Ухвала суду № 64710324, 08.02.2017, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 725/4500/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Стоцька Л.А.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

08 лютого 2017 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

за участю:

секретаря судового засідання: Бондаренко С.А.,

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Тістечка Ю.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 жовтня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови про порушення митних правил №2279/20900/16 від 01 липня 2016 року.

Постановою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції про задоволення апеляційної скарги заперечив, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 12 червня 2015 року ОСОБА_4 через митний пост «Краковець» Львівської митниці ДФС, згідно митної декларації типу ІМ 40 ЕЕ №805130000/2015/006537 від 08.06.2015 року ввіз на митну територію товар, який перебуває під митним контролем, а саме: вантажний автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель «Vito 116 CD1», 2011 року випуску VIN НОМЕР_1. Згідно поданої декларації ОСОБА_4 зобов'язався доставити цей товар до Сумської митниці ДФС в термін до 22.06.2015 року.

Проте, із отриманої відповіді Сумської митниці ДФС №2845/7/18-70-24-57 від 09.07.2015 року Львівською митницею ДФС було встановлено, що зазначений товар до Сумської митниці не надходив.

За таких обставин, Львівською митницею ДФС 20 серпня 2015 року складено відносно ОСОБА_4 протокол про порушення митних правил за ознаками вчинення порушення митних правил, передбачених ч.3 ст.470 Митного кодексу України (МК України).

У подальшому, в процесі перевірки фактів недоставлення транспортних засобів до митниць призначення у березні 2016 року, було встановлено, що вантажний автомобіль марки «MERSEDES-BENZ» модель «Vito 116 CD1», 2011 року випуску VIN НОМЕР_1 до Сумської митниці доставлений не був.

10 червня 2016 року Львівською митницею ДФС відносно ОСОБА_4 було складено протокол про порушення митних правил №2279/20900/16 за ознаками порушення митних правил, передбаченого ч.2 ст.469 та ст.485 МК України.

У подальшому, постановою по справі про порушення митних правил №2279/20900/16 від 01.07.2016 року ОСОБА_4 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.469, ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, а саме 70323 грн. 81 коп.

Не погоджуючись з постановою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв не в повній мірі на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Перевіряючи правомірність розгляду Першотравневим районним судом м. Чернівці даного адміністративного спору, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема, прийняття до провадження позовної заяви ОСОБА_4, прийняття рішення по суті, в той час, як позивачем грубо порушено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

В свою чергу, при вирішені питання щодо можливості відкриття провадження у справі, суддя з'ясовує чи відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду, відмови у відкриті провадження, а також чи подано адміністративний позов у строк, встановлений законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

Частиною 1 ст. 529 МК України визначено, що постанова митниці у справі про порушення митних правил може бути оскаржена до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або до місцевого загального суду як адміністративного суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Частиною 4 вказаної статті передбачено, що скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Згідно із ст. 289 КУпАП України скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову за умови, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала(ч.1 ст.100 КАС України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Із матеріалів справи встановлено те, що Львівською митницею ДФС листом від 02 липня 2016 року №12213/13-70-20/С/29 на адресу позивача направлено постанову у справі про порушення митних правил від 01 липня 2016 року №2279/20900/16 (а.с..71), однак згідно реєстру поштових відправлень 08 липня 2016 року адресат відмовився одержувати поштову кореспонденцію (а.с. 71 на звороті, 72).

Крім того, Львівською митницею ДФС надіслано на адресу представника позивача - адвокату Псарюк В.П. лист №10246/13-70-20/9/38 від 06 липня 2016 року, у якому було повідомлено про всю наявну інформацію по даному правопорушенню, зокрема про винесення постанови від 01 липня 2016 року №2279/20900/16 та її зміст (а.с. 62 на звороті - 64).

Колегія суддів вважає безпідставними твердження представника позивача про те, що оскаржувану постанову позивач отримав лише 26 вересня 2016 року про, що свідчить його підпис на постанові, оскільки позивач не був присутній при розгляді справи, а тому і не міг вчинити запис на примірнику постанови. Даний факт також був підтверджений в ході огляду в судовому засіданні оригіналу матеріалів справи про порушення митних правил. Тобто, отримання позивачем копії оскаржуваної постанови з офіційних джерел жодним доказом не підтверджено.

Щодо тверджень представника позивача про те, що ОСОБА_4 не міг відмовитись від одержання листа Львівської митниці ДФС від 02 липня 2016 року №12213/13-70-20/С/29, яким було направлено оскаржувану постанову, у зв'язку з тим, що він в даний період перебував за кордоном є безпідставними, оскільки жодним доказом не підтверджені.

Також, колегія суддів не може взяти до уваги посилання позивача у письмових запереченнях на апеляційну скаргу про те, що судом першої інстанції 22 серпня 2016 року винесено ухвалу, якою у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено, натомість клопотання про поновлення строку задоволено, оскільки в матеріалах справи вказана ухвала відсутня. Більше того, вказана ухвала не могла бути постановлена судом 22 серпня 2016 року, оскільки позов ОСОБА_4 подано до суду 28 вересня 2016 року.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач про порушення своїх прав дізнався в липні 2016 року, тоді як позов подано до суду лише 28 вересня 2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову, не вирішивши попередньо питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

При цьому, під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції колегія суддів дійшла висновку про те, що вказані позивачем причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду не є поважними, а тому відсутні підстави для його поновлення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України, постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду з підстав, встановлених відповідно ст.ст.155 і 157 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, беручи до уваги положення ст.195 КАС України, яким суду апеляційної інстанції надано право перегляду рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що постанову суду першої інстанції слід скасувати, залишивши адміністративний позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 167, 195, 196, 198, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Львівської митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 27 жовтня 2016 року, - скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Львівської митниці Державної фіскальної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил, - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 14 лютого 2017 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.