Постанова № 64709251, 09.02.2017, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/985/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2017 року 12:15м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіШевчука О.П. при секретаріГнидюк І.А. за участі:представників сторінрозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області , Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 17.03.2014 року про заборону в'їзду, рішення №18 від 04.04.2016 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області та Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в якому, з врахуванням збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2014 року про заборону в'їзду строком на 3 роки до 17.03.2017 року;

- скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2016 року №18 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну;

- зобов'язати управління Державної міграційної служби України повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про надання дозволу на імміграцію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проживає в Україні з 2006 року по даний час. Звернувся до управління Державної міграційної служби України із заявою про надання дозволу на імміграцію. Рішенням управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2016 року №18 позивач отримав відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 5 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" (далі - Закон) через заборону в'їзду на територію України.

Позивач зазначає, що впродовж всього часу перебування на території України йому не надходило жодних рішень про заборону в'їзду на територію України, про примусове повернення чи про неможливість подальшого перебування на території України. Про існування рішення начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2014 року про заборону в'їзду строком на 3 роки до 17.03.2017 року позивач дізнався лише в ході розгляду даної справи. Вважає, що стосовно нього наявні всі необхідні підстави для прийняття рішення та надання йому дозволу на імміграцію в Україну поза квотою імміграції оскільки на території України він створив сім'ю, має дружину та чотирьох дітей, усі вони є громадянами України. Також позивач вказує, що приймав участь у бойових діях в зоні проведення антитерористичної операції на сході України.

Вважає рішення начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2014 року про заборону в'їзду строком на 3 роки до 17.03.2017 року та рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2016 року №18 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну протиправними та просить їх скасувати.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила суд позов задовольнити з підстав, що вказані в позовній заяві.

Представник відповідача - Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України, в судовому засіданні проти позову заперечував та зазначив, що постанова від 17.03.2014 року про заборону в'їзду ОСОБА_3 на територію України строком на 3 роки до 17.03.2017 року є правомірною, внаслідок встановлення перевищення терміну перебування позивача на територій України терміном 1460 діб. Пояснив, що своїми діями ОСОБА_3 вчинив адміністративне правопорушення та стосовно нього винесено постанову №006938 про накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн., яка оскаржена позивачем в судовому порядку. За результатами розгляду адміністративної справи, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною та скасування постанови №006938 від 25.01.2013 про адміністративне правопорушення та накладення стягнення відмовлено згідно ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 року. Враховуючи викладене, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача - управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. На адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання у зв'язку із відпусткою представника відповідача. Також суду надано заперечення на адміністративний позов, згідно з яким, позивач позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вважає, що рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2016 року №18 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну прийняте в порядку, у спосіб та в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законодавством України. При цьому повноваження відповідачем використано з метою, з якою їх надано законом, а оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, і порядок вирішення питань, пов'язаних з в'їздом в України або виїздом з України, регулюється Законом України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", відповідно до статті 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку визначеному Законом України "Про імміграцію", можуть зокрема, іммігрувати в України на постійне місце проживання.

Умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначається Законом України "Про імміграцію" (далі - Закон), відповідно до статті 1 якого, іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Згідно ч.1 ст. 4 Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Разом з тим, відповідно до п.1 ч.3 даної статті дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

З метою реалізації зазначених положень Закону про імміграцію Кабінет Міністрів України постановою від 26.12.2002 року №1983 затвердив "Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" (далі - Порядок).

Вимоги Порядку, визначають процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію в Україну іноземцям та особам без громадянства, а також визначають повноваження центральних органів виконавчої влади України, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію, згідно з пунктом 2 якого, рішення за заявами про надання дозволу на імміграцію залежно від категорії іммігрантів приймають: Державна міграційна служба України (далі - ДМС України), територіальні органи ДМС України, територіальні підрозділи ДМС України.

У відповідності до пункту 12 Порядку територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію, зокрема, формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, справжність поданих документів та відповідність їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію;

Згідно п.14 Порядку, територіальні органи і підрозділи після отримання документів від зазначених у пунктах 12 і 13 цього Порядку органів перевіряють у місячний термін правильність їх оформлення, з'ясовують у межах своєї компетенції питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених статтею 10 Закону України "Про імміграцію", надсилають відповідні запити до регіональних органів СБУ, Робочого апарату Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужби.

Регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба проводять у межах своєї компетенції у місячний термін після надходження таких запитів перевірку з метою виявлення осіб, яким дозвіл на імміграцію не надається. Про результати перевірки інформується орган, який зробив запит.

Пунктом 15 Порядку визначено, що у разі коли прийняття рішення щодо надання дозволу на імміграцію належить до компетенції ДМС, територіальні органи у місячний термін аналізують отриману від зазначених в абзаці другому пункту 14 цього Порядку органів інформацію і надсилають до ДМС разом з матеріалами справи дані про результати розгляду.

