Рішення № 64700045, 23.01.2017, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/1471/15-ц

Провадження № 2/635/131/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2017 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Полєхіна А.Ю.

за участю секретаря судового засідання Лисенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та заборону експлуатації будівлі,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якій просить визнати недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а, укладений 13 грудня 2014 року за №979 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; визнати недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а, укладений 13 грудня 2014 року за №981 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4; заборонити експлуатацію виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та виробничого будинку операторної літ «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за вищезазначеною адресою, шляхом заборони використовувати, як самостійно, так і передавати в найм або іншим чином третім особам, а також будь-яким іншим чином користуватися зазначеними будівлями, здійснювати дії щодо відчуження або іншим чином передавати третім особам, до введення обєкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, за ОСОБА_3 визнано право власності на виробничий будинок цех металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та на виробничий будинок операторної літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року скасовано.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 03 лютого 2015 року 13 грудня 2014 року ОСОБА_3 уклала два договори дарування на спірне майно.

За договором дарування від 13 грудня 2014 року №979 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 1/2 частку виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а

За договором дарування від 13 грудня 2014 року за №981 ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 іншу 1/2 частку вищезазначених нежитлових приміщень, тобто в цілому право власності на спірні обєкти нерухомості набув ОСОБА_4

Враховуючи, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, на підставі якого ОСОБА_3 набула права власності на спірне нерухоме майно, скасовано, договори дарування укладені між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 13 грудня 2014 року №979 та №981 підлягають визнанню недійсними.

Окрім цього, немає доказів отримання містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, містобудівного обґрунтування, розроблення проектної документації, отримання дозволів на виконання підготовчих та будівельних робіт. Відсутні докази прийняття до експлуатації спірного обєкту нерухомості.

Отже, ОСОБА_3 здійснила будівництво нежитлових приміщень літ. «Б-1» та літ. «В-2» по вул. Піщаній, 22-А у м. Мерефа, але дані обєкти не були прийняті до експлуатації у встановленому законодавством порядку, через що, використання даних обєктів суперечить закону.

За інформацією ОСОБА_1 районного управління ГУ ДСНС України у Харківській області від 12 грудня 2014 №2175 власник нежитлових приміщень за адресою:Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А не звертався до районного управління щодо реєстрації декларації відповідності матеріально-технічної бази субєкта господарювання вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.

Відповідно до інформації, наданої Мерефянською міською радою Харківського району вулиця Піщана знаходиться за межами населеного пункту міста Мерефа, тобто земельна ділянка під спірними обєктами нерухомості відноситься до земель державної власності.

Згідно інформації управління Держземагентства Харківського району Харківської області від 11 грудня 2014 №5782 право власності або постійного користування земельною ділянкою під самочинно збудованими будівлями за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А не обліковується.

Земельна ділянка, на якій знаходяться самочинно збудовані будівлі, відповідачам у власність та користування не надавалась.

Крім того, експлуатація самочинно збудованої будівлі порушує визначений чинним законодавством порядок будівництва обєктів нерухомості та державної реєстрації речових прав на них та нівелює роль цілої системи органів державної влади та контролю, які здійснюють повноваження у цій сфері та покликані забезпечувати відповідність забудови вимогам закону. Крім того, відсутність висновків компетентних органів, які б підтверджували додержання відповідачем при будівництві архітектурних, екологічних, санітарних, протипожежних та іншим норм ставить під загрозу надійність та безпечність експлуатації самочинно збудованої будівлі.

Прокурор Климовець М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області ОСОБА_5, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не зявився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій підтримав позовні вимоги (а.с. 81).

Представник позивача ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, у судове засідання не зявився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у судове засідання повторно не зявилися, про день та час слухання справи повідомлялися своєчасно і належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцем проживання відповідно до відомостей Адресно-довідкового підрозділу ГУДМС України в Харківській області, отриманих судом у порядку ч. 3 ст. 122 ЦПК України, що підтверджується зворотними поштовими повідомленнями, наявними в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомили, заяв про розгляд справи за їх відсутності та письмових заперечень проти позову суду не надали.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_6, який діє на підставі довіреності, у судове засідання не зявився, про день та час слухання справи повідомлявся своєчасно і належним чином.

Враховуючи умови, встановлені ч.1 ст.224 ЦПК України, судом проведено заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення прокурора Климовця М.О., дослідивши письмові докази по справі, суд приходить наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтями 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно зі ст.ст. 59, 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів в їх сукупності.

Судом встановлено, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_3 до Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на виробничий будинок металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та на виробничий будинок операторну, літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А /а.с. 10/.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року - скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності /а.с. 11-12/.

За змістом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Отже, зі змісту судового рішення вбачається, що у ОСОБА_3 не надано документів, які є підставою для виникнення права власності та не надано доказів правомірного користування земельною ділянкою, на якій розташовано нежитлові будівлі. Крім того, ОСОБА_3 не оформлено землекористування земельної ділянки на котрій розташовано обєкти нерухомості у встановленому законом порядку, та не надано відповідних рішень державних органів про відведення земельної ділянки для будівництва спірних обєктів нерухомості.

Таким чином, відповідач ОСОБА_3, яка набула право власності на спірні нежитлові приміщення літ. «Б-1» та літ. «В-2» по вул. Піщаній, 22-А у м. Мерефа з порушенням вимог закону, не мала право дарувати ці нежитлові приміщення ОСОБА_4

Слід зазначити, що 13 грудня 2014 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 1/2 частку нежитлових приміщень, а саме 1/2 частку виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частку виробничого будинку операторної, літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., що розташовані за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а, що підтверджується договором дарування, серія та номер 979 від 13 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу ОСОБА_7

Також, 13 грудня 2014 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 іншу 1/2 частку вищезазначених нежитлових приміщень, що підтверджується договором дарування, серія та номер 981 від 13 грудня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_1 районного нотаріального округу ОСОБА_7 /а.с. 23-24/.

Отже, в цілому право власності на виробничий будинок металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та на виробничий будинок операторну, літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А зареєстровано за ОСОБА_4

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області в частині визнання договорів дарування нежитлових приміщень недійсними, з тих підстав, що рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року про визнання за ОСОБА_3 права власності на спірні нежитлові приміщення скасовано.

Згідно з ч. 2 ст. 41, ст. 13 Конституції України право власності набувається в порядку, визначеному законом. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до вимог ст. 376 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнано за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, лише за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Приписами ч.ч. 3, 5ст. 376 ЦК Українипередбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

З вказаної правової норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано за умови відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки або якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту; а також за умови відсутності заперечень з боку власника земельної ділянки (ч. 4ст. 376 Цивільного кодексу України) та відсутності порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Відповідно до ч. 2ст. 331 ЦК України, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Згідно з ч. 8ст. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року, ухваленому у справі за позовом ОСОБА_3 до Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на виробничий будинок металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та на виробничий будинок операторну, літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А /а.с. 10/.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року рішення Харківського районного суду Харківської області від 20 червня 2014 року - скасовано. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області про визнання права власності /а.с. 11-12/.

Зі змісту судового рішення апеляційного суду Харківської області від 29 грудня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво нежитлових будівель літ. «Б-1» та літ. «В-2» по вул. Піщаній, 22-А у місті Мерефа, в результаті чого збудовано виробничий будинок цех металоконструкцій літ. «Б-1» площею 849,5 кв.м. та виробничий будинок літ. «В-2», площею 170,4 кв.м.

При цьому, будівництво вищевказаних нежитлових приміщень проведено на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети органом місцевого самоврядування та без належним чином погодженого проекту та дозволу на початок будівельних робіт (а.с. 20, 21, 22).

ОСОБА_3 не надано суду будь-яких доказів, щодо прийняття вищезазначених будівель в експлуатацію державною технічною комісією.

Правовідносини у сфері архітектури, містобудування та забудови території, визначаються особливості щодо створення, реконструкції, реставрації об'єктів містобудування, та прийняття об'єктів в експлуатацію з метою подальшої експлуатації (користування) регулюються спеціальними нормами законодавства.

Відповідно до порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року, відповідно до якого прийняття в експлуатацію об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією та її територіальними органами (далі - Інспекція), поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Експлуатація об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

Згідност. 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеномуЗаконом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Отже, відповідно дост. 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.

Відповідно дост. 7 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог державних будівельних норм, стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.

Таким чином, нормами діючого законодавства передбачено обов'язковість прийняття закінчених будівництвом об'єктів до експлуатації.

Враховуючи те, що спірні нежитлові приміщення, не приймалися до експлуатації у встановленому законом порядку, використання даного об'єкту до вводу його в експлуатацію є таким, що суперечить закону.

Слід зазначити, що відповідно до положень ч. 2ст. 318 ЦК Україниусі суб'єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до положень ч. 2, 4, 5, 7ст. 319 ЦК Українивласник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Враховуючи те, що виробничий будинок цех металоконструкцій літ «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та виробничий будинок операторна, літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А не приймалися до експлуатації у встановленому законом порядку, то використання даних об'єктів як самостійно, так і передавати в найм або іншим чином третім особам, а також будь-яким іншим чином користуватися зазначеними будівлями, здійснювати дії щодо відчуження або іншим чином передавати третім особам, до введення обєкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку є таким, що суперечитьст. 5 Закону України "Про основи містобудування"та порушує права зацікавлених осіб.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині заборони експлуатації виробничого будинку цеху металоконструкцій літ «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та виробничого будинку операторною, літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., що розташовані за адресою: Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Піщана, 22-А, вважаючи їх доведеними в судовому засіданні і обґрунтованими, та заборонити експлуатацію спірних нежитлових приміщень до введення об'єкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов заступника керівника ОСОБА_1 місцевої прокуратури №6 Харківської області в інтересах держави в особі: ОСОБА_2 державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договорів дарування недійсними та заборону експлуатації будівлі задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а від 13 грудня 2014 року №979, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Визнати недійсним договір дарування 1/2 частки виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та 1/2 частки виробничого будинку операторної літ. «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а, укладений 13 грудня 2014 року за №981 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

Заборонити експлуатацію виробничого будинку цеху металоконструкцій літ. «Б-1», загальною площею 849,5 кв.м. та виробничого будинку операторною літ «В-2», загальною площею 170,4 кв.м., розташованими за адресою: м. Мерефа Харківського району Харківської області, вул. Піщана, 22-а, шляхом заборони використовувати, як самостійно, так і передавати в найм або іншим чином третім особам, а також будь-яким іншим чином користуватися зазначеними будівлями, здійснювати дії щодо відчуження або іншим чином передавати третім особам, до введення обєкту в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, судові витрати з судового збору у дохід держави (розрахунковий рахунок № 31214206700429 ККДБ 22030001 код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37999633, отримувач коштів Управління Державної казначейської служби України у ОСОБА_1 районі Харківській області, призначення платежу - судовий збір, банк отримувача ГУДКУ у Харківській області, МФО банку отримувача 851011) в розмірі в розмірі 365 (триста шістдесят пять) гривень 40 копійок з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання відповідачем заяви про його перегляд, подання апеляційної скарги позивачем, у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання до апеляційного суду Харківської області через Харківський районний суд Харківської області протягом десяти днів апеляційної скарги.

Суддя - А.Ю. Полєхін