Постанова № 64709958, 07.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/25137/15 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря - Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» (далі - позивач)_звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві (далі - відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 04.08.2015 р. № 0002792204, № 0002802204.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Гера-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» за період з 01.11.2014 по 31.01.2015 та ТОВ «Ікс-Маркет» за січень 2015 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Гера-Сервіс»:

1) пп. 14.1.228. п. 14.1. ст.14, п. 138.1, п. 138.2, п.138.8. ст.138, пп.139.1.1. та пп.139.1.9. п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, п.п. 1 та 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 „Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України, що призвело до заниження датку на прибуток на загальну суму 226 883,70 грн., в тому числі по періодах: - за 2014 рік у сумі 226 883,70 грн.

2) п.п. 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071, пунктів 1 та 2 статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 302 792,75 грн., в тому числі по періодам: листопад 2014 року на суму 141 107,75 грн.; грудень 2014 року на суму 110 985,00 грн.; січень 2015 року на суму 50 700,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 22.07.2015 р. № 304/26-57-22-04-10/30312927 та винесено податкові повідомлення-рішення:

1) від 04.08.2015 р. № 0002792204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 283 604,63 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 226 883,70 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56 720,93 грн.;

2) від 04.08.2015 р. № 0002802204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 454 189,13 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 302 792,75 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151 396,38 грн.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю з ТОВ «Секнет Дістрібьюшн», оскільки не було встановлено по ланцюгу постачання імпортера товару, що був в подальшому реалізований ТОВ «Гера-Сервіс».

За результатами первинного адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м.Києві прийнято рішення від 16.10.2015 № 15679/10/26-15-10-08-16, яким податкові повідомлення-рішення від 04.08.2015 р. № 0002792204, № 0002802204 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не доведено реальне виконання спірних господарських операцій, реальна мета укладення договорів.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

До витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, згідно абзацу «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Кодексу, відносяться витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів, які входять до групи витрат на збут, що включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт та наданням послуг.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 Кодексу до об'єкта оподаткування податком на додану вартість відноситься постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податковим кредитом, у розумінні підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктами 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка має містити визначені цією статтею обов'язкові реквізити.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця.

Приписами пунктів 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, формування податкового кредиту та витрат, що враховують при обчисленні об'єкта оподаткування з податку на прибуток, є відображенням наслідків господарських операцій у податковій звітності.

Податкова звітність ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» у частині 1 встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Вимоги до первинних документів встановлені частиною 2 цієї статті.

За визначеннями цього Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, будь-які документи можна вважати первинними, що є підставою для їх врахування в податковому обліку, лише в разі фактичного здійснення господарської операції. При цьому, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, необхідною умовою для віднесення вартості придбаних платником податків товарів та послуг до витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а сум сплаченого ПДВ - до податкового кредиту, є факт дійсного проведення господарських операцій, обумовлених відповідними угодами, що має засвідчуватись належними первинними документами.

Натомість, відображення у даних податкового обліку господарської операції, в ході якої відбулась лише імітація купівлі товару чи послуги, не являється підставою для отримання податкової вигоди за рахунок зменшення об'єкта оподаткування.

Виходячи із викладеного, перевірці підлягає реальність здійснення між позивачем та його контрагентами спірних господарських операцій. При цьому, докази, на обґрунтування доводів сторін, відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні оцінюватись судом у їх сукупності.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» зареєстровано Головним управлінням юстиції у м.Києві. Взято на податковий облік в ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві та зареєстровано платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля.

Між ТОВ «Секнет Дістрібьюшн» (постачальник) та ТОВ «Гера-Сервіс» (покупець) укладено договори постачання № 17/12 від 17.12.2013 р., № 21/01/2015 від 21.01.2015 р., предметом яких є поставка обладнання перелік якого зазначається у рахунках-фактурах постачальника.

Надаючи оцінку щодо фактичності здійснення вказаних господарських операцій, колегія суддів враховує наступне.

На підтвердження виконання вказаних договорів позивачем надано суду видаткові накладні № СКД-000346 від 12.11.2014 р., № СКД-000347 від 14.11.2014 р., № СКД-000357 від 26.11.2014 р., № СКД-000356 від 26.11.2014 р., № СКД-000373 від 19.12.2014 р., № СКД-000372 від 19.12.2014 р., № СКД-000375 від 22.12.2014 р., № СКД-000008 від 23.01.2015 р., що свідчать про передачу придбаного обладнання.