Згідно з пунктом 9 Порядку надання дозволу на імміграцію, СБ України та її регіональні органи вживають заходів до виявлення серед осіб, які подали заяву про надання дозволу на імміграцію, таких, яким дозвіл на імміграцію не може бути наданий відповідно до статті 10 Закону України "Про імміграцію".

Територіальними підрозділами Державної міграційної служби України відповідно до наданих їй повноважень розглядаються клопотання іноземних громадян та осіб без громадянства щодо надання дозволу на імміграцію в Україну.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_3 звернувся до управління Державної міграційної служби України із заявою про надання дозволу на імміграцію.

Управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області 18.02.2016 року за вх.№1232/05-16 отримано від Ярмолинецького районного сектору (територіального підрозділу УДМС України у Хмельницькій області) матеріали справи щодо видачі дозволу на імміграцію в Україну громадянина Республіки Молдова ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

На виконання п.п.12, 14, 16 Порядку, управлінням Державної міграційної служби України в Хмельницькій області було надіслано запит до Держприкордонслужби, згідно відповіді якої (лист від 22.03.2016 №0.64-2780/0/18-16), громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за рішенням начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2014 року заборонено в'їзд на територію України строком на 3 роки до 17.03.2017 року.

Зазначені обставини є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію, оскільки відповідно до п.5 ч.1 ст.10 Закону визначено, що дозвіл на імміграцію не надається особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України.

Рішенням управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2016 року №18 позивач отримав відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 5 частини 1 статті 10 Закону України "Про імміграцію" (далі - Закон) через заборону в'їзду на територію України.

Таким чином, суд не встановив наявність порушень відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість заявленої позовної вимоги про скасування рішення управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 04.04.2016 року №18 про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну, а отже дана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасувати рішення начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2014 року про заборону в'їзду строком на 3 роки до 17.03.2017 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 17.11.2016 року задоволено повністю апеляційну скаргу Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України. Постанову Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 22 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасовано. Прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Чернівецького прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовлено.

Дана постанова набрала законної сили з моменту проголошення та у вказаній постанові встановлені обставини справи та надана оцінка доказам по справі.

Зокрема, суд апеляційної інстанції встановив, що дії відповідача, щодо винесення постанови від 25.01.2013 року є правомірними та такими, що відповідають нормам чинного законодавства України, позивач та представник позивача ні в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції будь-яких належних доказів, які свідчили про наявність порушень з боку відповідача при прийнятті оскаржуваного рішення не надали, що в свою чергу свідчить про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Отже, оскаржувана постанова №006938 від 25.01.2013 року визнана судом апеляційної інстанції правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Разом з тим згідно зі ст.305 Кодексу про адміністративні правопорушення України контроль за правильним і своєчасним виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення здійснюється органом (посадовою особою), який виніс постанову, та іншими органами державної влади в порядку, встановленому законом.

Статтею 307 Кодексу про адміністративні правопорушення України визначено строки і порядок виконання постанови про накладення штрафу. Зокрема, зазначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі відсутності самостійного заробітку в осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративне правопорушення, штраф стягується з батьків або осіб, які їх замінюють.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.

Встановлено, що у зв'язку із не виконанням постанови протягом терміну, визначеним ст.305 та ст.307 Кодексу про адміністративні правопорушення України, постанову №006938 направлено до відділу Державної виконавчої служби Кельменецького районного управління юстиції.

Разом з тим відповідно до п.6 ч.1, ч.2, ч.3 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну.

Так, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється, зокрема, якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні.

За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України.

Рішення про заборону в'їзду в Україну приймається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону.

Приймаючи до уваги виконання відповідачем - Чернівецьким прикордонним загоном Державної прикордонної служби України усіх дій, направлений на забезпечення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення від 25.01.2013 року №006938, суд дійшов висновку про відсутність у діях вказаного відповідача протиправності та вважає прийняте ним рішення - постанову від 17.03.2014 року про заборону в'їзду в Україну громадянину Республіки Молдова ОСОБА_3 терміном на три роки такою, що прийнята в порядку, у спосіб та в межах повноважень, передбачених Конституцією України та законодавством України.

Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасувати рішення начальника Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 17.03.2014 року про заборону в'їзду строком на 3 роки задоволенню не підлягає.

Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що відповідачами доведена правомірність прийняття оскаржуваних рішень, відтак у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 17.03.2014 року про заборону в'їзду, рішення №18 від 04.04.2016 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну та зобов'язання вчинити дії необхідно відмовити.

Відповідно до ст.94 КАС України судові витрати у справі покладаються на сторону, проти якої ухвалена постанова.

Керуючись ст.ст.2, 11, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, Чернівецького прикордонного загону Державної прикордонної служби України про скасування рішення від 17.03.2014 року про заборону в'їзду, рішення №18 від 04.04.2016 року про відмову в наданні дозволу на імміграцію в Україну та зобов'язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2017 року , 09:55.

Суддя/підпис/О.П. Шевчук"Згідно з оригіналом" Суддя О.П. Шевчук