Ухвала суду № 64706641, 07.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 448/208/15-к Головуючий у 1 інстанції: Стецик Я.Є.

Провадження № 11-кп/783/6/17 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Березюка О.Г., Марітчака Т.М.,

при секретарях Мельниченко І.С., Стойко Р.З., Петрук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційними скаргами захисника обвинуваченої ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2 та прокурора Немирівського О.Ю. на вирок Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року,

з участю прокурорів Немирівського О.Ю., Пришляка Ю.О.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченої ОСОБА_1,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку с. Зимна Вода, вул. Шухевича, 123"а", Пустомитівського району, Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючу головним державним інспектором відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності Львівської митниці ДФС України, раніше не судиму,

засуджено за ч.3 ст. 368 КК України на пять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах, пов'язані з виконанням владних та організаційно-розпорядчих функцій, строком на три роки.

Згідно ст. 54 КК України позбавлено ОСОБА_1 спеціального звання "радник податкової та митної справи ІІІ рангу".

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком два роки.

Відповідно до ст. 76 КК України зобовязано ОСОБА_1 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції та періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній заставу в розмірі 36540 грн., яку після набрання вироком законної сили постановлено повернути заставодавцю ОСОБА_3

Постановлено зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_1 період тримання її під вартою з 14.01.2015р. по 17.01.2015р.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1, працюючи згідно наказу №128-о від 02.12.2014 року на посаді головного державного інспектора відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності Львівської митниці ДФС України, маючи спеціальне звання радника податкової та митної служби 3 рангу, будучи державним службовцем, якому присвоєна шоста категорія посад, тобто працівником правоохоронного органу та являючись згідно п.2 Примітки до ст. 368 КК України службовою особою, що займає відповідальне становище, здійснюючи функції представника влади та службової особи, будучи в силу службового становища та Посадової інструкції уповноваженою на здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості, перевірки та прийняття рішення про визначення митної вартості товарів, ввезених на митну територію України, 06.01.2015р., діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання неправомірної вигоди, запропонувала ОСОБА_4, який діяв в інтересах ОСОБА_5 на підставі довіреності від 27.12.2014р., передати неправомірну вигоду в сумі 500 доларів США за зменшення митної вартості ввезеного ним через митний кордон України, придбаного ОСОБА_5 гусеничного одноківшевого навантажувача марки "Caterpillar", 1990 року випуску.

ОСОБА_4, будучи поставленим в умови, за яких відмова від передачі ОСОБА_1 вказаної нею суми неправомірної вигоди, потягнула б збільшення суми митної вартості та відповідно збільшення суми нарахованих митних платежів при ввезенні ним на митну територію України гусеничного одноківшевого навантажувача марки "Caterpillar", 1990 року випуску, змушений був погодитись на таку пропозицію ОСОБА_1, про що повідомив останню.

14.01.2015р. в період з 11.00 до 16.00 год. після прибуття ОСОБА_4 на митний пост "Мостиська" Львівської митниці, що на території Мостиського району Львівської області, обвинувачена ОСОБА_1, діючи всупереч інтересам служби, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_4, під час виконання своїх службових обовязків організувала складання та отримання висновку експертного дослідження гусеничного одноківшевого навантажувача марки "Caterpillar", 1990 року випуску, щодо визначення його вартості на кордоні України станом на 14.01.2015р. в розмірі 10 320 Євро (192 080, 34 грн.), митну вартість якого, в силу службових обовязків, перевірила та визнала за вірну, проставивши відтиски відповідного особистого штампу №10 на запиті №209090401/2015/000039 від 14.01.2015р., а також власноручно виконала напис про прийняте рішення "Митну вартість визнано", скріпивши відповідним штампом Львівської митниці №680 та проставивши особистий підпис. При цьому ОСОБА_1, діючи конспіративно, висловила ОСОБА_4 вимогу про необхідність передачі неправомірної вигоди в сумі 300 доларів США брокеру ОСОБА_6 з метою подальшого особистого заволодіння вказаними коштами.

