Ухвала суду № 64700534, 01.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/77/17 Головуючий 1 інст. - Задорожний М.І.

Справа № 638/9533/13-ц Доповідач - Кісь П.В.

Категорія: інші

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:

головуючого, судді - Кіся П.В.,

суддів: - Кружиліної О.А.,

- Шаповал Н.М.

за участю секретаря - Сементовської О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2016 року по скарзі ОСОБА_5 на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області, -

ВСТАНОВИВ:

04.11.2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду зі скаргою в якій просила:

- визнати незаконними дії державного виконавця Бойченко В.В. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - ДВ Бойченко В.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області) по зміні зберігача описаного та арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв.м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, на нового зберігача ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про що була винесена вказаним державним виконавцем постанова від 23.10.2015 року.

- визнати незаконною та скасувати постанову ДВ Бойченко В.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області від 23.10.2015 року про зміну зберігача описаного та арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв. м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, на нового зберігача ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування скарги ОСОБА_5 зазначала, що на виконанні у ДВ Бойченко В.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області перебуває виконавче провадження № 39312133, відкрите за виконавчими листами № 638/9533/13-ц, 2/638/4099/13, виданими 24.07.2013 р. Дзержинським районним судом м. Харкова на виконання рішення Дзержинським районним судом м. Харкова від 09 липня 2013 року по справі № 638/9533/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення боргу у розмірі 2 920 241,10 грн та судового збору у розмірі 3 441 грн, що було об'єднане у зведене виконавче провадження № 44786478.

29.10.2015 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 44786478 представнику стягувача стало відомо про постанову державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 року про зміну зберігача описаного та арештованого майна боржника, а саме: нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12- :-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв. м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, на нового зберігача ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

Вищевказана постанова винесена Бойченко В.В. в порядку ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження», п. 4.2.6 Інструкції з організації примусового виконання рішення». Стягувач - ОСОБА_5, вважає дану постанову необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам чинного законодавства України, та головним чином порушує права стягувача, а тому просить скасувати дану постанову, оскільки постановою державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 р. порушуються права її права, як стягувача, яка раніше вже була призначена державним виконавцем зберігачем за актом опису та арешту майна від 20.10.2014 року нежитлових приміщень боржника за адресою: АДРЕСА_1. Адже, умов зберігання майна описаного та арештованого майна боржника стягувачем не було порушено, станом на теперішній час нерухоме майно боржника не пошкоджено, не знищено, не відчужено третім особам та залишилось у такому ж виді як і було.

У постанові державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 року підстави та причини заміни зберігача нерухомого майна не вказані та жодним чином необґрунтовані.

Крім того, актом опису та арешту майна від 28.10.2014 току в рамках виконавчого провадження №43915406 державним виконавцем Білоконовим О.В. було додатково призначено зберігачем нежитлових приміщень (поряд із ОСОБА_5) 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, самого боржника - ОСОБА_7, який також контролював зберігання нерухомого майна.

Також, у постанові державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 року про зміну зберігача зазначається про те, що 11.11.2014 року при виході за місцем зберігання майна, державним виконавцем було складено акт про порушення боржником заборони державного виконавця на користування арештованим майном, проте вказане твердження державного виконавця не відповідає дійсності, а тому не може бути підставою для зміни зберігача стягувана ОСОБА_5 на ОСОБА_3

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2016 року скаргу ОСОБА_5 задоволено.

Суд вирішив:

- визнати незаконними дії державного виконавця Бойченко В.В. відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі по тексту - ДВ Бойченко В.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області) по зміні зберігача описаного та арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв.м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, на нового зберігача ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, про що була винесена вказаним державним виконавцем постанова від 23.10.2015 року.

