Вирок № 64707965, 09.02.2017, Ярмолинецький районний суд Хмельницької області

Справа № 689/1567/16-к

1-кп/689/10/17

ВИРОК

Іменем України

09.02.2017 року смт. Ярмолинці

Ярмолинецький районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Соловйова А.В.

за участю секретаря - Цмикайло Т.В.,

сторін кримінального провадження:

прокурора Бантюка І.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4

представника потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_6 ОСОБА_7

представника цивільного відповідача ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі Ярмолинецького райсуду матеріали справи у кримінальному провадженні №12016240280000221 від 01.06.2016 р.

за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм-експедитором ТзОВ «Агробізнес», одруженого, на утриманні дитина ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, суд

в с т а н о в и в:

01.06.2016 р. близько 08:30 год. на 3 км. + 100 м. автодороги «Солобківці-Нова Ушиця Т-2315» поблизу с. Глушківці Ярмолинецького району ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись у напрямку с. Солобківці в порушення вимог п.п. 10.1, 11.1 ПДР України, не врахував дорожню обстановку і не переконався перед зміною напрямку руху у безпеці маневру, перетнув лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.1. ПДР України, яку перетинати забороняється та виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався у зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення водій автомобіля ВАЗ-210063 ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого скалкового перелому правого наколінника, забійної рани в ділянці правого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили довготривалий розлад здоровя, а також інші легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя. Пасажири зазначеного автомобіля ОСОБА_5 та ОСОБА_6 отримали легкі тілесні ушкодження.

Такими діями обвинувачений вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В судових засіданнях обвинувачений вину визнав повністю. Ствердив, що з грудня 2015 р. працює водієм-експедитором у ТзОВ «Агробізнес» із режимом роботи з 5:00 год. приблизно до 14:00 год. поки не завершить доставку хлібопродуктів по магазинах. 01.06.2016 р., виконуючи трудові обовязки на автомобілі, що належить ТзОВ «Агробізнес» він їхав поблизу с. Глушківці, тримаючись ближче до лівої смуги, оскільки з правої сторони можуть рухатись пішоходи. На 3 км.+100 м. автодороги «Солобківці-Нова Ушиця Т-2315» розташований закритий поворот. З незрозумілої причини, ймовірно, внаслідок втоми, ОСОБА_1 випадково виїхав на смугу зустрічного руху (при цьому, вказівник лівого повороту не вмикав), та на відстані приблизно 10 м. перед собою помітив автомобіль, що рухався у зустрічному напрямку і яким керував ОСОБА_3. Уникнути зіткнення ОСОБА_1 не зміг. Він повідомив про подію організацію страховика та організацію роботодавця; керівництво ТзОВ «Агробізнес» на відшкодування завданої ОСОБА_3 шкоди заплатило останньому 2000 грн., а сам обвинувачений заплатив решті потерпілих по 500 грн.. ОСОБА_1 телефонував ОСОБА_3 з приводу надання посильної допомоги, однак, ОСОБА_3 відмовлявся та ухилявся від її отримання. У добровільному порядку відшкодувати шкоду в більшому розмірі не зміг, оскільки має незначний заробіток та утримує малолітню дитину. Ствердив про своє щире розкаяння.

Однак, вина обвинуваченого також повністю підтверджується й іншими дослідженими по справі доказами.

В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що він працює разом із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на ПП «Боднар». 01.06.2016 р. він власним автомобілем ВАЗ-210063 вирушив на роботу у м. Дунаївці та по дорозі підвозив зазначених співробітників. Біля с. Глушківці він помітив, як з-за повороту автомобіль, що їхав у зустрічному напрямку на відстані близько 25-27 м. різко виїхав на його смугу руху. ОСОБА_3 застосував гальмування, але уникнути зіткнення не зміг. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження середньої та легкої тяжкості, проходив стаціонарне лікування. 01.06.2016 р. заступник директора ТзОВ «Агробізнес» заплатив йому 2000 грн. в якості допомоги на лікування. ОСОБА_1 жодної допомоги за рахунок власних коштів не надавав, хоча телефонував і пропонував допомогу але за рахунок коштів страхової компанії. Не вбачає в діях ОСОБА_10 ознак розкаяння, яке б було щирим.

