Постанова № 64710400, 09.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. Справа № 820/3499/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Жигилія С.П.

Суддів: Перцової Т.С. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016р. по справі № 820/3499/16

за позовом Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж

про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Ізюмська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - позивач, Ізюмська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж (далі по тексту -відповідач), в якому просить суд надати дозвіл Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі Ізюмського комунального підприємства теплових мереж.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року по справі № 820/3499/16 адміністративний позов Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області до Ізюмського комунального підприємства теплових мереж про стягнення податкового боргу - задоволено в повному обсязі.

Надано дозвіл Ізюмській ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі Ізюмського комунального підприємства теплових мереж.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просив суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року по справі № 820/3499/16 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зокрема, посилається на відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на відсутність доказів вжиття органом податкової служби відповідних заходів, передбачених Податковим кодексом України, та вказує, що податкові вимоги №1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року не стосуються податкового боргу, який виник у 2016 році. Зазначає, що судом першої інстанції не було надано оцінку документальним доказам та не перевірені правові обставини щодо правомірності продажу комунального майна. Враховуючи наведене, вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач, правом подати суду заперечення на апеляційну скаргу не скористався.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж зареєстроване за юридичною адресою: 64300, Харківська область, пр-т Леніна 33, код ЄДРПОУ 32284148, згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Перебуває на податковому обліку як платник податків в Ізюмській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Як вказує позивач та не заперечується відповідачами, Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж має заборгованість у сумі 202326,00 грн., яка виникла у зв'язку із несплатою податку на додану вартість, нарахованої по декларації №9039386711 від 21.03.2016 року.

Враховуючи наведене, з метою погашення заборгованості Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, позивач звернувся до суді із даним позовом про стягнення податкового боргу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.49.5 ст. 49 Податкового кодексу України, у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

п.п.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України передбачає, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Підпунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового Кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені кодексом.

Згідно пп.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

Згідно п. 87.2. ст. 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст. 88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У відповідності до положень ст. 89 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Згідно з п.95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу.

Виходячи із системного аналізу вищезазначених положень, колегія суддів дійшла висновку, що законодавцем встановлений певний порядок примусового стягнення податкової заборгованості: спочатку шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі недостатності коштів - продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи Статуту Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, підприємство є комунальним унітарним підприємством, безпосередньо підпорядковується у своїй діяльності уповноваженому Засновником органу - Виконавчому комітету Ізюмської міської ради. (п.п. 1.4 Статуту).

Як встановлено судом апеляційної інстанції позивачем 27.02.2015 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис щодо накладення обтяження на майно відповідача згідно акту опису майна від 20.03.2014 року. При цьому, зазначене майно не є власністю відповідача, а закріплене за ним, відповідно до п. 5.1 Статуту, на праві господарського відання. Ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції позивачем не надано доказів наявності у відповідача майна на право власності, яке може бути використано як джерело погашення податкового боргу.

Статтею 96 ПК України встановлений порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств, в разі відсутності у останнього коштів на погашення податкового боргу.

Так, згідно приписів п.п. 96.1, 96.2 ст. 96 ПК України, у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків ( рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради); затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у п. 96.1 та п. 96.2 ст. 96 ПК України рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення.

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк, або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Враховуючи наведені положення, колегія суддів зазначає, що податковим органом під час судового розгляду не було надано доказів здійснення спеціальної процедури відчуження майна відповідача.

Колегія суддів зауважує, що податкові вимоги № 1/27 від 16.01.2004 року та № 2/28 від 21.02.2004 року не стосуються податкового боргу, який виник у відповідача у 2016 році, оскільки податковий борг виник внаслідок несплати позивачем узгодженої суми грошового зобов'язання за декларацією за звітний період - лютий 2016 року, а податкові вимоги пред'явлені у 2004 році, що у свою чергу свідчить про відсутність у матеріалах справи доказів здійснення встановлених податковим законодавством України заходів, які дають податковому органу право на отримання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.

На виконання приписів ст. 71 КАС України, позивач доказів, які б свідчили про вжиття заходів щодо звернення стягнення за податковим боргом, що виник на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за лютий 2016 року в сумі 202326,00 грн. на кошти відповідача або звернення до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий відповідач, з поданням щодо прийняття рішення щодо погашення боргу в порядку передбаченому ст.96 Податкового кодексу України під час судового розгляду справи не надав.

З матеріалів справи не вбачається здійснення встановлених ПК України заходів, які дають податковому органу право на стягнення податкового боргу шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

За таких обставин, надання судом дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі є передчасним.

Підсумовуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України, судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 року по справі № 820/3499/16, не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції, внаслідок допущених порушень підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Ізюмського комунального підприємства теплових мереж задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016р. по справі № 820/3499/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Ізюмської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Жигилій С.П.Судді Перцова Т.С. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений 14.02.2017 р.