- визнати незаконною та скасувати постанову ДВ Бойченко В.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області від 23.10.2015 року про зміну зберігача описаного та арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв. м, які розташовані за адресою АДРЕСА_1, на нового зберігача ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Вважає ухвалу суду необґрунтованою та такою, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також невідповідності висновків суду обставинам справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що 02.07.2014 року для примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року, яке набрало чинності 22.05.2014 року, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43915406 на підставі виконавчого листа № 640/11609/13-ц виданого Київським районним судом м. Харкова 16.06.2014 р. про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 витрат на відшкодування вартості поліпшення майна у розмірі 2600220,00 грн. та відсотків у розмірі 1560132,00 грн. Згідно даної постанови боржнику надано строк для самостійного виконання виконавчого документу до 09.07.2014 року.

У провадженні державного виконавця Бойченко В.В. ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області знаходиться ЗВП № 44786478, яке складається з виконавчих проваджень по стягненню з ОСОБА_7 боргу на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Вважає, що акт опису та арешту майна боржника від 09.11.2015 року складений державним виконавцем законно, відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 р. за № 489/20802.

Передання на зберігання описаного та арештованого майна саме ОСОБА_3 вважає законним і обґрунтованим, а саме ще й доцільним, оскільки після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а також судячи з тих позовів та скарг, які подаються до районних судів м. Харкова другий стягувач за ЗВП № 44786478 - ОСОБА_5 безпосередньо захищає боржника ОСОБА_7, і усіляко намагається йому допомогти не виконувати рішення Київського районного суду м. Харкова від 18.04.2014 року про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_3 витрат на відшкодування вартості поліпшення майна у розмірі 2 600 220 грн. та відсотків у розмірі 1 560 132 грн., оскільки 28.10.2014 року державним виконавцем було складено акт опису й арешту нерухомого майна боржника - нежитлових приміщень 1-го поверху №№ 1-8, 12-25 у нежитловій будівлі АДРЕСА_1 та визначено ОСОБА_7 зберігачем. Даний акт, окрім інших дій державного виконавця, був оскаржений боржником до суду за тих підстав, що він не був належним чином повідомлений про здійснення виконавчих дій. Про те, що вже відкрито виконавче провадження у Дзержинському ВДВС по стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 боргу та наявність акту опису та арешту майна боржника від 20.10.2014 р., де зберігачем визначена ОСОБА_5, боржник жодним чином не обмовився у своїх скаргах на дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження по стягненню з нього грошових коштів на користь ОСОБА_3, тобто приховував дану інформацію для свої особистих цілей.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 08.12.2014 року, яка набула чинності 10.02.2015 року ОСОБА_7 було відмовлено у задоволенні його скарги, тож дії державного виконавця були визнані судом законними.

11.11.2014 р. державним виконавцем було складено акт, про те, що боржник порушує обмеження, які були встановлені йому актом опису та арешту майна від 28.10.2014 р. і передає у платне користування приміщення першого поверху №№ 1-8, 12- 25 у нежитловій будівлі АДРЕСА_1 іншим особам та отримує орендну плату, борг ОСОБА_3 не повертає.

Після виявлення державним виконавцем про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 у Дзержинському ВДВС, було прийнято постанову про об'єднання всіх виконавчих проваджень в одне зведене виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_7 боргу на користь ОСОБА_3 і ОСОБА_5

З матеріалів виконавчого провадження Дзержинського ВДВС по стягненню грошових коштів на користь ОСОБА_5 стало відомо, що ще у 2012 р. ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова в рахунок погашення боргу у розмірі 1642605,30 грн. ОСОБА_7 передає у власність ОСОБА_5 належну йому частину нежитлової будівлі АДРЕСА_1, про що сторони уклали мирову угоди, яка і була затверджена судом. Також було з'ясовано, що виконавче провадження по стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 2920241,10 грн. (вже іншої суми боргу) було відкрито за рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.07.2013 р. При чому важливо зауважити, що в обох справах ОСОБА_7 визнавав позовні вимоги ОСОБА_5 у повному обсязі.

В провадженні Київського районного суду м. Харкова знаходилася справа по якій укладена мирова угода на стадії виконання рішень судів по стягненню з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_5 та на користь ОСОБА_3, за якою ОСОБА_5 та ОСОБА_7 домовились про передання частки нерухомого майна - спірної нежитлової будівлі АДРЕСА_1, належної боржнику у власність ОСОБА_5 в рахунок погашення боргу за виконавчим листом. Дана мирова угода була затверджена судом першої інстанції

У листопаді 2015 р. ОСОБА_5 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова зі скаргою на дії державного виконавця, в якій просить скасувати постанову державного виконавця від 23.10.2015 р. про зміну зберігача.

