Ухвала суду № 64702629, 13.02.2017, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6307/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., при секретарі Поліщук О.Д., за участю представника особи, яка звернулась з клопотаням, адвоката Агакарян Н.С., прокурора відділу процесуального керівництва Валевича О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

03.02.2017 р. в провадження слідчого судді надійшло клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» про скасування арешту, накладеного на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС», які знаходяться у безготівковому вигляді на рахунку № 26005300001645 (українська гривня), що відкритий ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» (ЄДРПОУ 32829329) в ПАТ «АБ «РАДАБАНК» (ЄДРПОУ 21322127, МФО 306500) та грошові кошти, які в подальшому надходитимуть на зазначений поточний рахунок з забороною розпорядження вказаними коштами та зупинення видаткових операцій, за винятком видаткових операцій виключно з виплати заробітної плати та платежів до бюджетів всіх рівнів та державних цільових фондів у кримінальному провадженні № 42016000000002752 від 06.10.2016, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2016.

В обґрунтування доводів клопотання зазначено, що матеріали кримінального провадження не вказують на ймовірну причетність ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» до вчинення злочинів за викладених у клопотанні органу досудового розслідування обставин, вказане товариство здійснює реальну господарську діяльність, жодній посадовій особі ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» про підозру не оголошено, грошові кошти на вищевказаному рахунку речовими доказами в кримінальному провадженні не визнано, між товариствами існують цивільно-правові відносини, встановлені рішеннями господарського суду. За таких обставин стверджувати про те, що грошові кошти, які перебувають на рахунку ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» відповідають визначеним ч. 2 ст. 167, ст. 98 КПК України критеріям не видається можливим. Натомість внаслідок накладення арешту ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» позбавлено можливості сплачувати обов'язкові соціальні платежі, розраховуватися з контрагентами. Зазначене в своїй сукупності беззаперечно свідчить про безпідставність накладення арешту та обумовлює необхідність його скасування.

У судовому засіданні представник заявника подане клопотання підтримала та просила суд задовольнити клопотання, посилаючись на доводи, викладені у ньому.

Представник органу досудового розслідування, за клопотанням якого накладено арешт на майно, - прокурор відділу процесуального керівництва Валевич О.С. в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував, пославшись на те, що після накладення арешту проведено ряд слідчих дій, допитано одного з засновників товариства, призначаються податкові перевірки, рішення господарських судів будуть переглянуті, з метою забезпечення завданої шкоди просив залишити в силі ухвалу слідчого судді. Разом з тим жодного доказу на підтвердження зазначеного суду не надав.

Слідчий суддя, вивчивши клопотання, матеріали, якими воно обґрунтовується, заслухавши обґрунтування представника заявника, сторону обвинувачення приходить до наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42016000000002752, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2016, за фактом розкрадання державних коштів службовими особами ДП «НЕК «Укренерго», ТОВ «Зв'язоктехсервіс» та ТОВ «Укрінформзв'язок» в особливо великих розмірах за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва № 757/56259/16-к від 16.11.2016 накладено арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС», що знаходяться на рахунку № 26005300001645 (українська гривня), що відкритий ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» (ЄДРПОУ 32829329) в ПАТ «АБ «РАДАБАНК» (ЄДРПОУ 21322127, МФО 306500).

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність в ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

З наданих матеріалів клопотання, а саме: Договору підряду №01-2/1186-12 від 29.12.2012 року, укладеного між ДП «НЕК «Укренерго» та ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС»; Договору підряду № 1186/02-14/УИС від 03.02.2014 року, укладеного між ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» та ТОВ «УКРІНФОРМЗВ'ЯЗОК» вбачається, що між Товариствами існують господарські відносини, які підтвердженні рішеннями Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 р (справа № 910/23199/15), від 14.07.2016 р. (справа № 910/7545/16), які на даний час судом апеляційної інстанції не скасовані.

Окрім цього, стосовно ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» було зареєстроване кримінальне провадження за №12016100100011846 у Шевченківському УП ГУ НП в м. Києві за ч.2 ст.191 КК України та постановою слідчого від 09.11.2016 року закрито на підставі п.1 ч.1 ст.284 КК України у зв'язку із відсутністю в діянні працівників ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» події кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.191 КК України

Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 16.11.2016 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави вважати, що грошові кошти на рахунку ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» можуть бути предметом злочину, а також перебувають у власності юридичної особи, до якої можуть бути застосовані заходи кримінально-правового характеру.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об'єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Так, відповідно до положень ст. 170 КПК України, арешт на майно юридичної особи може бути накладений лише у випадку, коли щодо даної юридичної особи здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна.

Арешт може бути накладений на гроші, цінні папери та інше майно яке перебуває у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.

Згідно ч. 1 ст. 96-3 КК України, підставами для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру, в тому числі і конфіскації майна, є:

1) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;

2) незабезпечення виконання покладених на її уповноважену особу законом або установчими документами юридичної особи обов'язків щодо вжиття заходів із запобігання корупції, що призвело до вчинення будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 209 і 306, частинах першій і другій статті 368-3, частинах першій і другій статті 368-4, статтях 369 і 369-2 цього Кодексу;

3) вчинення її уповноваженою особою від імені юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених у статтях 258 - 258-5 цього Кодексу;

4) вчинення її уповноваженою особою від імені та в інтересах юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, частинами другою - четвертою статті 159-1, статтями 160, 260, 262, 436, 437, 438, 442, 444, 447 цього Кодексу.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів клопотання, кримінальне провадження № 42016000000002752, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, яке не зазначено в ст. 96-3 КК України.

Незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, жодній посадовій особі ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» про підозру у вчиненні злочину не оголошено, версія органу досудового розслідування про те, що грошові кошти на рахунку ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» є предметом вчинення злочину, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.

Враховуючи, що у матеріалах клопотання відсутні достатні докази вчинення злочину за участю ТОВ " ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС", наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту рахунку ТОВ " ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС" взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» належним йому майном, у зв'язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174 КПК України, слідчий суддя,-

УХВАЛИВ:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» про скасування арешту майна - задовольнити.

Скасувати арешт грошових коштів, що знаходяться на рахунку № 26005300001645 (українська гривня) ТОВ «ЗВ'ЯЗОКТЕХСЕРВІС» (код ЄДРПОУ 32829329), відкритому в ПАТ «АБ «РАДАБАНК» (код ЄДРПОУ 21322127, МФО 306500, зареєстроване за адресою: 49054, м. Дніпро, пр. Кірова, 46,) та грошових коштів, які надходитимуть на зазначений рахунок, що був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Гладун Х.А. від 16.11.2016, по справі № 757/56259/16-к у кримінальному провадженні № 42016000000002752, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.10.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Г. О. Матійчук