Такі ж покази надали в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Показали, що 01.06.2016 р. ОСОБА_3 підвозив їх своїм автомобілем на роботу в м. Дунаївці. ОСОБА_5 сиділа на передньому пасажирському сидінні справа від ОСОБА_3, а ОСОБА_6 на задньому сидінні справа. Зустрічний автомобіль вони помітили у безпосередній близькості перед собою (приблизно за 2 м.), внаслідок зіткнення вони отримали легкі тілесні ушкодження, проходили курс лікування, зазнали моральних страждань. ОСОБА_1 знав, що вони перебували на лікуванні, але ніяких коштів під час лікування їм не надавалось. Лише під час судового розгляду вони отримали від ОСОБА_1 по 500 грн. в якості відшкодування моральної шкоди. Оскільки ОСОБА_1 не є цивільним відповідачем за їх цивільними позовами, на розмір їх позовних вимог за цивільним позовом це не вплинуло.

З протоколу огляду місця події та схеми ДТП від 01.06.2016 р. (а.к.п. 8 - 15) вбачається, що сліди гальмування автомобіля НОМЕР_3 та місце зіткнення розташовані на зустрічній відносно нього смузі руху.

У відповідності до висновку експерта №270А від 11.07.2016 р. (а.к.п. 103 - 107), в заданій дорожній ситуації водій автомобіля НОМЕР_3 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1, 11.1, 12.6 «г» та лінії горизонтальної розмітки 1.1., а водій автомобіля НОМЕР_2 відповідно до вимог п. п. 12.3., 12.6 «г» Правил дорожнього руху. При цьому, дії водія ОСОБА_3 могли відповідати, а дії водія ОСОБА_10 могли не відповідати вимогам зазначених пунктів. В заданій дорожній ситуації, водій ВАЗ-210063 реєстраційний номер НОМЕР_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем НОМЕР_3 з моменту виникнення небезпеки. З технічної точки зору до ДТП могли призвести дії водія автомобіля НОМЕР_3, які не відповідали п. п. 10.1, 11.1 та лінії горизонтальної дорожньої розмітки 1.1 Правил дорожнього руху.

У відповідності до висновків експерта №105 (а.к.п. 70 - 72), №97 (а.к.п. 75 77 з врахуванням висновку №204 від 21.11.2016 р.), №98 (а.к.п. 81 - 83) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритого скалкового перелому правого наколінника, забійної рани в ділянці правого колінного суглобу, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, які спричинили довготривалий розлад здоровя, а також інші легкі тілесні ушкодження, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоровя так і такі, що мають незначні скороминущі наслідки у вигляді саден, синців, крововиливів та забійних ран. Пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_5 отримала легкі тілесні ушкодження, як такі, що спричинили короткочасний розлад здоровя так і такі, що мають незначні скороминущі наслідки у вигляді закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку, розриву ключично-акроміального зєднання справа І ст., саден, синців, крововиливів та забійних ран. Пасажир зазначеного автомобіля ОСОБА_6 отримала легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоровя у вигляді саден і синців.

Характер і локалізація тілесних ушкоджень у потерпілих не виключають можливості їх утворення під час ДТП 01.06.16 р..

Помякшуючими обставинами є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. Обтяжуючих обставин не встановлено. Заперечення сторони обвинувачення щодо відсутності в діях ОСОБА_1 ознак щирого каяття, спростовується матеріалами справи та ґрунтується на твердженнях про недостатність вжитих ОСОБА_1 заходів по відшкодуванню шкоди, прояву заінтересованості у стані здоровя потерпілих. Так, ОСОБА_1 протягом усього часу досудового розслідування вину визнавав, надавав пояснення, визнав вину в ході судового розгляду, неодноразово в ході судового розгляду висловлював вибачення та жаль з приводу скоєного, телефонував потерпілому ОСОБА_3, хоч і з пропозиціями, неприйнятними для останнього, частково відшкодував шкоду іншим потерпілим не зважаючи на те, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у цивільних позовах жодних вимог йому не заявляли. Про щире каяття як про помякшуючу обставину зазначено й у обвинувальному акті.

Захисником подано клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею особи на поруки трудовому колективу ТзОВ «Агробізнес». Таке клопотання підтримане обвинуваченим та представником цивільного відповідача. Прокурор, потерпілі та їх представники заперечували проти задоволення такого клопотання, покликаючись на відсутність щирого каяття, неможливість виправлення та перевиховання обвинуваченого трудовим колективом виходячи з характеру вчиненого злочину, недоведеність дійсного волевиявлення трудового колективу про взяття обвинуваченого на поруки.

Згідно із ст. 47 КК України, особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Верховний Суд України в узагальненні від 01.02.2004 р. «Про практику застосування судами законодавства, що регулює закриття кримінальних справ» висловив позицію, що звільнення від кримінальної відповідальності у звязку із передачею особи на поруки це право суду, а не обовязок. Застосовуючи ст. 47 КК України суд повинен упевнитися, що виправлення конкретної особи, котра вчинила злочин, можливе без застосування до неї кримінального покарання, а перебування цієї особи в колективі, який звернувся про передачу на поруки, сприятиме її виправленню. Наголошено також на необхідності зясування належності оформлення клопотання колективу про передачу на поруки, наявність у клопотанні конкретних заходів виховного характеру, які зобовязується вживати трудовий колектив. Такі ж положення зазначені й у п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23.12.2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності». При цьому розяснено, що підставою такого звільнення є таке розкаяння обвинуваченого, яке свідчить про його бажання спокутувати провину саме перед колективом підприємства та виправдати свою поведінку.

Суспільно-небезпечні наслідки вчиненого ОСОБА_1 діяння не поширюються на трудовий колектив.

Крім того, встановлено, що трудовий колектив ТзОВ «Агробізнес» в розумінні ст. 252-1 КЗпП України складає орієнтовно 1000 осіб. Відповідно до пояснень представника цивільного відповідача, Волочиський ХБК є лише структурним підрозділом ТзОВ «Агробізнес» без права юридичної особи. З протоколу №1 загальних зборів трудового колективу ТзОВ «Агробізнес» від 14.09.2016 р. вбачається, що участь у зборах прийняли лише 42 особи, що не свідчить про волевиявлення трудового колективу в цілому. Збори вирішили клопотати перед судом про передачу обвинуваченого на поруки трудовому колективу товариства в цілому, однак, не приймали рішень щодо конкретних заходів виховного характеру, які зобовязується вживати трудовий колектив. Протоколи засідання комісії з перевірки знань з питань безпеки дорожнього руху, зборів водіїв за фактом порушень правил дорожнього руху не усувають цього недоліку, а лише констатують фактично вжиті заходи організаційного характеру.

У звязку із наведеним, суд не вбачає підстав для використання свого права звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності у звязку із передачею його на поруки трудовому колективу.

Обираючи міру покарання, суд враховує, що злочин належить до злочинів невеликої тяжкості, обставини, за яких його було вчинено, добровільне часткове відшкодування потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_6 завданої шкоди; враховує особу винного, який раніше не судимий, є особою молодого віку, працевлаштований, характеризується позитивно за місцем проживання та працевлаштування (а.к.п. 123 - 124). Враховується і майновий стан обвинуваченого, який одружений, виховує малолітню дитину (а.к.п. 128 129), отримує незначний дохід (а.к.п. 127), не спроможний у добровільному порядку повністю відшкодувати потерпілим завдану шкоду і при цьому визначений законом як особа, на яку може покладатись майнова відповідальність у регресному порядку, що унеможливлює виконання покарання у виді штрафу чи іншого, більш мякого покарання, ніж обмеження волі, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 289 КК України. У звязку із цим в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України слід обрати обвинуваченому основне покарання у виді обмеження волі. З наведених вище обставин, враховуючи у т.ч. і думку потерпілих, суд вважає за можливе не позбавляти обвинуваченого права керування транспортними засобами враховуючи, що робота водієм експедитором у ТзОВ «Агробізнес», що обумовлює необхідність посвідчення водія, є єдиним джерелом доходів обвинуваченого та запорукою відшкодування шкоди потерпілим.

При цьому, враховуючи думку потерпілих, які покликаються на необхідність звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та застосування до нього положень ст. 75 КК України.

Потерпілими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були подані цивільні позови до відповідачів: страхової компанії «Глобус» та ТзОВ «Агробізнес» за участю третьої особи ОСОБА_1, у яких ОСОБА_5 просить стягнути з СК «Глобус» 1003 грн. витрат на лікування, 50,15 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу, а з ТзОВ «Агробізнес» - 9949,85 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу; а ОСОБА_6 просить стягнути з СК «Глобус» 901,75 грн. витрат на лікування, 45,09 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу, а з ТзОВ «Агробізнес» - 9954,91 грн. моральної шкоди та 1000 грн. витрат на правову допомогу. Цивільні позови мотивовані тим, що внаслідок вчинення злочину ОСОБА_1 під час виконання трудових обовязків на користь ТзОВ «Агробізнес», їм було завдано легких тілесних ушкоджень, у звязку із чим вони були вимушені лікуватись, придбавати медичні препарати, а також моральних страждань, повязаних із фізичним болем, вимушеними життєвими змінами.

