Рішення № 64697022, 14.02.2017, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 14.02.2017

ЄУ № 420/2048/16-ц

Провадження №2/420/54/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2017 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Стеценко О.С.,

за участю секретаря Рожкової Л.В.,

позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Новопсков цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить:

- стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 1355 грн. щомісячно, починаючи з 18.10.2016 до досягнення донькою повноліття;

- стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1600 грн. щомісячно, на її утримання, як дружини, з якою проживає неповнолітня дитина, донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 18.10.2016 до досягнення донькою - ОСОБА_5 трьох років.

В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що вона 08.08.2015 уклала шлюб з відповідачем, який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новопсковського РУЮ у Луганській області, актовий запис № 71. Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сімейне життя з відповідачем не склалося, тому вони проживають окремо. Дитина проживає разом з матір'ю. Оскільки вона здійснює догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, не працює, а тому не має змоги заробляти кошти на проживання, внаслідок цього потребує матеріальної допомоги. Відповідач в добровільному порядку матеріальної допомоги на утримання дитини та на її утримання не надає, є працездатним, участі у вихованні дитини не бере, а тому вона вимушена звернутися до суду з даним позовом.

У заяві від 03.01.2017 відповідач позов визнав частково, не заперечував щодо сплати аліментів на утримання доньки в розмірі 450 грн. щомісячно та щодо сплати аліментів на утримання дружини в розмірі 500 грн. щомісячно. Просив справу розглянути без його участі.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали та просили його задовольнити. оскільки це відповідає інтересам дитини та дружини.

Представник відповідача у судовому засіданні визнала позов частково, не заперечувала щодо сплати аліментів на утримання доньки в розмірі 500 грн. щомісячно та щодо сплати аліментів на утримання дружини в розмірі 500 грн. щомісячно, посилаючись на те, що відповідач, хоча і є працездатним, однак офіційно не працює, за станом здоров'я не має можливості працевлаштуватися, є внутрішньо переміщеною особою з району проведення АТО.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні правовідносини, які регулюються нормами сімейного законодавства.

Судом встановлено, що сторони 08.08.2015 зареєстрували шлюб у відділі державної реєстрації актів цивільного стану Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області, актовий запис № 71, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджено свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2.

Позивач не працює, оскільки доглядає за дитиною, яка не досягла трирічного віку, згідно довідки виконкому Новопсковської селищної ради № 4974 від 17.10.2016 дитина проживає разом з матір'ю.

Відповідно до вимог ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. При вирішенні питання про розмір аліментів, суд виходить із того, що мінімальний розмір аліментів відповідно до ч.2 ст.182 СК України не може бути меншим, ніж 30 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку.

Крім того, ст. 191 Сімейного кодексу України встановлено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст.75 СК України, передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України, дружина з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Частиною 4 ст. 84 СК України передбачає, що право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов'язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК. При цьому необхідно мати на увазі, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення. Що ж до максимального розміру аліментів, які стягуються з боржника, то відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» він не повинен перевищувати 50 відсотків заробітної плати цієї особи.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно ст.27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991, визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року №2402-ІІІ з відповідними змінами та доповненнями, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст.51 Конституції України та ст.180 СК України. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Відповідно до норм чинного законодавства за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутись до суду з відповідним позовом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходиться у відпустці по догляду за малолітньою донькою, донька повністю знаходиться на її утриманні, в зв'язку з чим вона не має можливості працювати та отримувати заробітну плату і потребує матеріальної допомоги.

Відповідач не надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Вказані обставини не заперечувались відповідачем.

Відповідач офіційно ніде не працює, немає постійного доходу, проте є здоровою повнолітньою людиною, не має жодних утриманців, має місце проживання, не перебуває на обліку в службі зайнятості, як безробітний, за професією та освітою є медичним працівником.

Суд враховує, що згідно з Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей до 6 років становить 1355 гривень.

