Постанова № 64710166, 09.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. Справа № 820/5818/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Дюкарєвої С.В.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. по справі № 820/5818/16

за позовом ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Київської о'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі по тексту - Київська ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області від 30.06.2015 р. №256-17 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб" у розмірі 25000 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 р. по справі № 820/5818/16 адміністративний позов ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015р. №256-17 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем "транспортний податок з фізичних осіб".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, 41, код ЄДРПОУ 39893720) на користь ОСОБА_1 (61023, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) суму судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. двадцять коп.).

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 р. по справі № 820/5818/16 скасувати, прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що у розумінні п.267.4 та пп.267.6.2 п.267.6 ст.267 Податкового кодексу України належний позивачеві автомобіль марки TOYOTA моделі HIGHLANDER є об'єктом оподаткування транспортним податком, позивач - платником транспортного податку, а відтак, відповідачем цілком правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 256-17 від 30.06.2015 року. Вважає необґрунтованим твердження суду про те, що оскільки рішення №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" прийняте 21.01.2015р., то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду - 2016 року, з огляду на те, що рішення сесії органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платників сплачувати податки та збори, оскільки такий обов'язок прямо закріплено законодавцем у Податковому кодексі України. Висновки суду про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також, що податки та збори, їх ставки, податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, відповідач вважає безпідставними, оскільки Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" №71-VII від 28.12.2014р. не змінив вид податку, а запровадив новий.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Від представника позивача електронною поштою надійшло клопотання про відкладення розгляду справу з огляду на неможливість прибуття представника позивача ОСОБА_2 в судове засідання, призначене на 09.02.2017 р. о 10:45 год., у зв'язку з перебуванням у лікарні, де проходить лікування його син. Доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, представник позивача не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, беручи до уваги, що представником позивача не надано доказів на підтвердження обставин, наведених у клопотанні, враховуючи, що позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, не позбавлений можливості прибути в судове засідання особисто або направити іншого представника, оскільки ОСОБА_2 згідно з довіреністю від 13.10.2016 р. є не єдиним уповноваженим представником ОСОБА_1, з метою дотримання строку розгляду справі, передбаченого ст.195-1 КАС України, колегія суддів вважає, що клопотання задоволенню не підлягає, а розгляд справи слід провести за відсутності представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у власності позивача перебуває легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з об'ємом двигуна 3456 куб.см., реєстраційний номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрації серії НОМЕР_3 (а.с.11).

Відповідачем - Київською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 30.06.2015 року №256-17 про визначення суми грошового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. (а.с.12).

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" прийняте 21.01.2015р., тобто, після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, згідно з яким статтею 267 Податкового кодексу України запроваджено транспортний податок.

Згідно з приписами ст. 265 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Відповідно до п.п. 267.1.1 п.267.1. ст. 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

Підпунктом 267.2.1 п. 267.2 ст.267 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

При цьому, згідно з пп.14.1.251 п. 14.1 ст.14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися, - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Таким чином, об'єктами оподаткування у 2015 році у розумінні ст. 267 Податкового кодексу України є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а використання транспортного засобу пов'язується з його реєстрацією.

За приписами п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до п. 267.4 ст. 267 Податкового кодексу України ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Посилання позивача та суду першої інстанції на пп.12.3.4 п.12.3 ст.12 ПК України, як на підставу для скасування податкового повідомлення-рішення є безпідставним, оскільки відповідно до п.12.3.5. п.12.3 ст.12 ПК України, яка є спеціальною нормою для спірних відносин, у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків та зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки та збори справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням мінімальної ставки місцевих податків та зборів.

Отже, беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в Податковому кодексі України визначена чітка ставка, строки та порядок сплати транспортного податку і не поставлено в залежність обов'язковість сплати податку від дати прийняття місцевим органом самоврядування рішення про визначення ставки податку та строків сплати.

Неприйняття такого рішення у строк до 01.01.2015 року у розумінні Податкового кодексу України не є підставою для звільнення від сплати транспортного податку за 2015 рік.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу позивачеві належить легковий автомобіль марки TOYOTA HIGHLANDER, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., 2011 року випуску, зареєстрований 17.10.2012 року. Вказаний автомобіль підпадає під критерії, визначені пунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, а відтак, є об'єктом оподаткування транспортним податком, у зв'язку з чим позивач по справі як власник даного автомобіля повинен був сплачувати транспортний податок.

Підпунктом 267.5.1 п.267.5 ст. 267 Податкового кодексу України визначено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Відповідно до пп. 267.6.1, пп.267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

На виконання вищезазначених норм закону відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: 54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, про те, що рішення №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 р. "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" прийняте 21.01.2015р., тобто після 15 липня 2014 року, то застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Так, колегія суддів вважає за необхідне вказати, що підпунктом 10.1.1 п.10.1 ст.10 ПК України визначено, що до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно, до складу якого, відповідно до пп. 265.1.2 п. 265.1 ст. 265 ПК України входить транспортний податок.

Згідно з п.10.2 ст.10 ПК України місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 10.3 ст. 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об'єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Колегія суддів відмічає, що вказаний Закон № 71-VIII не був визнаний неконституційним та набрав чинності з 01.01.2015 року.

На виконання вимог п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року № 71-VIII рішення №1793/15 "Про внесення змін до рішення 4 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 12.01.2011 "Про врегулювання питань справляння податків на території міста Харкова відповідно до норм Податкового кодексу України" прийняте 21.01.2015р.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Цей принцип треба розуміти так, що дія закону починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. (Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів від 9 лютого 1999 року).

Згідно з п.п. 267.5.1. п.267.5 ст.267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 16.04.2013 р. по справі №21-94а13, яка в силу ч.2 ст.244-2 КАС України є обов'язковою для всіх судів України.

Водночас підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників, починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Тому, законодавець, визначаючи об'єкт оподаткування транспортним податком, передбачив, що ознаками такого є дата реєстрації автомобіля та об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб.см. незалежно від дати придбання автомобіля.

Отже, обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на позивача після набрання чинності Законом № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року, а не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01.01.2015 р. Вказане свідчить про безпідставність доводів позивача про зворотну дію в часі норм Податкового кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача вперше зареєстрований 17.10.2012 року, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, з урахуванням того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, колегія суддів приходить до висновку, що у 2015 році належний позивачеві легковий автомобіль TOYOTA HIGHLANDER, з об'ємом двигуна 3456 куб.см., 2011 року випуску, є об'єктом оподаткування відповідно до ст. 267 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 30.06.2015 року № 256-17, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з дотриманням вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, відсутні підстави для скасування даного податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до п.п.1, 4 ч.1 ст.202 КАС України неповне з'ясування обставин у справі, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Згідно ч.2 ст.205 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може прийняти нову постанову, якою суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016 року по справі № 820/5818/16 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст.ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2016р. по справі № 820/5818/16 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Дюкарєва С.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 14.02.2017 р.