Постанова № 64710096, 08.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року Справа № 876/10576/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в адміністративній справі № 819/1291/16 за позовом ОСОБА_2 до управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2016 року ОСОБА_2 звернулася Тернопільського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила зобов'язати управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - управління ЖКГ Тернопільської ОДА) відповідно до законодавства надати відповідь на її інформаційний запит від 30 березня 2016 року.

Позовні вимоги обгрунтовувала тим, що на її запит від 30 березня 2016 року про надання копій рішень відповідач надав копії листів, які відповідно до судових рішень не є рішеннями суб'єкта владних повноважень. Тобто відповідь не є належною у розумінні положень статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», оскільки не містить ані відмови у наданні запитуваної інформації, ані такої інформації.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила ОСОБА_2 яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного встановлення обставин у справі, за невідповідності висновків суду обставинам справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж аргументами, що й вимоги позовної заяви.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.

Із матеріалів справи видно, що 31 березня 2015 року ОСОБА_2 звернулася із інформаційним запитом, у якому просила надати копії рішень, які прийняті на виконання судового рішення № 819/1757/14-а, суть яких відображена у листах.

На цей запит відповідач надіслав ОСОБА_2 листа (відповідь) за № 10/01-05 від 06 квітня 2016 року, у якому повідомив позивача, що на виконання постанови Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 819/1757/14-а їй надавались відповіді у листах від 28.10.2014 р. № 02-01/157, від 24.11.2014 р., № 02-01/378 від 05.12.2014 р., № 02-01/452 та додав копії цих листів.

Вважаючи, що відповідач надав відповідь не по суті інформаційного запиту, позивач оскаржила такі дії (бездіяльність) відповідача до суду.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що відповідь за № 10/01-05 від 06 квітня 2016 року не містить ознак відмови у задоволенні запиту на отримання публічної інформації та повідомляє позивачу суть інформації, про надання якої вона просила у запиті від 31 березня 2016 року.

Відтак, будь-яке право позивача на отримання публічної інформації не порушено.

Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.

Згідно із частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Вказаному припису кореспондують положення частини першої статті 5 Закону України «Про інформацію», відповідно до якого кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13 січня 2011 року (далі - Закон № 2939-VI) публічна інформація, - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Згідно із пунктом першим частини першої статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За приписами пункту 2 частини першої статті 5 Закону № 2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є, зокрема: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

Розпорядники інформації зобов'язані, зокрема: надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єк-тивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію (пункт 6 частини пер-шої статті 14 Закону № 2939-VI).

Запит на інформацію, згідно із частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI, - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Частиною першої статті 20 Закону № 2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до приписів статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.

Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Відповідно до статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом, постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2014 року в адміністративній справі № 819/1757/14-а управління ЖКГ Тернопільської ОДА (яке є правонаступником департаменту архітектури, будівництва та житлово-комунального господарства та енергозбереження Тернопільської ОДА) зобов'я-зано надати відповідь по суті звернення ОСОБА_2. від 27 червня 2014 року, в частині наявності або відсутності порушення законодавства при відключенні від централізованого опалення будинку № 1 по вул. Малишка в м.Тернопіль.

31 березня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до відповідача з інформаційним запитом, у якому просила надати копії рішень, які були прийняті на виконання зазначеного вище судового рішення в адміністративній справі № 819/1757/14-а, суть яких відображена у листах.

Проте, такі рішення позивачу надані не були; відповідь в цій частині була надана не по суті запиту, що за нормами частини другої статті 22 Закону № 2939-VI вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

На переконання колегії суддів, така відповідь повинна була містити інформацію щодо того - які рішення були прийняті відповідачем (чи іншими особами, якщо відповідачу про це відомо) на виконання судового рішення № 819/1757/14-а, суть яких відображена у листах; до цієї відповіді повинні були долучені такі рішення (якщо вони є у відповідача і вказані рішення не містять інформації з обмеженим доступом), чи інформація про місцезнаходження цих рішень (якщо відповідач сам не має змоги надати ці рішення).

Якщо ж рішення, про витребування яких просить ОСОБА_2 у своєму інформаційному запиті, не приймалися, то необхідно належним чином повідомити про це запитувача інформації та неможливість надання таких рішень у зв'язку з цим.

З огляду на зазначені вище норми законодавства та встановлені у справі обставини колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити та зобов'язати відповідача повторно розглянути інформаційний запит і надати на нього відповідь.

З метою забезпечення повного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, у відповідності до приписів частини другої статті 11 КАС України, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати відмову відповідача в наданні запитуваної інформації неправомірною.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат у відповідності до статті 94 КАС України та у зв'язку з вирішенням спору на користь ОСОБА_2 колегія суддів вважає за необхідне стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 44 грн понесених нею і належним чином підтверджених витрат, пов'язаних з переїздом до суду для участі в судовому засіданні, а також в дохід Держбюджету 606,32 грн судового збору.

Що стосується решти судових витрат, заявлених позивачем, то такі не можуть бути присуджені на її користь за відсутності для цього правових підстав та належного підтвердження, витрати, які зазначені у заяві про уточнення позовних вимог взагалі не мають ніякого відношення до справи, яка розглядається.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року в адміністративній справі № 819/1291/16 скасувати

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати відмову управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації в наданні ОСОБА_2 запитуваної інформації неправомірною.

Зобов'язати управління житлово-комунального господарства Тернопільської обласної державної адміністрації повторно розглянути інформаційний запит ОСОБА_2 від 31 березня 2016 року (вхідний № 01-10/379) і надати відповідь по суті запиту.

Стягнути з бюджетних асигнувань Тернопільської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 44 (сорок чотири) грн судових витрат.

Стягнути з бюджетних асигнувань Тернопільської обласної державної адміністрації в дохід Держбюджету 606 (шістсот шість) грн 32 коп. судового збору, за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова складена у повному обсязі 13 лютого 2017 року.