Таким чином, суд з урахуванням стану здоров'я та інтересів дитини, а також особи відповідача, вважає, що останній має можливість влаштуватись на роботу та заробити в регіоні, де він проживає кошти, з яких 1 000 грн. щомісячно виділяти на утримання своєї дитини. При цьому такий розмір аліментів не поставить в скрутне становище відповідача та забезпечить мінімальний рівень для існування дитини.

Та обставина, що особа не працює без поважних причин, оскільки такі не були доведені відповідачем, не звільняє останнього від його обов'язку утримувати власну дитину.

Суд не приймає доводи представника відповідача про те, що відповідач не може працевлаштуватися, оскільки згідно листа Новопсковського районного центру зайнятості від 06.01.2017 № 22/2-93 відповідач не перебуває на обліку як безробітний в центрі зайнятості станом на 06.01.2017, а отже спроб працевлаштуватися не робить.

Докази того, що відповідач перебував на обліку в центрі зайнятості у 2014 році відповідачем та його представником не надані, а отже вказані обставини не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Суд також не приймає доводи представника відповідача про те, що відповідач має незадовільний стан здоров'я, оскільки належних доказів на підтвердження цього відповідачем та його представником не надані. Медичні документи, які містяться в матеріалах справи (магнитно - резонансна томографія від 30.10.2015, виписка з хвороби за період з 19.06.2014 по 04.07.2014), не відображають дійсного стану здоров'я на час слухання справи.

З довідки Новопсковського РТМО від 19.01.2017 вбачається, що відповідач перебуває на «Д» обліку у лікаря - невролога, однак з неї не випливає, що відповідач має певні обмеження щодо працевлаштування і з цих підстав не може працевлаштуватися.

Відповідач не є інвалідом за станом здоров'я.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач є внутрішньо переміщеною особою, судом також не приймаються, оскільки цей статус відповідача не впливає на обсяг обов'язків щодо утримання своєї дитини та своєї дружини згідно вимог чинного сімейного законодавства України.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що відповідач на ринку в смт. Новопсков здійснює діяльність по продажу товарів населенню, отримує за проданий товар грошові кошти, тобто фактично здійснює трудову діяльність.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач допомагає своїй матері, оскільки саме вона зареєстрована як приватний підприємець, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач працював на ринку, здійснював продаж товару, отже фактично був неофіційно працевлаштований у приватного підприємця.

Посилання представника відповідача на те, що розмір аліментів має складати 500 грн., не можуть бути прийняті судом тому, що присудження аліментів в такому розмірі буде порушувати права дитини, яка не отримуватиме кошти для належного розвитку, а також за таких обставин буде порушено принцип справедливості, оскільки увесь тягар утримання дитини за таких обставин буде покладено на її матір.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини та аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку підлягають до задоволення частково. У той же час, суд вважає, що розмір аліментних платежів, які підлягають стягненню з відповідача, на утримання дружини позивачем завищений та належним чином не обґрунтований, а тому належним розміром аліментів на утримання дружини є аліменти у сумі 800 грн.

Крім того, суд роз'яснює, що відповідно до ст.ст. 80, 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.

Враховуюче вищенаведене, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

При подачі позову даної категорії позивач була звільнена від оплати судового збору, тому сплату судового збору відповідно до ст.88 ЦПК України необхідно покласти на відповідача у повному обсязі, враховуючи, що його дії по ненаданню допомоги власній дитини та дружині, з якою проживає малолітня дитина, стали підставою для звернення з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 208, 213, 215, 218, 367 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти на утримання неповнолітньої доньки - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. щомісячно, починаючи з 18.10.2016 до досягнення донькою повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 800 грн. щомісячно, на її утримання, як дружини, з якою проживає неповнолітня дитина, донька - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, починаючи з 18.10.2016 до досягнення донькою - ОСОБА_5 трьох років - до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. на р/р-31218206700223, МФО-804013, Код-37942461, одержувач: УДКСУ у Новопсковському районі, Банк одержувач: ГУДКСУ у Луганській області.

В решті позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4, про стягнення аліментів відмовити.

Відповідно до ст.367 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів у межах сплати платежу за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, встановленого для подачі апеляційної скарги, якщо така не була подана.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.02.2017.

Суддя: О.С.Стеценко