Постанова № 64708916, 14.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7347/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними, скасування висновку та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, 22 грудня 2016 року звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області, Головного управління Національної поліції в Одеській області про:

- визнання незаконним та скасування рішення викладене в протоколі Атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області від 25.02.2016 року та зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_1;

- визнання протиправним та скасування наказу ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року № 1317 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з посади начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області, з 16.11.2016 року;

- поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника режимно - секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області, з 16.11.2016 року;

- стягнення з ГУНП в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2016 року по день фактичного поновлення на посаді, виходячи з середньомісячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач в адміністративному позові, з посиланням на приписи Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про професійний розвиток працівників», Закон України «Про дисціплінарний статут органів внутрішніх справ України», Інструкцію про порядок проведення атестування поліцейських, затверджену наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, наказ Національної поліції України № 102 «Про організацію заходів з тестування особового складу Національної поліції України», наказ ГУНП в Одеській області № 133 від 29.01.2016 року «Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області», наказ ГУНП в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 «Про затвердження персонального складу атестаційної комісії», зазначає, що 7 листопада 2015 року вона була призначена на посаду старшого інспектора режимно - секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області з присвоєнням її спеціального звання «капітан поліції», а з 24 грудня 2015 року була призначена на посаду начальника режимно секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області. Виходячи із змісту наказів НПУ та ГУНП в Одеській області, через підставу бути звільненим, а саме: «особи, які не зареєстровані у ЄЦВТМ не зможуть продовжити службу в поліції» (пп. 3 п. 1 Наказу №102), в обов'язковому порядку необхідно було зареєструватися в ЄЦВТМ для проведення тестування. В поліцейській базі «АРМОР» було розміщено запрошення позивача для проходження тестування, до приміщення Головного Управління Національної поліції України в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська,44 до комп'ютерного классу. Після проходження тестування позивача 25.02.2016 року направлено на атестування (співбесіду) шляхом протиправного включення її до списку поліцейських, які підлягають атестуванню. Співбесіда була призначена за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 1. В порушення пункту 2 наказу від 29 січня 2016 року ГУНП в Одеській області № 133 «Про організацію проведення атестування поліцейських ГУНП в Одеській області» атестаційні комісії мали право проводити атестацію Позивача починаючи з 29.02.2016 року, але згідно даних атестаційного листа атестація позивача відбулася - 25.02.2016 року. 25.02.2016 року за результатами атестування (співбесіди), Атестаційною комісією прийнято рішення (висновок): «п.4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність». З даним висновком Атестаційної комісії позивач ознайомлена 01.03.2016 року. Позивач не згодна з рішенням Атестаційної комісії, про що склала рапорт та подала апеляційну скаргу. З висновком апеляційної атестаційної комісії Південного регіону Національної поліції України позивача належним чином не ознайомили. Відповідно до п. 28 розділу IV Інструкції позивача через 15 календарних днів не звільняли, вона сумлінно продовжувала виконувати свої службові обов'язки, а у відділі кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області переконали, що звільняти нікого не будуть, у зв'язку з тим, що в Одеській області і так існує проблема з кадровим забезпеченням. Позивач вважала, що апеляційна атестаційна комісія Південного регіону прийняла висновок про відповідність її займані посаді та скасувала висновок Атестаційної комісії. Наказом начальника ГУНП в Одеській області від 16.11.2016 року № 1317 о/с на підставі висновку атестації від 25.02.2016 року позивача звільнили за п.5 ч.1 ст.77 (через службову невідповідність) відповідно до Закону ««Про Національну поліцію», з 16.11.2016 року. З наказом про звільнення позивача ознайомлено 29.11.2016 року. Дії відповідача є протиправними, такими що були спрямовані на створення підстав для обов'язкового проведення атестування позивача, вчинені з грубим порушенням чинного законодавства щодо порядку і правил проходження служби в поліції, порушення порядку проведення атестування позивача, а прийнятий Атестаційною комісією, в наслідок порушень законодавства, висновок (рішення): « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» є протиправним, необґрунтованим, таким що не ґрунтується на перевірених та встановлених фактах, а отже є таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Одеській області у судові засідання 04 січня 2017 року та 25 січня 2017 року не з'являвся, належним чином та завчасно повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується підписом представника відповідача в розписках по справі (а.с. 58, 127).

03 січня 2017 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення на адміністративний позов де зазначено, що адміністративний позов задоволенню не підлягає в повному обсязі. Позивач наказом ГУНП в Одеській області від 07.11.2015 року № 76 о/с, був призначений на посаду старшого інспектора режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області з присвоєнням спеціального звання «капітан поліції». Наказом ГУНП в Одеській області від 24.12.2015 року № 505 о/с були внесені зміни до наказу ГУНП в Одеській області від 07.11.2015 року № 76 о/с та капітана поліції ОСОБА_1 призначено на посаду начальника режимно-секретного сектору цього відділу поліції. Атестація проходила в добровільному порядку з попередньою реєстрацією осіб, що бажають приймати в ній участь. Позивач, попередньо зареєструвавшись через мережу Інтернет пройшов атестацію у добровільному порядку. З атестаційного листа позивача, вбачається, що за результатами тестування ОСОБА_1 отримала: 24/60 балів за тестування загальних навичок; 24/60 балів за професійне тестування. Позивач загалом набрав 48 балів, тобто менше обов'язкових 60 для набуття права на подачу апеляційної скарги, відтак за приписами п. 5 розділу VI Інструкції не передбачена можливість оскарження такого висновку до апеляційної атестаційної комісії. 01 березня 2016 року позивач ознайомився зі змістом атестаційного листа та висновком атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2016 відображеним в атестаційному листі, під підпис, однак з адміністративним позовом звернулась лише 22 грудня 2016 року, тобто з пропуском строку звернення до суду встановленого КАС України. Позовні вимоги щодо оскарження висновку атестаційної комісії № 13 ГУНП від 25.02.2016 року повинні бути залишені без розгляду. Наказ ГУНП в Одеській області від 15.11.2016 року № 1317 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 було видано на підставі висновку атестації від 25.02.2016 року. Головне управління Національної поліції в Одеській області, забезпечуючи виконання рішення атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області, видало Наказ № 1317 о/с від 15.11.2016 року, щодо звільнення начальника режимно-секретного сектору Біляївського ВП ГУНП в Одеській області капітана поліції ОСОБА_1, при цьому, відповідач приймаючи вказаний наказ (в частині позивача) діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені приписами чинного законодавства України, що дає суду підстави для відмови в задоволенні адміністративного позову. Посада начальника режимно - секретного сектору Біляївського ВП ГУНП в Одеській області на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 року № 788 дск та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 року № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області», не передбачена. Вимоги про стягнення середнього заробітку з 16 листопада 2016 року є похідними від вимог про поновлення на службі, а тому у разі відмови в скасуванні наказу про звільнення не підлягають задоволенню вимоги про стягнення коштів.

Представник атестаційної комісії №13 ГУНП в Одеській області в судові засідання не з'являвся, повідомлений про день, час та місце розгляду справи відповідно до приписів ч.11ст. 35 КАС України (а.с. 76).

Відповідно до приписів ч.6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 128 КАС України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з грудня 1994 року до 06 листопада 2015 року проходила службу в органах внутрішніх справ, що підтверджено записом в атестаційному листі (а.с. 42).

Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до п.9 та п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Націоналу поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції (п. 9). Працівникам міліції, які у визначеному цим Законом порядку прийняті на службу до поліції, наказами про призначення на відповідні посади одночасно присвоюються відповідні спеціальні звання поліції відповідно до такої схеми співвідношення спеціальних звань (п.12).

Згідно ч.1 ст.59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 49 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що на службу в поліції можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 років, які мають повну загальну середню освіту, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, які володіють українською мовою. Вимоги щодо рівня фізичної підготовки для поліцейських та кандидатів, які вступають на службу в поліції, затверджує Міністерство внутрішніх справ України.

Частиною 1 ст. 58 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що призначення на посаду поліцейського здійснюється безстроково (до виходу на пенсію або у відставку), за умови успішного виконання службових обов'язків.

З 07.11.2015 року на підставі заяви позивача, відповідно до пунктів 9 та 12 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» призначено з присвоєнням спеціального звання поліції в порядку переатестування та установлення посадового окладу згідно штатного розпису ОСОБА_1, старшим інспектором режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в області, присвоївши їй спеціальне звання капітан поліції, що підтверджено витягом з наказу ГУНП в Одеській області №76 о/с від 07.11.2015 року (а.с. 33).

Згідно наказу ГУНП в Одеській області № 505 о/с від 24.12.2015 року внесені зміни до наказу від 07.11.2015 року № 76 о/с в частині призначення: капітана поліції ОСОБА_1, старшого інспектора режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області. Вважати її призначеною начальником режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області (а.с. 34).

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри (ч.1). Атестування поліцейських проводиться:1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність;3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність (ч.2). Атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками (ч.3). Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами (ч.4) Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України (ч.5).

У відповідності до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», розроблена Інструкція про порядок проведення атестування поліцейських, яка затверджена наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 18.11.2015 року за № 1445/27890) (далі Інструкція № 1465).

В п.3 розділу І Інструкція № 1465 визначено, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

Отже, ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та п. 3 розділу І Інструкція № 1465 визначено вичерпний перелік підстав для проведення атестування поліцейських.

Приписами ч.2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та п.3 розділу І Інструкція № 1465 передбачені підстави проведення атестації.

Наказом Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.01.2016 року №133 з метою оцінки ділових, професійних, особистих якостей поліцейських, їх освітнього та кваліфікаційного рівнів, на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар'єри, можливості вирішення питання щодо призначення на вищу посаду, переміщення на нижчу посаду або звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, відповідно до ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію», Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 року № 1465, було призначено проведення атестування поліцейських Головного управління Національної поліції в Одеській області та підпорядкованих йому підрозділів, починаючи з 19.02.2016 року (а.с.38).

Відповідно до приписів ч. 2 ст.57 Закону України «Про Національну поліцію» та п.3 розділу І Інструкція № 1465, ГУНП в Одеській області повинні були бути визначені передумови для проведення атестування позивача, а саме чи то атестування призначається для вирішення питання про призначення позивача на вищу посаду чи для вирішення питання про переміщення чи звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність тобто з урахуванням конкретного підпункту ч. 2 ст.57 вказаного Закону та Інструкції. Також повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав для призначення позивача на вищу посаду чи для вирішення питання про переміщення чи звільнення зі служби, як то неналежне виконання службових обов'язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби.

З дослідженого в судовому засіданні наказу ГУНП в Одеській області від 29.01.2016 року №133 (а.с. 38), вбачається, що в наказі наявне посилання на мету проведення атестації, яка визначена в частині 1 статті 57 Закону та в наказі відсутні підстави для проведення атестування позивача, визначені ч.2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» та п.3 розділу І Інструкція № 1465, а відповідно такі підстави повинні бути визначені відносно конкретного поліцейського по даній справі відносно позивача.

Відповідачами до суду не надано жодного належного доказу існування підстав для проведення атестування позивача.

Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» та в розділі ІV та V Інструкції № 1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування та тестування.

Приписами п.6, п.7 розділу V Інструкції № 1465, передбачено, що оголошення про проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції (п.6). В оголошенні про проведення тестування зазначаються такі відомості: 1) персональний склад осіб, які мають проходити тестування; 2) дата, час та місце проведення тестування; 3) перелік законів та нормативно-правових актів, які є предметом питань, винесених на тестування; 4) вимоги, які визначено цим розділом.

Відповідно до п.3, п.5 наказу ГУНП в Одеській області №133, який прийнятий, як зазначено в наказі на виконання Інструкції № 1465, наказано: ВК (ОСОБА_2.) довести до поліцейських інформацію про проведення атестування шляхом розміщення на офіційному веб-сайті ГУНП інформації про час та місце проведення атестування (п.3); керівникам структурних підрозділів скласти списки поліцейських, які підлягають атестуванню (п.5).

Виконання посадовими особами ГУНП в Одеській області певних пунктів наказу №133 не є свідченням правомірності дій ГУНП та атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області щодо віднесення позивача до поліцейських, які підлягають атестуванню та проведення йому атестування при відсутності на це встановлених Законом підстав.

Застосовуючи приписи ст. 244-2 КАС України, суд враховує, що постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі №21-42а12 встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року №565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року №509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі №21-8а15.

Оскільки положеннями спеціального законодавства з питань проходження служби в поліції, а саме Законом України «Про Національну поліцію» не врегульоване питання визначення кола осіб, які не підлягають атестації, суд, з урахуванням наведених рішень Верховного Суду України, вважає за можливим застосувати до спірних правовідносин окремі положення Закону України «Про професійний розвиток працівників».

Статтею 12 Закону України «Про професійний розвиток працівників» визначені категорії працівників, які не підлягають атестації. Згідно ч.1 цієї статті не підлягають атестації працівники, які відпрацювали на відповідній посаді менше одного року.

Судом встановлено, що позивач проходила службу в органах поліції з 07.11.2015 року на посаді начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що підстав, визначених ч.2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» для призначення та проведення атестації ОСОБА_1, протягом першого року проходження нею служби в поліції у відповідачів не було.

Відповідно до п.п. 2 п.2 Розділу ІІ Інструкції №1465, у Національній поліції України створюються атестаційні комісії органів поліції, персональний склад яких затверджується наказом керівника відповідного органу за погодженням із Національною поліцією України.

Підпунктом 2 п. 3, п.4 Розділу ІІ Інструкції №1465, визначено, що до складу атестаційних комісій органів поліції входять: голова комісії та секретар комісії визначаються керівником органу поліції за погодженням із Головою Національної поліції України (п.3). До зазначених вище атестаційних комісій можуть бути включені працівники підрозділів кадрового забезпечення, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, практичної психології та інші працівники апарату Національної поліції України чи органу поліції, а також за згодою народні депутати України, працівники МВС, громадських, правозахисних організацій, представники проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації. Кандидати з числа народних депутатів України, працівників МВС, громадських, правозахисних організацій, проектів міжнародної технічної допомоги, громадськості та засобів масової інформації включаються до складу атестаційних комісій за пропозиціями, які були отримані після розміщення відповідних оголошень на офіційних сайтах МВС чи органів поліції, та за наявності їхньої згоди (п.4).

Пунктом 2 Наказу ГУНП в Одеській області від 29.01.2016 року №133 утворено атестаційні комісії ГУНП № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10 (а.с. 38).

В наказі Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18.02.2016 року № 285 «Про затвердження персонального складу атестаційних комісій ГУНП в Одеській області» (а.с. 39-41), зазначено, що затверджено персональний склад атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області:

- голова комісії - підполковник поліції ОСОБА_3, головний інспектор Департаменту організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Національної поліції України;

- члени комісії: ОСОБА_4, представник ТОВ Телерадіокомпанія «РІО»; ОСОБА_5, представник ГО «ВО Автомайдан»;

- секретар комісії: ОСОБА_6, інспектор батальйону 4 Управління патрульної поліції у м. Одеса Департаменту патрульної поліції Національної поліції України.

Згідно наказу ГУНП в Одеській області № 360 від 26.02.2016 року «Про внесення змін до наказу ГУНП від 18.02.2016 № 285», виключено з персонального складу атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області ОСОБА_4, представник ТОВ Телерадіокомпанія «РІО», та включено до персонального складу атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області ОСОБА_7, представника ГО «Люстраційний комітет Одеської області».

В порушення п.п. 2 п.2 Розділу ІІ Інструкції №1465 до суду відповідачами не надано належних доказів щодо погодження із Національною поліцією України персонального складу атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області.

Приписами п.п.4 п.1 розділу ІV Інструкції 1465, визначено, що при здійснені організаційних заходів з підготовки та проведення атестування наказами відповідних керівників оголошуються і передбачають: розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії.

Відповідно до п.4 розділу 4 ІV Інструкції 1465, особи, щодо яких атестаційна комісія може прийняти рішення, можуть заявити відвід члену комісії якщо є інформація про конфлікт інтересів або обставини, що викликають сумнів у його безсторонності.

Судом встановлено, що в оголошенні від 01.02.2016 року, що розміщене на сайті ГУНП в Одеській області http://www.od.npu.gov.ua/uk/publish/article/296355 повідомлялося про отримання в термін до 6 лютого 2016 року пропозицій щодо кандидатів до атестаційних комісій Головного управління Національної поліції в Одеській області та апеляційних атестаційних комісій південного регіону будуть прийматися від громадських, правозахисних організацій, народних депутатів, міжнародних проектів технічної допомоги та засобів масової інформації, а також визначені вимоги до кандидатів, а саме мотивація; бажання зробити свій внесок у процес реформування правоохоронних органів України; знання в галузі правоохоронної діяльності/юриспруденції; знання Наказу № 1465 Про затвердження Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських; аналітичні здібності та логічне мислення; поміркованість та політична незаангажованість; об'єктивність та неупередженість у прийнятті рішень; готовність до роботи в режимі ненормованого робочого часу; бажаний досвід роботи в правозахисній сфері/журналістиці/сфері управління персоналом; досвід проведення співбесід.

Однак, до суду не надано жодного доказу за якими критеріями: ОСОБА_5, представник ГО «ВО Автомайдан» та ОСОБА_7, представник ГО «Люстраційний комітет Одеської області», були включені Головним управлінням Національної поліції в Одеській області до складу членів атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області.

В адміністративному позові позивач зазначив, що він не був ознайомлений з персональним складом атестаційної комісії № 13.

Жодного належного доказу щодо ознайомлення позивача зі складом атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області відповідачами до суду не надано.

Відповідно до п. 3 розділу IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники. Безпосередній керівник складає атестаційний лист на підлеглого за умови спільної служби в одному підрозділі з ним не менше 3 місяців.

Зі змісту пунктів 7-9 Розділу ІV Інструкції №1465, вбачається, що керівники, які складають атестаційний лист, зобов'язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов'язками; 2)дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров'я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації. Прямі керівники зобов'язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з'ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4)займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що 18.02.2016 року відносно позивача складений атестаційний лист (а.с. 42) де зазначено, що ОСОБА_1 службу в органах внутрішніх справ проходила з грудня 1994 року, в органах поліції працює з листопада 2015 року. За період служби в органах внутрішніх справ та в органах поліції зарекомендувала себе з позитивного боку, дисциплінованим, добросовісним, професійно грамотним та досвідченим співробітником. Порушень дисципліни та законності не припускає. У вирішенні службових питань проявляє принциповість, уміє будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі. Здатна своєчасно виправити допущені помилки, постійно працює над їх усуненням. Має досвід практичної роботи та уміло використовує свої знання. Володіє добрими організаторськими здібностями, високим почуттям відповідальності за доручену справу. Має авторитет у колективі та серед населення. Прагне до вдосконалення службової діяльності, приймає вірні рішенню в складних, екстремальних ситуаціях. Сумлінно ставиться до дорученої справи, службові інтереси ставить вище за особисті. Постійно підвищує свій професійний рівень. Вміло організовує роботу та постійно турбується про підвищення результатів службової діяльності Вміє відстояти свою точку зору, наполеглива у досягненні поставлених завдань. У стройовому відношенні підтягнута, фізично розвинена, добре володіє табельной, зброєю, прийомами рукопашного бою. Здатна переносити психофізичні навантаження та труднощі по службі. Державну та службову таємницю зберігати вміє. У спілкуванні з громадянами ввічлива, тактовна. У побуті скромна та товариська.

Атестаційний лист підписаний т.в.о. заступником начальника Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_8 Висновок прямого керівника (розділ ІІ атестаційного листа), підписаний начальником Біляївського ВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_9, «займаній посаді відповідає» (а.с. 42).

Відповідно до п.10 Розділу ІV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест) та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов'язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийняті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

З атестаційного листа ОСОБА_1, вбачається, що за результатами тестування вона отримала: 24/60 балів за тестування загальних навичок; 24/60 балів за професійне тестування (а.с. 42).

Приписами Розділу ІV Інструкції №1465 визначено, що атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (п.15). Атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії: 1) повноту виконання функціональних обов'язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7)результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження) (п.16).

Згідно з пунктами 20, 21, 23 Розділу ІV Інструкції № 1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення (п.20). У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу (п.21). Протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії (п.23). За результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції (п.24).

З аналізу вищевказаних положень Розділу ІV Інструкції № 1465, вбачається, що приймаючи рішення стосовно атестованого працівника поліції, атестаційна комісія повинна прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням усіх критеріїв, визначених пунктом 16 Розділу ІV Інструкції №1465.

Відповідачами до суду протокол атестаційної комісії від 25.02.2016 року не був наданий. Згідно інформації управління кадрового забезпечення ГУНП в Одеській області від 10.02.2017 року № 9/43аз-К , протокол атестаційної комісії № 13 від 25.02.2016 року за результатами проходження атестування стосовно ОСОБА_1, до управління кадрового забезпечення ГУНПне надходив (а.с. 162).

До суду надано додаток № 1 до Відомості-Протоколу засідання атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області № 14.00003827 від 25.02.2016 року, де підстава для прийняття рішення щодо невідповідності займаній посаді ОСОБА_1, зазначено : «відсутня дисциплінованість, принциповість у вирішені службових питань; відсутність уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі; низький рівень знань законодавчої бази; відсутня культура в службі».

Однак, до суду не надано Відомість-Протокол засідання атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області № 14.00003827 від 25.02.2016 року, а лише надано додаток № 1 до вказаної Відомості. З дослідженого додатку № 1 не вбачається за наслідками яких досліджених документів, чи відповідей на запитання атестаційною комісією № 13 визначено, що у позивача відсутня дисциплінованість, принциповість у вирішені службових питань; відсутність уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі; низький рівень знань законодавчої бази; відсутня культура в службі.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність протоколу атестаційної комісії від 25.02.2016 року, та відсутність обґрунтувань та мотивів прийнятого рішення, зазначеного в розділі ІV атестаційного листа та при наявності атестаційного листа, в якому позивач характеризується з позитивної сторони, у тому числі і щодо виконання службових обов'язків, це свідчить про необґрунтованість та не відповідність прийнятого атестаційною комісією рішення атестаційному листу та наданим комісії матеріалам, зміст яких в протоколах не спростований.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що рішення атестаційної комісії № 13 від 25.02.2016 року, що ОСОБА_1 «займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність» є протиправним та необґрунтованим та не може бути підставою для звільнення позивача з органів поліції.

Відповідно до п.5. п.6 розділу VІ Інструкції №1465, поліцейський, щодо якого центральною атестаційною комісією чи атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений підпунктом 3 або 4 пункту 15 розділу IV цієї Інструкції, за умови набрання ним загалом за професійний тест та тест на загальні здібності та навички 60 балів і більше має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії (п.5). Скарги, подані з порушенням строку чи установленого порядку, не приймаються і не розглядаються (п.6).

Не погодившись з висновком атестаційної комісії позивач оскаржувала рішення атестаційної комісії до апеляційної атестаційної комісії Південного регіону (а.с.45-47).

З протоколу ОП № 15.00004542.0026207 від 05.03.2016 року, апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1 (а.с. 49), вбачається, що комісією вивчено скаргу і матеріали поліцейського та встановлено, що скаржником не набрано 60 і більше балів за професійний тест та тест на загальні здібності та навички, у зв'язку з чим скарга розгляду не підлягає. З висновком апеляційної атестаційної комісії Південного регіону № 1 позивач не ознайомлена про що свідчить відсутність відмітки в 5 розділі атестаційного листа позивача (а.с. 42). Також ГУНП в Одеській області не надало доказів ознайомлення позивача з рішенням апеляційної атестаційної комісії Південного регіону №1.

Відповідно до ч.1 ст.55 Конституції України, кожному гарантоване право на оскарження до суду рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових й службових осіб.

Приписами ч.1 ст.6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Зазначені приписи Конституції України та КАС України надають право особі звернутись до суду, якщо рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкту владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси.

Згідно положень п.15 Розділу ІV Інструкції № 1465, результати проходження атестації поліцейським оформлюється відповідним висновком, який може бути: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Відповідно до п.24, п. 28 Розділу ІV Інструкції № 1465, за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського та звільнення з посади або зі служби в поліції (п.24). Керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу (п.28).

Приписами п.5 розділу VІ Інструкції № 1465 встановлено, що поліцейський щодо якого центральною атестаційною комісією або атестаційною комісією органу поліції прийнято висновок, визначений пунктами 3 та 4 пункту 15 Розділу ІV Інструкції, має право протягом 5 робочих днів з дня ознайомлення з висновком або оприлюднення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції результатів атестування подати скаргу на висновок відповідної атестаційної комісії.

Законодавством передбачено два шляхи оскарження такого висновку атестаційної комісії - згідно п.5 Розділу VІ Інструкції така скарга може бути подана поліцейським до відповідно створених апеляційних комісій або згідно положень ст.55 Конституції України та ч.1 ст.6 КАС України безпосередньо до суду.

Закон не пов'язує звернення до суду попереднім обов'язковим розглядом цієї скарги відповідною апеляційною атестаційною комісією, до того ж норми ст.55 Конституції України є нормами прямої дії для забезпечення права особи на доступ до суду, який гарантований особі ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, яке є гарантоване державою Україна та не може бути звужено або обмежено нормами національного законодавства.

Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 року по справі №9-зп/1997, зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.

Також Конституційний Суд України в рішенні від 25.11.1997 року по справі №18/1148-97 щодо офіційного тлумачення ч.2 ст.55 Конституції України та ст.248-2 ГПК України, роз'яснив, що частину 2 статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дії чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді. Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим рішенням міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи , що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність. Подання скарги до органу, посадової особи вищого рівня не перешкоджає оскарженню цих рішень, дій чи бездіяльності до суду.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області від 25.02.2016 року, яке оформлене в розділі ІV атестаційного листа про невідповідність ОСОБА_10, займаній посаді та звільнення зі служби в поліції, через службову невідповідність є таким, що безпосередньо порушує його права з питань проходження публічної служби, а тому може бути оскаржене позивачем безпосередньо до суду згідно положень ч.1 ст.6 Європейської Конвенції з прав людини її основоположних свобод 1950 року, ст.55 Конституції України, ч.1 ст.6 КАС України та суд позбавлений права відмовити йому у доступі до правосуддя, тобто розгляді цієї позовної вимоги по суті.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищевикладеного, відповідачем - атестаційною комісією № 13 ГУНП в Одеській області не доведено суду правомірність оскаржуваного рішення (висновку), прийнятого стосовно позивача, та не надано належних доказів, щодо правомірності та обґрунтованості рішення комісії, що оформлене в розділі ІV атестаційного листа, тому дане рішення (висновок) є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до п.28 Розділу VІ Інструкції керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов'язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Судом з досліджених доказів встановлено, що позивач проходив службу в органах поліції після прийняття відносно позивача рішення атестаційною комісією 25.02.2016 року до 16 листопада 2016 року.

Згідно з п.5 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

16 листопада 2016 року в порушення п.28 Розділу VІ Інструкції, наказом ГУНП в Одеській області № 1317 о/с на підставі висновку атестації від 25.02.2016 року, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції за п.5 ч.1 ст. 77 (через службову невідповідність) капітана поліції ОСОБА_1, начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області, з 16 листопада 2016 року ( а.с. 35).

Підставою для видання 15.11.2016 року ГУНП в Одеській області наказу № 1317 о/с, зазначено висновок атестації від 25.02.2016 року, однак відповідно до п.21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення атестаційної комісії не єдиний доказ виявлення невідповідності працівника та підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами по справі.

Судом з досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_1, проходила службу в органах поліції після прийняття відносно неї рішення атестаційною комісією № 13 ГУНП в Одеській області 25.02.2016 року до 16 листопада 2016 року (більше восьми місяців). Через 15 календарних днів з дня підписання позивачем атестаційного листа з висновками, наказ ГУНП в Одеській області про звільнення ОСОБА_1, не був виданий, отже в установлені строки рішення атестаційної комісії № 13 щодо звільнення позивача не було реалізовані, а ОСОБА_1, фактично продовжувала проходити службу на посаді начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області. ГУНП в Одеській області до суду не надано належних доказів, що ОСОБА_1, за час проходження служби в міліції та в подальшому в поліції не відповідала займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби.

З досліджених доказів судом встановлено, що позивач діючих стягнень не має, позитивно характеризується, що вбачається з атестаційного листа (42).

В Законі України «Про Національну поліцію» не визначено поняття терміну «службова невідповідність», однак виходячи зі змісту вимог та обмежень, що ставляться до поліцейського та загального розуміння понять, можна дійти висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість. Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу фізичного стану, хвороби, неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Приписами чинного законодавства, звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність є крайнім заходом.

У відповідності до норм Закону України «Про Національну поліцію» та Інструкції звільнення через службову невідповідність може бути застосоване як вид дисциплінарного стягнення, про що зроблено висновок у постанові Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14.

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

На час прийняття рішення (висновку) атестаційної комісії № 13 ГУНП в Одеській області 25.02.2016 року та наказу ГУНП в Одеській області № 1317 о/с від 16.11.2016 року, Дисциплінарного статуту Національної поліції України ще не затверджено, тому, керуючись аналогією закону, суд вважає за можливе застосувати до відносин звільнення норми Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ.

Відповідно до ст. 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися дисциплінарні стягнення, зокрема, у вигляді звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ.

Згідно з порядком накладання дисциплінарних стягнень, визначеним у ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Поліцейський може бути звільнений через службову невідповідність на підставі п. 5 ч.1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лише в крайньому випадку та за умови дотримання порядку накладення дисциплінарного стягнення.

Разом з тим відповідачами не доведено неможливості залишення позивача на службі в поліції, необхідності застосування крайньої міри у вигляді звільнення та порядку дотримання накладання дисциплінарного стягнення.

До суду відповідачем не надані належні докази та в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на невідповідність позивача займаній посаді.

Оскільки суд дійшов висновку, що рішення (висновок) атестаційної комісії № 13 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2016 року, яке прийняте стосовно ОСОБА_11, є протиправним та підлягає скасуванню, то наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.11.2016 року № 1317 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції, як реалізація (наслідок) вказаного рішення, також підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Постановою Верховного Суду України від 05.03.2012 року по справі № 21-42а-12 (яка є обов'язковою для застосування) встановлено, що питання, пов'язані із прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням із неї (її припиненням), урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ «Про міліцію», Законом України від 2 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР. Тому, за загальним правилом, під час вирішення справ цієї категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у своїй постанові від 17.02.2015 року по справі № 21-8а15.

