Постанова № 64709912, 09.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року Справа № 876/9558/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Сойка Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року за позовом ОСОБА_3 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У жовтні 2016 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільського ОУПФ про відмову у призначені її пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача здійснити призначення пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» з 08.09.2016, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08.11.2016 позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, Тернопільське ОУПФ подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 передбачено, що з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», у зв'язку з чим пенсії в порядку та на умовах, передбачених цим Законом не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Тому просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу, представника позивача Сойка Г.Є., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про відмову у задоволені позову, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.09.2016 ОСОБА_3 звернулася до Тернопільського ОУПФ із заявою про призначення пенсії за вислугу років на підставі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру».

15.09.2016 Тернопільське ОУПФ відмовило ОСОБА_3 у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що відповідно до п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213 від 02.03.2015 з 01.06.2015 скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, які набули право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну роботу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужений шляхом внесення змін до законодавства, тому дії Тернопіпльського ОУПФ щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» є протиправними.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Такими законами є Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та спеціальні закони, норми яких застосовуються при призначенні пенсії окремим категоріям громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3, звертаючись до відповідача з відповідною заявою, просила призначити її пенсію за вислугу років відповідно до ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991.

Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що приписи ст.50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратили чинність з 15.07.2015 у зв'язку з набранням чинності Законом України "Про прокуратуру" № 1697-VII від 14.10.2014, положеннями статті 86 якого визначений порядок пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

З огляду на наведене, враховуючи, що ОСОБА_3 реалізувала своє право на звернення за призначенням пенсії 08.09.2016, питання щодо наявності у неї права на пенсійне забезпечення, як працівника прокуратури, має вирішуватись відповідно до приписів чинної на даний момент ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ч.1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, вислуги років не менше 22 роки 6 місяців, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років 6 місяців.

На час звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, вказана вислуга років ОСОБА_3 складала 20 років 7 місяців 06 днів, в тому числі на посадах прокурорів - 18 років 2 місяці 8 днів.

Однак, пунктом 5 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII від 02.03.2015 передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Як встановлено, і ця обставина є загальновідомою, до 1 червня 2015 року не прийнято закону, що стосувався б видів пенсійного забезпечення осіб, у тому числі спеціальних пенсій, зокрема, і пенсій прокурорам.

Колегія суддів вважає, що положення п.5 Прикінцевих положень Закону № 213-VIII від 02.03.2015 стосуються порядку призначення пенсії прокурорам, слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

Під дією норми права у часі слід розуміти поширення дії нової норми на ті правові наслідки, які хоча й випливають з юридичних фактів, що виникли під час чинності попередньої норми, проте настають після набрання чинності новою нормою.

Таким чином, застосовується норма, яка була чинною на момент здійснення відповідної дії. Більш пізня норма права скасовує дію попередньої норми, отже, стара норма права перестає діяти, оскільки замінена іншою, прийнятою пізніше, яка регулює ті самі суспільні відносини.

Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII прийнятий 14.10.2014, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VIII прийнятий 02.03.2015, тобто пізніше, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Крім цього, в тексті Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» чітко визначено, що з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VII від 02.03.2015 не скасований, його положення (у частині, що стосуються спірних правовідносин) не визнані неконституційними, а до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, тому відповідно, з вказаної дати скасовані норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII від 14.10.2014.

ОСОБА_3 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії після 1 червня 2015 року, а тому Тернопільське ОУПФУ правомірно відмовило в призначенні її пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що суд першої інстанції порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області - задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 листопада 2016 року по справі № 607/11302/16-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволені адміністративного позову ОСОБА_3 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня складання постанови в повному обсязі.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П.Нос

Повний текст постанови складно 14.02.2017.