Представник цивільного відповідача ТзОВ «Агробізнес» цивільні позови визнав частково, в розмірі по 2500 грн. моральної шкоди та по 500 грн. витрат на правову допомогу. Покликається на ч. 2 ст. 1188 ЦК України, згідно із якою, у випадку спільного заподіяння шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки, обовязок по відшкодуванню шкоди покладається на осіб, які спільно завдали шкоди не залежно від їх вини. Стверджує, що витрати на правову допомогу документально не підтверджені, відсутні докази оплати потерпілими цих послуг.

Цивільний відповідач ОСОБА_11 СТДВ «Глобус» проти цивільних позовів заперечив з мотивів, зазначених у запереченнях. Визнав, що 29.04.2015 р. між ТзОВ «Агробізнес» та ТДВ СТДВ «Глобус» був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/2696013, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує автомобіль НОМЕР_3. Всупереч ст. 35 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зазначені потерпілі у 30-денний строк з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду не звертались із заявою про виплату страхового відшкодування, не надавали документального підтвердження витрат, передбачених у ст. 24.1. цього закону, фіскальні чеки не містять чіткого найменування препарату, а позовні заяви не містять доказів придбання таких препаратів за призначенням лікаря. Вважає, що витрати на правову допомогу не підлягають страховому відшкодуванню. До встановлення вини конкретної особи вважає цивільні позови завчасними. Просив розглядати справу у відсутності свого представника.

Як вбачається з матеріалів справи, дорожньо-транспортна пригода 01.06.2016 р. сталась під час виконання обвинуваченим своїх трудових обовязків водія-експедитора ТзОВ «Агробізнес», що підтверджується подорожнім листом (а.к.п. 51), витягом з наказу №728 від 16.12.2015 р. про прийняття на роботу (а.к.п. 127) із використанням належного ТзОВ «Агробізнес» транспортного засобу Mercedes-Benz-308-CDI реєстраційний номер НОМЕР_5 (а.к.п. 17) та не заперечувалось сторонами.

29.04.2015 р. між ТзОВ «Агробізнес» та ТДВ СТДВ «Глобус» був укладений договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ/2696013, предметом якого є страхування цивільно-правової відповідальності особи, що експлуатує автомобіль НОМЕР_3. Страховим випадком визначено подію, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність застрахованої особи. Ліміт відповідальності на одного потерпілого визначено за шкоду, заподіяну життю і здоровю 100000 грн., за шкоду, заподіяну майну 50000 грн., розмір франшизи 0 грн.. Строк дії до 21.06.2016 р. (а.к.п. 49). Була також застрахована і цивільна відповідальність власника транспортного засобу ВАЗ-210063 реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_3 (а.к.п. 20).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та отриманих під час неї ушкоджень ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебували на лікуванні протягом 5 ліжко-днів, що підтверджується зазначеними висновками експерта.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Покликання представника цивільного відповідача на норму ч. 2 ст. 1188 ЦК України та позицію, висловлену Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013 р. у справі №6-108цс13 не заслуговує на увагу враховуючи відмінність у фактичних обставинах даної справи. Так, шкода потерпілим була заподіяна хоча і внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки, але не була заподіяна спільно обвинуваченим та потерпілим ОСОБА_3 їх спільними протиправними діями не залежно від їх вини. Окрім того, вимог до ОСОБА_3 інші потерпілі не заявляли, а це належить до виключних прав цивільного позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно із п. 22.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. З показів обвинуваченого вбачається та страховиком не заперечується, що страховик був повідомлений про дорожньо-транспортну пригоду та настання страхового випадку. Згідно із п. п. 24.1, 24.3 закону, у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.

Подані цивільними позивачами фіскальні чеки на придбання засобів особистої гігієни, пакувальних матеріалів не доводять повязаності вказаних у них витрат із потребами лікування потерпілих. Інших доказів такого причинового звязку представником цивільних позивачів не надано. У звязку із наведеним, суд вважає доведеними та документально підтвердженими витрати на лікування ОСОБА_5 в сумі 755,91 грн., а ОСОБА_6 749,2 грн. Зазначені суми перевищують мінімальну регламентну виплату, передбачену в п. 24.2. вказаного закону (з розрахунку мінімальної заробітної плати станом на 01.06.2016 р. 1450 грн.). Згідно із п. 12.2. закону, франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров'ю потерпілих, не застосовується.

