Постанова № 6470439, 22.10.2009, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2009 р. Справа № 37/134-09

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя (доповідач), судді ,

при секретарі Сємєровій М.С.

за участю представників сторін:

позивача –Галіуліної Н.В., довіреність № 01-62юр/479 від 23.01.2009р.

відповідача - Лобанової М.М., довіреність № 1293 від 16.06.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, м. Харків (вх. №2841 Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2009р. по справі №37/134-09

за позовом Акціонерної компанії “Харківобленерго”, м. Харків,

до Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода”, м. Харків,

про стягнення 864534,94 грн.,

встановила:

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.08.2009р. по справі №37/134-09 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовлено. Позов задоволено частково. Стягнуто з КП “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” на користь АК “Харківобленерго” основної заборгованості в розмірі 689113,34 грн., пені у розмірі 67946,94 грн., 3% річних у розмірі 8615,62 грн., державного мита в розмірі 7656,76 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 104,51 грн.

          Відповідач з рішенням господарського суду Харківської області частково не погодився та просив оскаржуване рішення в частині стягнення пені та 3% річних скасувати та прийняти нове, яким стягнути пеню та 3% річних з урахуванням контррозрахунків, наданих відповідачем і клопотання відповідача про зменшення суми пені та 3% річних, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та просив рішення суду скасувати частково та задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судовому засіданні 19.10.2009р. було оголошено перерву до 16 год. 40 хв. 21.10.2009р. для надання сторонами додаткових документів, необхідних для вирішення справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

27 травня 2009 року АК “Харківобленерго” звернулась до суду з позовом до КП “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” про стягнення з відповідача 827370,34 грн. основного боргу , 33259,38 грн. пені, 3905,22 грн. –3% річних та судові витрати, обгрунтовуючи позов тим, що відповідач порушує умови договору та своєчасно орендну плату за договором оренди № 5/01/12 від 01.12.2006р. не сплачує.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2006р. між АК «Харківобленерго», орендодавцем, та КП «Виробничо-технологічне підприємство «Вода», орендарем, укладено договір оренди № 5/01/12 згідно з яким орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове користування підстанції: 110/10 кВ "ІІІ підйом", Лозівський район, с. Трійчате, 110/10 кВ "Краснопавлівка", Лозівський район, с. Краснопавлівка, 110/10 кВ "Єлізаветка", Лозівський район, с. Єлізаветка, 35/6 кВ "Водозабір", Харківський район, с. Пісочин, 110/35/6 кВ "Кочеток", Чугуївський район, с. Рогань, 110/35/6 кВ "Рогань", Чугуївський район, с. Рогань. Строк оренди відповідно до п. 4.1 договору оренди встановлено з 01.12.2006р. по 31.10.2007р.

Факт передачі об'єктів оренди відповідно до п. 3.5 договору оренди підтверджується актами приймання-передачі в експлуатаційне і технічне обслуговування майна від 01.12.2006р. в кількості 6 шт.

01.08.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду, згідно з якою строк дії договору оренди встановлено з 01.12.2006р. до 30.11.2009р.

Відповідно до п. 6.1.2. договору, відповідач взяв на себе зобов"язання своєчасно здійснювати орендні платежі в безготівковому порядку на поточний рахунок позивача не пізніше 15 числа кожного місяця, що настає за розрахунковим, на підставі наданого рахунку.

Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідач орендну плату за виставленим позивачем рахунком № 60 від 31.12.08 за грудень 2008 року сплатив частково в сумі 100000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №4117 від 05.01.2009р., №4133 від 06.01.2009р., а за решту - виставленими рахунками: № 19 від 31.01.09 за січень 2009 року, № 48 від 28.02.09 за лютий 2009 року, № 16 від 31.03.09 за березень 2009 року, № 14 від 30.04.09 за квітень 2009 року відповідачем сплачено не було.

12.08.2009р. позивач надав уточнення до позовної заяви відповідно до яких він зменшив суму позову у зв"язку з частковою сплатою відповідачем боргу та просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму основної заборгованості у розмірі 689113,34 грн., 67946,94 грн. пені, 8615,62 грн. 3% річних та судові витрати.

