірними та вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (далі - Управління) про визнання дій відповідача щодо невиплати призначеної їй пенсії з 01 грудня 2015 року незаконними.

В обґрунтування зазначила, що вона отримує пенсію по втраті годувальника, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та знаходиться на обліку в Управлінні. 04.05.2016 вона звернулася до відповідача з письмовою заявою про перерахунок пенсії, на підставі ст. 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ). Однак, рішенням №841 про відмову в перерахунку пенсії по заробітку від 13.05.2016 їй було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки відсутні правові підстави для проведення такого перерахунку. Вважає дії відповідача щодо невиплати з 01 грудня 2015 року належної їй пенсії незаконними.

Відповідач надав суду заперечення проти позову, в яких зазначено, що позивач є одержувачем пенсії на підставі ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 19.01.2009. Відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон №213-VIII) з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Пенсії в порядку та на умовах, визначених відповідно до вищезазначених законів, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», не призначаються, раніше призначені пенсії не перераховуються. З червня 2015 року пенсії призначаються та перераховуються відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Позивач помилково посилається на те, що дана норма регулює відносини лише порядку призначення, а не перерахунку раніше призначеної пенсії, тому вважають позов ОСОБА_4 безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016 року у справі № 221/2846/16-а позов задоволено.

Визнано протиправними дії Управління щодо відмови ОСОБА_4 у проведенні перерахунку пенсії по втраті годувальника.

Зобов'язано Управління провести ОСОБА_4 перерахунок пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ, згідно довідки прокуратури Донецької області від 19.01.2016 № 18-57-42 та виплати різницю у розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 1 грудня 2015 року.

Ухвалою Волноваського районного суду Донецької області від 4 липня 2016 року відмовлено у задоволені клопотання Управління про залишення адміністративного позову без розгляду.

Суд першої інстанції виходив з того, що підставою чергового перерахунку раніше призначеної пенсії є Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», згідно із якою затверджено нові схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, відповідно до яких відбулося підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників, яка набрала чинності із 01 грудня 2015 року, і яка дає позивачу право на перерахунок пенсії із 01 грудня 2015 року.

Таким чином, судом першої інстанції зазначено, що відповідач повинен був перерахувати позивачу пенсію по втраті годувальника, згідно довідки прокуратури Донецької області від 19.01.2016 № 18-57-42, відповідно до ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ та виплатити різницю у розмірі пенсії за минулий час, починаючи з 1 грудня 2015 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова місцевого суду є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. Управління наголошує, що посилання позивача на норми частин ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ є неприпустимим, з огляду на те, що 15.07.2015 набрав чинності Закон України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VІІ) та згідно підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ даного Закону, втратив чинність Закон України № 1789-ХІІ, окрім деяких положень, зокрема 3,4,6 та 11 ст. 50-1.

На підставі вищевикладеного, Управління просило суд скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимогу повному обсязі.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Позивач до апеляційного суду не прибув.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів встановила наступне.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні та отримує пенсію на підставі Закону України «Про прокуратуру» з 19.01.2009. Пенсія призначена, виходячи з розміру 60% від середньомісячного (чинного) заробітку.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» працівникам прокуратури були підвищені посадові оклади. У зв'язку з чим, прокуратурою Донецької області ОСОБА_4 видано довідку про заробітну плату за №18-57-42 від 19.01.2016, з якою вона 04.05.2016 звернулась до відповідача щодо перерахунку пенсії на підставі ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

Рішенням №841 про відмову в перерахунку пенсії по заробітку від 13.05.2016 позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки відсутні правові підстави для проведення такого перерахунку.

Спірним питанням у справі, є правомірність прийняття пенсійним органом рішення від 13 травня 2016 року щодо відмови у перерахунку пенсії.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що право на перерахунок пенсії не може бути знівельованим у зв'язку з відсутністю нормативного документу, який регулює умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, відтак спірне рішення пенсійного органу є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивач в своїй заяві просила її перерахувати на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ (зі змінами та доповненнями).

Згідно з частиною вісімнадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом № 213-VIII (пункт 5 Прикінцевих положень) визначено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до окремих Законів України, у тому числі за Законом № 1789-ХІІ.

Позивачу пенсія була призначена до набрання чинності вказаним законом.

На час виникнення цього спору (в тому числі звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії) норми Закону № 1789-ХІІ, які регулювали перерахунок пенсії, втратили чинність. Більш того, Законом України від 28.12.2014 № 76-VІІІ «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VІІІ) положення частини вісімнадцятої Закону № 1789-ХІІ викладено у такій редакції:

"Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Далі, як вбачається з позовної заяви, та погоджено судом першої інстанції в своїй постанові, позивач наголошує на тому, що перерахунок його пенсії у зв'язку із збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури відповідач повинен здійснити на підставі положень статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції, яка діяла на час призначення пенсії.

