Рішення № 64704862, 07.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 306/1126/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

07 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого судді: Собослой Г.Г.,

суддів: Фазикош Г.В., Бисага Т.Ю.

при секретарі Шукаль О.Я.

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Свалявського районного суду від 20 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права на проживання в житловому будинку,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що рішенням Свалявського районного суду від 16 вересня 2015 року шлюб між ним та ОСОБА_4 (укладений 07.09.2000 року) було розірвано. Із часу укладення шлюбу, позивач із дружиною проживали в будинку за адресою: с. Плоске, буд. 103, Свалявського району, Закарпатської області, вели спільне господарство, і на сьогоднішній день проживають і зареєстровані у цьому будинку. При розподілі майна подружжя, набутого під час шлюбу, позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 стала власником житлового будинку, однак, під час проживання у будинку він разом із дружиною значно покращили його. Добудовано коридор та велику кімнату, проведено капітальний ремонт зовні та внутрішнє оздоблення житлового будинку, замінено покрівлю будинку та її конструкцію та до будинку добудовано приміщення, яке складається з цокольного поверху (підвал, кочегарка, підсобне приміщення) та поверху, де розташована літня кухня, ванна кімната та кладова, а також проведено ремонт господарських будівель. Після розірвання шлюбу, відповідачі постійно виганяють позивача з будинку, створюють перешкоди у проживанні, спілкуванні та допомозі дітям.

Посилаючись на вказані обставини просив визнати за ним, ОСОБА_1, право на проживання у житловому будинку, за адресою: с. Плоске, 103, Свалявського району, Закарпатської області і зобовязати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити позивачу перешкоди у користуванні даним будинком.

Рішенням Свалявського районного суду від 20 липня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право на проживання в житловому будинку № 103, с. Плоске, Свалявського району, Закарпатської області.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_6, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, які просять рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі з 07.09.2000 року і рішенням Свалявського районного суду від 16 вересня 2015 року шлюб між ними розірвано.

За час подружнього життя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали ІНФОРМАЦІЯ_1, в с. Плоске, Свалявського району, Закарпатської області.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 переїхав проживати до своїх батьків, що не заперечується сторонами.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово притягувався за вчинення насильства в сімї до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч. 1 КУпАП (постанови Свалявського районного суду від 15.09.2015 року (справа № 306/2194/15-п), від 11.02.2016 року (справа № 306/241/16-п) від 07.07.2016 року (справа №306/1410/16-п) та був притягнутий до відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

ОСОБА_3 є власником домоволодіння № 103, в с. Плоске, Свалявскього району, Закарпатської області.

Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Після розірвання шлюбу із ОСОБА_4 позивач добровільно переїхав проживати в будинок своїх батьків, більше шести місяців не проживає у даному будинку і не є членом сімї власника будинку ОСОБА_3 та вони не ведуть з власником спільне господарство, угоди про порядок користування житловим приміщенням із власником житлового приміщенням не укладалося, а тому висновок суду першої інстанції, що позивач не втратив право на проживання в житловому будинку не ґрунтується на вимогах ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення у відповідності до п.п. 1,3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, яким у позові ОСОБА_1 слід відмовити із вищезазначених підстав.

Керуючись ст. ст. 64, 150, 156 ЖК України, судова колегія,

РІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 20 липня 2016 року скасувати.

У позові ОСОБА_1 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий (підпис)

Судді (підписи)

Згідно з оригіналом

Суддя: Г.Г. Собослой