Вирок № 64699920, 13.02.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/4859/16-к

Провадження № 1-кп/645/147/17

В И Р О К

Іменем України

13 лютого 2017 р. м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Федорової О.В.

при секретарі судового засідання - Петленко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, не працюючого, маючого середню освіту, одруженого, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Суворової Ю.О.

потерпілої - ОСОБА_2

представника потерпілої - ОСОБА_3

потерпілого - ОСОБА_4

представника потерпілого - ОСОБА_5

обвинуваченого - ОСОБА_1,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_1 21.08.2016 року приблизно о 05 годині 30 хвилин рухався на технічно справному автомобілі «СНЕRI А15 Аmulet», реєстраційний номер «НОМЕР_1» по пр. Петра Григоренка зі сторони пр. Московського в напрямку вул. Танкопія м. Харкова зі швидкістю приблизно 60 км/год.. Під час руху, в районі будинку № 4-Б пр. Петра Григоренка (супермаркет «АТБ»), ОСОБА_1 грубо порушив вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху України, згідно з яким водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який перетинав проїжджу частину зліва направо по ходу руху вказаного автомобіля, по нерегульованому пішохідному переходу. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 від отриманих тілесних ушкоджень помер у лікарні. Згідно висновку судово-медичної експертизи № 263-Ат/16 від 27.09.2016 року, причиною смерті ОСОБА_6 стала тяжка черепно-мозкова травма, яка ускладнилась у своїй течії набряком-набуханням-дислокацією головного мозку.

Порушення Правил дорожнього руху України ОСОБА_1, яке знаходиться в причинному зв'язку з подією та наслідками, згідно висновків судових автотехнічних експертиз № 848/16 від 27.09.2016 року та № 856/16 від 28.09.2016 року, виразилося в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем «СНЕRI А15 Аmulet», проявив необачність і, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не надав дорогу пішоходу ОСОБА_6, який перетинав проїзну частину зліва направо по ходу його руху на вказаному пішохідному переході, та скоїв на нього наїзд, що спричинило вищевказані тяжкі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив суду, що дійсно 21.08.2016 року приблизно о 05 год. 30 хв., керуючи транспортним засобом марки «СНЕRI А15 Аmulet», він рухався із пасажиром у напрямку вул. Танкопія зі сторони пр. Московського м. Харкова. Біля повороту на вулицю Олімпійську побачив приблизно на відстані 70 метрів від автомобіля пішохода, який почав рух по пішохідному переходу зліва направо, у зв'язку з чим він включив нейтральну швидкість, автомобіль рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год. ОСОБА_1 вказав, що оскільки пішохід зупинився на розділовій смузі та декілька разів показав йому рукою щоб він їхав, ОСОБА_1 почав рух, та як тільки він став набирати швидкість, пішохід різко продовжив рух по пішохідному переходу. Обвинувачений наголосив, що він намагався уникнути наїзду на потерпілого, у зв'язку з чим взяв праворуч, проте не зміг, у зв'язку з чим останній від удару автомобіля впав на капот автомобіля, а ОСОБА_1 почав повільно гальмувати, щоб потерпілий не впав з капота автомобіля, та після зупинки автомобіля він скотився на проїжджу частину і впав.

Обвинувачений щиро розкаявся у вчиненому, цивільні позови, заявлені потерпілими ОСОБА_2 та ОСОБА_4 визнав в повному обсязі.

Потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у судовому засіданні повністю підтримали цивільні позови та просили розглянути кримінальне провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

Суд, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Вивченням особи обвинуваченого судом встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працює, одружений, неповнолітніх дітей не має, має постійне місце проживання, за яким проживає разом із дружиною та мачухою його дружини, яка є опікуном двох неповнолітніх дітей (а.с. 141, 142-144, 147, 148).

Відповідно до ст. 66 КК України обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_1, суд вважає щире каяття у вчиненому злочині.

Визначених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, під час розгляду справи судом не встановлено.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд керується вимогами ст. 65 КК України, а саме: враховується ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного, обставини, визнані судом такими, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті, яка передбачає відповідальність за вчинене, із позбавленням права керування транспортними засобами.

При призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 судом було враховано його щире каяття у вчиненому злочині та факт спільного проживання разом з дружиною, яка за станом здоров'я не працює, та із мачухою його дружини, яка є пенсіонером та є опікуном неповнолітніх дітей, однак оскільки внаслідок вчиненого злочину загинула людина, а також, оскільки обвинувачений не вчинив жодних дій щодо відшкодування спричиненої матеріальної та моральної шкоди потерпілим, враховуючи думку потерпілих щодо необхідності призначення покарання винній особі у виді позбавлення волі, суд не знаходить достатніх підстав для застосування у відношенні підсудного положень ст. 69 КК України (призначення покарання більш м'якого ніж передбачено законом) чи застосування вимог ст. 75 КК України (звільнення від відбування покарання з випробуванням), оскільки виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів не можливо без ізоляції від суспільства.