Оскільки нормами Закону України «Про Національну поліцію» не врегульовані питання процедури поновлення на посаді поліцейських, звільнення яких визнано судом незаконним, суд згідно з положеннями ст.9 КАС України вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно до ч.1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Таким чином, ОСОБА_1, підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області з дати з якої звільнено позивача з 16 листопада 2016 року.

До суду відповідачем надано довідку старшого інспектора ВК УКЗ ГУНП в Одеській області Бреславскої І.В., від 29.12.2016 року де зазначено, що посада начальника режимно-секретного сектору Біляївського ВП ГУНП в Одеській області на якій перебувала ОСОБА_1 до звільнення на підставі наказів Національної поліції України від 02.09.2016 № 788 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» та Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.09.2016 р. № 2244 дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» скорочена.

Положеннями Закону України «Про Національну поліцію» визначено порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації (ст. 68).

Однак до суду відповідачем не надано жодного належного доказу, щодо скорочення посади на якій проходила службу ОСОБА_1, та щодо дотримання ГУНП в Одеські області процедури передбаченої ст. 68 Закону України «Про Національну поліцію» в разі скорочення посади яку займала позивач.

Також суд зазначає, що позивач згідно наказу Головного управління Національної поліції в Одеській області від 16.11.2016 року № 1317 о/с була звільнена за п. 5 ч.1 ст. 77 Закону (через службову невідповідність), а не у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

Згідно з ч.2 ст.235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 1 ст. 94 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

11 листопада 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції». Данною постановою встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Проте в зазначеній постанові не визначено порядок нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Згідно з правовим висновком зазначеним у Постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 року по справі № 21-395а13: суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у порядку.

Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок), який застосовується у випадку виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Абзацом 3 пункту 3 Порядку визначено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Згідно з п.5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Із п.5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Відповідно до абз.1 п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати, як розрахункової величини для нарахування виплат, працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

Згідно довідки УФЗБО ГУНП в Одеській області № 299 від 07.02.2017 року грошове забезпечення за останні два календарні місяці перед звільненням ОСОБА_1, за вересень 2016 року становить 6705,00 грн., та за жовтень 2016 року становить 6365,32 грн. (а.с.160).

Відповідно до Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 року середньоденне грошове забезпечення позивача складає 214,27 грн. з розрахунку: (6705,00+6365,32):(30 дні + 31 дні).

Згідно листів Мінсоцполітики: від 20.07.2015 року N 10846/0/14-15/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік; від 05.08.2016 року №11535/0/14-16/13 Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік, кількість робочих днів у період з 16.11.2016 року по 14.02.2017 року становить 63 робочих дні.

Розраховуючи середній заробіток позивача за час вимушеного прогулу, суд дійшов висновку про необхідність стягнення на користь ОСОБА_1, середній заробіток за час вимушеного прогулу з 16.11.2016 року по 14.02.2017 року у розмірі 13499,01 грн. (63 дні (вимушений прогул) х 214,27 грн. (середньоденне грошове забезпечення позивача)), з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів

Приписами п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 256 КАС України, передбачено, що негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що негайному виконанню підлягає постанова суду в частині стягнення із ГУ НП у в Одеській області на користь ОСОБА_1, середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць, що дорівнює 6535,16 грн. та поновлення ОСОБА_1., на посаді начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 16 листопада 2016 року.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч. 1 ст. 71 КАС України), та згідно із ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 69-71, 128, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення (висновок) Атестаційної комісії №13 Головного управління Національної поліції в Одеській області від 25.02.2016 року, зазначене в розділі IV «Результати атестування (висновок атестаційної комісії)» атестаційного листа, а саме: « 4 - займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність», яке прийняте стосовно ОСОБА_1.

Визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Одеській області № 1317 о/с від 16 листопада 2016 року в частині звільнення ОСОБА_1, з посади начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області зі служби в поліції за п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через службову невідповідність).

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області з 16 листопада 2016 року.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2016 року по 14.02.2017 року в розмірі 13499,01 грн. (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять гривень 01 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника режимно-секретного сектору Біляївського відділу поліції ГУНП в Одеській області з 16 листопада 2016 року та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 6535,16 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень 16 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вовченко O.A.