В цей же день, 14.01.2015р. приблизно о 16 год. ОСОБА_4, перебуваючи в службовому приміщенні, яке займає брокер ОСОБА_6, що на території митного поста "Мостиська" в пункті пропуску "Шегині", у відповідності до вимоги ОСОБА_1 передав ОСОБА_6, а остання одержала від нього для подальшої передачі ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 300 доларів США, що згідно курсу Національного Банку України становило 4 731 грн.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Наголошує, що суд першої інстанції вважає доведеним той факт, що кошти в сумі 300 доларів США були надані ОСОБА_4 для подальшої передачі обвинуваченій, оскільки остання вимагала їх від ОСОБА_4, як неправомірну вигоду за вчинення неправомірної дії, а саме заниження митної вартості при оформленні гусеничного одноківшевого навантажувача марки "Caterpillar", 1990 року випуску, який останній ввозив на митну територію України за дорученням третьої особи.

Зазначає, що суд першої інстанції вважає, що доказами у справі достеменно доведено такі важливі для встановлення об'єктивної істини у цій справі юридичні факти:

- виникнення та наявність умислу у обвинуваченої на отримання нею неправомірної вигоди від ОСОБА_4 за вчинення нею незаконної дії;

- вимагання, чи озвучення пропозиції ОСОБА_7 надати їй, обвинуваченій, неправомірну вигоду у сумі 300 доларів США;

- організація виготовлення висновку експерта з метою заниження митної вартості;

- організація передачі неправомірної винагороди від ОСОБА_4 шляхом створення незаконної схеми з залученням митного брокера ОСОБА_6, яка полягала у тому, що спочатку кошти будуть передані митному брокеру ОСОБА_6, а потім ОСОБА_6 мала передати вказані кошти обвинуваченій.

Виникнення та наявність умислу у обвинуваченої складають суб'єктивну сторону інкримінованого їй діяння, тоді як вчинення незаконної дії, зокрема організація виготовлення висновку експерта з метою заниження митної вартості та організація незаконної схеми з залученням митного брокера ОСОБА_6 складають його об'єктивну сторону.

Звертає увагу на те, що аналізуючи всі зібрані докази в сукупності, в тому числі і показання свідків жодна із зазначених вище обставин свого підтвердження не знайшла. Важливою обставиною в цій справі є те, що грошові кошти, які були нібито надані ОСОБА_4 обвинуваченій, нібито за сприяння в зниженні митної вартості при оформленні гусеничного одноківшевого навантажувача марки "Caterpillar", яке до речі так і не відбулося, оскільки згідно висновку експерта, який нібито "організувала" обвинувачена, вона була встановлена більш ніж у чотири рази вищою за декларовану ОСОБА_4, були вилучені у свідка ОСОБА_6

Акцентує, що суд першої інстанції, аналізуючи покази свідка ОСОБА_6, підійшов до питання оцінки цих показів вкрай однобоко, і згідно її показів, обвинувачена ні до отримання незаконної винагороди, ні після до неї не зверталась, більше того, свідок ОСОБА_6 вказала, що вона не знала у який спосіб вона мала передати кошти обвинуваченій, більше того, вона нібито не бачила взагалі кошти, взяла їх "автоматично" (вказане в подальшому було спростоване показами свідка ОСОБА_4 та матеріалами аудіо та відеоконтролю). Таким чином, беручи до уваги усі покази, які були дані свідком ОСОБА_6 у сукупності, слід зробити висновок, що в її діянні наявний склад злочину. Згідно її ж показів вбачається, що на той момент коли вона отримувала кошти, то розуміла, що їх отримання є незаконним, тобто в неї був прямий умисел на заволодіння цими коштами. ОСОБА_6 добре бачила, що кошти вона отримує в іноземній валюті, а тому вказати, що це оплата її праці вона не змогла б, оскільки усі розрахунки проводяться в національній валюті.

Також апелянт покликається на те, що поза увагою суду першої інстанції, рівно як і поза увагою органів досудового розслідування, залишився той факт, що ОСОБА_6 сама скоїла злочин, причому встановлювати який саме, в процесі розслідування цього кримінального провадження ніхто із компетентних органів не збирався. Захист має на увазі те, що якщо ОСОБА_6 брала кошти виключно для власних потреб то в її діях наявний склад злочину, передбачений ч.1 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, оскільки беручи ці кошти вона чітко усвідомлювала, що ніякого "заниження митних платежів" за її участі не відбулося, якщо ж вона отримала вказані кошти для подальшої "передачі" обвинуваченій, то в її діях наявний інший склад злочину, а саме передбачений ч.3 ст. 368 КК України, який вона вчиняла в співучасті будучи пособником. Однак, незважаючи на очевидність доказів у цій справі, показів ОСОБА_6 та вилучених у неї коштів вона не піддавалась кримінальному переслідуванню взагалі, що ставить під сумнів щирість і правдивість її показань в цілому, не говорячи про те, що ці покази важко назвати послідовними, адже на більшість уточнюючих запитань, де відповідь була б запереченням на основну версію, свідок вказувала, що вона не пам'ятає. А ті обставини, які були зафіксовані за допомогою відеозапису, зокрема, те, що свідок ОСОБА_6 добре бачила, які кошти вона отримує, суперечать показам свідка.

