Ухвала суду № 6471062, 18.08.2009, Харківський апеляційний адміністративний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 серпня 2009 р.Справа № 2-а-28886/08/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів: - Григоров А.М., Подобайло З.Г.

при секретарі –Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Веста 2002” до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова за участю прокурора Червонозаводського району міста Харкова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень, -

В с т а н о в и в:

У листопаді 2008 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Веста 2002” (подалі –ТОВ “Веста 2002”) звернувся до суду з позовом, яким з урахуванням заяв про зміну позовних вимог, просить суд визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова (подалі –ДПІ) № 0001672330/0 від 06 листопада 2008 року про визначення податкового зобов’язаня з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобов’язаня з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій; визнати протиправним та нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновки акту виїзної планової документальної перевірки ДПІ від 24 жовтня 2008 року № 4327/233/35699547 - законодавчо необґрунтовані, а тому податкові повідомлення-рішення, які були винесені на їх підставі, є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року позовні вимоги задоволені у повному обсязі.

В обґрунтування прийнятого рішення судом зазначене про те, що матеріали справи підтверджують, що під час виконання договорів комісії позивач нараховував податкові зобов’язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість з сум отриманої комісійної винагороди та виконуючи договори комісії позивач не мав мети ухилитися від сплати податків.

Нарахування відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення позивачеві податкового зобов’язаня по податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій, проведене зайво, оскільки позивач сплатив визначену суму податкового зобов’язання згідно з податковим повідомленням рішенням № 0001672330/0 від 06 листопада 2008 року.

Будучі незгодною з зазначеною постановою, в апеляційній скарзі ДПІ посилаючись на незаконність та безпідставність судового рішення, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року скасуванню відповідно до приписів ч. 1 ст. 203 КАС України, з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги (в частині визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень відповідача № 0001672330/0 від 06 листопада 2008 року про визначення податкового зобов’язаня з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобов’язаня з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій) суд першої інстанції виходив з недоведеності факту укладення ТОВ “Веста 2002” договорів комісії з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, наявності підстав для визнання таких угод нікчемними та безпідставності посилань відповідача на те, що комітент не є власником майна придбаного комісіонером, а комісіонер не має права оподатковувати фінансово-господарські операції з купівлі-продажу товарів в межах договорів комісії, як комісійні, а має обліковувати їх як угоди з купівлі-продажу товару.

Проте колегія суддів не може погодитися із таким висновком суду з наступних підстав.

Відповідно до п. 3.1. ст. 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.1997 № 283/97-ВР з наступними змінами, - об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно ст. 4 зазначеного Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход, зокрема, включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7 зазначеного Закону не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з залученням платником податку майна на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Відповідно до п. 4.7 ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР з наступними змінами та доповненнями, у випадках, коли платник ПДВ здійснює діяльність з поставки товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати поставку товарів від імені та за дорученням іншої особи без передання права власності на такі товари, базою оподаткування є продажна вартість цих товарів, визначена у порядку, встановленому цим Законом.

Зокрема, датою збільшення податкового кредиту повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобов'язань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

          Відповідно до п. 16 наказу ДПА України Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення N 165 від 30 травня 1997 року зі змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 23 червня 1997 року за № 233/2037, комісіонер при поставці товарів, одержаних на умовах комісії, виписує податкову накладну в міру поставки таких товарів у загальному порядку.

          Визначені суми податкових зобов'язань i податкового кредиту відображаються у податковій декларації з ПДВ повіреного відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого Мінюстом України 09 липня 1997 року за № 252054, з наступними змінами та доповненнями.

За матеріалами справи встановлено, що позивачем по справі у квітні 2008 року укладено договори комісії №№ 1-К-04-08 та 2-К-04-08 від 14 квітня 2008 року предметом яких відповідно є:

Договору комісії № 1-К-04-08 - зобов'язання ТОВ “Веста 2002" (комісіонер) за дорученням ТОВ “Аметист-комерц” (комітент) за плату здійснювати від свого імені в інтересах і за рахунок комітента проведення операцій по продажу товару, при цьому право власності на товар до комісіонера не переходить.

