Рішення № 64701802, 09.02.2017, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2017 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Одинака О. О.

суддів: Кулянди М.І., Половінкіної Н.Ю.

секретар Чубрей І.І.

за участю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та заповіту, третя особа Чорногузівська сільська рада Вижницького району Чернівецької області, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2016 року,

встановила:

В липні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом.

Просив:

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 лютого 2006 року, видане на імя ОСОБА_1;

- скасувати заповіт ОСОБА_4 від 15 жовтня 1994 року, який був оформлений від його імені та нотаріально посвідчений секретарем Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області.

Посилався на те, що він є спадкоємцем згідно заповіту від 8 грудня 1993 року, складеним померлим батьком ОСОБА_4, та фактично прийняв спадщину у вигляді 1/2 частини житлового будинку, який знаходиться по вулиці Яремчука, 35 в селі Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

Зазначав, що не звертався із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, оскільки не знав про наявність вказаного вище заповіту.

Вважав, що ОСОБА_1, оформлюючи 20 травня 1995 року право власності на житловий будинок по вулиці Яремчука, 35 в селі Чорногузи Вижницького району Чернівецької області порушила його право на вказане спадкове майно.

Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Заповіт ОСОБА_4, який посвідчений 15 жовтня 1994 року секретарем виконавчого комітету Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі за №20 визнано недійсним.

Визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії ЯЯЯ №976902, видане 24 лютого 2006 року виконавчим комітетом Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області на імя ОСОБА_1 в частині визнання за нею права власності на 1/2 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований по вулиці Яремчука, 35 в селі Чорногузи Вижницького району Чернівецької області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що заповіт ОСОБА_4, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Чорногузівської сільської Ради народних депутатів Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_5 складений та посвідчений з грубим порушенням порядку вчинення нотаріальних дій, встановленого Законом України «Про нотаріат» в редакції 2 вересня 1993 року та Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року №22/5, а отже не відповідає вимогам статті 541 ЦК УРСР 1963 року і тому його потрібно визнати недійсним.

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 були його діти ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8

ОСОБА_1 прийняла спадщину. ОСОБА_7 відмовилася від спадщини. ОСОБА_6 та ОСОБА_8 спадщину не прийняли і на спадкове майно не претендували.

ОСОБА_1, яка прийняла спадщину, та ОСОБА_4 у разі продовження строку для прийняття спадщини буде належати спадщина, яка складається з житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який розташований по вулиці Яремчука, 35 в селі Чорногузи Вижницького району Чернівецької області в рівних частках.

ОСОБА_3 довідався про порушення відповідачем його прав на спадщину після смерті батька ОСОБА_4 у травні 2015 року, а тому строк позовної давності ним не пропущений.

З такими висновками суду першої інстанції повністю погодитись не можна.

Так, відповідно до частини 1 статті 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.

Статтею 541 ЦК УРСР визначено, що заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно ст. 214 ЦПК України суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:

- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що 18 жовтня 1994 року помер ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-МИ №150054 (а.с.8).

15 жовтня 1994 року ОСОБА_4 склав заповіт, який посвідчений секретарем Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області ОСОБА_5

20 червня1995 року ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину по заповіту, згідно якого вона успадкувала право власності на житловий будинок, який розташований по вулиці Яремчука, 35 в селі Чорногузи Вижницького району Чернівецької області (а.с.104).

24 лютого 2006 року виконавчий комітет Чорногузівської сільської ради видав свідоцтво про право власності серії ЯЯЯ №976902 на імя ОСОБА_1М (а.с.55).

На підставі вказаного вище свідоцтва ОСОБА_1 зареєструвала свої право власності на житловий будинок 24 лютого 2006 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 24 лютого 2006 року №9939228.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду про можливість ухвалення рішення про визнання заповіту та свідоцтва про право власності на нерухоме майнонедійсними без залучення всіх належних відповідачів.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Суд першої інстанції в порушення норм частини 4 статті 10 ЦПК України вирішуючи питання про склад осіб, які беруть участь у справі, не роз'яснив позивачу його право на звернення до суду з клопотанням про залучення до участі у справі ОСОБА_7 та Чорногузівську сільську раду Вижницького району Чернівецької області в якості відповідачів.

В пункті 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 судам розяснено, що

особами, які беруть участь у справі про визнання

правочину недійсним, є насамперед сторони правочину.

Згідно заповіту від 15 жовтня 1994 року все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і все те, що буде належати йому на день смерті і на що він за законом матиме право ОСОБА_4 заповів своїм донькам ОСОБА_7 та ОСОБА_1 в рівних частинах (а.с.76).

Суд першої інстанції ухваливши рішення у справі вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_7 не залучивши її до участі у справі в якості співвідповідача за позовною вимогою про скасуваннязаповіту зробленого ОСОБА_4 15 жовтня 1994 року.

Ухвалюючи рішення в частині визнання недійсним заповітузробленого ОСОБА_4 15 жовтня 1994 року суд першої інстанції порушив принцип диспозитивності цивільного судочинства, який закріплений в ст. 11 ЦПК України .

Зокрема як вбачається з матеріалів справи та рішення суду першої інстанції позивач просив скасувати оспорюваний заповіт , а не визнати його недійсним.

Також суд помилково вирішив питання про права та обовязки Чорногузівської сільської ради Вижницького району Чернівецької не залучивши її до участі у справі в якості співвідповідача за позовною вимогою про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 лютого 2006 року серії ЯЯЯ №976902, яке видане на імя ОСОБА_1

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 5760, 131, 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212215 ЦПК України, визначено обовязковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову.

Виконання вказаних процесуальних дій можливе в разі залучення до участі справі всіх належних сторін.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Відповідно до правил статті 88 ЦПК України слід здійснити розподіл судових витрат.

Підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання до суду позовної заяви) встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Підпунктом 6 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону встановлено судовий збір за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду; заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду; апеляційної скарги на судовий наказ, заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до статті 8 «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року, N 928-VIII установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1378 гривень.

З мотивувальної частини рішення вбачається, що колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

З квитанції №102 від 29 грудня 2016 року вбачається, що апелянт за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 606 гривень 32 копійки (а.с.145).

З квитанції №108 від 25 січня 2017 року вбачається, що апелянт додатково за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 606 гривень 32 копійки.

Отже, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1212 гривень 64 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 грудня 2016 року скасувати.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та скасування заповіту відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 1212 (одну тисячу двісті дванадцять) гривень 64 копійки в рахунок відшкодування судових витрат, понесених на оплату судового збору за подання до суду апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.

Головуючий Одинак О.О.

Судді: Кулянда М.І.

ОСОБА_9