Постанова № 64709731, 09.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/16558/16 Головуючий у 1-й інстанції: Вовк П. В.

Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменка В. В.,

суддів Степанюка А. Г., Василенка Я. М.,

за участю секретаря Видмеденко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з банківських рахунків ТОВ «Централізована резервна компанія» коштів у розмірі 18 274, 41 грн. в рахунок погашення податкового боргу по земельному податку.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В засідання учасники процесу не з'явилися, будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 КАС України.

Відповідно до ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст. 198 ч.1 п.3, 202 ч. 1 п.4. КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, при цьому виходив з того, що за відповідачем обліковується сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань по платі земельного податку з юридичних осіб у розмірі 18 274, 41 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Централізована резервна компанія» перебуває за неосновним місцем обліку в Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області як платник окремих податків.

Відповідачем до контролюючого органу за неосновним місцем обліку було подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) від 10 лютого 2016 року, яким ТОВ «ЦРК» самостійно визначено річну суму зобов'язання, що підлягає сплаті за даними платника у розмірі 101 088, 96 грн. (8 424, 08 грн. - щомісячний платіж).

Згідно даних контролюючого органу за ТОВ «ЦРК» рахується заборгованість по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 18 268, 25 грн. та пеня у розмірі 6, 16 грн., нарахована внаслідок порушення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання, що у загальному розмірі складає 18 274, 41 грн.

Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області на юридичну адресу ТОВ «ЦРК» направлялась податкова вимога форми «Ю» від 04 січня 2016 року № 64-23 на суму 1 856, 03 грн., яка була повернута позивачу із позначкою «за закінченням встановленого строку зберігання».

Згідно з п. 4.8 Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 576 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 р. за № 1840/24372, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкову вимогу у зв'язку з: відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб; відмовою посадових осіб прийняти податкову вимогу; незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкова вимога вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Враховуючи вказані норми, податкова вимога вважається врученою платнику податку.

Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум податкових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до положень статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно з пп. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У відповідності до п. 54.1, 54.2. ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1.ПК України).

Згідно положень п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно пп. 14.1.147 п. 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пп. 14.1.72 п. 14.1 статті 14 ПК України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно п. 286.2 статті 286 ПК України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Пунктом 287.3 статті 287 ПК України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 59.1 статті 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 59.3 статті 59 ПК України, податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 статті 14 ПК України).

Грошові зобов'язання, які були узгоджені відповідачем, не були погашені протягом граничного строку, то відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1. ст. 14 ПК України вони визнаються податковим боргом.

Контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (пп. 20.1.34 п. 20.1. статті 20 ПК України).

Відповідно до п. 95.3. ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сума узгоджених та несплачених податкових зобов'язань по платі земельного податку у розмірі 18 274, 41 грн., підтверджена в повному обсязі.

Однак, апелянт посилається на те, що на час прийняття судом першої інстанції постанови, сума боргу була повністю оплачена відповідачем.

Як встановлено, сума боргу 18 274, 41 грн., яка стягнута відповідно до постанови суду першої інстанції, рахувалася за відповідачем станом на 29.09.2016 р. та складалася із суми боргу за основним платежем 18 268,25 грн. та пені в розмірі 6,16 грн.

Протягом вересня - листопада 2016 р. відповідачем було сплачено 29 772,24 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додано до апеляційної скарги.

Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, у рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до ст. 95 Податкового кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. 131.2 ст. 131 Податкового кодексу при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, у наступну чергу зараховуються в рахунок погашення штрафів, а в останню чергу - в рахунок пені.

Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), то контролюючий орган самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.

Судом встановлено, що відповідач 28.09.2016 сплатив у рахунок погашення боргу суму 9924,08 грн.

Також, відповідно до платіжних доручень від 27.10.2016 р. на суму 9924,08 грн. та від 25.11.2016р. на суму 9924,08 грн. відповідачем до винесення оскаржуваної постанови суду в рахунок сплати земельного податку оплачено загальну суму 19 848,16 грн.

Тобто, сума боргу в розмірі 18274,41 грн. була повністю оплачена відповідачем на дату винесення постанови. Вказана інформація не була відома суду першої інстанції, однак впливає на вирішення спору по суті.

Беручи до уваги те, що сплата заборгованості по земельному податку підтверджується матеріалами справи, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги щодо скасування постанови суду першої інстанції.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 року у справі за адміністративним позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» про стягнення заборгованості - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.11.2016 року - скасувати та постановити нову про відмову в задоволення позовних вимог Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Централізована резервна компанія» про стягнення заборгованості.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: А. Г. Степанюк

Я. М. Василенко

Повний текст постанови виготовлено 10.02.2017 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Степанюк А.Г.

Василенко Я.М.