Рішення № 64700477, 14.02.2017, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа №636/2500/16-ц

Провадження №2/636/83/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Дьоміної О.П.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.А.

представника позивача Гончарова С.П.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Чугуївтепло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

19.07.2016 року КП «Чугуївтепло» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, уточненим 24.11.2016 року, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги з центрального опалення за період з 01.11.2012 року по 01.06.2016 рік в розмірі 3 941,93 грн. та понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати в розмірі 1 378 грн.

В обґрунтування своєї позовної заяви позивач посилався на те, що 30.05.2016 року КП «Чугуївтепло» звернувся до Чугуївського міського суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з ОСОБА_2 та витрат по сплаті судового збору за подання заяви. Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 14 06.2016 р. було відмовлено у прийнятті зазначеної заяви у зв'язку з тим, що в заяві містяться вимоги про видачу судового наказу за період з 01.11.2012 р. по 01.05.2016 р., тобто вбачається спір про право, у зв'язку з чим заявлені вимоги не належать до цивільної юрисдикції наказного провадження, які можливо вирішити лише у порядку позовного провадження. Тому, КП «Чугуївтепло» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості з ОСОБА_2

КП «Чугуївтепло» створено згідно з рішенням Чугуївської міської ради за №1414-У від 27.05.2008 р. Відповідно до п.2.1 Статуту підприємства, основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією. Порядок надання послуг, взаємовідносини, права та обов'язки сторін регламентуються «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 р. за №630.

21.07.2015 року між споживачем - ОСОБА_2 та постачальником - КП «Чугуївтепло» було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення. ОСОБА_2 народився 24.09.1991 року в м. Чугуїв Харківської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, в будинку, подача тепла в якому здійснюється централізовано. Згідно даних паспорта ОСОБА_2 зареєстрований за вказаною адресою з 15.07.2009 року. Згідно довідки КЖРЕП м. Чугуєва за №575 від 14.04.2016 р. ОСОБА_2 мешкає за зазначеною адресою.

Для розрахунків відповідач щомісяця одержував рахунки з зазначенням реквізитів постачальника та суми, які мав би сплачувати.

Відповідно до п. 29 Правил - споживач має право на зменшення плати у разі: тимчасової відсутності споживача на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання). Згідно п. 24 Правил - споживач може відмовитись від мереж централізованого опалення. Пунктом 25 Правил передбачено, що відключення споживача від мереж централізованого опалення здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Таким чином, оскільки боржник в установленому законом порядку від послуг не відмовився, він є споживачем послуг та знаходиться в договірних правовідносинах з позивачем.

Як зазначалося, до укладання зазначеного договору відповідач ОСОБА_2, починаючи з 15.07.2009 року, зареєстрований і мешкав разом із батьком ОСОБА_4 за зазначеною адресою та користувався послугами з теплопостачання. Однак за надані послуги не сплачував. Доказів неякісного надання послуг не надав і оскільки від послуг, які надавало йому підприємство офіційно не відмовився, їх фактично одержував, то у нього виник обов'язок сплатити ці послуги. Таким чином, правовідносини між сторонами склалися на підставі надання/отримання послуг з теплопостачання, тобто, відносини до укладання договору 21.07.2015 р. фактично існували.

Згідно з ст.ст. 526, 530 ЦК України - зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк. Відповідно до ст. ст. 64-68 ЖК України - наймач житлового приміщення та повнолітні члени його сім'ї зобов'язані своєчасно та належним чином сплачувати комунальні послуги.

Щодо позовного періоду, то відповідно до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Згідно ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється, якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. У разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Згідно повідомлення військового комісаріату від 28.07.2016 року за №2871 ОСОБА_2 у період з 26.05.2015 року по 27.07.2015 року брав участь в антитерористичній операції у секторі «М» м. Маріполя Донецької області в складі військової частини 3057 Національної гвардії України. Тобто, на час перебування ОСОБА_2 в районі проведення АТО перебіг позовної давності, на думку позивача зупиняється.

