Ухвала суду № 64698861, 14.02.2017, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 лютого 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Шеремет А.М., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: Москалик Т.В.

за участі: сторін та їхніх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського районного суду від 8 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за невиконання зобов'язання,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського районного суду від 8 грудня 2016 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 148 000 гривень в рахунок забезпечення виконання зобов'язань згідно з умовами попереднього договору від 05.06.2015 року, 148 000 гривень в рахунок штрафу згідно з умовами попереднього договору від 05.06.2015 року, 3 700 гривень в рахунок трьох відсотків річних (до 01.06.2016 року), 15 984 гривень в рахунок індекса інфляції за весь час прострочення (до 01.05.2016 року), 551, 20 гривень судового збору, а всього 316 235, 20 гривень.

Стягнуто з відповідача в дохід держави 2 605, 64 гривень судового збору.

У поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 покликався на його незаконність і необґрунтованість через порушення судом норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначав про неврахування судом тих обставин, що правовстановлюючі документи на житловий будинок ним отримані 8 травня 2015 року і тоді ж разом з ключами від вхідних дверей передав позивачу. Також було розпочато процедуру виготовлення документів на право власності на землю.

Судом залишено без уваги те, що позивач запевнила його, що відповідно до попереднього договору від 5 червня 2015 року та згідно з наданою ним довіреністю він уже не є власником будинку. Заперечував твердження позивача щодо передачі нею договірний забезпечувальний платіж в розмірі 148 000 гривень, оскільки жодних коштів від неї не отримував.

Вважав помилковим висновок суду про невиконання ним умов попереднього договору, адже він надав суду інформаційну довідку з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, де зазначено, що правовстановлюючі документи на будинок ним виготовлені 8 травня 2015 року. Ці документи були необхідні для подальшого розпорядження нерухомістю, в т.ч. укладання договору купівлі-продажу та виготовлення технічної документації на землю, присвоєний кадастровий номер та передано на вирішення питання органу місцевого самоврядування.

Не згоден з нарахуванням та стягненням з нього суми інфляційних втрат, суми трьох процентів річних. Умовами попереднього договору не передбачено покладення на нього відповідальності за порушення грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Через те, що основний договір укладений не був, передані йому грошові кошти вважав авансовим платежем, а не завдатком. Однак суд не перевірив змісту попереднього договору, необґрунтовано застосувавши до спірних правовідносин ст. 570 ЦК України, тоді як необхідно застосувати ст. 526 ЦК України.

Посилаючись на вимоги ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України, вказував, що він не ухилявся від укладання основного договору, а навпаки він виконав свої зобов'язання за попереднім договором.

Крім того, цим же судом розглядається справа про повернення ним боргу, де позивачем є мати ОСОБА_2 В обох позовах ставиться вимога про повернення боргу грошима або за рахунок будинку АДРЕСА_1, незважаючи на це в їх об'єднанні судом було безпідставно відмовлено.

З цих підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь в справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції правильно виходив з доведеності та обґрунтованості позову, оскільки внаслідок невиконання відповідачем умов попереднього договору і неукладення в зв'язку з цим сторонами основного договору у нього виникли договірні зобов'язання, за якими він повинен повернути позивачу отримані грошові кошти, суму штрафу в розмірі 100 відсотків від суми отриманих коштів, суму інфляційних втрат і трьох процентів річних.

Як обґрунтовано встановлено судом, 5 червня 2015 року між сторонами укладено посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу (зареєстровано в Реєстрі за №372) попередній договір, за умовами якого ОСОБА_1 зобов'язався до 31 грудня 2015 року продати позивачу житловий будинок АДРЕСА_1. Загальна площа будинку склала 52,6 кв.м, житлова - 18,3 кв.м., а сам об'єкт нерухомості належить відповідачу на підставі рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2015 року, право на що зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний № об'єкта нерухомого майна 636594356246 (а.с. 28-29, 40-40, зв.).

Пунктом 2.3. попереднього договору визначено ціну будинку в 150 000 гривень, що на день укладення попереднього договору за офіційним курсом Національного банку України становило 7 136 доларів США з урахуванням суми забезпечення виконання зобов'язання, переданої за даним договором.

Відповідно до п.2.4 попереднього договору ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов'язання з укладення основного договору купівлі-продажу передала, а відповідач прийняв гроші в сумі 148 000 гривень.

Пункт 2.5 попереднього договору передбачив обов'язок відповідача підготувати за свій рахунок та в строк до укладення основного договору, тобто до 31 грудня 2015 року, документи, необхідні для нотаріального посвідчення основного договору купівлі-продажу житлового будинку, в т.ч. оформити право користування земельною ділянкою площею 0,25 га, на якій знаходиться житловий будинок, що є предметом даного договору, з присвоєнням земельній ділянці кадастрового номеру, який є істотною умовою договору купівлі-продажу.

Попереднім договором встановлено цивільно-правову відповідальність сторони у разі необґрунтованого ухилення від укладення основного договору, що полягає у відшкодуванні іншій стороні збитків, завдані простроченням (пункт 3).

