Вирок № 64703324, 14.02.2017, Микільський районний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Володарський районний суд Донецької області)

Справа № 222/1775/16-к

Провадження 1-кп/222/41/2017 р.

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року Володарський районний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді: Подліпенця Є.О.,

при секретарі Темір В.В.,

за участю прокурора Михальчук Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Нікольське кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Первомайськ Миколаївської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 18.06.2015 року призваний на військову службу на підставі Указу Президента України від 14.10.2015 року № 15/2015 «Про часткову мобілізацію» через Первомайсько-Врадіївський ОРВК. Згідно наказу командира військової частини польова пошта В 2095 (по стройовій частині) від 24.07.2015 року № 140 на підставі розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.03.2015 року № 321/К/1979, старшого солдата ОСОБА_1 24.07.2015 року зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду номера обслуги артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону.На підставі цього ж розпорядження начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України від 08.03.2015 року № 321/К/1979, солдата ОСОБА_2 відповідно до наказу командира військової частини польова пошта В 2095 (по стройовій частині) від 03.07.2015 року № 119 було зараховано до списків особового складу частини, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду водія артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіону.У відносинах підлеглості старший солдат ОСОБА_1 та солдат ОСОБА_2 не перебували.Відповідно до вимог ст.ст. 3, 28, 29, 68 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню. Кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов'язаним неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, старший солдат ОСОБА_1, згідно з вимогами ст.ст. 9, 11, 13, 14, 16, 49, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний, серед іншого, свято непорушно додержуватися Конституції та законів України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, дорожити честю та гідністю військовослужбовця Збройних Сил України, бути дисциплінованим, зразком високої культури, скромності й витримки, утримуватися від шкідливих для здоров'я звичок, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців, шанувати честь і гідність товаришів по службі, додержуватись правил військової ввічливості та поведінки. Проте, в порушення вимог вищезазначених нормативних актів, старший солдат ОСОБА_1, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушив статутні правила взаємовідносин з солдатом ОСОБА_2 за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося у вчиненні іншого насильства та як наслідок заподіянні легких тілесних ушкоджень за наступних обставинах.

Так, 20.06.2016 року близько 21-40 год. старший солдат ОСОБА_1, перебуваючи на території тимчасової дислокації підрозділів військової частини польова пошта В2095, що дислокувались поблизу с. Касянівка Нікольського району Донецької області, бажаючи показати свою зверхність та надуманий авторитет, став пред'являти претензії до свого співслужбовця ОСОБА_2, пов'язані з несенням ним обов'язків військової служби, щоб принизити особисту гідність останнього. При цьому, діючи умисно, в порушення правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості, встановленими вищезазначеними нормативними актами, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, наніс один удар кулаком правої руки в область правого ока ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді рани виличної ділянки обличчя справа, що ускладнилась розвитком абсцесу інфраорбітальної ділянки справа, синці в області крижі, поперекової ділянки та правого стегна, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України визнав повністю. Пояснив, що дійсно він будучи військовослужбовцем з 24.07.2015 рокупроходив військову службу у військовій частині польова пошта В2095 в званні старший солдат. Наказом командира військової частини його призначено на посаду номера обслуги артилерійського взводу артилерійської батареї артилерійського дивізіонувищевказаної військової частини. Також, в цій військовій частині проходив службу ОСОБА_2, з яким він у відносинах підлеглості не перебував. 20.06.2016 року близько 21-40 год. він, перебуваючи на території тимчасової дислокації підрозділів військової частини став виясняти відносини зі ОСОБА_2, пов'язані з несенням останнім обов'язків військової служби, під час чого наніс один удар кулаком правої руки в область правого ока ОСОБА_2, чим спричинив останньому тілесні ушкодження. У вчиненому щиросердно кається, зобов'язується надалі подібного не вчиняти. Просить суворо не карати та не позбавляти його волі. Також пояснив, що з 13.08.2016 року він є цивільною особою, оскільки наказом командира військової частини пп В2095 № 210 він був демобілізований у запас. З позовними вимогами прокурора пред'явленими до нього з підстав зазначених у цивільному позові згодний у поновному обсязі.

Потерпіла особа - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився. Надав суду письмову заяву в якій просив розглянути справу без його участі.

Таким чином, показання обвинуваченого повністю відповідають фактичним обставинам справи, які він не заперечує. З урахуванням повного визнання вини у вчинені вищенаведеного кримінального правопорушення, а також враховуючи думку учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, суд на підставі ст. 349 ч.3 КПК України визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 в порушенні статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що виявилося у вчиненні іншого насильства, яке заподіяло легкі тілесні ушкодження - доведена повністю та його дії органом досудового розслідування вірно кваліфіковані за ч.2 ст. 406 КК України.

При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Обвинувачений ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, проходив військову службу в лавах Збройних сил України, не одружений, не працює, має середньо - спеціальну освіту, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд вважає щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 необхідно призначити покарання відповідно до санкції ст. 406 ч.2 КК України у виді позбавлення волі, що є достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових правопорушень.

Однак, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, проходив військову службу в лавах Збройних сил України, не одружений, не працює, має середньо - спеціальну освіту, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, обставини, які пом'якшують його покарання: щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а також враховуючи, що потерпіла особа - ОСОБА_2 не просить останнього покарати суворо, суд вважає, що виправлення ОСОБА_1 можливе без відбування покарання реально, зважаючи на що до нього доцільно застосувати ст. 75 КК України, на підставі якої, його слід звільнити від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки у відповідності зі ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Крім цього, прокурором по кримінальному провадженню до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я ВЧ пп В 2116 (військово - медичний шпиталь) на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в період з 23.06.2016 р. по 01.07.2016 р. в сумі 5453,86 грн.

Суд вважає, що зазначені позовні вимоги, враховуючи, що вони визнаються обвинуваченим у повному обсязі підлягають задоволенню, а тому з винної особи, якою було заподіяно шкоди потерпілому слід стягнути витрати на лікування останнього в розмірі 5453,86 грн. на користь ВЧ пп В 2116 Військово - медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України.

Оскільки процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні, а запобіжні заходи відносно ОСОБА_1 не застосовувались, суд не вирішує питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та міри запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 373, 374 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, якщо він протягом встановленого судом іспитового строку - 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, відповідно до ст. 76 КК України, періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання.

Цивільний позов прокурора, який діє в інтересах держави в особі Військової частини - польова пошта В2116 Військово - медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини - польова пошта В2116 Військово - медичного клінічного центру Південного регіону Міністерства оборони України (65044, м. Одеса, вул. Пироговська, р/р 31253254201136, код ЄДРПОУ 08199969, МФО 820172) витрати на стаціонарне лікування потерпілого в розмірі 5453 (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят три) гривні 86 копійок.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області, через Володарський районний суд Донецької області протягом 30 діб з дня його проголошення.

Суддя Є.О. Подліпенець.