На адресу відповідача - ОСОБА_2 18.05.2016 р. направлявся рекомендований лист з вимогами оплатити заборгованість, однак в добровільному порядку заборгованість не була сплачена.

Згідно уточненого розрахунку о/р 13165 з 01.11.2012 року по 01.06.2016 року утворилась заборгованість по сплаті за послуги з централізованого опалення, яка з урахування оплат складає 3 941,93 грн. (3-5, 93-95).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 уточнені вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити .

Відповідач та його представник ОСОБА_3 проти позову категорично заперечували, при цьому посилалися на те, що особовий рахунок НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 був оформлений на батька відповідача - ОСОБА_4 по 20.07.2015 року, відповідно до договору про надання послуг з централізованого опалення. 20.05.2016 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Договір про надання послуг з централізованого опалення по зазначеній квартирі відповідач уклав КП "Чугуївтепло" лише 21.07.2015 року. В період з 05.05.2015 року по 12.05.2016 року він проходив військову строкову службу у ЗСУ, про що надано копію військового квитка. Проте позивач просить стягнути з нього заборгованість за період, який не охоплюється укладеним між сторонами договором. В період з 2009 року та до моменту призову на військову строкову службу, тобто до 05.05.2015 року, відповідач фактично проживав зі своєю матір'ю та вітчимом у м. Чугуєві Харківської області по вулиці Каляєва, 11/1 та наданими послугам КП "Чугуївтепло" з опалення по АДРЕСА_1 не користувався, оскільки не проживав по вказаній адресі, а був лише зареєстрований. Крім цього, на момент смерті ОСОБА_4 відповідач перебував на строковій службі. ОСОБА_2 вважає, що у зв'язку з тим, що між померлим ОСОБА_4 та КП «Чугуївтепло» було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, який діяв до 20.07.2015 року, і під час його укладення померлий ОСОБА_4 погодився взяти на себе зобов'язання вказаного договору та виконувати його умови, і останнім його умови та зобов'язання були порушені і частково не виконувались, що стало підставою позивачу звернутися до суду за захистом своїм прав та інтересів. Однак, це нерозривно пов'язано з особою померлого і тому зобов'язання про стягнення заборгованості за період з 01.11.2012 року по 20.07.2015 року не може бути виконано іншою особою.

Відповідач наголошує на тому, що спадщину після смерті свого батька ОСОБА_4 він не приймав, з заявою про прийняття або про відмову у прийнятті спадщини до державної нотаріальної контори не звертався, а також йому не відомо про наявність рухомого або нерухомого майна,

-2-

яке б належало на підставі права власності ОСОБА_4 на момент його смерті. Разом з тим, у договорі про надання послуг з централізованого опалення укладеного між померлим та КП «Чугуївтепло» відсутні дані щодо поручителя або правонаступника і тому переходу прав та обов'язків до відповідача після смерті ОСОБА_4 він не вбачає. Квартира, по якій утворилася заборгованість, була приватизована на підставі рішення Чугуївської міської ради Харківської області і на неї видано свідоцтво про право власності 17.12.2015 року, на дану квартиру не було визнано право власності за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом або за заповітом після смерті ОСОБА_4

Також відповідач звернув увагу суду на те, що за період дії договору з опалення, укладеного між сторонами по справі, він здійснював платежі за послуги з надання централізованого опалення, оскільки з 21.07.2015 року є стороною у вказаному договорі, а саме: 1 861,52 грн. за вказаний період, а також нарахована субсидія у розмірі 1 816,93 грн., що загалом становить 3 678,45 грн. і явно більше за нараховану суму до сплати. Крім цього, відповідач звертає увагу суду на те, що у серпні місяці 2014 року його батьком була сплачена заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 1 987,14 грн. та у вересні місяці 2014 року на суму 207,33 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості наданим КП «Чугуївтепло» 16.05.2016 року (а.с.37-39, 50).

