Постанова № 64708398, 07.02.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 р. Справа №805/126/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 10 година 15 хвилин

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., за участю секретаря судового засідання Мангуш З.В. та представників сторін:

позивача ОСОБА_1;

відповідача не зявився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» звернулось до суду з позовом до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області, відповідно до якого просить визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року про застосування штрафних санкцій в сумі 1235, 95 грн. за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) земельного податку за період з 01.03.2016 року по 28.03.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення рішення містить зобов'язання щодо сплати земельного податку з юридичних осіб у сумі 1 235, 95 грн., проте, податковим органом не були враховані приписи ст.6 ОСОБА_3 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, згідно якої під час проведення антитерористичної операції звільняються суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, через канцелярію суду, надав письмові заперечення, відповідно до яких зазначив, що вважає неможливим застосування ОСОБА_3 України Про тимчасові заходи на період проведення АТО, згідно яких під час проведення АТО субєкти господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення АТО, звільняються від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасовується на період проведення АТО оренда плата за користування державним та комунальним майном. Податковий орган вважає неможливим застосування норм ОСОБА_3 № 1669 до спірних правовідносин, оскільки відповідно ст. 10 ОСОБА_3 № 1669 протягом дії цього ОСОБА_3 єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово - промислової палати України, але позивач не звертався до відповідача з сертифікатом ТТП України. З наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та встановив наступні обставини.

Позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815), зареєстроване платником податку на додану вартість, місцезнаходження: 03150, Київська область, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5.

Добропільською обєднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області було проведено камеральну перевірку з питання своєчасності сплати до бюджету самостійно задекларованих та узгоджених сум податкового зобовязання Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» земельного податку з юридичних осіб у період з 01.03.2016 року по 28.03.2016 року за результати якої складено акт перевірки № 4/12/40150216 від 16.11.2016 року, відповідно до якого встановлено порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України.

У зв'язку з порушенням терміну сплати узгодженої суми грошового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки, яка повинна бути сплачена до бюджету, позивач прийняв спірне податкове повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року, яким позивачу нараховано штраф із земельного податку з юридичних осіб у сумі 1 235, 95 грн.

Податковий борг позивача зі сплати з земельного податку з юридичних осіб у сумі 1 235,95 грн. виник на підставі самостійно узгоджених платником податків податкових зобов'язань, задекларованих у податковій декларації з плати за землю за 2016 рік за період з 01.03.2016 року по 28.03.2016 року).

Відповідно до п.59.1. ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спірним питанням в даній справі є звільнення суб'єкта господарювання від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення антитерористичної операції за спірний період.

Як встановлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 286.2. статті 286 ПК України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, порядок надіслання платникові податків податкової вимоги є тотожним порядку надіслання податкового повідомлення-рішення.

У свою чергу, відповідно до пункту 58.3 статті 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Суд зазначає, що для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції".

Суд застосовує норми вказаного закону в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (до набрання чинності ОСОБА_3 України № 1365-VII від 17.05.2010 року).

Стаття 6 ОСОБА_3 № 1669 встановлювала - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Стаття 7 ОСОБА_3 № 1669 встановлювала - скасувати на період проведення антитерористичної операції орендну плату за користування державним та комунальним майном суб'єктам господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Отже, зі змісту вказаних норм видно, що вони повязують звільнення субєктів господарювання від сплати за користування земельними ділянками, державним та комунальним майном під час проведення АТО, виключно з настанням такої обставини, як здійснення цими субєктами діяльності на території на території проведення АТО.

Суд зазначає, що з аналізу ст.ст. 6-7 ОСОБА_3 № 1669 видно, що вказані норми є безумовними та не передбачають виконання платником податку додаткових дій для звільнення від плати за землю - подання заяв, уточнюючих декларацій, сертифікатів, тощо.

Встановлення наявності чи відсутності обставин непереборної сили (форс-мажору) не є умовою застосування вказаних норм.

Частина 3 ст. 11 ОСОБА_3 № 1669 встановлює, що закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому ОСОБА_3.

Відповідно до ст.1 ОСОБА_3 № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

ОСОБА_3 № 1669 визначають у якості підстави застосування та розповсюджують свою дію на територію, на якій проводилась антитерористична операція та не пов'язують дію норм з тим, що така операцій повинна проводитись на певній території саме зараз чи зі стабільністю ситуації.

Так, згідно з абз.2 ст. 1 ОСОБА_3 № 1669, територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" ОСОБА_3 № 1668 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275- р від 02 грудня 2015 року про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України.

Згідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 р. № 1275-р, до зазначених населених пунктів, зокрема, належить м. Лиман Донецької області.

Відповідно до матеріалів справи позивач перебуває на обліку та здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції, що відповідачем не заперечується.

Станом на момент розгляду даної справи Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України видано не було.

Відповідачем у спірному податковому повідомленні рішенні був нарахований позивачу штраф у розмірі 1 235, 95 грн. з земельного податку з юридичних осіб за березень 2016 року - тобто за період, протягом якого проводилась антитерористична операція та протягом якого позивач був звільнений від обов'язку сплачувати орендну плату.

Враховуючи викладене, дія ст.ст. 6-7 ОСОБА_3 № 1669 розповсюджувалась на спірні правовідносини.

У той же час стаття 1 ПК України визначає, що податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Стаття 2 ПК України встановлює, що зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Таким чином, внаслідок недоліків законодавчої техніки, Податковий кодекс України та Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.

Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми ОСОБА_3 № 1669, як такого, що був прийнятий пізніше у часі.

Зважаючи на мету прийняття ОСОБА_3 № 1669 та на те, що норми Податкового кодексу України регулюють, зокрема, загальні питання справляння плати за землю, а норми ОСОБА_3 № 1669 регулюють вказані питання з визначенням певної території, на яку розповсюджується дія норм цього закону (населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція), а також часу такого розповсюдження (між 14.04.14 р. та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України), норми ОСОБА_3 № 1669 щодо плати за землю є спеціальними відносно відповідних норм Податкового кодексу України.

Крім цього, відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Суд зазначає, що регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» весь час перебувала та перебуває на обліку у м. Лиман, у місті, яке входить до переліку населених пунктів, у яких проводилась антитерористична операція, що означає наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів за вищевказаними договорами оренди земельних ділянок, відповідно до приписів ОСОБА_3 України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції у період з 14.04.14 р. по 08.06.16 р.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року є протиправним та підлягає скасуванню

Керуючись п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, ст. ст. 7, 17, 86, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року - задовольнити повністю.

Визнати неправомірним та скасування податкового повідомлення рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області № НОМЕР_1 від 01.12.2016 року за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) земельного податку за період з 01.03.2016 року по 28.03.2016 року.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Укрзалізниця» в особі регіональної філії «Донецька залізниця» (код ЄДРПОУ 40150216) судовий збір в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39884187).

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні 07 лютого 2017 року.

Постанову складено у повному обсязі 13 лютого 2017 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України (проголошення вступної та резолютивної частин постанови), а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Бабіч С.І.