Ухвала суду № 64710826, 08.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2017 року м. Київ К/800/18159/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Калашнікової О. В., Мороз Л. Л.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни, Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної реєстраційної служби України на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року,

у с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. (далі - відповідач), Державної реєстраційної служби України, третя особа - Реєстраційна служба Полтавського міського управління юстиції Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що відповідачем протиправно було винесено рішення про відмову в державній реєстрації права власності на житлову секцію № АДРЕСА_1 з посиланням на відсутність змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Позивач також наполягає на тому, що вищенаведені посилання відповідача не ґрунтуються на вимогах закону, у зв'язку з чим рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № НОМЕР_1 від 29 жовтня 2013 року має бути скасовано.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року позовні вимоги задовольнив.

Визнав рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № НОМЕР_1 від 29 жовтня 2013 року протиправним та скасував його.

Зобов'язав Державну реєстраційну службу України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25 вересня 2013 року № 3131889 про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - житлову секцію № АДРЕСА_1, з урахуванням підстав скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № НОМЕР_1 від 29 жовтня 2013 року.

У своїй касаційній скарзі представник відповідача - Державної реєстраційної служби України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В свою чергу позивач у своїх запереченнях вказує на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

25 вересня 2013 року ОСОБА_1 звернувся до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області для реєстрації права власності на житлову секцію № АДРЕСА_1.

Для проведення реєстраційної дії позивачем були подані наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 24 липня 2012 року на 1/200 частку у праві власності на будівлю гуртожитку (на 9-му поверсі: приміщення ІІІ площею 11,3 кв. м., коридор ІІІа площею 3,9 кв.м., коридор ІІІб площею 9,6 кв.м., побутове приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м., загальною площею 32,7 кв.м.), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1;

- рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 червня 2013 року про визнання права власності на частину громадського будинку (гуртожитку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка складає у будинку літ. А-9 на 9-му поверсі: приміщення ІІІ площею 11,3 кв. м., коридор ІІІа площею 3,9 кв.м., коридор ІІІб площею 9,6 кв.м., побутове приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м., загальною площею 32,7 кв.м.;

- витяг з рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 226 від 10.09.2013 про надання дозволу ОСОБА_1, власнику приміщення ІІІ площею 11,3 кв.м., коридора ІІІа площею 3,9 кв.м., коридора ІІІб площею 9,6 кв.м., побутового приміщення ІІІв площею7,9 кв.м. на 9-му поверсі в гуртожитку за адресою:АДРЕСА_1 , на переобладнання їх під житлову секцію (утвореній житловій секції присвоєно номер АДРЕСА_1);

- технічний паспорт на частину громадського будинку (гуртожиток) житлова секція № АДРЕСА_1 станом на 16 вересня 2013 року;

- копію паспорта громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду;

- квитанцію за витяг з державного реєстру прав та державне мито.

29 жовтня 2013 року рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно № НОМЕР_1 відмовлено ОСОБА_1 в державній реєстрації права власності на житлову секцію № АДРЕСА_1 посилаючись на те, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про визнання рішення протиправним, скасування його та зобов'язання вчинити дії.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, звертаючись до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Реєстраційної служби Полтавського МУЮ Полтавської області на житлову секцію № АДРЕСА_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, надав усі необхідні документи визначені у Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року №703.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів попередніх інстанцій вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального та процесуального права.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-ІV(далі по тексту - Закон № 1952-ІV), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011року № 703 (далі - Порядок № 703), Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2013 року № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» (далі - Наказ № 607/5).

Статтею 6 Закону № 1952-ІV визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно пункту 7 статті 3 Закону № 1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, встановлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Наказу № 607/5, встановлено процедуру взаємодії системи органів державної реєстрації прав та державних реєстраторів прав на нерухоме майно органів державної реєстрації прав під час проведення державної реєстрації права власності та/або речових прав на нерухоме майно визначено, що у разі подання до структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви про державну реєстрацію права власності та/або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права), що виникають, зокрема на підставі рішення суду, що набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа-підприємець щодо реєстрації, скасування реєстрації речових прав на нерухоме майно або скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з відповідною заявою або без неї щодо вищезазначених речових прав державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводяться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно Порядку № 703.

Відповідно до Положення про Державну реєстраційну службу України, затвердженого указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/201, Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності. Укрдержреєстр у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України, іншими актами законодавства України, дорученнями Президента України та Міністра юстиції України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач звернувся до реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції в Полтавській області із заявою про реєстрацію прав власності на житлову секцію № АДРЕСА_1, що розташована за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_1. Оскільки нерухоме майно належить позивачеві на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 21 червня 2013 року, яке набрало законної сили, де однією із сторін є юридична особа, з урахуванням положень Порядку № 607/5, заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень була перенаправлена до Державної реєстраційної служби України.

Відповідно до статті 2 Закону № 1952-ІV, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Відповідно до статті 4 Закону № 1952-ІV, обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначена Порядком № 703.

Так, пунктом 23 Порядку № 703 визначено, що державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі № 1952-ІV.

Відповідно до вимог статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: 1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав; 3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа; 4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують; 5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 1) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 5 2) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону; 5 3) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку; 5 4) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення; 5 5) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 5 6) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем; 6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, в приписах статті 24 Закону № 1952-ІV, міститься вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 вказаної статті визначено, що відмова в державній реєстрації прав та обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом забороняється.