21.11.2016 року до суду від відповідача надійшли письмові заперечення, в яких останній наполягав на застосуванні до вимог позивача строку позовної давності. ОСОБА_2 звертав увагу суду на те, що у квартирі, в якій він зареєстрований, фактично не проживав, і тому наданими комунальними послугами не користувався, а посилання позивача на даний факт є необґрунтованими та не підтверджені доказами (а.с.90-92).

На думку відповідача позивач невірно посилається на норми Законів та нормативно-правових актів, оскільки ст. 19 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Тобто, виходячи з вказаної норми закону, що споживачем наданих комунальних послуг до моменту укладення з відповідачем договору з централізованого опалення - він не був, а споживачем був його померлий батько, оскільки з ним було укладено договір. Посилання позивача у позові на те, що йому необхідно було повідомити КП "Чугуївтелпо" у письмовому виді про те, що він не споживає послуги за період фактичного не проживання у квартирі теж не відповідають дійсності тому, що договором про надання послуг, який укладався з його батьком, це не передбачено. Відповідач також вважає, що без укладеного з ним договору в нього не було ні зобов'язань, ні обов'язків щодо комунальних послуг, "відсутність договору - є відсутність правочину, який тягне за собою набуття певних прав та обов'язків (правових наслідків)". Наданими довідками щодо навчання у вищому навчальному закладі 2012 та 2013 роках, який знаходиться у іншій області України та довідкою КЖРЕП м. Чугуєва, підтверджується той факт, що надані послуги він не споживав та не міг споживати в період з 2012 року та до моменту укладення зі ним договору тощо (а.с.139-141).

Суд вислухавши представників сторін та відповідача, дослідивши матеріали справи приходить до наступного:

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності зі ст. 10 ЦПК України сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Стаття 11 того ж кодексу вказує на те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі.

Зі статті 60 ЦПК України слідує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Частина 2 цієї статті наголошує, що докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які брали участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, передбачено частинами 2-4 цієї статті.

Судом встановлено, що 30.05.2016 року КП «Чугуївтепло» звертався до Чугуївського міського суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення з ОСОБА_2 в сумі 3 646,28 грн. (а.с.166), однак ухвалою суду від 14.06.2016 в прийнятті заяви про видачу судового наказу позивачу було відмовлено на підставі ст. 100 ЦПК України (а.с.21).

Копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3, виданого 22.05.2015 року відділом ДРАЦС по м. Чугуєву РС Чугуївського МРУЮ у Харківській області, підтверджується те, що батько відповідача ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.11). Відповідно до інформаційної довідки зі спадкового реєстру після померлого ОСОБА_4 спадкова справа не заводилась.

Між ОСОБА_2 та КП «Чугуївтепло» 21.07.2015 року укладено договір №4-131-65 про надання послуг з централізованого опалення, відповідно до якого за адресою: АДРЕСА_1 надаються послуги з централізованого опалення, про що свідчить оформлений особистий рахунок НОМЕР_2 (а.с.12-14).

Згідно відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.11.2016 року відповідачу ОСОБА_2 на праві власності належить квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.130-132). Даний факт також підтверджується копією свідоцтва про право власності від 17.12.2015 року. Зазначена квартира приватизована відповідачем згідно ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» (а.с.16).

З копії паспорта ОСОБА_2 слідує, що останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.07.2009 року, цей факт також підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання/перебування особи від 27.07.2016 року (а.с.17, 25).

Довідка за №575 від 14.04.2016 року, видана начальником КЖРЕпу свідчить про те, що відповідач фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.18).

Відповідачу надсилались позивачем повідомлення з вимогою оплатити заборгованість в добровільному порядку (а.с.19).

Внаслідок несвоєчасної оплати та оплати не в повному обсязі за надані послуги з централізованого опалення, по о/р НОМЕР_2 утворилась заборгованість за період з 01.11.2012 року по 01.06.2016 року, яка складає, з урахуванням виплат боржника (а.с.43-49) -3 941,93 грн., що підтверджується розрахунком суми заборгованості за послуги з централізованого опалення №1160 від 24.11.2016 року (а.с. 20, 96-100).

Копією військового квита НОМЕР_4 від 05.05.2005 року підтверджується те, що відповідач був призваний на строкову військову службу 05.05.2015 року та звільнений у запас 12.05.2016 року (а.с.40-41).

Згідно довідки за №6491 від 23.10.2009 року ОСОБА_2 у 2008 році вступив до Харківської державної академії фізичної культури, термін закінчення учбового закладу - 30.06.2012 рік (а.с.51). У 2012 році відповідач вступив до ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький ДПУ ім. Г.Сковороди», термін навчання - до листопада 2013 року (а.с.52-53).

Довідка за №5934 від 05.12.2016 року свідчить про те, що відповідач по справі навчався на 5 курсі факультету фізичного виховання в ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет ім. Г. Сковороди» з 01.09.2012 року по 30.06.2013 рік та мешкав у гуртожитку з 01.09.2012 року по 30.06.2013 рік (а.с.143).

Відповідно до довідки КЖРЕП м. Чугуєва за №273 від 07.07.2014 року, ОСОБА_2 станом на день видання довідки, за адресою: АДРЕСА_1 не проживав (а.с.54). Згідно довідки Голови вуличного комітету №14 без номеру та дати видачі, ОСОБА_2 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.55, 165).

Відповідно до заочного рішення від 21.01.2010 року, що набрало законної сили - з відповідача та його батька на користь позивача було солідарно стягнута заборгованість за надані послуги в сумі 2 164,12 грн. за період з 01.11.2007 року по 01.11.2009 рік (а.с.9).

З копії судового наказу, виданого Чугуївським міським судом Харківської області 07.12.2012 року з батька відповідача ОСОБА_4 на користь позивача було стягнуто заборгованість за комунальні послуги в сумі 4064,23 грн., судовий наказ набрав законної сили (а.с.80).

Згідно інформації, наданої Чугуївським міськрайонним ВДВС ГТУ юстиції в Харківській області від 18.11.2016 року та постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.12.2014 року - виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа за №2-293/10 від 18.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь позивача

-3-

заборгованості в розмірі 2164,12 грн. - закінчене, рішення суду виконано в повному обсязі (а.с.113-129).

Довідка начальника відділу освіти Чугуївської РДА від 23.11.2016 року за №354 свідчить про те, що з відповідача була повністю утримана заборгованість на користь позивача по справі в сумі 2164,12 грн. (а.с.146).

Довідка за №21 від 15.12.2016 року свідчить про те, що відповідач зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.136).

Проаналізувавши вище приведені докази та врахувавши пояснення учасників процесу суд приходить до наступного:

Судом встановлено і не оспорюється сторонами по справі, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.07.2009 року. У вказаній квартирі мешкав батько відповідача ОСОБА_4, який ІНФОРМАЦІЯ_6 помер. Відповідач 21.07.2015 року уклав з позивачем договір про надання послуг з центрального опалення, а 17.12.2015 року отримав свідоцтво про право власності на зазначену квартиру відповідно до вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Комунальне підприємство «Чугуївтепло» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2, будучи зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , користуючись тим самим послугами з теплопостачання, не виконує належним чином свого обов`язку зі сплати за надані послуги, у зв`язку з чим за період з 01.11.2012 року по 01.06.2016 рік виникла заборгованість в сумі 3 941,93 грн.

Відповідно до вимог ст. 64 ЖК України - члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Вимогами ст.ст. 67, 68 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 17, 18, 20, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги. Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів, встановлених обласними державними адміністраціями.

Відповідно до Рішення виконавчого комітету Чугуївської міської ради Харківської області №45 від 14.01.2011 року «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення, які надаються КП «Чугуївтепло» для населення м. Чугуєва, тариф на теплову енергію, затверджений НКРЕ для КП «Чугуївтепло» становить 249,81 грн. за 1 Гкал; при відсутності лічильників тепла: при оплаті протягом року - 3,82 грн., при сезонній оплаті - 7,64 грн.; при наявності лічильників тепла - 299,77 грн. за 1 Гкал (а.с.23).

Згідно Наказу КП «Чугуївтепло» від 24.11.2014 року №44-од з 01.12.2014 року введено у дію затверджені тарифи на послуги з централізованого опалення для населення м. Чугуєва для абонентів житлових будинків, обладнаних будинковими приладами обліку теплової енергії - 419,82 грн. за 1 Гкал, у тому числі, НДС - 69,97 грн., для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 11,02 грн. за 1 кв.м., у тому числі, НДС - 1,84 грн. протягом опалювального періоду (а.с.10).

Наказом КП «Чугуївтепло» від 28.09.2015 року №41-од з початку опалювального періоду 2015-2016 року введено у дію затверджений тариф на послугу з централізованого опалення для потреб населення м. Чугуєва: для абонентів житлових будинків, обладнаних будинковими приладами обліку теплової енергії - 705,13 грн. за 1 Гкал, у тому числі, ПДВ - 117,52 грн., для абонентів житлових будинків без будинкових та квартирних приладів обліку теплової енергії - 18,51 грн. за 1 кв.м., у тому числі, ПДВ - 3,09 грн. протягом опалювального періоду (а.с.137).

Пунктами 18 та 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року за №630, визначено, що оплата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим; споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Пункт 29 вказаних правил передбачає, що споживач має право на зменшення плати в разі тимчасової відсутності на підставі письмової заяви та офіційного документу, що підтверджує його відсутність. Пунктом 24 зазначених правил навіть передбачене право споживача взагалі відмовитись від мереж централізованого опалення. При цьому відключення споживача від мереж централізованого опалення здійснюється в порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, передбачено в п. 25 вищеприведених правил.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому визначено обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відтак, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Згідно з ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Вимогами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Таким чином, у позивача були підстави для нарахування заборгованості за надані послуги відповідачу, при цьому враховано, що ОСОБА_2, заперечуючи факт проживання за вказаною адресою, не оспорював того факту, що з заявою, згідно п.п.24,29 правил, до позивача не звертався, як і не заперечував того факту, що за адресою, за якою він зареєстрований з 2009 року позивачем надаються послуги з централізованого опалення.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до частини 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

З матеріалів справи видно, що відповідач у запереченнях на позовну заяву та в судових засіданнях звертався до суду з заявою про застосування судом строків позовної давності.

Крім того, строк позовної давності щодо вимог позивача у даній справі був перерваний у зв`язку з поданням позивачем 30.05.2016 року заяви про видачу судового наказу, а не пред`явленням позову, який ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 12.07.2016 року був визнаний неподаним та повернутий позивачу (а.с.22).

Згідно з частиною 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Відповідно до частини 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 95 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги. Ураховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу як особливої форми судового рішення, тому подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває позовну давність.

Разом з тим переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

-4-

У правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові за №6-895цс15 від 02.12.2015 року, визначено, що перебіг позовної давності шляхом пред'явлення позову може перериватися не в разі будь-якого направлення позову поштою, а здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства, зокрема статей 109,119,120 ЦПК України.

Якщо судом у прийнятті позовної заяви відмовлено або її повернуто, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подача позову з недодержанням правил підсудності.

З матеріалів справи видно, що заборгованість відповідача в сумі 3 941,93 грн. виникла за період з 01.11.2012 року по 01.06.2016 року. При цьому судом встановлено, що у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем свого обов`язку зі сплати за надані послуги, позивач 30.05.2016 року звертався до суду з заявою про видачу судового наказу, однак ухвалою суду від 14.06.2016 в прийнятті заяви про видачу судового наказу позивачу було відмовлено на підставі ст. 100 ЦПК України, тобто вимога про стягнення заборгованості за період з 01.11.2012 року по 29.05.2013 року знаходиться за межами трирічного строку позовної давності, з урахуванням положень статті 257 ЦК України. Отже, загальна сума заборгованості за період 30.05.2013 року по 30.05.2016 рік становить 3 106,83 грн. (3 941,93 грн.-835,10 грн.=3 106,83 грн.) - (а.с.96-100).

Суд не погоджується з запереченнями відповідача стосовно того, що до моменту укладання ним з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення, а саме з 21.07.2015 року в нього не виникло обов'язку перед позивачем по оплаті наданих послуг тому, що пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року передбачено, що оплату послуг мають проводити всі зареєстровані у жилому приміщенні особи, крім випадків, коли вони тимчасово відсутні в ньому і подали письмову заяву та офіційний документ, що підтверджує їх відсутність.

Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлявся, з заявою про його відсутність у квартирі до позивача не звертався, офіційний документ, що підтверджує його відсутність у житловому приміщенні, не надавав, однак послуги з централізованого опалення не оплачував.

Суду не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_2 не користувався послугами централізованого опалення за вказаний період з дозволу відповідних органів виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства у відповідності до Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року.

Посилання відповідача на відсутність до 21.07.2015 року укладеного між сторонами у справі письмового договору про надання послуг, є також неспроможними. Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Оскільки згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій, які породжують ці права та обов'язки, і такою дією є надання послуг позивачем та їх отримання відповідачем, то підстав для звільнення ОСОБА_2 від оплати наданих послуг з опалення немає.

Згідно з п. 22 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року - точками розподілу у багатоквартирному будинку, в якому здійснюється передача послуги централізованого опалення від виконавця споживачеві є - відгалуження від стояків у межах квартири. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином КП «Чугуївтепло» виконав свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, зобов'язаний її оплатити.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-59цс13 від 30.10.2013 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» за №1875-IV, від 24.06.2004 року - комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи, зокрема, у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у кватирі з 15.07.2009 року і разом зі своїм батьком ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_6 (дата смерті останнього) був споживачем послуг позивача з централізованого опалення, при цьому розподілити обсяг наданої позивачем послуги особисто колишньому власнику квартири і члену його сім`ї, який зареєстрований у встановленому законом порядку у цьому приміщенні неможливо, а також з урахуванням того, що колишнім власником житлового приміщення письмовий договір щодо його особистої відповідальності за несплату наданих позивачем послуг не укладено, суд приходить до висновку про те, що предметом зобов`язання відповідача є обов`язок оплати наданої позивачем послуги.

Суд при розгляді зазначеної справи не бере до уваги і посилання позивача на ч. 1 ст. 263 ЦК України, згідно якої - перебіг позовної давності зупиняється, в тому числі, якщо позивач або відповідач перебуває у складі Збройних Сил України або в інших створених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан. Частиною 2 вказаної статті обумовлено, що у разі виникнення обставин, встановлених частиною першою цієї статті, перебіг позовної давності зупиняється на весь час існування цих обставин. Від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення (ч. 3 ст. 263 ЦК України). З повідомлення військового комісару Чугуївського ОРВК від 28.07.2016 року за №2871 слідує, що ОСОБА_2 в період з 26.05.2015 року по 27.07.2015 рік брав участь в АТО в м. Маріуполі, Донецької області в складі в/ч 3057 (а.с.77). Та обставина, що відповідач у зазначений період перебував у складі військової частини жодним чином не свідчить про необхідність зупинення перебігу позовної, відповідно до ст. 263 ЦК України, оскільки доказів того, що відповідач знаходився у цей період у військових формуваннях, переведених на воєнний стан суду не надано.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відтак з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 1086 грн. (3 106,83*1 378/3 941,93).

На підставі викладеного, керуючись нормами ЦК України та ЖК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», Постановою ВСУ за №6-895цс15 від 02.12.2015 року, Постановою ВСУ за №6-59цс13 від 30.10.2013 року, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року, ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Чугуївтепло» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь Комунального підприємства «Чугуївтепло» (р/р 260333033842, філія ХОУ АТ «Ощадбанк» у м. Харкові, МФО 351823, код ОКПО 35944142) заборгованість за надані послуги з центрального опалення за період з 30.05.2013 року по 30.05.2016 рік в сумі 3 106,83 та судовий збір у сумі 1 086 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Головуюча: