Постанова № 64708883, 07.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/2035/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представників позивача - Чуйка Д.М., Регіна Д.О.,

представника відповідача - Нефьодова І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко трейд груп" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко трейд груп" (надалі по тексту також - позивач, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області (надалі по тексту також - відповідач) про визнання протиправними та скасування: протоколу від 11 жовтня 2016 року П 40-16-ю/1016-6.10 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності; припису від 11 жовтня 2016 року № 233 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; постанову від 26 жовтня 2016 року № П-41-16-ю/1016-6.2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності у розмірі 1305000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що відповідачем протиправно винесено вказані рішення, оскільки висновки щодо здійснення будівництва без документа, що бає право на виконання будівельних робіт є помилковими. Пояснював, що такий об'єкт як газовий автомобільний заправний пункт модульного типу не потребує отримання такого документу, оскільки є об'єктом не стаціонарним, що підтверджується затвердженою Концепцією (пропозиціями) щодо розміщення останнього. Також, зауважував, що порушення в частині відсутності документа на право власності чи користування земельною ділянкою також є безпідставним з підстав розміщення такого газового автомобільного заправного пункту на території СТО на підставі договору розміщення обладнання, укладеного з орендарем такої земельної ділянки.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали вимоги позовної заяви та просили її задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що газовий автомобільний заправний пункт, що віднесено до V категорії об'єктів будівництва, потребує отримання відповідного документа, що дає право на виконання будівельних робіт. При цьому, є обов'язковим наявність документу, що посвідчує право власності чи користування земельної ділянки, на якій буде розміщено такий пункт. Зважаючи, що вказаних документів позивачем в ході перевірки надано не було, вважає спірні рішення обґрунтованими, а позовні вимоги - такими, що не підлягають задоволенню.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Судом встановлено, що відповідачем в період з 06.10.2016 по 12.10.2016 року проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об'єкті: "Будівництво газового автомобільного заправного пункту (АГЗП) на території універсального комплексу технічного обслуговування автомобілів за адресою АДРЕСА_1".

За результатами перевірки складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 11.10.2016 /а.с. 28-30/, яким встановлено:

"На території універсального комплексу технічного обслуговування автомобілів за адресою: АДРЕСА_1 виконано будівельні роботи з будівництва стаціонарного газового автомобільного заправного пункту модульного типу (далі - АГЗП), а саме: підготовка основи (фундаментна плита); монтаж АГЗП; навіс над ГРК; встановлення операторської модульного типу; земляні роботи по прокладці кабелів; заземлення, блискавкозахист (зварювальні роботи); електромонтажні роботи; благоустрій території (тротуарна плитка, бордюр).

Газовий автомобільний заправний пункт модульного типу призначений для прийому, зберігання зріджених вуглеводневих газів та заправки газобалонних автомобілів. Місткість резервуару складає 10,0 м3 і відповідно класифікується як АГЗП, та має потужність заправки автомобілів газоподібним паливом до 100 автомобілів на добу.

Об'єкт підвищеної небезпеки: "Газовий автомобільний заправний пункт модульного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1" включено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, реєстраційний номер об'єкт №1 - 53.40367569.01.2.

Замовник будівництва - ТОВ "Еко Трейд Груп" виконав роботи без документу, що дає право на виконання будівельних робіт, що є порушенням п.3 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Крім того документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою відсутній. Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України "...право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав", частини 3 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації."

За наслідками перевірки складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 11.10.2016 № 40-16-10/1016-6.10, у якому встановлено ведення будівельних робіт з порушеннями абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність правопорушення у сфері містобудівної діяльності" /а.с. 31-33/.

11.10.2016 відповідачем винесено припис № 233 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил /а.с. 34-36/.

26.10.2016 прийнято постанову № П-41-16-Ю/10/16-6.2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудування, якою визнано позивача винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у розмірі 1305000 грн /а.с.41-43/.

Не погодившись із спірними протоколом про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, приписом про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, постановою про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, позивач оскаржив їх до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР, Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 квітня 1995 року №244.

Також, частиною 1 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 5 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється Держархбудінспекцією та її територіальними органами за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно з пунктом 6 Порядку органи державного архітектурно-будівельного контролю проводять планові перевірки об'єктів містобудування не частіше ніж один раз на півроку.

Строк проведення планової перевірки не може перевищувати десяти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на п'ять робочих днів.

Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Порядок та підстави проведення перевірки позивачем не оскаржуються.

Надаючи правову оцінку вимозі позивача в частині визнання протиправним та скасування протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Виходячи зі змісту норм Кодексу адміністративного судочинства України, необхідною ознакою для розгляду справи за правилами адміністративного судочинства є здійснення суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а саме: коли хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. При цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, в яких виник спір.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. При цьому названа норма визначає рішення як нормативно-правовий акт чи правовий акт індивідуальної дії.

Правовий акт - акт волевиявлення (рішення) уповноваженого суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин, міри відповідальності конкретних осіб за скоєне ними правопорушення. Критерієм розмежування понять нормативного правового акта і ненормативного (індивідуального) правового акта є сфера його дії за суб'єктним складом, оскільки правові акти індивідуальної дії, на відміну від нормативних, поширюють свою дію на конкретно визначеного суб'єкта.

Як нормативний, так і ненормативний правовий акт завжди виражають волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні приписи; мають офіційний характер, обов'язків до виконання; спрямування на регулювання суспільних відносин; встановлюють правову норму чи конкретне право відношення; оформляються у визначеній формі; є юридичними фактами, що спричиняють певні правові наслідки.

Ненормативні (індивідуальні) акти - породжують права і обов'язки у тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, у конкретному випадку.

Така правова позиція наведена й Конституційним Судом України у рішенні по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 2 пункту 3 розділу IV Закону України «Про Конституційний Суд України» стосовно правових актів органів Верховної Ради України (справа про акти органів Верховної Ради України) від 23.06.1997 №2-зп, справа №3/35-313), в якому зазначено, що за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію.

Із змісту зазначених визначень вбачається, що правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень, уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта, а відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.

Назване кореспондується із умовами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, яка у визначенні завдання адміністративного судочинства розкриває зміст прав свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи, інші суб'єкти) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, до компетенції адміністративних судів віднесено справи щодо захисту прав, свобод і інтересів осіб від дій суб'єктів владних повноважень щодо управління цими особами чи здійснення інших владних функцій щодо них.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади шляхом встановлення його прав і обов'язків.

Водночас справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений керувати поведінкою іншого (інших) суб'єктів, а ці суб'єкти відповідно зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта. У тому випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова і службова особа) у спірних відносинах не здійснює владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватися адміністративним судом.

Оскільки оскаржуваний позивачем протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності встановлює лише виявлені порушення під час проведення перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, однак не породжує будь-яких правових наслідків, не встановлює прав і обов'язків для позивача, тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача у цій частині.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними та скасування припису від 11 жовтня 2016 року № 233 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та постанови від 26 жовтня 2016 року № П-41-16-ю/1016-6.2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, суд виходив з наступного.

Підставою для винесення спірних рішень відповідачем послугувало встановлення за результатами проведеної перевірки наступних порушень, а саме: Замовник будівництва - ТОВ "Еко Трейд Груп" виконав роботи без документу, що дає право на виконання будівельних робіт, що є порушенням п.3 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"; відсутній документ, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

Відповідно до заперечень відповідачем зауважено наступне.

АГЗП, що став предметом перевірки, включено до Державного реєстру об'єктів підвищеної небезпеки, реєстраційний номер об'єкт №1 - 53.40367569.01.2.

Порядком віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженим Постанова КМ України від 27.04.2011 № 557 встановлено, що до V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є об'єктами підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І - III категорій складності; видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Виходячи з викладеного, відповідачем зроблено висновок про порушення ТОВ "Еко Трейд Груп" абз. 3 п. 5 ч. 2 ст. 2 Закону України "Про відповідальність правопорушення у сфері містобудівної діяльності", відповідно до якого встановлено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за наступне правопорушення: виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Надаючи оцінку викладеному, суд зауважує наступне.

По-перше, відповідачем не з'ясовувалось чи є ТОВ "ЕкоТрейд Груп" замовником будівництва і хто саме здійснював встановлення спірного об'єкта.

По-друге, позивача притягнуто до відповідальності за виконання будівельних робіт, у той час як самим Департаментом в акті перевірки встановлено: "під час перевірки будівельні роботи на об'єкті не виконуються", що саме по собі суперечить застосуванню санкції за виконання таких робіт.

По-третє, суд вважає за необхідне зауважити, що підставою проведення перевірки послугувало звернення ОСОБА_6, в якому зазначено, що біля її будинку знаходиться автомийка, на території якої знаходяться СТО та газова заправка. Остання, на думку заявниці, розташована без наявності дозвільних документів та дотримання правил безпеки. На підставі такого звернення відповідачем було направлено фахівця на проведення перевірки за результатами якої складено акт від 11 жовтня 2016 року, резолютивна частина якого, зокрема, містить наступний висновок: "Враховуючи вище викладене у відповідності до статті 376 Цивільного кодексу України, об'єкт будівництва: "Будівництво газового автомобільного заправного пункту (АГЗП) на території універсального комплексу технічного обслуговування автомобілів за адресою АДРЕСА_1" є самочинним будівництвом".

У той же час, до відповідальності за самочинне будівництво позивача так і не було притягнуто, а санкція визначена спірною постановою застосована за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання.

Також, крім іншого, варто наголосити, що обґрунтування встановлених в ході перевірки порушень відповідачем побудовано на тому факті, що спірний АГЗП є об'єктом будівництва, у той час як відповідно до долученої до матеріалів справи Концепції (пропозиції) щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу по АДРЕСА_1 з урахування діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки встановлено, що такий пункт можна не відносити до об'єктів будівництва /а.с. 13-21/.

Крім того, листом Департаменту державних програм та розвитку житлового будівництва Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 29.11.2016 № 8/17-1429-16 за результатами розгляду звернення ТОВ «ЕКО ТРЕЙД ГРУП» від 01.11..2016 № ЕТГ 1-1/11 щодо належності газового автомобільного заправного пункту модульного типу до об'єктів будівництва повідомлено наступне:

"Рішенням науково-технічної Ради Міністерства від 10.12.2015 № 88 схвалений до використання Методичний посібник «Деякі особливості визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва», у якому зазначено, іцо «встановлення контейнерних АЗС (різновидом яких є сучасні блочні автозаправні станції) може здійснюватись на підставі Концепції по їх розміщенню. Така Концепція може бути розроблена проектними або науково-дослідними закладами, які мають/у своєму складі фахівців відповідної кваліфікації, та погоджена з відповідними центральними або місцевими наглядовими органами за належністю питань (Мінрегіоном, ДСНС, Держпраці та ДСЕС).

Конструкція газового автомобільного пункту модульного типу виготовленого відповідно до технічних умов ТУ У 34.2-32214510-002:2013 «Моноблоки модульні для заправки автомобілів типу MMА3-5-10» передбачає монтаж наземного резервуару об'ємом 10,0 м3 і насосно-кранового устаткування у складі модульного АГЗП заводського виготовлення, не має ознак об'єкту будівництва, визначеного державними будівельними нормами, а отже для його встановлення такі норми не застосовуються.

Метою розроблення Концепції є відпрацювання обґрунтованих висновків щодо відповідності розміщення та підключення до інженерних мереж контейнерних АЗС діючим вимогам безпеки та державним будівельним і санітарним нормам (з врахуванням оточуючої забудови, місць масового скупчення людей тощо).

При цьому слід зазначити, що питання встановлення на існуючих АЗС, які згідно з Законом України «Про об'єкти підвищеної небезпеки» є об'єктами підвищеної небезпеки, а тому відповідно до пункту 4.16 Національного стандарту України ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013 «Система забезпечення надійності та безпеки будівельних об'єктів. Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єктів будівництва» відносяться до класу наслідків (відповідальності) ССЗ та V категорії складності, додаткового обладнання контейнерного або блочного типу для технологічних операцій з приймання, зберігання та заправлення зрідженим газом (пропан-бутаном) транспортних засобів, виходячи з усталеної практики, також може бути здійснено на підставі Концепції, яка повинна відповідати вищевикладеним вимогам та мати необхідні погодження.».

Саме виходячи з вищевикладеного Секцією НТР Мінрегіону було розглянуто та схвалено «Концепцію (пропозиції) щодо розміщення газового автомобільного заправного пункту модульного типу по АДРЕСА_1 з урахуванням діючих державних будівельних і санітарних норм та вимог безпеки» (лист Міністерства від 29.06.2016 № 7/17-7725).

Таким чином, модульний АГЗП, який є заводським виробом і виготовлений відповідно до технічних умов ТУ У 34.2-32214510-002:2013 та технічною документацією, що погоджена і затверджена в установленому порядку, розміщений відповідно до вимог вищевказаної Концепції не відноситься до об'єктів будівництва." /а.с. 104/.

Враховуючи, що такий АГЗП не є об'єктом будівництва у розумінні містобудівного законодавства, а є лише заводським виробом, у зв'язку з чим суд вважає, що твердження відповідача про порушення в частині відсутнього документа, що посвідчує право власності чи користування для здійснення спірних будівельних робіт є безпідставним.

Крім того, варто зазначити, що в ході проведення спірної перевірки та на вимогу відповідача останньому були надані копії документів на підтвердження правомірності розміщення спірного пункту на території універсального комплексу технічного обслуговування автомобілів за адресою АДРЕСА_1, а саме: Договору на встановлення обладнання № ЕТГ/01/16 від 31.05.2016, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_7, а також договору оренди землі віл 11.05.2016, укладеного між Полтавською міською радою та громадянином ОСОБА_7 та зареєстрований 16.05.2016 № 246-11 /а.с. 82-89/.

Виходячи з викладеного, зафіксовані в ході перевірки порушення не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та відповідно до долучених сторонами документів.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним постанови та припису та не надав доказів в спростування вищевикладеного, на відміну від позивача, який частково довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Еко Трейд Груп" - підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко трейд груп" до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про визнання протиправними та скасування рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області від 11 жовтня 2016 року № 233 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Визнати протиправною та скасувати постанову Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області від 26 жовтня 2016 року № П-41-16-ю/1016-6.2 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко трейд груп" судові витрати у розмірі 20953 грн (двадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови складено 13 лютого 2017 року.

Суддя І.Г. Ясиновський