Цивільні позови потерпілої ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 28805,45 грн. та моральної шкоди в сумі 150000 грн. та потерпілого ОСОБА_4 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 3400 грн. та моральної шкоди в сумі 150000 грн. слід задовольнити в повному обсязі, на підставі ч. 5 ст. 128 КПК України, ч. 1 ст. 61 ЦПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 визнав позовні вимоги в повному обсязі, а тому вони не підлягають доказуванню.

Стосовно цивільного позову, заявленого потерпілими до ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП» (далі - Страхова компанія) про стягнення солідарно з обвинуваченого та Страхової компанії на користь потерпілої ОСОБА_2 матеріальної шкоди в сумі 28805,45 грн. та про стягнення моральної шкоди в розмірі 12 мінімальних заробітних плат, а також про стягнення солідарно з обвинуваченого та Страхової компанії на користь потерпілого ОСОБА_4 матеріальної шкоди в сумі 3400 грн. та про стягнення моральної шкоди в сумі 150000 грн., суд вважає необхідним зазначити наступне.

В ході судового розгляду встановлено, що цивільно-правова відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 застрахована у ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП», що підтверджується Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АЕ/7513023 від 11.02.2016 року (а.с. 150).

Згідно з п. 2.1. ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Згідно зі ст. 33 п. 33.1.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 до ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП» з письмовим повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце з його вини 21.08.2016 року, не звертався. Обвинувачений пояснив, що він лише зателефонував до Страхової компанії, проте жодного повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка він не складав.

Згідно зі ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що заявлені цивільними позивачами вимоги до ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП» є необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Згідно зі ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_1 підлягають стягненню в дохід держави судові витрати по кримінальному провадженню: вартість проведених Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України експертиз, а саме: автотехнічної експертизи № 810/16 від 22.09.2016 року в розмірі 1055,52 грн.; експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 848/16 від 27.09.2016 року в розмірі 1055,52 грн.; експертизи обставин дорожньо-транспортної пригоди № 856/16 від 28.09.2016 року в розмірі 1055,52 грн..

Долю речового доказу суд вирішує згідно з вимогами ст. 100 КПК України.

Оскільки ОСОБА_1 судом було призначено покарання у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне змінити у відношенні нього запобіжний захід з домашнього арешту на тримання під вартою в умовах Харківського слідчого ізолятору (№ 27) до набрання вироком законної сили, з метою запобігти спробам останнього переховуватись від відбування покарання.

В строк відбування покарання ОСОБА_1 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з моменту обрання запобіжного заходу за даним вироком - з 13 лютого 2017 року та час перебування під вартою до вступу вироку в законну силу обраховувати виходячи з положень ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 128, 349 ч. 3, 368, 370, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 3 (три) роки.

Змінити запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з домашнього арешту на тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі (№ 27) Харківській області, взявши його під варту в залі суду негайно.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його взяття під варту за даним вироком - з 13 лютого 2017 року, та час перебування під вартою до вступу вироку в законну силу обраховувати виходячи з положень ч. 5 ст. 72 КК України, відповідно до якої одному дню попереднього ув'язнення відповідає два дні позбавлення волі.

Цивільні позови ОСОБА_2 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду в розмірі 28805,45 грн. та моральну шкоду в сумі 150000 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в розмірі 3400 грн. та моральну шкоду в сумі 150000 грн.

В частині позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП» цивільний позов залишити без задоволення.

В частині позовних вимог ОСОБА_4 до ПАТ «УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ «КНЯЖА ВІЄНА ІНШУРАНС ГРУП» цивільний позов залишити без задоволення.

Речовий доказ по кримінальному провадженню: автомобіль «СНЕRI А15 Аmulet», реєстраційний номер «НОМЕР_1», який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_1 за місцем його мешкання: АДРЕСА_2, повернути власнику - ОСОБА_8.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведені по кримінальному провадженню експертизи: автотехнічну експертизу № 810/16 від 22.09.2016 року в сумі 1055,52 грн.; експертизу обставин дорожньо-транспортної пригоди № 848/16 від 27.09.2016 року в сумі 1055,52 грн.; експертизу обставин дорожньо-транспортної пригоди № 856/16 від 28.09.2016 року в сумі 1055,52 грн., на користь держави (р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області (код доходів 24060300, р/р №31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова), з призначенням виду платежу - «за експертні послуги».

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що перебуває під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя О.В. Федорова