Крім того, пункт 5 даного договору вказує, що якщо договір купівлі-продажу не буде укладено до 31 грудня 2015 року з вини відповідача, він зобов'язаний протягом трьох календарних днів повернути позивачу суму забезпечення виконання зобов'язання та сплатити суму штрафу в розмірі 100 відсотків від суми, вказаної в п. 2.4 попереднього договору - 148 000 гривень.

Повно і правильно з'ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних правовідносин до застосування підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягав позивач, суд першої інстанції правильно вирішив справу, задовольнивши позов ОСОБА_2

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно зі ст.ст. 626, 627 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частини 1, 2, 3 ст. 635 ЦК України визначають договір як попередній, коли сторони зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.

Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором. повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Припинення зобов'язання, встановленого попереднім договором, у разі неукладення договору купівлі-продажу житлового будинку протягом встановленого строку або у разі, коли жодна зі сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення, передбачене також і пунктом 4 цього договору.

Таким чином, зобов'язання сторін укласти основний договір припинилося тим, що договір купівлі-продажу будинку ними не було укладено до 31 грудня 2015 року, а також через відсутність оферти з цього приводу будь-якого з контрагентів.

Покликання автора апеляційної скарги про те, що з припиненням встановлених попереднім договором зобов'язань припинилося і забезпечення виконання зобов'язання, тобто він набув право не повертати передані позивачем 148 000 гривень, на увагу не заслуговують.

Так, є безумовним те, що факт неукладення основного договору до 31 грудня 2015 року і відсутність пропозиції сторін укласти договір купівлі-продажу тягне припинення лише зобов'язання укласти договір купівлі-продажу житлового будинку і жодним чином не стосується забезпечувального зобов'язання.

Відповідач сам посилається на існування рішення Великожитинської сільської ради Рівненського району від 30 березня 2016 року "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки", що вважає виконанням своїх зобов'язань (а.с. 69).

В той самий час, ця обставина свідчить якраз про невиконання ним зобов'язань, визначених п. 5 попереднього договору, а тому і про його вину в неукладенні основного договору. Без вирішення питання про земельну ділянку до 31 грудня 2015 року, що встановлено попереднім договором як обов'язок ОСОБА_1, договір купівлі-продажу будинку укладеним бути не міг. Тому судом правильно застосовано положення попереднього договору про повернення відповідачем на користь ОСОБА_2 не лише 148 000 гривень, але й штрафу у розмірі 100 відсотків від цієї суми, що в сукупності складає 296 000 гривень (148 000 гривень Х 100%).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що під забезпеченням виконання зобов'язання не слід розуміти завдаток, тому що сплачена ОСОБА_2 сума є авансом, в зв'язку з чим вона не вправі вимагати додаткової сплати суми в розмірі завдатку, то колегія суддів погодитися з ними не може.

Так, стаття 546 ЦК України передбачає забезпечення виконання зобов'язання неустойкою, порукою, гарантією, притриманням, завдатком.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Тобто наведений в попередньому договорі вид забезпечення виконання зобов'язання не є завдатком, однак при його укладенні сторони добровільно погодили ту умову, що ОСОБА_2 на забезпечення виконання зобов'язання з укладення основного договору купівлі-продажу передала, а ОСОБА_1 прийняв гроші в сумі 148 000 гривень.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки попередній договір не є недійсним в силу вимог закону, тобто не є нікчемним, а сторонами в судовому порядку він не оспорювався, тому договірні умови є чинними і зобов'язують його контрагентів до виконання зобов'язань за ним.

Самі по собі заперечення відповідача проти передачі ОСОБА_2 148 000 гривень і безгрошовості договору, без надання об'єктивних і переконливих доказів на підтвердження своїх доводів, узагалі не ґрунтуються на обставинах справи та вимогах закону.

З таких самих міркувань не можна погодитися і з тими посиланнями ОСОБА_1, що насправді гроші в сумі 148 000 гривень позивачем йому не передавалися.

Тобто ця умова договору також є чинною і створює відповідні правові наслідки, передбачені ним.

Правильно судом обчислено і суму інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦПК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума трьох процентів річних від простроченої суми за період прострочення з 1 січня 2016 року по 1 червня 2016 року становить 3 700 гривень, що вираховується таким чином:

щомісячний процент - 3% : 12 місяців = 0, 25%;

сума боргу за 5 місяців (січень-травень 2016 року) - (296 000 гривень Х 0, 25 місяців) Х 5 місяців = 3 700 гривень.

Сума інфляційних втрат за час із 1 січня 2016 року по 1 травня 2016 року складає 15 984 гривні. Дана сума обчислюється так:

січень 2016 року - 100, 9% = 2 664 гривні;

лютий 2016 року - 99, 6% = 0 гривень;

березень 2016 року - 101, 0% = 2 960 гривень;

квітень 2016 року - 103, 5% = 10 360 гривень.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи особи, що подала апеляційну скаргу, про необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права позивача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України є додержання судом першої інстанції при ухваленні свого рішення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 3, 303, 307, 308, 313-315, 324-425 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Рівненського районного суду від 8 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: С.В.Хилевич

Судді: А.М.Шеремет

С.В.Боймиструк