Ухвала суду № 64710095, 09.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 р.Справа № 820/3353/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, відповідача - Пономаренка В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Золочівського районного суду Харківської області від 03.11.2016р. по справі № 820/3353/16

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства оборони України

про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України (далі по тексту - Міноборони, відповідач), в якому просив суд :

1) визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 р.;

2) визнати протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформлене протоколом № 35 (п.10) від 13.05.2016 року, яким позивачеві відмовлено у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги;

3) визнати протиправними дії Міністерства оборони України, які полягають в надісланні на адресу позивача листа, в якому зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України;

4) зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про виплату та виплатити позивачеві одноразову грошову допомогу, передбачену Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, на день встановлення інвалідності, а саме: 182700 грн.;

5) зобов'язати відповідача відповідно до ст.267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення у 15-денний строк після набрання чинності рішенням.

Постановою Золочівського районного суду Харківської області від 03.11.2016 року по справі № 820/3353/16 адміністративний позов ОСОБА_3 до Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності та зобовязання вчинити певні дії задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постанови КМУ N 975 від 25.12.2013 р. "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р.

Визнано протиправним рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 13.05.2016 року, яким повернуто документи ОСОБА_3 на доопрацювання та відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги.

Зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути подані ОСОБА_3 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, порушення при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Золочівського районного суду Харківської області від 03.11.2016 року по справі № 820/3353/16 скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3, в іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що документи позивача були направлені на доопрацювання у зв'язку з тим, що витрати, пов'язані з виплатою грошової допомоги особам, які проходили службу у Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України, та, крім того, в поданих документах немає документа про обставини травми та контузії. Стверджує, що Міноборони СРСР ніколи не було органом управління для Прикордонних військ, керівництво якими здійснювалось Комітетом державної безпеки СРСР та підпорядкованим йому Головним управлінням Прикордонних військ. Крім того, Україною було створено власні Збройні Сили, а не на базі Збройних Сил СРСР, а тому Міноборони України не є правонаступником Міноборони СРСР. З огляду на викладене, вважає, що Міноборони України не є належним відповідачем по справі та не повинне нести витрати по виплаті позивачеві одноразової грошової допомоги по інвалідності. Зазначив про відсутність у наданих на розгляд комісії Міноборони документах позивача будь-яких документів, які б підтверджували його госпіталізацію та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми, контузії головного мозку, а саме постанови ВЛК про причинний зв'язок поранення (контузії, травми, каліцтва) з перебуванням на фронті, виконанням обов'язків військової служби, виданої на підставі достовірних документів (довідка командира військової частини, службова або медична характеристика, виписка з книги обліку хворих в амбулаторії при первинному зверненні за медичною допомогою тощо). Крім того, вказує на відсутність у п.22 військового квитка позивача будь-яких даних про поранення, контузії, травми, каліцтва, захворювання, засвідчених підписами військового комісара або командира військової частини. Також стверджує, що причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм позивача як колишнього військовослужбовця Прикордонних військ КДБ СРСР, повинна була визначати відповідна ЦВЛК Держприкордонслужби, а не ЦВЛК Міноброни України. Отже, протокол ЦВЛК Міноборони № 234 від 29.01.2014 року стосовно позивача не може бути належним та допустимим доказом про обставини поранення та контузії позивача внаслідок порушення визначеної законодавством процедури прийняття. Враховуючи викладене, вважає, що Міноборони обґрунтовано відмовлено ОСОБА_3 у призначенні одноразової допомоги по інвалідності. Крім того, вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме безпідставну відмову у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Адміністрації Державної прикордонної служби України, що призвело до прийняття необґрунтованої та незаконної постанови.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Золочівського районного суду Харківської області від 03.11.2016 року по справі № 820/3353/16 скасувати в частині задоволення позову, прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 в період з 27.10.1979 року по 22.01.1982 року проходив строкову військову службу у Збройних Силах СРСР, в тому числі у складі діючої армії у складі військової частини 2066 під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов'язку) в Демократичній Республіці Афганістан, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки Золочівського районного військового комісаріату Міноборони України від 19.10.2015 року N 1 (а. с. 17).

02.06.2014 року позивачу встановлено ІII групу інвалідності у зв'язку з контузією, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 02.06.2014 року, копія якої надана до матеріалів справи (а.с. 12).

ОСОБА_3, вважаючи, що отримав право на одноразову грошову допомогу звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка пов'язана з отриманням контузії під час виконання обов'язків військової служби, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі по тексту - Порядок № 975).

Однак, на своє звернення отримав формальну відмову від Харківського обласного військового комісаріату, що слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2016 року по справі N 820/834/16, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги…" та зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву ОСОБА_3 від 14.01.2016 року про виплату одноразової грошової допомоги (а.с.19-24).

На виконання вказаного рішення суду Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак, як вбачається з листа Харківського обласного військового комісаріату від 07.06.2016 року №1189 на адресу позивача, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 13.05.2010 року №35 п.10 вирішено повернути подані документи ОСОБА_3 для дооформлення.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання протиправною відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги по інвалідності, оскарження рішення відповідача щодо відмови у призначенні й виплаті вказаної допомоги, визнання протиправними дій відповідача щодо надання відповіді про те, що витрати по виплаті вказаної допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, повинні здійснюватись Державною Прикордонною службою України, зобов'язання Міноборони прийняти рішення про виплату та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу.

Задовольняючи вказані позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови Міноборони в призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей", Постанови КМУ N 975 від 25.12.2013 р. та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 р., визнання протиправним рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 13.05.2016 р., яким повернуто документи позивача на доопрацювання та відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості.

Крім того, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути подані ОСОБА_3 документи для призначення одноразової грошової допомоги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Міноборони щодо надіслання на адресу позивача листа про те, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною Прикордонною Службою України, суд першої інстанції виходив з того, що вказані дії відповідача не порушують прав позивача, а тому не підлягають захисту в судовому порядку у зв'язку з відсутністю предмета оскарження.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про зобов'язання Міноборони прийняти рішення про призначення ОСОБА_3 вищевказаної одноразової грошової допомоги, суд першої інстанції виходив того, що задоволення таких позовних вимог є втручанням до дискреційних повноважень відповідача та перебиранням судом на себе функцій суб'єкта владних повноважень.

Разом з тим, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, зобов'язавши Міноборони повторно розглянути подані ОСОБА_3 документи для призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року з урахуванням висновків суду.

Відмовляючи у задоволенні вимог про зобов'язання Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 30-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для подання такого звіту, оскільки судом під час розгляду справи не встановлено обставин, що в майбутньому будуть слугувати підставою для невиконання відповідачем рішення, прийнятого за результатами розгляду даного спору.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, отже, перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства (ч.3 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч.6 ст.16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст) врегульовано відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі по тексту - Порядок № 975).

Згідно з п. 13 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавцем встановлено два альтернативні варіанти рішень, які можуть прийматися розпорядником бюджетних коштів за результатами розгляду документів особи, що претендує на отримання одноразової грошової допомоги по інвалідності - призначення допомоги або відмова у її призначенні. Цією нормою не надано Міноборони як розпоряднику бюджетних коштів приймати рішення про направлення документів на дооформлення.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання протиправним рішення Комісії Міноборони з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги від 13.05.2016 року. оформленим пунктом 10 протоколу № 35, яким повернуто документи ОСОБА_3 на доопрацювання.

Разом з тим, зі змісту листа Харківського обласного військового комісаріату від 07.06.2016 року № 1189ВСЗ вбачається, що позивачеві фактично відмовлено у призначенні допомоги по інвалідності з посиланням на те, що на день звільнення з військової служби ОСОБА_3 проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. З вказівкою на п.17 Порядку № 975 та ч.6 ст.16-3, ст.23 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною Прикордонною службою України (а.с.11).

З приводу таких тверджень відповідача колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 17 Порядку № 975 особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби.

Як вбачається з військового квитка серії ВС №051379, позивач проходив військову службу у Збройних Силах СРСР з 27.10.1979 року по 22.01.1982 року (а.с.13-15).

Колегія суддів вказує, що згідно з п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року № 1431-ХІІ "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Порядку № 975, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому IІI групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.01.1992 року № 3 «Питання Державного комітету у справах охорони державного кордону України» Державний комітет у справах охорони державного кордону України є правонаступником колишнього Управління військ Західного прикордонного округу КДБ СРСР.

Таким чином, Державний комітет у справах охорони державного кордону України (нині - Державна прикордонна служба України) у 1992 році став правонаступником лише тієї частини прикордонних військ КДБ СРСР, що базувалась на території України.

Між тим, позивач не проходив службу у Західному прикордонному окрузі КДБ СРСР.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не є по даним правовідносинам правонаступником Прикордонних військ СРСР і не повинно нести витрати по виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві, є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним, колегія суддів відмічає, що судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи Державної Прикордонної служби України.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне вказати на таке.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди.

Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 р.", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

В свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у ст. 16 Закону № 2011-XII та в Порядку, визначеному постановою № 975.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно ст. 16 Закону № 2011-XII та постановою № 975. Крім того, законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 01.12.2015 року справі № К/800/40725/15.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає безпідставною відмову відповідача у призначенні ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги по інвалідності з посиланням на те, що витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватись не Міністерством оборони України, а Державною Прикордонною службою України.

Щодо доводів відповідача в апеляційній скарзі про ненадання на розгляд комісії Міноборони документів, які б підтверджували госпіталізацію позивача та надання медичної допомоги у лікувальному закладі після отримання мінно-вибухової травми, контузії головного мозку, незазначення у п.22 військового квитка про отриману контузію, надання висновку про наявність причинного зв'язку контузії Центральною військово-лікарською комісією Міноборони, а не ЦВЛК Держприкордонслужби, ненадання документів, які, на думку відповідача, підтверджували б обставини отримання позивачем травми (контузії), колегія суддів зазначає, що виходячи зі змісту рішення Міноборони від 13.05.2016 року, такі доводи не були підставою для відмови у призначенні позивачеві одноразової грошової допомоги по інвалідності, а тому посилання на них в апеляційній скарзі є необґрунтованим.

Крім того, колегія суддів зауважує, що на засіданні Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією витягу з протоколу №234 від 19.01.2014 року, відповідно до якого поранення ОСОБА_3 (контузія), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час бойових дій (а.с. 16).

Також, позивачем надавалась разом із заявою про призначення допомоги довідка МСЕК від 03.06.2014 року, відповідно до якої причиною встановленої позивачеві інвалідності є контузія, пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії (а.с.12).

Факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах СРСР в період з 27.10.1979 р. по 22.01.1982 р., у т.ч. участь у діючій армії в Республіці Афганістан з 18.04.1980 р. по 14.12.1981 р. підтверджується довідкою, виданою Золочівським військовим комісаріатом, з посиланням на особову справу № 1373 та архівну довідку № 21/59/Л-1563 від 11.03.2010 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено невідповідності поданих позивачем документів вимогам п.11 Порядку № 975.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах, при прийнятті рішення про відмову у призначенні та виплаті ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги на оздоровлення, а також повернення документів позивача на дооформлення, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", без дотримання вимог ч.3 ст.2 КАС України, а отже, наявні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Міноборони в призначенні та виплаті позивачеві вказаної допомоги, визнання протиправним рішення комісії Міноборони, яким повернуто документи ОСОБА_3 на дооформлення та відмовлено у призначенні допомоги, а також для зобов'язання Міноборони повторно розглянути подані позивачем документи з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду в цій частині не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Золочівського районного суду Харківської області від 03.11.2016р. по справі № 820/3353/16 в частині задоволення позову залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Дюкарєва С.В. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 14.02.2017 р.