Постанова № 64708525, 08.02.2017, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/955/16

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чиркіна С.М.,

за участю

секретаря судового засідання Михальченко Д.С.,

та

представників сторін:

від позивача - Костирі С.В.,

від відповідача - Бондаровського В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/955/16 за адміністративним позовом державного підприємства «Первомайськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу у вигляді фінансових санкцій та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

17 серпня 2016 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного підприємства «Первомайськвугілля» (далі - Позивач) до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (далі- Відповідач) про визнання недійсною вимоги про сплату боргу у вигляді фінансових санкцій та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено наступне.

14.06.2016 Позивач отримав вимогу про сплату боргу від 07.06.2016 № Ю 86 у розмірі 39927,34 грн. З вимогою Позивач не згодний і вважає її протиправною. З моменту набрання чинності Законом України від 08.07.2010 № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від органів доходів та зборів рішень про застосування фінансових санкцій не надходило, а відповідач до положень цього закону має право застосовувати фінансові санкції тільки до банківських установ. Зазначає, що Відповідач підтверджує, що дані про борг взяті з центрального сховища даних обліку сплати страхових внесків, який виник до 14.04.2014, ніяких інших документі, що підтверджують наявність боргу за оскаржуваною вимогою у Відповідача не має. Договору про передачу боргу від управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Луганської області, де Позивач обліковувався до жовтня 2014 року, до Відповідача не укладалось. До того ж зазначив, що з 01.01.2011 по 14.04.2014 управління Пенсійного фонду України в м.Первомайську не пред'являло до Позивача будь-яких вимог щодо не сплати недоїмки.

Однак Позивач зазначив, що також не має можливості підтвердити зазначені факти, оскільки всі документи підприємства залишились на тимчасово окупованій території.

Просив визнати недійсною вимогу від 07.06.2016 № Ю 86 та зобов'язати Відповідача її відкликати.

Позивач в судовому засіданні доводи, зазначені в позовній заяви підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач адміністративний позов не визнав, про що подав заперечення проти адміністративного позову, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (а.с. 53). В обґрунтування своєї позиції послався на наступне.

Позивач перереєстрований до Відповідача з жовтня 2014 року згідно адміністративно-територіальної реформи. Між управлінням Пенсійного фонду України в м. Первомайську та Відповідачем було сформовано акт прийому-передачі облікових показників Позивача та разом з карткою особового рахунку підсистеми Веб обліку сплати страхових внесків передано до Відповідача. Згідно відомостей центрального сховища обліку сплати страхових внесків за підприємством рахується борг по страховим внескам в сумі 39927,34 грн, який виник до 14.04.2014, та, на думку Відповідача, не підлягає скасуванню згідно до статті 2 Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».

Просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в запереченнях, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.

Ухвалою суду від 30.01.2017 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду Позивача з даним позовом (а.с. 107).

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Позивач - державне підприємство «Первомайськвугілля» (код ЄДРПОУ 32320594), зареєстроване юридичною особою 31.03.2003 (а.с. 7-16).

07.06.2016 Відповідачем винесено вимогу про сплату боргу від 07.06.2016 № Ю 86 (а.с. 17).

23.06.2016 Позивачем подано скаргу № 01/4-9-333 на вимогу (а.с. 18).

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 19.07.2016 № 6055/04-02 (а.с. 22), у відповідь на скаргу повідомило Позивача про можливість звернення до територіального органу Пенсійного фонду із заявою та супроводжувальними документами, що свідчать про неправильність рішення.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою від 28.07.2016 про узгодження вимоги, до якої надав як доказ акт звірення з податковим органом, відповідно до якого відсутні заборгованість з фінансових санкцій зі сплати єдиного соціального внеску (а.с. 24).

Рішенням Відповідача від 05.08.2016 № 11290/04 заяву про узгодження вимоги повернуто без розгляду (а.с. 25).

Між сторонами виник спір щодо правомірності прийняття вимоги від 07.06.2016 № Ю 86 про сплату боргу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою визнання акту недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з абз. 5 п. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Порядок сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, в тому числі: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Згідно із пунктом 6 частини другої статті 17 Закону № 1058-IV Позивач повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Страхувальники згідно із частини шостої статті 20 Закону № 1058-IV зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.

Відповідно до частини дванадцятої статті 20 Закону № 1058-IV страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини третьої, частини п'ятнадцятої статті 106 вказаного Закону, територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

Cтрок давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Процедура стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах визначена в Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженій постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 за №64/8663, розробленій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) та Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Інструкція № 21-1).

Відповідно до пункту 8.1 Інструкції № 21-1 стягнення заборгованості із сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосування штрафних санкцій.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, який не менше 10 грн.

Згідно із пунктами 8.3, 8.4 та 8.5 Інструкції № 21-1 вимога формується на підставі актів документальних перевірок та облікових даних з карток особових рахунків страхувальників за формою згідно з додатком 9 цієї Інструкції (для страхувальника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 10 цієї Інструкції (для страхувальника - фізичної особи).

Виходячи з вищевказаних нормативно-правових актів Відповідач сформував спірну вимогу від 07.06.2016 № Ю 86 на виконання вказаних приписів Закону № 1058-IV та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.

В письмових поясненнях від 06.02.2017 № 1887/04 Відповідач стверджує, що заборгованість Позивача зі сплати страхових внесків (недоїмка) у розмірі 39927,34 грн. виникла в наслідок несвоєчасної сплати страхових внесків за період до 01.01.2011. Борг утворився у зв'язку із нарахуванням штрафної санкції за рішенням від 26.04.2011 № 179 у розмірі 10% несвоєчасно сплачених страхових внесків - 39443,44 грн та пеня в розмірі 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу в сумі 1507,16 грн, загальна сума до сплати за зазначеним рішенням становить 40950,60 грн.

В рахунок сплати фінансових санкцій за зазначеним рішенням надійшли кошти в сумі 1023,06 грн.

Залишок несплаченої суми фінансових санкцій є 39927,34 грн.

Зазначена інформація кореспондується з інформацію, наданою Первомайським міським відділом державної виконавчої служби (а.с. 138-142).

Таким чином, до спірної вимоги включені фінансові санкції за рішеннями від 26.04.2011 № 179. Враховуючи, що Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження, що на момент прийняття спірної вимоги вказане рішення оскаржувалось у судовому або позасудовому порядку, вважається узгодженим, включення фінансових санкцій на підставі вказаного рішення є правомірним. При цьому, вказаним рішенням застосовані фінансові санкції за невиконання обов'язків платника страхових внесків, які виникли до 14.04.2014.

Під час розгляду даної справи судом Позивачем вищезазначене рішення також не оскаржувалось.

Позивачем не надано жодних належних доказів щодо невідповідності суми недоїмки станом на 01.06.2016 недоїмці за спірної вимогою.

Суд звертає увагу, що недоїмка у спірній вимозі була сформована лише на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника внаслідок подання позивачем відповідної звітності.

Рішення від 26.04.2011 № 179, на підставі яких у Позивача виникла заборгованість за фінансовими санкціями, які зазначені в спірній вимозі, - не є спірним в межах цієї справи.

Суд не приймає посилання Позивача на положення Закону України від 02.09.2014 № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669). Оскільки зміни, які були внесені Законом № 1669 до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стосувались звільненню від виконання обов'язків щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану, та не стосується сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що є предметом спору в даній справі.

На підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що Відповідач правомірно сформував спірну вимогу про сплату боргу.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання вимог статей 11, 71 КАС України суд приймав заходи щодо повного об'єктивного розгляду справи у тому числі витребовував додаткові докази.

Позивач на підтвердження своєї позиції та спростування позиції Відповідача не надав до суду жодних доказів.

Представники позивача та відповідача просили розглянути справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, системно проаналізувавши норми законодавства, надавши оцінку наявним у справі доказам, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв'язку з відмовою в задоволені позову, відсутні підстави для повернення судових витрат.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 08 лютого 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Первомайськвугілля» до управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області про визнання недійсною вимоги про сплату боргу у вигляді фінансових санкцій та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2017 року.

Суддя С.М. Чиркін