Уточнення до позовної заяви були прийняті судом відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин по винні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не вказано договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання укладеного сторонами договору оренди в частині своєчасного погашення боргу, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням наданих позивачем уточнень у розмірі 689113,34 грн.

Правові наслідки порушення зобов’язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Пунктом 9.2.2 договору № 5/01/12 від 12.12.2006р. передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендних платежів, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту сплати.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 9 договору оренди сторони передбачили відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по даному договору, зокрема, п. 9.2.2 сторони встановили, що в разі несвоєчасної сплати орендних платежів, орендар сплачує орендодавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми забогрованості за кожен день прострочення до моменту сплати.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню. Щодо суми пені, яка підлягає стягненню, слід зазначити наступне.

Позивач в уточненні до позовної заяви просив суд стягнути пеню у розмірі 67946,94 грн., яка була задоволена судом першої інстанції.

Відповідач, проти стягнення 67946,94 грн. пені заперечує, посилаючись на те, що позивач при розрахунках суми пені та 3% річних допустив арифметичні помилки, не повністю врахував суми оплат та застосував невірний розмір облікової ставки НБУ. Розмір пені по розрахункам відповідача становить 65717,07 грн., а розмір 3% річних -8595,44 грн.

Представник позивача у судовому засіданні 21.10.2009р. не заперечував проти розрахунку відповідача.

Тому, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 65717,07 грн. пені є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення пені необхідно змінити, зазначивши суму пені, яка підлягає стягненню-65717,07 грн., замість суми 67946,94 грн. пені, зазначеної в рішенні суду першої інстанції.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині тастягнення з відповідача 3% річних, що становить суму, з врахуванням розрахунку відповідача, у розмірі 8595,44 грн. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення 3% річних необхідно змінити, зазначивши суму 3% річних, яка підлягає стягненню-8595,44 грн., замість суми 8615,62 грн. 3% річних, зазначеної в рішенні суду першої інстанції.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що вини відповідача у виникненні боргу перед АК «Харківобленерго»за спірний період за договором № 5/01/12 від 01.12.2006р. немає, даний борг виник у зв'язку зі значними боргами населення, юридичних осіб та держави перед відповідачем. Просить про зменшення стягуваної суми пені та 3% річних та задоволення клопотання про надання розстрочки виконання рішення строком на 1 рік.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Статтею 218 Господарського кодексу України встановлено, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності. Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов’язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов’язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим кодексом та іншими законами. За таких обставин правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних відсутні.

Пунктом 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Однак, відповідачем не надано доказів в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені. Посилання відповідача на відсутність вини відповідача у виникненні боргу перед позивачем у зв'язку зі значними боргами населення, юридичних осіб та держави перед відповідачем не є винятковим випадком у розумінні частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за наявності якого можливо зменшити розмір пені. Тому клопотання відповідача про зменшення суми пені задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Однак, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів в обгрунтування наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Тому в задоволенні клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення строком на 1 рік слід відмовити.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є такими, що підлягають задоволенню частково, тому рішення господарського суду Харківської області від 26 серпня 2009 р. по справі № 37/134-09 слід змінити.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 4 статті 103, статтею 105, 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” задовольннити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 26.08.2009р. по справі № 37/134-09 змінити.

Пункт 3 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

Стягнути з Комунального підприємства Виробничо-технологічного підприємства "Вода" (61052, м. Харків, вул. Червоножовтнева, 90, р/р 26008000002835 в філії № АБ "Факторіал-Банк", м. Харків, МФО 350482, код ЄДРПОУ 33206804) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, р/р 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ "Базис", МФО 351599, ЄДРПОУ 00131954) 689113,34 грн. основної заборгованості, 65717,07 грн. пені, 8595,44 грн. 3% річних., 7656,76 грн. державного мита та 104,51 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доповнити резолютивну частину рішення наступним пунктом: «4. В задоволенні клопотання Комунального підприємства “Виробничо-технологічне підприємство “Вода” про зменшення стягуваної суми пені та 3% річних та про надання розстрочки виконання рішення строком на 1 рік відмовити.»

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 26.08.09р. по справі № 37/134-09 залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в місячний термін.

Головуючий суддя

Судді

Повний текст постанови підписаний 22.10.2009р.