Вважає, що до показів свідка ОСОБА_6 слід віднестись критично, оскільки цілком очевидно, що вони були дані під тиском настання кримінальної відповідальності та з метою її уникнути. За таких обставин, а саме враховуючи те, що в діях свідка ОСОБА_6 є наявний склад злочину, який був прихований посадовими особами під час досудового розслідування цього кримінального провадження, рівно як і не було належного реагування з цього приводу в суді першої інстанції, та враховуючи те, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції може бути наслідком притягнення свідка ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності, виникає необхідність безпосереднього допиту її в суді апеляційної інстанції.

Зазначає, що поза увагою суду першої інстанції, окрім неточностей та очевидних суперечностей залишилось, те що свідок ОСОБА_4 давав вочевидь неправдиві покази, які в подальшому були спростовані шляхом повторного допиту під час перегляду результатів аудіо-, відео контролю особи від 16.01.2015р.

Наголошує, що мотивом для подачі свідком ОСОБА_4 заяви до правоохоронних органів, на думку захисту, є якраз те, що обвинувачена не захотіла занижувати митну вартість навантажувача марки "Caterpillar" до 2500 Євро, як того бажав свідок ОСОБА_4, а його "конспірація" була пов'язана виключно з тим, що він розумів, які наслідки буде мати пряма пропозиція щодо надання обвинуваченій незаконної винагороди. Як мінімум, обвинувачена могла прямо відмовити, і вся "операція по викриттю хабарника на митниці" провалилась би. З тих самих мотивів, на думку захисту, контрольований злочин не був доведений до кінця, оскільки, якби брокер ОСОБА_6 пішла спокійно до дому з грошима, що очевидно вона і мала намір зробити, фіаско потерпіли би й правоохоронці. Також, даючи покази довільно, ще до відповідей на запитання свідок ОСОБА_4 жодного разу не згадував про будь-яку "конспірацію", він показав, що всі розмови, як записані на носії, так і ті, які мали місце раніше, між ним та обвинуваченою були прямими і стосувались грошових сум та дій, які мала вчинити обвинувачена для заниження митної вартості. В довільному допиті свідок ОСОБА_4 про жодну необхідність в конспірації не згадував.

Звертає увагу, що аналізуючи матеріали аудіо і відео контролю, слід зазначити, що в них жодним чином обвинувачена не висловлює пропозиції щодо дачі їй хабара ні безпосередньо ні через будь - яких осіб. Стосовно слів "економія" та "двісті, триста", то обвинувачена дала пояснення наступного змісту: до неї дійсно звернувся свідок ОСОБА_4, який запропонував їй посприяти в розмитненні навантажувача марки "Caterpillar", ціну якого вказав у розмірі 2500 Євро. Обвинувачена не погодилась, оскільки було очевидним те, що така вартість занижена в декілька разів, однак зазначила, що відповідно до цінової інформації бази даних ДФС вартість не може бути нижче ніж 10300 Євро і є у цьому випадку перевищення вартості більш ніж на 8000 Євро виникне економія у митних платежах у розмірі 300 доларів, ніж при вартості нижче вказаної суми. Така економія виникає, якщо проаналізувати вимоги чинного законодавства, що знайшло своє підтвердження в судовому засіданні та не було спростовано обвинуваченням. У відповідності до принципу презумпції невинуватості, кожне твердження обвинуваченого, яке він вказує на свій захист має сприйматись, як правдиве, допоки це не буде спростоване доказами. Обвинувачення не спростувало твердження стосовно вживання обвинуваченою слів "економія" та "двісті", "триста", оскільки вони є послідовними, збігаються з матеріалами аудіо та відео контролю. Будь-яких інших доказів, як прямих так і не прямих, про наявність умислу на отримання незаконної винагороди обвинувачення не надало, окрім вкрай суперечливих показів свідка ОСОБА_4 Вказаний принцип був порушений судом першої інстанції, а відтак його твердження, що покази обвинуваченої спростовуються доказами зібраними по справі не відповідає дійсним обставинам справи.

Просить скасувати вирок та постановити новий, яким виправдати ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України в зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину.

Прокурор Немирівський О.Ю., не оспорюючи правильність кваліфікації дій обвинуваченої та доведеність її вини в суді, вважає, що вирок суду є незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м'якості.

Вважає, що суд першої інстанції, призначаючи засудженій покарання, в порушення ст. 65 КК України, повною мірою не врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, дані, що характеризують особу та інші обставини кримінального провадження.

Вказує на ту обставину, що судом без належної оцінки залишено факт ретельного тривалого планування ОСОБА_1 свого злочину, залучення до цього інших осіб з метою унеможливлення її викриття і притягнення до відповідальності, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку особи ОСОБА_1

Наголошує, що судом не враховано те, що ОСОБА_1 вчинила злочин, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище та саме із його використанням, переслідуючи корисливий мотив, вчинила дії спрямовані на одержання неправомірної вигоди, тобто дії, які законодавець відніс до категорії корупційних.

Акцентує, що суддею в вироку зазначено про відсутність обставин, які б могли пом'якшити покарання, що свідчить про неможливість застосування до обвинуваченої положень ст. 75 КК України, а тому таке є порушенням вимог ч.1 п.2 ст. 413 КПК України, тобто неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування судом закону, який не підлягає застосуванню.

Просить вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України та призначити їй покарання у виді пяти років з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах, пов'язані з виконанням владних повноважень та організаційно-розпорядчими функціями, строком на три роки із конфіскацією майна; згідно ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_1 спеціального звання "радник податкової та митної справи III рангу".

Заслухавши суддю-доповідача, виступ захисника ОСОБА_2, та пояснення обвинуваченої ОСОБА_1, які підтримали апеляційну скаргу захисника та заперечили апеляційну скаргу прокурора, думку прокурора, який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечив апеляційну скаргу захисника обвинуваченої, перевіривши матеріали кримінального провадження, судової справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що такі задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

За правилами ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження відносно ОСОБА_1 були дотримані.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, за яке її засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, ретельно дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана об'єктивна оцінка.

Так, свідок ОСОБА_6 в суді першої інстанції, ствердила, що працює брокером в УДП «Укрінтеравтосервіс». На прохання ОСОБА_1 допомагала ОСОБА_4 14 січня 2015 року розмитнити навантажувач марки «Caterpillar», зокрема, від його імені здійснювала декларування такого. Після завершення митного оформлення навантажувача, ОСОБА_4 добровільно оплатив надані нею послуги брокера. Зазначила, що в подальшому, в службовому приміщенні ОСОБА_4 передав їй грошові кошти. З його слів та жестів зрозуміла, що гроші саме для ОСОБА_1 і що їх потім «заберуть», хоча попередньо не мала розмови з останньою про передачу ОСОБА_4, через неї будь-яких грошових коштів, та не задаючи йому уточнюючих запитань, автоматично поклала їх в сумочку «зверху» та продовжувала спілкуватися з клієнтами, які в той час очікували на неї. Після цього в службове приміщення зайшли працівники міліції та почали проводити обшук, в ході якого вона - ОСОБА_6 зізналася, що грошові кошти знаходяться в її коричневій сумочці, де такі були виявлені та вилучені.