Відмовляючи в державній реєстрації, відповідач посилався на те, що подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме зазначено, що заявником подано заяву на проведення державної реєстрації права власності на житлову секцію № АДРЕСА_1, що розташована за адресою: Полтавська область, АДРЕСА_1, при цьому рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2013 року право власності визнається на частину громадського будинку (гуртожитку), яка складається з приміщень загальною площею 32,7 кв. м., а отже зазначене рішення суду не може бути підставою для проведення державної реєстрації прав на заявлений об'єкт нерухомого майна.

Судами встановлено, що позивач є власником 1/200 частки будівлі гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1, яка розташована на 9-му поверсі та складається в цілому з приміщення ІІІ площею 11,3 кв. м., коридора ІІІа площею 3,9 кв.м., коридора ІІІб площею 9,6 кв.м., побутового приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м, що загальною площею становить 32,7 кв.м., відповідно до договору купівлі-продажу від 24 липня 2012 року, зареєстрованого в державному реєстрі 10 вересня 2012 року за № 6559.

Згідно статті 364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділення в натурі частки із нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 21 червня 2013 року 1/200 частку будівлі гуртожитку було виділено в натурі та визнано за позивачем право власності як на окремий об'єкт права власності на частину громадського будинку (гуртожитку), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який складає у будинку літ. А-9 на 9-му поверсі: приміщення ІІІ площею11,3 кв. м., коридор ІІІа площею 3,9 кв.м., коридор ІІІб площею 9,6 кв.м., побутове приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м., загальною площею 32,7 кв.м..

Згодом ОСОБА_1 звернувся до Октябрської районної у м. Полтаві ради із заявою про надання йому дозволу на переобладнання належних йому виділених приміщень у житлові відповідно до графічних матеріалів.

Рішенням виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради № 226 від 10 вересня 2013 року ОСОБА_1 надано дозвіл як власнику приміщення ІІІ площею 11,3 кв. м., коридору ІІІа площею. 3,9 кв.м., коридору ІІІб площею 9,6 кв.м., побутового приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м. на 9-му поверсі в гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , на переобладнання їх під житлову секцію відповідно до графічних матеріалів, виготовлених ТОВ «Акбі-Полтава». Утвореній житловій секції присвоєно номер АДРЕСА_1.

Відповідно до графічних матеріалів, виготовлених ТОВ «Акбі-Полтава» приміщення ІІІ площею 11,3 кв. м. переобладнано у коридор площею 3,8 кв. м. та кімнату площею 7,5 кв.м.; коридор ІІІа площею 3,9 кв.м. переобладнано у санвузол площею 3,9 кв. м.; коридор ІІІб площею 9,6 кв.м. переобладнано у кухню площею 9,6 кв. м.; побутове приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м переобладнано у гардероб площею 7,9 кв. м. Загальна площа секції зберіглася та складає 32,7 кв.м. Відповідні переобладнання відображені у технічному паспорті житлової секції № АДРЕСА_1 станом на 16 вересня 2013 року.

З наведеного вбачається, що належне позивачу на праві приватної власності нерухоме майно, а саме житлова секція № АДРЕСА_1, є тією ж самою власністю позивача, яку було виділено йому у натурі та визнано за ним право власності рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 21 червня 2013 року, а саме: частина громадського будинку літ. А-9 на 9-му поверсі приміщення ІІІ площею 11,3 кв. м., коридор ІІІа площею 3,9 кв.м., коридор ІІІб площею 9,6 кв.м., побутове приміщення ІІІв площею 7,9 кв.м., загальною площею 32,7 кв. м.

Таким чином, висновок відповідача про те, що подані ОСОБА_1 документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, є хибним та не відповідає дійсності.

Відповідно до частини третьої статті 16 Закону № 1952-ІV, разом із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі подаються оригінали документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень, їх копії, засвідчені в установленому порядку.

Згідно пункту 10 Порядку № 703, заявник разом із заявою про державну реєстрацію подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові необхідні для такої реєстрації документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату державного мита.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав проводиться на підставі рішень судів, що набрали законної сили.

Відповідно до пунктів 26, 27 та 29 Порядку № 703 для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно та інші документи, визначені цим Порядком. Документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно зокрема, є: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно. Для проведення державної реєстрації права власності на новозбудований чи реконструйований об'єкт нерухомого майна заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає органові державної реєстрації прав технічний паспорт на такий об'єкт.

На виконання наведених норм позивачем було подано державному реєстратору усі необхідні документи, а саме: судове рішення про визнання права власності, технічний паспорт на реконструйований об'єкт, договір купівлі-продажу, витяг з рішення виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради, копію паспорта громадянина України, довідку про присвоєння ідентифікаційного коду, квитанцію за витяг з державного реєстру прав та державне мито, що підтверджується карткою прийому заяви № 6225111.

Інших документів, необхідних для подання державному реєстратору для проведення державної реєстрації права власності, законодавством не визначено.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем протиправно було відмовлено в державній реєстрації права власності, у зв'язку з чим рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень № НОМЕР_1 від 29 жовтня 2013 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Оскільки, рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень визнано судом протиправним та скасовано, висновок суду першої інстанції про необхідність зобов'язання Державної реєстраційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (картка прийму заяви № 6225111 від 25.09.2013) колегія суддів також вважає правильним.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220?, 223-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної реєстраційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 січня 2014 року і ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Калашнікова

Л. Л. Мороз