Постанова № 64710129, 09.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р. Справа № 820/3708/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: П'янової Я.В.

Суддів: Зеленського В.В. , Чалого І.С.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016р. по справі № 820/3708/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ"

до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" (далі - ТОВ "БУДПРОЕКТКОМ", позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Центральна ОДПІ, відповідач), в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправними дії Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 06.11.2015 року №061120151, невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року та визнати податкові декларації Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ", з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками, поданими датою їх фактичного отримання 17.02.2016 року та 22.03.2016 року відповідно.

- зобов'язати Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" - задоволено.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Учасники адміністративного процесу були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи.

До суду апеляційної інстанції повернулися конверти, направлені на адресу підприємства позивача з відміткою поштової установи "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання 09.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу № 1520354500321 з реєстру платників податку на додану вартість, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість з 01.11.2015 року (а.с. 10).

06 листопада 2016 року між позивачем та Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області (правонаступником якої є Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області) укладено договір про визнання електронних документів № 061120151 з метою спрощення надання податкової звітності з використанням телекомунікаційних каналів зв'язку (а.с.12-14).

Позивачем подано до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС України у Харківській області податкову декларацію з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року (а.с. 15-21).

Однак, податкова декларація з податку на додану вартість за січень та лютий 2016 року прийнята не була з посиланням на порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності (а.с. 15).

Крім того, в березні 2016 року ТОВ "БУДПРОЕКТКОМ" через розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронних документів, керуючись п.49.4 ст.49 Податкового кодексу України, подало декларацію з ПДВ за лютий 2016 року у паперовому вигляді до канцелярії Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. Проте, дану декларацію не було прийнято.

17 червня 2016 року позивач звернувся з листом № 17/06 до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з проханням надати письмові відповіді з зазначенням причин неприйняття декларації. Крім того, просив надати засвідчену копію декларації по ПДВ за лютий місяць, яку подано ТОВ "БУДПРОЕКТКОМ" у паперовому вигляді до канцелярії Західної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у період 16.03.2016р. - 23.03.2016р. (а.с.53).

За результатами розгляду вищевказаної заяви позивачу надано копію декларації по ПДВ за лютий місяць, з якої вбачається, що її було зареєстровано 22 березня 2016 року за №1600007727 (а.с.54-56).

Не погодившись з такими діями відповідача, ТОВ "БУДПРОЕКТКОМ" звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вони є обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Порядок оформлення та порядок подання податкової декларації регулюється Податковим кодексом України від 02.12.2010 р. № 2755-VI, а також Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 року № 678, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2013 року за № 2094/24626.

Згідно з п.46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України передбачено право платника податків подавати за його вибором податкову декларацію засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством (підпункт "в").

Наведеному праву кореспондує визначений в пункті 49.8 цієї ж статті Податкового кодексу України обов'язок контролюючого органу прийняти податкову декларацію. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання вимог, встановлених статтями 48 і 49 цього Кодексу, податкова декларація, надана платником, також вважається прийнятою: за наявності на всіх аркушах, з яких складається податкова декларація та, за бажанням платника податків, на її копії, відмітки (штампу) контролюючого органу, яким отримана податкова декларація, із зазначенням дати її отримання, або квитанції про отримання податкової декларації у разі її подання засобами електронного зв'язку, або поштового повідомлення з відміткою про вручення контролюючому органу, у разі надсилання податкової декларації поштою.

Приписами п.49.9 ст.49 Податкового кодексу України встановлено, що за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.10 статті 49 Податкового кодексу України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

За приписами п. 49.13 ст. 43 Податкового кодексу України, у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З аналізу вищевказаних положень діючого законодавства вбачається, що відмова контролюючого органу (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації з підстав, не передбачених приписами Податкового кодексу України, не допускається, отже, відповідачем безпідставно та без дотримання норм діючого законодавства відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" у прийняті податкової декларації за січень та лютий 2016 року.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що задоволення позовних вимог в частині визнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками поданими датою їх фактичного отримання 17.02.2016 року та 22.03.2016 року відповідно, є достатнім способом захисту порушених прав позивача.

Щодо визнання протиправними дій Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 06.11.2015 року №061120151, невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року, колегія суддів зауважує на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено при розгляді апеляційної скарги, що 06.11.2015 року між позивачем та відповідачем укладено договір, предметом якого є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Договір укладено в електронному вигляді. Підтвердженням укладення договору є квитанція № 2 (а.с. 11).

У квитанції №1 про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.02.2016 року, контролюючий орган повідомив позивача, що не приймає подану ним податкову накладну за січень 2016 року, у зв'язку із порушенням вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом ДПА України від 10.04.2008 року №233, а саме розірвано договір про визнання електронних документів.

В свою чергу, в ході розгляду справи судом з'ясовано, що умови договору повністю відповідають умовам Примірного договору про визнання електронних документів, що є додатком № 1 до Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої Наказом № 233.

Відповідно до розділу 6 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

З моменту укладання договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність.

Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів.

Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного Кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, з вищевикладених норм вбачається, що договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач своєї згоди на розірвання договору не надавав, відповідне судове рішення не приймалось. Договір розірвано відповідачем в односторонньому порядку.

Окрім того, жодної причини, яка слугувала підставою для розірвання договору, відповідачем не зазначено.

Умовами договору визначено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку у двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих; зміна позивачем місця реєстрації.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано жодного доказу щодо ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або відсутності позивача за місцезнаходженням, що слугувало б підставою для одностороннього розірвання договору про визнання електронних документів.

Відповідно до п.45.2 ст.45 Податкового кодексу України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (далі - ЄДР).

Поряд з цим, відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з ЄДР, на дату розірвання договору відомості про юридичну особу - позивача є підтвердженими (а.с. 46-48).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, укладеного з позивачем 06.11.2015 року.

Отже, розриваючи договір про визнання електронних документів відповідач діяв не на підставі, не у межах наділених законодавцем повноважень та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

В даному випадку, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність його дій, що оскаржуються.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 06.11.2015 року №061120151, невизнання податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року.

З огляду на викладене, з метою належного захисту прав позивача колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про необхідність вважати вказані податкові декларації позивача поданими датою їх фактичного отримання 17.02.2016р. та 22.03.2016р. відповідно.

В свою чергу, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині зобов'язання Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС, оскільки ця вимога є похідною вимог про визнання протиправною відмову у прийнятті декларацій, та на стадії розгляду питання про визнання протиправною відмови у прийнятті декларацій є передчасною.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в зазначеній частині.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у постанові від 19.10.2016р. по справі № 815/4184/15.

Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки судом першої інстанції повно та правильно встановлені обставини справи, але дана їм невірна юридична оцінка, дана постанова підлягає частковому скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016р. по справі № 820/3708/16 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Центральну об'єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області відобразити показники (дані) податкових декларацій Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" з податку на додану вартість за січень 2016 року та лютий 2016 року з додатками в інформаційних базах ДФС.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДПРОЕКТКОМ" відмовити.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2016 р. по справі № 820/3708/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Пянова Я.В.Судді Зеленський В.В. Чалий І.С. Повний текст постанови виготовлений 14.02.2017 р.