Ухвала суду № 64696641, 09.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/8144/16-ц Головуючий у І інстанції Мікулін А. В.Провадження № 22-ц/780/1084/17 Доповідач у 2 інстанції Мельник Я. С.Категорія 09.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

09 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого - Мельника Я.С.,

суддів: Волохова Л.А., Матвієнко Ю.О.,

та секретаря Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2016 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Орлан-Інвест Груп» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2016 року ТОВ «Орлан-Інвест Груп» звернулася до суду із вищевказаним позовом.

У грудні 2016 року ТОВ «Орлан-Інвест Груп» подав заяву про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на майно відповідачів на суму коштів у розмірі по 58 797 грн. на майно кожного з них.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2016 року заяву було задоволено, накладено арешт на рухоме та нерухоме майно, що є у власності відповідачів, у межах суми позову - 235 190, 60 грн., на суму коштів у розмірі по 58 797, 65 грн. на майно з кожного із відповідачів.

Не погоджуючись із цією ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до п.3, ч.1, ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову у спосіб, вказаний в заяві, є співмірним із заявленими позовними вимогами та відповідає вимогам Закону, через що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2016 року ТОВ «Орлан-Інвест Груп» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди (а. с. 2).

У грудні 2016 року позивач звернувся із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що є у власності відповідачів, на суму коштів у розмірі по 58 797 грн. на майно з кожного з них (а. с. 83).

Однак, позивачем не було конкретизовано перелік майна, на який він просив накласти арешт.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За змістом ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачами вимогами.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Разом з тим, зі змісту заяви про забезпечення позову не вбачається наявність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, а також зазначена заява не містить належного мотивування необхідності накладення арешту на майно відповідачів як цього вимагає Постанова Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року.

Крім того, позивачем не було зазначено конкретний перелік майна відповідача, на яке необхідно накласти арешт та вартість цього майна, чого суд також не взяв до уваги.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваної ухвали місцевий суд належним чином не з'ясував зазначених вимог та обставин та дійшов до передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню на підставі ст. 312 ЦПК України, з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 19 грудня 2016 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Судді: