Постанова № 64709077, 09.02.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

09 лютого 2017 р. № 820/4858/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді - Нуруллаєва І.С.

при секретарі судового засідання - Король Д.О.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Перепелиці Г.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області про стягнення невиплаченої суми допомоги при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області, в якому просить суд стягнути з Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області на користь ОСОБА_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС виплачену суму допомоги при звільненні з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати 14728,35 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що при його звільненні відповідачем не здійснено належної виплати в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати у зв'язку з чим порушено вимоги чинного законодавства України.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав про наявність заперечень та просив відмовити в задоволенні вимог позивача в повному обсязі.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, що підтверджується виданим 22.12.1992 року Харківською обласною державною адміністрацією безстроковим посвідченням «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 р.» НОМЕР_1, серії А, категорії 2.

Наказом №40-К від 30.09.2015 року ОСОБА_1 призначено на посаду головного державного інспектора праці відділу контролю за додержанням трудового законодавства у м. Харкові та центральних районах області до Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області на підставі його особистої заяви.

На підставі особистої заяви наказом №42-к від 26.10.2015 р. ОСОБА_1 було звільнено на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП України з Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області.

Як вбачається зі змісту листа від 25.08.2016 року №1652/1/7.1-3В-16 пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної служби з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Головне управління Держпраці у Харківській області утворено шляхом реорганізації Територіального управління Держгірпромнагляду у Харківській області та Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області і відповідно прав та обов'язків.

Проте, відповідач здійснюючи розрахунок не врахував вимоги ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не виплатив допомогу при звільненні з роботи в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступного висновку.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пільги, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 11, 12, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29,30, 31 статті 20.

Відповідно до п. 7 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (пункт 1 статті 14), надаються такі гарантовані державою компенсації та пільги: 7) переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

У разі вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємства, установи, організації, скороченням чисельності або штату працівників їм виплачується допомога в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати, а також зберігається за їх бажанням посадовий оклад, тарифна ставка (оклад) на новому місці роботи, але не більше одного року. Їм також гарантується працевлаштування з урахуванням їх побажань або можливість навчання нових професій (спеціальностей) із збереженням у встановленому порядку середньої заробітної плати за останнім місцем роботи за весь період перепідготовки, але не більше одного року.

При переведенні у зв'язку із станом здоров'я на нижчеоплачувану роботу зазначеним працівникам виплачується різниця між попереднім заробітком і заробітком на новій роботі до встановлення інвалідності або одужання, але не більше одного року.

Судом встановлено, що за термін роботи у Територіальній державній інспекції з питань праці у Харківській області позивачем отримано заробітну плату у розмірі 61063,84 грн., із них до виплати суму у розмірі 4909,45 грн., з яких: посадовий оклад - 193,88 грн., доплата за 9 ранг 12,66 грн., надбавка за стаж державної служби - 30,98 грн., надбавка за високі досягнення в праці - 106,88 грн., матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань 1378,0 грн., оплата 1 дня відпустки - 46,58 грн., матеріальна допомога на оздоровлення - 1378,0 грн., компенсація за 1 день невикористаної відпустки - 46,58 грн., вихідна допомога при звільнені - 2447,0 грн., затримка розрахунку при звільненні - 466,28 грн.

Відповідно до п. 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02.1995 року №100 середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, я кою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

При цьому, згідно з п. п. б П.4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження не враховуються одноразові виплати: компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію. Вихідна допомога тощо.

Отже, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань в сумі 1378,0 грн., матеріальна допомога на оздоровлення в сумі 1378,0 грн., оплата відпустки в сумі 46,58 грн., компенсація за 1 день невикористаної відпустки в сумі 46,58 грн., вихідна допомога при звільненні в сумі 2447,00 грн., сума компенсації за затримку розрахунку при звільненні в розмірі 466,28 грн. при обчисленні середньої заробітної за час вимушеного прогулу не враховуються,

На підставі викладеного, слід враховувати наступний розрахунок (193,88 грн. + 12,66 грн.+ 30,98 грн.+ 106,88 грн.): 3 відпрацьовані дні = 114,80 грн. х 21 р.д. = 2410,80 грн.

Таким чином, з урахування вказаних вище розрахунків, сума яка підлягає виплаті позивачу складає 7232,40 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч. 2 ст. 86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 3 ст. 86).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Таким чином на підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області про стягнення невиплаченої суми допомоги при звільненні - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Державної служби України з питань праці у Харківській області на користь ОСОБА_1 учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС невиплачену суму допомоги при звільненні з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України в розмірі трикратної середньомісячної заробітної плати 7232 (сім тисяч двісті тридцять дві) грн 40 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 14 лютого 2017 року.

Суддя Нуруллаєв І.С.