На підтвердження оплати за виконанні роботи позивачем надано суду податкові накладні: від 22.01.2015 р. № 8, від 18.12.2014 р. № 11, від 11.11.2014 р. № 6, від 19.12.2014 р. № 14, від 18.12.2014 р. № 12, від 25.11.2014 р. № 19, від 25.11.2014 р. № 20, від 13.11.2014 р. № 9; рахунки-фактури: № СКД-000008 від 22.01.2015 р., № СКД-000460 від 19.12.2014 р., № СКД-000457 від 18.12.2014 р., № СКД-000456 від 18.12.2014 р., № СКД-000434 від 25.11.2014 р., № СКД-000433 від 25.11.2014 р., № СКД-000422 від 13.11.2014 р., № СКД-000414 від 11.11.2014 р., а також банківські виписки та оборотно-сальдові відомості.

Для прискорення вирішення виробничих питань в інженерно - технічних підрозділах для вчасного оформлення необхідних документів, вчасного забезпечення необхідними комплектуючими матеріалами та обладнанням директором ТОВ «Гера-Сервіс» було винесено накази про закріплення автотранспорту за відповідними фахівцями товариства № 258 від 23.10.2012 р., № 253 від 30.08.2012 р., № 266 від 02.01.2013 р., № 280/1 від 05.07.2013 р.

Про наявність у власності автотранспорту свідчать наявні в матеріалах справи видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, товарно-транспортні накладні.

На підтвердження реалізації придбаного товару позивачем надано суду договори на технічне обслуговування: № 1971 від 03.02.2014 р., № 1983 від 25.03.2014 р., № 1984 від 25.03.2014 р., № 1756 від 25.07.2012 р., № 1311 від 01.09.2008 р., № 1927 від 10.10.2013 р., № 1501 від 30.04.2010 р., № 1517 від 01.06.2010 р., № 1584/1 від 04.01.2011 р., № 1583/1 від 04.01.2011 р., акти надання послуг до вказаних договорів та видаткові накладні.

Отже, матеріали справи підтверджується поставка обладнання та виконання умов зазначених договорів.

За таких обставин, твердження суду першої інстанції про ненадання позивачем належних та достатніх доказів на підтвердження реального виконання вищевказаних угод з контрагентом не відповідає фактичним обставинам справи, адже відповідні документи надавались позивачем як до податкової перевірки, так і містяться в матеріалах справи.

Під час податкової перевірки та розгляду адміністративної справи відповідач не заперечував відповідність первинних документів, що були складені між позивачем і його контрагентом, вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а податкових накладних - приписам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України. І невідповідностей зазначених документів вимогам закону судом не встановлено.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання відповідача на те, що позивачем не надано документів щодо якості придбаного обладнання, оскільки укладені договори не містять таких умов, а обов'язковість їх надання відповідачем не доведена.

Поряд з цим, з матеріалів справи колегією суддів встановлено, що суть вищенаведених договорів узгоджується із господарською діяльністю позивача.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що контрагент позивача на час вчинення спірних господарських операцій не був зареєстрованим платником податків й не мав права складати податкові накладні.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, що впливають на об'єкт оподаткування податок на прибуток. За змістом указаної норми податковий кредит та витрати вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди, є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

У ході розгляду даної справи відповідачем не було надано суду належних доказів нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом, тобто, доказів того, що правочини, які мали місце у цих відносинах були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, якими можуть бути виключно вироки суду стосовно посадових осіб, які брали в них участь, у яких встановлено відповідні обставини.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів доходить висновку, що позивачем документально підтверджено реальність спірних господарських операцій. У той же час, ці операції пов'язані із господарською діяльністю позивача, відбулись між правосуб'єктними платниками податків, призвели до змін у структурі майна позивача, і відповідачем не доведено їх недійсності. А обставини, з яких виходив контролюючий орган, при прийнятті спірних рішень, не свідчать про зворотнє.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на це, судова колегія вважає, що судом першої інстанції були неповно встановлені обставини справи, порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Гера-Сервіс» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві від 04.08.2015 р. № 0002792204, № 0002802204 визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 13.02.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.