Ухвала суду № 64700458, 13.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №643/20564/15-ц Головуючий суддя І інстанції Поліщук Т. В.

Провадження № 22-ц/790/158/17 Суддя доповідач Малінська С.М.

Категорія: Інші справи позовного провадження

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.17 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Малінської С.М.,

суддів : Бровченка І.О., Карімової Л.В.,

за участю секретаря - Кучер Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до КЗОЗ «Харківська обласна клінічна психіатрична лікарня № 3», третя особа - ОСОБА_2, про визнання недійсним акта судово - психіатричного експерта, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним акт судово-психіатричного експерта № 678 від 29.07.2014 року відносно ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 24.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, було укладено договір довічного утримання, згідно якого ОСОБА_1 став власником квартири АДРЕСА_1.

Під час розгляду цивільної справи ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_3) про визнання договору довічного утримання недійсним, було проведено експертизу, згідно акту якої № 678 від 29.07.2014 року виявлено, що 24.01.2012 року ОСОБА_3 виявляв ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді судинної деменції , за своїм психічним станом не був здатний усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2015 року в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання від 24.01.2012 року недійсним було відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року, рішення Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2015 року скасовано. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 24.01.2012 року, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г., зареєстрований в реєстрі за № 6-153. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.11.2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року залишено без змін.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року в задоволені позову ОСОБА_1 про визнання недійсним акту судово-психіатричного експерта № 678 від 29.07.2014 року відносно ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що суд під час розгляду справи не застосував абз. 3 ст. 7 Закону України «Про психіатричну допомогу», згідно якого забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно; не застосував ст. 213 ЦПК України, також не прийняв у якості належного та допустимого доказу медичну довідку № 16 від 28.12.2011 року та не повно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Апелянт просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 15.07.2016 року та ухвалити нове рішення, стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1). чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2). чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3). які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4). яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судовим розглядом встановлено, що 24.01.2012 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 укладено договір довічного утримання.

Під час розгляду цивільної справи ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_3) про визнання договору довічного утримання недійсним, було проведено експертизу, згідно акту якої № 678 від 29.07.2014 року встановлено, що 24.01.2012 року ОСОБА_3 виявляв ознаки стійкого хронічного психічного розладу у вигляді судинної деменції , за своїм психічним станом не був здатний усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2015 року в задоволені позову ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання від 24.01.2012 року недійсним відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року, рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24.03.2015 року скасовано. Визнано недійсним договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 24.01.2012 року, посвідчений державним нотаріусом Сьомої Харківської державної нотаріальної контори Агасян В.Г., зареєстрований в реєстрі за № 6-153. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 18.11.2015 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року залишено без змін.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 06.12.2013 року ОСОБА_3 визнано недієздатним, а ОСОБА_2 призначено його опікуном.

Позивач посилався на порушення вимог ч. 3 ст. 7 ЗУ «Про психіатричну допомогу», згідно якої забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи посмертно. Зазначає, що ОСОБА_3 не був присутній під час проведення експертизи, а саме станом на 24.01.2012 року.

Як вбачається з оскаржуваного акту судово-психіатричного експерта № 678 від 29.07.2014 року в пункті 16 зазначено, що ОСОБА_3 був присутній при проведенні експертизи також був оглянутий лікарями (а.с. 28-30).

У судовому засіданні суду першої інстанції лікарі-судово-психіатричні експерти ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зазначили, що ознак симуляції у ОСОБА_3 не було. Висновки експертизи не були основані на припущеннях, а зроблені на підставі об'єктивних даних. Висновки експертизи підтримали. Зазначили, що при складані оскаржуваного акту були дослідженні матеріали та документі, які зазначені в самому акті. Їм надавалися матеріали цивільної справи, однак довідку та звукозапис не було досліджено, оскільки ОСОБА_3 станом на 24.01.2012 року на обліку у лікаря психіатра не перебував.

В судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_9 пояснила, що медичну довідку (сертифікат) про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів від 28.12.2011 року, в якій зазначено, що останній психіатричних протипоказань для виконання договору довічного утримання, психіатричних протипоказань для провадження не має, виписувала. Не зважаючи на те, що в переліку не зазначено підстави видачі даної форми довідки для укладення договору довічного, вважала можливим видати дану довідку (сертифікат), оскільки про це їй повідомлялося на лекції, на якій вона була присутня в ході підвищення кваліфікації.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не надано доказів, що ОСОБА_3 не був присутній при проведенні експертизи в 2014 році, що також спростовується матеріалами справи.

Посилання представника позивача про недійсність акту судово-психіатричного експерта № 678 від 29.07.2014 року, на підставі того, що експертом не було прийнято та досліджено довідку про проходження обов'язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, в якій зазначено, що останній психіатричних протипоказань для виконання договору довічного утримання, психіатричних протипоказань для провадження не має, судом не були прийняті, виходячи з наступного.

Згідно з п.п. 1,2 інструкції про проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я, Обов'язкові попередній (перед початком діяльності) та періодичний (у процесі діяльності) психіатричні огляди громадян проводяться з метою встановлення придатності особи до виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби) з особливими вимогами до стану її психічного здоров'я, для вирішення питання про наявність або відсутність у неї психіатричних протипоказань згідно з Порядком і переліком, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 N 1465 "Про затвердження Порядку проведення обов'язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів і переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка провадить цю діяльність, або оточуючих"

В переліку медичних психіатричних протипоказань щодо виконання окремих видів діяльності (робіт, професій, служби), що можуть становити безпосередню небезпеку для особи, яка проводить цю діяльність, або оточуючих, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2000 року № 1465 (у редакції постанови КМУ від 10.10.2012 року № 924), зазначено вичерпний перелік категорій працівників та види діяльності, котрим проводиться огляд та видається довідка.

Підстави для видачі вказаної довідки для укладення довічного утримання інструкцією та переліком не передбачено.

З акту судово-психіатричного експерта № 678 від 29.07.2014 року вбачається, що призначена ухвалою суду від 16.06.2014 року судово-психіатрична експертиза проводилась комісією у складі трьох експертів, які були викликані до суду, підтвердили надані висновки та пояснили, що наявність у ОСОБА_3 ознак стійкого хронічного психіатричного розладу у вигляді судинної деменції, у тому числі і станом на 24.01.2012 року та його нездатність на цей час усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними була встановлена на підставі дослідження наданої медичної документації та наданих клінічного дослідження особи, виявлених під час проведення експертизи і на висновки експертів не впливає те, що такий діагноз йому раніше не був поставлений лікарем психіатром. Дані факти також встановлені рішенням апеляційного суду Харківської області від 13.08.2015 року.

Таким чином, як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту судово-психіатричного експерта № 678 від 29.07.2014 року в пункті 16 зазначено, що ОСОБА_3 був присутній при проведенні експертизи також був оглянутий лікарями (а.с. 28-30). Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_3 не був присутній при проведенні експертизи в 2014 році, що також спростовується матеріалами справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позов є не обґрунтованим та задоволенню не підлягає. Доводи апеляційної скарги є безпідставними та висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 303, 304, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 15 липня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді :