Ухвала суду № 64698829, 13.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/2008/16-ц Номер провадження 22-ц/786/185/17Головуючий у 1-й інстанції Окунь Т.В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Обідіної О.І.

Суддів: Пікуля В.П., Прядкіної О.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 7 листопада 2016 року за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування наслідків недійсності договору,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 7 листопада 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, які призвели до невірного вирішення питання про відмову в забезпеченні позову, просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою задовольнити заяву.

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно ст.312 ч.1 п.1 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.11.2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Лізингова компанія «Єврокар Україна» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та застосування наслідків недійсності договору.

Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог в розмірі 58650,08 грн.

В зв'язку з відсутністю об'єктивних даних щодо неплатоспроможності відповідача та недоведеністю заявником наявності реального ризику відчуження майна, ухвалою судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 07.11.2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду.

Згідно ст. 151 ЦПК України суд за заявою сторін, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити можливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.1 ч.4 Постанови пленуму ВСУ №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

В даному випадку заявником не було надано жодних доказів, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 58650 грн. в якості реституції, позаяк сама заява про забезпечення позову обґрунтована лише припущеннями позивача.

Вірно звернувши уваги на зазначені обставини, суд першої інстанції у відповідності до процесуальних норм, прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не містять посилань на обставини, які б свідчили про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду.

Зокрема, не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що сам факт затягування відповідачем, на його думку, судового розгляду шляхом оскарження ухвали про відкриття провадження по справі, свідчить про небажання товариства відшкодовувати завдані збитки, а відтак його припущення щодо ухилення та унеможливлення виконання судового рішення - вже є достатньо обґрунтованими.

При цьому, посилання на судову практику розгляду судами апеляційної інстанції ухвал про забезпечення позову по справам подібної категорії, само по собі не є підставою для застосування наслідків п.2 ч.1 ст.312 ЦПК України, оскільки не являється обов'язковою в розумінні ст. 360-7 ЦПК України.

За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції як постановленої з дотриманням вимог закону.

Керуючись ст. 303, 312 ч.1 п.1, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу судді Комсомольського міського суду Полтавської області від 7 листопада 2016 рокузалишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С У Д Д І : (підписи)

З ориігналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Обідіна О.І.