З таким висновком не може погодитись колегія суддів з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII, набрав чинності з 15 липня 2015 року (далі - Закон № 1697-VII), визнано таким, що втратив чинність Закон № 1789-ХІІ, крім, зокрема, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що положення частини 18 статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв'язку з підвищенням заробітної плати, втратили чинність з дня набрання чинності Законом № 1697-VII, а саме, з 15 липня 2015 року.

Отже, на час підвищення посадових окладів працівникам прокуратури постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» № 1013 від 09.12.2015 року (набрала чинності з 01.12.2015 року), та на час звернення позивача до пенсійного органу за перерахунком пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, зазначена норма втратила чинність.

Діюче законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.

Навпаки, в Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 року чітко визначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

При цьому Закони № 76-VII, № 213-VIIІ та № 1697-VII не визнані неконституційними, тому підлягають застосуванню.

Закон № 1697-VII не містить норми, яка б визначала умови та порядок перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача до органу пенсійного фонду з заявою про перерахунок пенсії та до теперішнього часу Кабінетом Міністрів України не визначений порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який в своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу на умовах та в порядку, закріплених нормою, що втратила чинність, а тому висновок суду першої інстанції щодо неправомірності дій відповідача про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку зі збільшенням посадових окладів працівникам прокуратури, не ґрунтується на нормах діючого закону, чим порушено принцип законності, закріплений статтею 9 КАС України.

Крім іншого, право на пенсію позивач реалізував в 2009 році та нарахування його пенсії здійснюється у розмірах, встановлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, в редакції чинній на час її призначення. Проте, право на перерахунок пенсії виникає та може бути реалізовано на підставі тих норм права, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу.

Підсумовуючи викладене, судова колегія зазначає, що на теперішній час питання перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури у зв'язку зі збільшенням розміру заробітної плати не врегульовано на законодавчому рівні, а тому відповідач, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії позивачу, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи позивача про те, що порушуються його права на перерахунок пенсії, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Так, підставою для перерахунку пенсії позивач визначив прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», підпунктом 3 пункту 1 якої установлено, що у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, прокуратури та інших органів, за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій підвищуються на 25 відсотків посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, і постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 р. № 505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Апеляційний суд зазначає, що як вбачається з назви постанови КМУ від 9 грудня 2015 р. № 1013, нею лише упорядковано структуру заробітної плати (а не проведено її збільшення) шляхом підвищення посадових окладів за рахунок виплат, пов'язаних з індексацією, надбавок, доплат, премій, причому виключно у межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисах.

Відтак, підвищення заробітної плати працівників прокуратури у зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 № 1013 не відбулось. Про це свідчить також і та обставина, що ані вказаною постановою, ані іншими законодавчими актами збільшення видатків на оплату праці працівникам прокуратури не мало місця.

В своїй постанові від 05.04.2016 в справі № 21-204а16 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої оскільки змін в об'ємі фінансування законодавчі акти не передбачали, правових підстав для виплати різниці в заробітній платі немає.

В той же час, навіть положення частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ в редакції до зміни її законодавцем Законом № 76-VІІ передбачали можливість здійснення перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій у зв'язку з підвищенням не посадових окладів, а заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Враховуючи, що в спірних правовідносинах за постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 не відбулось підвищення заробітної плати працівників прокуратури, взагалі відсутні будь-які матеріальні та правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивача.

В своїй постанові від 21.06.2016 в справі № 21-5612а15 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої відмовив у перерахунку, оскільки не просто були підвищені посадові оклади, а визначені нові розміри та умови оплати праці.

Посилання позивача на приписи ст. 58 Конституції України не беруться до уваги, оскільки нові норми законодавства не поширюють свою дію на час до того, як вони набрали чинності. Право ж на перерахунок пенсії слід визначати за такими правилами перерахунку, які закріплені в законодавстві та чинні на час виникнення права на перерахунок.

Посилання суду першої інстанції на приписи ст. 22 Конституції України не заслуговують на увагу з огляду на практику Європейського Суду з прав людини. Так, відповідно до приписів частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

В самій Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України (Стаття 9).

Кодексом адміністративного судочинства України також встановлено пріоритет міжнародного договору над національним законодавством: якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору (частина шоста статті 9).

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини, зокрема, в справі Кечко проти України Суд зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство (пункт 23).

У рішенні від 09.10.1979 у справі Ейрі проти Ірландії Європейський суд з прав людини констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі „Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004.

З огляду на викладене, позов є безпідставним та необґрунтованим, а рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_4 прийнято з дотриманням положень діючого законодавства, правові підстави для скасування рішення відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені норми законів, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, його висновки суперечать обставинам справи, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позовних вимог.

В повному обсязі постанова виготовлена 14 лютого 2016 року.

Керуючись статтями 184, 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області - задовольнити.

Постанову Волноваського районного суду Донецької області від 04 липня 2016 року у справі № 221/2846/16-а - скасувати.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області про визнання рішення неправомірними та вчинити певні дії - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: Г.М.Міронова

О.О.Чебанов