Свідок ОСОБА_4, пояснив, що його брат ОСОБА_5 придбав в ОСОБА_8 навантажувач марки «Caterpillar» за ціною 2 500 євро. Наприкінці 2014 року вирішили перемістити придбаний навантажувач через митний кордон України. Однак, через невірну попередню консультацію щодо його розмитнення, переміщуваний ним навантажувач був затриманий в пункті пропуску «Шегині», а тому виникла необхідність здійснювати його митне оформлення саме на митному посту «Мостиська». Дізнався, що митним оформленням переміщуваного навантажувача займатиметься ОСОБА_1 В ході телефонної розмови остання підтвердила, що митна вартість навантажувача буде визначена в такій же сумі, яку йому попередньо озвучував знайомий брокер на імя ОСОБА_9. Кілька разів їздив на митний пост «Мостиська» та спілкувався з ОСОБА_1 щодо розмитнення навантажувача. В ході розмови остання сказала, що може так здійснити митне оформлення даного навантажувача, що сума митних платежів зменшиться на 1000 доларів США, з яких 500 доларів США для неї, а інші 500 доларів залишаться йому. На запитання, звідки візьметься економія на таку суму, ОСОБА_1 розповіла про необхідність сплати ПДВ у розмірі 20 % та мита в розмірі 10 % з вартості товару, переміщуваного через митний кордон України. Повідомив, що має при собі лише гроші на сплату ПДВ, на що остання відповіла, щоб він приїжджав тоді, коли знайде відповідну суму грошових коштів. Обурений такою її поведінкою, вирішив звернутися з відповідною заявою до правоохоронних органів. З метою отримати документальне підтвердження своїх доводів, взяв диктофон та ще раз поїхав до ОСОБА_1 В ході розмови, зафіксованої на диктофон, така підтвердила їх попередні домовленості. Після цього поїхав в правоохоронні органи, де розповів про протиправну поведінку останньої та на підтвердження надав запис, зроблений ним на диктофон. 14 січня 2015 року, будучи спорядженим відповідними технічними засобами аудіо- і відео контролю, прибув на митний пост «Мостиська» та зайшов в службове приміщення ОСОБА_1 Повідомив, що зібрав необхідні документи та грошові кошти і що готовий розпочати процес митного оформлення. При цьому запитав останню, чи будуть дотримані умови, про які вони попередньо домовлялися і вона підтвердила таке. Заплативши суму нарахованих митних платежів в касу, направився до ОСОБА_1 Після того, як остання розпитала про суму митних платежів, які він заплатив, озвучила йому суму в розмірі 300 доларів з вказівкою, що то «знижка» та що з цієї суми ще буде проведена оплата послуг експерта і що обумовлену суму грошей він має передати брокеру ОСОБА_6, яка від його імені займалась декларуванням навантажувача в ході митного оформлення. У службовому приміщенні передав брокеру ОСОБА_6 гроші в сумі, яку попередньо зазначила ОСОБА_1, вказавши при цьому: «казали 300 віддати Вам». Уточнив, що «це не для ОСОБА_4, а для ОСОБА_10», тобто для ОСОБА_1 Його слова брокер ОСОБА_6 зрозуміла, бо відповіла «добре» та взяла від нього гроші. Не зауважив, куди саме вона їх поклала, бо відразу вийшов з приміщення.

Показаннями свідка ОСОБА_9, який зазначив, що 14 січня 2015 року здійснював експертне дослідження з метою визначення вартості навантажувача марки «Caterpillar», 1990 року випуску. Всі необхідні документи, опис та фото навантажувача отримав з електронної скриньки брокера, яка здійснює діяльність на митному посту «Мостиська». Необхідність такого дослідження була зумовлена тим, що ціна навантажувача, зазначена у фактурі, явно не відповідала дійсності та була заниженою. Ствердив, що саме обвинувачена ОСОБА_1 в ході телефонної розмови розпитувала його, чи зможе він провести таке дослідження і як швидко. Пояснив, що не мав домовленості з останньою про процедуру передачі коштів за надані ним послуги.

Свідок ОСОБА_11, старший державний інспектор ВМО № 1 митного поста «Мостиська» Львівської митниці, в судовому засіданні пояснила, що 14 січня 2015 року до неї звернувся ОСОБА_4 з метою митного оформлення навантажувача марки «Caterpillar». Брокер показала їй декларацію в електронному вигляді та електронні копії товаро-супровідних документів. Митне оформлення навантажувача проводилось в електронному вигляді. Нею було прийнято подану декларацію, проведено митний огляд, за його результатами складено акт огляду та здійснено фотографування. Після цього зробила запит у відділ митних тарифів для встановлення митної вартості, а після отримання відповіді на запит, завершила митне оформлення. Не укладала та не мала з ОСОБА_4 будь-яких домовленостей щодо винагороди її роботи, як і не мала жодної розмови з брокером ОСОБА_6 щодо передачі грошей для неї від ОСОБА_4

Показаннями свідка ОСОБА_12, яка підтвердила, що 14 січня 2015 року брокер ОСОБА_6 від імені замовника (клієнта) - декларанта ОСОБА_4 здійснювала митне декларування переміщуваного ним товару на митну територію України.

Заявою ОСОБА_4 від 12 січня 2015 року про отримання ним від обвинуваченої ОСОБА_1 працівника відділу митної вартості управління адміністрування митних платежів та заходів регулювання зовнішньо економічної діяльності Львівської митниці ДФС України, пропозиції передати їй (ОСОБА_1В.) неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США за зменшення митної вартості ввезеного на митну територію України навантажувача марки «Caterpillar», 1990 року випуску.

Протоколом ідентифікації грошових коштів від 14 січня 2015 року, із якого вбачається, що в приміщенні службового кабінету УДСБЕЗ ГУМВС України у Львівській області слідчим у присутності понятих оглянуто грошові кошти в сумі 500 доларів США купюрами номіналом по 100 доларів, які для перевірки факту вимагання неправомірної вигоди працівником Львівської митниці добровільно надав ОСОБА_4 З вказаних грошових коштів знято світлокопії та після їх огляду оброблено спецхімречовиною «Світлячок-М», в результаті чого вказані грошові кошти при освітленні лампою спеціального випромінювання стали світитись яскраво-зеленим кольором. Грошові кошти в сумі 500 доларів США після їх огляду, ідентифікації та оброблення було передано ОСОБА_4 для їх подальшої передачі ОСОБА_1 в якості неправомірної вигоди, а також доданими світлокопіями грошових купюр.

Протоколом обшуку від 14 січня 2015 року, згідно якого, слідчий Стебеляк Ю.П. за участю співробітників УДСБЕЗ ГУ МВС України у Львівській області та понятих, цього ж дня о 16 год. 45 хв. в пункті пропуску «Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці ДФС України, провів обшук службового приміщення брокерів УДП «Укрінтеравтосервіс», в ході якого, в згаданому приміщенні в присутності брокерів ОСОБА_6 та ОСОБА_12 виявлено під спеціальним випромінюванням ознаки світіння спецхімречовини на руках та одязі брокера ОСОБА_6, здійснено змиви цих слідів на фільтрувальний папір, також виявлено чорнові зімяті записи щодо митного оформлення товару ОСОБА_4 та грошові кошти в сумі 300 доларів США купюрами по 100 доларів, які виявляли яскраво жовто-зелене світіння при освітленні їх спец випромінюванням, що знаходились в коричневій сумці ОСОБА_6 і серії та номера яких відповідали тим, які попередньо були помічені та передані ОСОБА_4

Протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю особи від 16 січня 2015 року, складеного за результатами проведення 14 січня 2015 року негласних слідчих (розшукових) дій стосовно ОСОБА_1 та носієм інформації з матеріалами звукозапису та відеозапису (аудіо-, відеоконтролю), в ході відтворення якого, підтверджено факт розмов між обвинуваченою ОСОБА_1 та свідками ОСОБА_4, ОСОБА_6

Ксерокопією журналу реєстрації запитів та рішень про визначення митної вартості товарів, із якого вбачається, що саме обвинувачена ОСОБА_1 14 січня 2015 року здійснювала перевірку визначення митної вартості навантажувача марки «Caterpillar», 1990 року.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав вірну правову оцінку показанням вищезазначених свідків ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_12, які є послідовними, логічними, узгоджуються між собою та з протоколами процесуальних дій і прийшов до правильного висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч.3 ст. 368 КК України.

Відтак, на думку колегії суддів, показання обвинуваченої ОСОБА_1 про невизнання вини у вчиненому кримінальному правопорушенні, направлені на ухилення від кримінальної відповідальності за скоєне, про що вірно зазначено і у вироку суду, а доводи захисника адвоката ОСОБА_2 в апеляційній скарзі з цього приводу, є безпідставні та спростовуються вищенаведеним.

Крім цього, перевіркою матеріалів справи встановлено, що досудове розслідування та судовий розгляд були проведені належним чином з дотриманням вимог КПК України, докази по справі зібрані у законний спосіб, є достатніми, належними та допустимими, а оперативно-технічні заходи проводились на законних підставах.

Щодо покликання в апеляційній скарзі прокурора про невідповідність призначеного обвинуваченій ОСОБА_1 покарання внаслідок його м'якості, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, реалізувавши принципи законності, справедливості та обґрунтованості, врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу обвинуваченої, конкретні обставини справи та визначив таке в межах санкції ч.3 ст. 368 КК України, яке відповідає вимогам ст. 65 КК України, та підставно звільнив останню від відбування основного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку та покладенням відповідних обовязків згідно ст.ст. 75, 76 КК України, що є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Крім цього, колегія суддів вважає, що місцевий суд, у відповідності до ст. 54 КК України, підставно позбавив обвинувачену ОСОБА_1 спеціального звання «радник податкової та митної справи ІІІ рангу».

З врахуванням наведеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування вироку місцевого суду.

Окрім цього, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,

ухвалила:

апеляційні скарги захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_1 та прокурора Немирівського О.Ю. залишити без задоволення, а вирок Мостиського районного суду Львівської області від 14 грудня 2015 року відносно обвинуваченої ОСОБА_1 без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_16