Договору комісії № 2-К-04-08 - зобов'язання Комісіонера - ТОВ “Веста 2002” за дорученням Комітента - ТОВ “Аметист-комерц” за плату здійснювати від свого імені в інтересах і за рахунок Комітента проведення операцій по придбанню товару, при цьому право власності на товар до комісіонера не переходить.

Відповідно до приписів ст.ст. 1011, 1016 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Комітент зобов'язаний забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою.

Аналіз положень ст.ст. 1012, 1018 ЦК України дозволяє визначити наступні суттєві умови договору комісії: обов'язок комісіонера здійснити угоду за дорученням комітента та за його рахунок; обов’язок комітента забезпечити комісіонера усім необхідним для виконання обов'язку перед третьою особою. Таким чином, право власності на майно, придбане комісіонером, є власністю комітента лише у випадку його придбання за рахунок, тобто за кошти, комітента, надані комісіонеру з метою виконання покладених на нього обов'язків за договором комісії.

Тільки безумовне виконання усіх вказаних вимог визначеного законодавцем механізму дає підстави вважати фінансово-господарські операції комісійними та обліковувати їх належним чином.

Аналіз зазначених вище договорів комісії та документів бухгалтерського обліку (виписок банку), зведених відомостей бухгалтерського обліку, наявних у матеріалах справи, дозволяє зробити висновок, що сторони по зазначеним вище договорам не виконали основних умов договорів комісії: ТОВ “Аметист-комерц” не забезпечило комісіонера усім необхідним для виконання доручення, в тому числі коштами на придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей.

Первинні бухгалтерські документи, які б свідчили про прийом-передачу товарів, що належать ТОВ “Аметист-комерц”, на користь ТОВ “Веста 2002”, з метою їх наступної поставки за договорами комісії іншим осмосам, до перевірки ДПІ не надані.

Відповідно до документів бухгалтерського та податкового обліків, які надані ДПІ до перевірки, встановлено, що ТОВ “Веста 2002” самостійно (за власті кошти) здійснювало продаж товару на підставі договорів купівлі-продажу укладених з наступними покупцями:

-          ТОВ “БТ Трейдінг” (код ЄДРПОУ 33479064 м. Харків) на підставі договору купівлі-продажу № 1В-08 від 18 квітня 2008 року, а саме: реалізовано газ скраплений, бензин різних марок, дизельне паливо, мазут технічний на загальну суму 40.952.119,59 грн., Розрахунки проведені шляхом перерахування грошових коштів з поточного рахунку у сумі 29.551.225,11 грн. Станом на 30 червня 2008 року дебіторська заборгованість складала 11.400.894,48 грн.;

-          ТОВ “Валеско” (код ЄДРПОУ 35352367 м. Харків) на підставі договору купівлі-продажу № 1КВ від 15 травня 2008 року, а саме: реалізовано бензин різних марок, дизельне паливо на загальну суму 24.020.715,58 грн. Розрахунки проведені шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок у сумі 15.474.000,00 грн. Станом на 30 червня 2008 року дебіторська заборгованість складала 8.546.715,58 грн.

Факт здійснення продажу товару підтверджується актами прийому-передачі, які складені з покупцями, податковими накладними, що виписані ТОВ "Веста 2002" на покупців, виписками банку, які свідчать про проведення розрахунків за вказаними договорами з покупцями. Реєстр актів прийому-передачі наведено у додатку № 5 до акту перевірки ДПІ.

Поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Визначення валових доходів, пов'язаних з продажем (поставкою) товарів за результатами перевірки проводилось на підставі первинних бухгалтерських документів (актів прийому-передачі товару, виписок банку), бухгалтерських рахунків № 361 “Розрахунки з вітчизняними покупцями”, № 311 “Розрахунковий рахунок”, № 3772 "Розрахунки з іншими дебіторами (у розрізі замовлень)", які перевірено суцільним порядком.

Відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських приміщень та транспортних засобів, на думку колегії суддів, свідчить про відсутність у ТОВ “Аметист-комерц” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань за договором комісії № 2-К-04-08 від 14 квітня 2008 року та договором комісії № 1-К-04-08 від 14 квітня 2008 року та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що укладаючи зазначені вище договори комісії ТОВ “Веста 2002”, застосовуючи механізм комісійних правовідносин фактично виводило з-під сфери дії Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” кошти отримані за договорами купівлі-продажу, переводячи таким чином статус платника податків на ТОВ “Аметист-комерц”.

Правові засади оподаткування та порядку погашення зобов’язань платників податків визначено Законом України Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами від 21 грудня 2000 року N 2181-III з наступними змінами та доповненнями (подалі Закон N 2181-III), який є спеціальним i встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків i зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування i сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до таких платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідальність у вигляді штрафних санкцій за порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання передбачено саме Законом N 2181-III.

Статтею 1 Закону N 2181-III визначено, що штрафна санкція (штраф) –це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платників податків у зв'язку з порушенням ними правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Нормою ст. 17 Закону N 2181-III передбачено застосування штрафних санкцій, які накладаються контролюючими органами, а у випадку, визначеному п. 17.2 ст. 17 Закону N 2181-III, –самостійно нараховуються та сплачуються платником податків.

Зокрема, згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III, - у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.           

Згідно з пп. 17.1.6 п. 17.1 ст. 17 Закону N 2181-III, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Згідно з приміткою до ст. 212 КК України, - під великим розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів і інших обов’язкових платежів, які в три тисячі і більше разів перевищують установлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян (17 грн. з 02 вересня 1996 року відповідно до Указу Президента України від 25 серпня 1996 року № 762/96).

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що податкові повідомлення –рішення відповідача № 0001672330/0 від 06 листопада 2008 року про визначення податкових зобов’язань з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій прийняті із дотриманням вимог діючого законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог ТОВ “Веста 2002” в даній частині належить відмовити.

Враховуючи положення п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України ухвалене в даній справі судом першої інстанції рішення (в даній частині позовних вимог) підлягає скасуванню, з прийняттям нового –про відмову в задоволені позовних вимог ТОВ “Веста 2002” .

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 27 липня 2009 року державним реєстратором проведений запис 1480117 0004 039844 припинення юридичної особи ТОВ “Веста 2002” у зв’язку з визнанням її банкрутом.

          Пунктом 5 ч. 1 ст. 157 КАС України визначено, що суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

          Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно ст.ст. 155 і 157 КАС України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтуванням підстав, за якими судом першої інстанції задоволені позовні вимоги ТОВ “Веста 2002” в частині визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення ТОВ “Веста 2002” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій.

          Частиною 2 ст. 203 КАС України визначено, що якщо судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 157 ч. 1, п 5, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п.п. 3, 4, 203, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова –задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року –скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Веста 2002” про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень - рішень державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова: від 06 листопада 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 квітня 2009 року –визнати нечинною в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Веста 2002” про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення ТОВ “Веста 2002” податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій.

Провадження у адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Веста 2002” до державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова за участю прокурора Червонозаводського району міста Харкова про визнання протиправними та нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова: від 06 листопада 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 2.290.224 грн., в тому числі: 1.145.112,00 грн. основного платежу та 1.145.112,00 грн. штрафних санкцій; від 06 листопада 2008 року № 0001662330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2.433.363 грн., в тому числі: 1.131.390,00 грн. основного платежу та 1.001.973,00 грн. штрафних санкцій; від 19 грудня 2008 року № 0001672330/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 100.500 грн., в тому числі: 67.000 грн. основного платежу та 33.500 грн. штрафних санкцій, - закрити.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                    (підпис)                               Л.В. Мельнікова

          Судді:                                        (підпис)                                        З.Г. Подобайло

                                                            (підпис)                                        А.М. Григоров

Повний текст виготовлений та підписаний 25 серпня 2009 року.

З оригіналом згідно

                                                            Суддя -