14.09.2015 р. рішенням Київського районного суду м. Харкова частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_7 - встановлено факт проживання однією сім'єю позивачки та відповідача як чоловіка та жінки без шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 07.05.2015 р. , визнано їх спільною сумісною власністю 1/2 частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину вказаної нежитлової будівлі, з відповідача стягнуто судовий збір у розмірі 3654 грн.

Вказане рішення суду переглядалося в суді апеляційної інстанції, та було скасовано, а в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Всі вищевикладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_5 прагнуть досягти однієї мети - щоб сприяти ОСОБА_7 не виконувати свої боргові зобов'язання за рішенням суду перед ОСОБА_3

Крім того, підчас розгляду спорів між ОСОБА_7 та ОСОБА_3, а також справ між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 та при проведенні виконавчих проваджень відносно ОСОБА_7 у ОСОБА_7 та ОСОБА_5 був один і той самий представник, що є неприпустимим коли сторони мають різний статус позивача та відповідача або стягувача та боржника, що ще раз підтверджує той факт, що ОСОБА_5 зацікавлена допомогти ОСОБА_7 не сплачувати борг ОСОБА_3

Також ОСОБА_7 у своїй скарзі на дії державного виконавця від 12.10.2015 р. не приховує той факт, що він продав ОСОБА_5 10.09.2014 року своє майно, отримав гроші, а погашати заборгованість перед ОСОБА_3 не збирається, про що свідчить надані до скарги копії договору оренди, копія чеку.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши викладені представником доводи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка передбачає право на справедливий суд, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Судом встановлено, підтверджується наявними у справі доказами, що на виконанні у державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Харківській області Бойченко В.В. перебуває виконавче провадження № 39312133, відкрите за виконавчими листами № 638/9533/13-ц, 2/638/4099/13, виданими 24.07.2013 р. Дзержинським районним судом м. Харкова на виконання рішення цього ж суду від 09 липня 2013 року по справі № 638/9533/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про стягнення боргу у розмірі 2 920 241,10 грн. та судового збору у розмірі 3 441 грн., що було об'єднане у зведене виконавче провадження № 44786478.

Актом опису та арешту майна від 28.10.2014 року в рамках виконавчого провадження №43915406 державним виконавцем Білоконовим О.В. було додатково призначено зберігачем нежитлових приміщень (поряд із ОСОБА_5) 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, самого боржника - ОСОБА_7, який також контролював зберігання нерухомого майна.

Постановою державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 року було замінено зберігача описаного та арештованого майна (нежитлових приміщень) на нового зберігача ОСОБА_3 (том 2 а.с. 100).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_5 суд першої інстанції посилався на те, щодержавним виконавцем в постанові від 23.10.2015 року не зазначено конкретних обґрунтованих підстав для зміни зберігача нежитлових приміщень, крім того, як вбачається з матеріалів справи, зберігачем ОСОБА_5 умов зберігання описаного та арештованого майна боржника порушено не було, а тому причин зміни зберігача нерухомого майна боржника з стягувача - ОСОБА_5 на стягувача ОСОБА_3 не було. Також, даною постановою порушуються права попереднього зберігача, оскільки ОСОБА_5 є орендарем нежитлових приміщень та власником майна.

Однак апеляційний суд не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції. Згідно ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, що передбачено ч.1 ст.11 ЗУ «Про виконавче провадження». Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, що було в повному обсязі дотримано державним виконавцем при виконанні виконавчого провадження.

Відповідно до п.5-7 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису та арешту майна боржника. Під час проведення опису та арешту майна боржника державний виконавець має право оголосити заборону розпоряджатися ним, а в разі потреби - обмежити права користування майном, здійснити опечатування або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису та арешту. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна.

