Ухвала суду № 64704726, 13.02.2017, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/1382/17

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права спільної власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання права спільної власності.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 119, 120 ЦПК України. Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі вимоги передбачені ст. 119, 120 ЦПК України. Тобто, в позовній заяві має містись посилання, зокрема, на те, до кого предявлений позов; що саме вимагає позивач (предмет позову); обставини, на яких ґрунтується вимога (матеріально-правова підстава позову); зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. До позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Відповідно до ч.5 ст.119 ЦПК України до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Позивачем визначено ціну позову у розмірі 55120 гривень. Згідно п.9 ч.1ст.80 ЦПК Україниціна позову визначається у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особамне нижче його балансової вартості.

У відповідності до пунктів 4 та 22 Постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» визначено, що оскільки розгляд справи провадиться в межах заявлених вимог і на підставі поданих доказів, суди згідно зі ст. 119 ЦПК України повинні вимагати від осіб, що подали заяву, повного викладення обставин, якими обґрунтовуються дані вимоги, й посилання на засоби їх доказування. Якщо заява не відповідає вимогам закону, слід застосовувати правила ст. 121 ЦПК України. Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленимистаттями69-72 СК Українита ст. 372 ЦК України. Вартість майна, щопідлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Вирішуючипитанняпро поділ майна,що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя,зокреманеподільноїречі, суди мають застосовувати положеннячастин4,5ст.71СК щодо обовязкової згоди одного з подружжя на отримання грошовоїкомпенсаціїта попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок Державної Судової адміністрації з зазначенням ПІБ особи, яка сплачує та в звязку з чим здійснюється перерахунок коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. Проте матеріали позовної заяви не містять відомостей щодо погодження з відповідачем вартості спірного майна подружжя, як і відомостей про дійсну вартість спірного рухомого та нерухомого на час звернення до суду з позовною заявою.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності. (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Оскільки з матеріалів справи неможливо визначити дійсну ринкову вартість спірного майна на час подачі позову, позивачу необхідно надати суду відомості про вартість спірного рухомого та нерухомого майна для визначення дійсного розміру судового збору, який повинен бути сплачений ним за позовної заяви майнового характеру та відповідно сплатити судовий збір.

Згідно частини 3 статті 6 Закону України Про судовий збір від 8 липня 2011 року № 3674-VI, за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою, встановлюється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, з 1 січня 2017 року установлено прожитковий мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.

Позивач просить звільнити від сплати судового збору враховуючи його матеріальний стан.

Так, згідно статті 8 Закону України «Про судовий збір» суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Пунктом 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, визначено, що єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо).

Обставини для звільнення або відстрочки від сплати судового збору повинні бути виключними та такими, що обумовлюють необхідність у звільнені. Позивачем не доведено, що його матеріальний стан є достатньо важким, до матеріалів позову не надано жодного доказу, який вказує на обставини, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору, доказів підтверджуючих важке матеріальне становище позивача, а довідка сільської ради, про відсутність офіційного працевлаштування, такою підставою бути не може, тому клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищенаведене, приходжу до переконання про необхідність сплатити позивачу судовий збір відповідно до законодавства України, а саме ЗУ «Про судовий збір».

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів УК у м. Ужгороді / м. Ужгород, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610, банк отримувача ГУДКСУ в Закарпатській області, код банку отримувача (МФО) 812016, рахунок отримувача 31216206700002, код класифікації доходів бюджету 22030101, призначення платежу - судовий збір.

Окрім того, позивачем не надано суду жодних підтверджуючих даних або документів на підтвердження наведених у позовній заяві обґрунтувань (свідоцтво про укладення шлюбу, свідоцтва про розірвання шлюбу, рішення Тарновецької сільської ради, будівельний паспорт, технічний паспорт, акти, договори та інші документи на які посилається позивач в позовній заяві).

Позивачем не зазначено відомостей щодо наявності правовстановлюючих документів та права власності на спірне майно; щодо придбання спірного нерухомого майна сторонами під час шлюбу; наявності спору про право та оспорювання або невизнання відповідачем прав позивача на частину спільного майна; щодо звернення до відповідача з вимогою про поділ спірного майна та його відмови від такого поділу.

Всупереч ч. 1 ст. 120 ЦПК України позивачем не додано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 119, 120 ЦПК України.

Згідно ст. 121 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву (заяву, скаргу) подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача (заявника, скаржника) і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо позивач (заявник, скаржник) відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 ЦПК України, позовна заява (заява, скарга) вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 121 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання права спільної власності - залишити без руху.

Повідомити позивача (представника) про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви до 23 лютого 2017 року, але не більше трьох днів з дня отримання копії ухвали. Розяснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_4