Згідно із ст. 26-1 вказаного закону, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю. Таким чином, розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню зі страховика становить для ОСОБА_5 37,80 грн., а для ОСОБА_6 37,46 грн..

В частині решти заявленого розміру моральної шкоди цивільними позивачами, з наведених вище підстав позов слід задовольнити частково з урахуванням індивідуально глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, враховуючи вимоги розумності та справедливості. У звязку із цим суд вважає обґрунтованим стягнення з ТзОВ «Агробізнес» на користь ОСОБА_5 6000 грн., а на користь ОСОБА_6 5000 грн. моральної шкоди.

У звязку із цим цивільні позови слід задовольнити частково.

Потерпілі просять також стягнути з цивільних відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі по 1000 грн. кожна з кожного.

Суд погоджується із ОСОБА_11 СТзДВ «Глобус» про те, що такі суми не належать до сум, що підлягають страховому відшкодуванню в силу ст. 23-1 вказаного закону. Водночас, правовий режим таких сум визначається гл. 8 КПК України як процесуальні витрати.

Згідно із ч. 2 ст. 120 КПК України, витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач. Згідно із ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Згідно із ч.1 ст. 88 ЦПК України розподіл судових витрат при частковому задоволенні позову присуджується пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Цивільні відповідачі покликаються на необґрунтованість розміру витрат на правову допомогу.

У розрахунках витрат, понесених на правову допомогу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 представник визначає граничний розмір компенсації у розмірі по 4640 грн.. Однак, як вбачається зі змісту наданих розрахунків, один представник, представляючи двох потерпілих (цивільних позивачів) у одній кримінальній справі двічі включав до розрахунку час участі в єдиному судовому розгляді та вчинення дій на їх спільну користь, як-от ознайомлення з матеріалами справи тощо. При цьому, книгою обліку доходів та витрат підтверджено фактичну сплату кожною з потерпілих (цивільних позивачів) по 2000 грн. витрат на правову допомогу і саме у цих межах заявлена вимога про їх компенсацію. З урахуванням наведеного, зазначені процесуальні витрати підлягають стягненню з цивільних відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374, КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді двох років обмеження волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку виконає обовязки, визначені згідно із ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт НВ431195, виданий 27.01.2007 р. Хмельницьким МВ УМВС України у Хмельницькій області) в дохід держави 1847,16 грн. судових витрат за проведення експертиз.

Цивільні позови ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (м. Київ, Бутишев пров. 21/17 оф. 2 ідентифікаційний код 20448234) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) 755,91 грн. витрат на лікування та 37,80 грн. моральної шкоди, усього 793,71 грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (м. Київ, Бутишев пров. 21/17 оф. 2 ідентифікаційний код 20448234) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) 232 грн. процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (м. Київ, Бутишев пров. 21/17 оф. 2 ідентифікаційний код 20448234) на користь ОСОБА_6 (Хмельницька область, ст. Дунаївці, вул. Жовтнева, 8) 749,20 грн. витрат на лікування та 37,46 грн. моральної шкоди, усього 786,66 грн.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» (м. Київ, Бутишев пров. 21/17 оф. 2 ідентифікаційний код 20448234) на користь ОСОБА_6 (Хмельницька область, ст. Дунаївці, вул. Жовтнева, 8) 272 грн. процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, ідентифікаційний код 3091583) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) 6000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, ідентифікаційний код 3091583) на користь ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) 1768 грн. процесуальних витрат на правову допомогу.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, ідентифікаційний код 3091583) на користь ОСОБА_6 (Хмельницька область, ст. Дунаївці, вул. Жовтнева, 8) 5000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» (Тернопільська область, Підволочиський район, с. Токи, ідентифікаційний код 3091583) на користь ОСОБА_6 (Хмельницька область, ст. Дунаївці, вул. Жовтнева, 8) 1728 грн. процесуальних витрат на правову допомогу.

В решті вимог цивільних позовів відмовити.

Речові докази по справі:

автомобіль НОМЕР_6, який зберігається на штрафному майданчику Ярмолинецького РВ УМВС України в Хмельницькій області повернути власнику ОСОБА_3;

автомобіль НОМЕР_7, який передано на відповідальне зберігання директору Хмельницького представництва ТзОВ «Агробізнес» ОСОБА_12 повернути власнику ТзОВ «Агробізнес»;

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подано апеляційну скаргу в апеляційний суд Хмельницької області через Ярмолинецький районний суд протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Суддя Ярмолинецького районного суду підпис

Копія вірна:

Суддя Ярмолинецького районного суду А.В.Соловйов