Актом опису та арешту майна ВП № 43915406 від 28.10.2014 року звернено стягнення на майно боржника, а саме: нежитлові приміщення 1-го поверху № 1-:-8, 12-:-25 в нежитловій будівлі літ А-2 загальною площею 247,4 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, які відповідно до рішення Київського районного суду м. Харкова від 03.07.2014 року належать ОСОБА_7 (том 2 а.с. 101-103)

Згідно ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. За ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», майно, на яке накладено арешт, за винятком майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі - зберігач), призначеним державним виконавцем, під розписку в акті опису. Копія акта опису майна видається боржнику, стягувачу, а в разі якщо обов'язок зберігання майна покладено на іншу особу, - також зберігачу.

Згідно з п. 4.2.6 та п. 4.2.7 розділу IV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 у разі необхідності після передачі майна на зберігання за постановою державного виконавця таке майно може бути передано на зберігання іншому зберігачу. У постанові зазначаються причина передачі майна іншому зберігачу, прізвище, ім'я та по батькові зберігача, який здійснював зберігання майна, та прізвище, ім'я та по батькові нового зберігача. Постанова підписується державним виконавцем. У постанові робиться попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія акта опису та арешту майна.

У разі необхідності (наявність інформації про псування майна тощо) державний виконавець до моменту передачі майна новому зберігачу може здійснити вихід за місцем зберігання майна для його огляду. У разі зміни кількісних чи якісних характеристик майна про це зазначається в постанові про призначення нового зберігача, при цьому державний виконавець готує подання (повідомлення) до правоохоронних органів щодо притягнення зберігача до кримінальної відповідальності.

Актом опису та арешту майна ВП № 43915406 від 28.10.2014 року було передбачено, що на описане майно накладено арешт і встановлено обмеження права користуватись ним: псувати, пошкоджувати, а також вчиняти інші дії, які можуть зменшити вартість майна. При складанні зазначеного акту були присутні та ознайомлені з ним як стягував ОСОБА_5 так і боржник ОСОБА_7 Також описане майно повинно було передано на реалізацію не раніше 25.10.2014 року

Як вбачається з постанови від 23.10.2015 року підставою для заміни зберігача нежитлових приміщень стало те, що арештоване майно використовується боржником незважаючи на заборону державного виконавця, про що свідчать неодноразові звернення боржника до державного виконавця, надання договорів оренди арештованих приміщень, що також підтверджує і заявник ОСОБА_5 (том 2 а.с. 106-124)

Таким чином посилання ОСОБА_5 на те, що в постанові державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 року не зазначені підстави та причини заміни зберігача нерухомого майна є безпідставними.

Крім того, посилання ОСОБА_5 на те, що постанова державного виконавця від 28.10.2015 року не відповідає чинному законодавству також не знайшли свого підтвердження, оскільки як вбачається оскаржувана постанова відповідає вимогам п. 4.2.6 та п. 4.2.7 розділу IV розділу Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року №512/5 в якій зазначено причину передачі майна на зберігання іншому зберігачу та зроблено попередження новому зберігачеві майна про кримінальну та іншу відповідальність, встановлену законодавством, за його розтрату, відчуження, приховування, підміну, пошкодження, знищення або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт.

Копія постанови вручалась новому зберігачу, до якої додавалась копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_3 (том 2 а.с. 100).

Таким чином, ОСОБА_5 не доведено порушення її прав постановою державного виконавця Бойченко В.В. від 23.10.2015 року, на які вона посилається в скарзі.

Крім того, як ОСОБА_5 так і ОСОБА_7 є стягувачами за об'єднаним виконавчим провадженням № 44786478 тобто мають спільні цілі для повної і неупередженої примусової реалізації арештованого майна та отримання стягнутих з боржника коштів.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ч.3 ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

За таких обставин ухвала суду першої інстанції від 17.02.2016 року підлягає скасуванню з постановлення нової ухвали про задоволення апеляційної скарги та відмови у задоволенні скарги ОСОБА_5

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, ст.ст. 312, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 17 лютого 2016 року скасувати.

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_5 на неправомірні дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Харківській області.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, в касаційному порядку може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - П.В. Кісь

Судді: О.А. Кружиліна

Н.М. Шаповал