Ухвала суду № 64696148, 12.02.2017, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/4934/16-к

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2017 року Ірпінський міський суд Київської області у складі колегії:

головуючого судді Шестопалової Я.В.,

суддів Пархоменко О.В., Кухленко Д.С.,

за участю секретаря Герасімчук Ю.О.,

прокурора Кочетова С.С.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2,

ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні Ірпінського міського суду Київської області у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження внесене 28.05.2015 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015110000000150 по обвинуваченню

ОСОБА_4, 11.08.1960р.н., громадянина України, уроженця смт. Гостомель, Київської області, одруженого, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого головою Гостомельської селищної ради Київської області, який є особою, що має інвалідність другої групи, прожваючий за адресою: Київська область , смт. Гостомель, вул. Червоноармійська (Ярова), 227, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду з Прокуратури Київської області надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню внесеному 28.05.2015 р. в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015110000000150 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 15.11.2016р. кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

У підготовчому судовому засіданні, прокурор висловив думку про те, що дане кримінальне провадження підсудне Ірпінському міському суду Київської області, підстав для закриття провадження немає, обвинувальний акт відповідає вимогам Кримінального процесуального законодавства, а тому можливо призначити судовий розгляд даного кримінального провадження у відкритому судовому засіданні у строки, визначені КПК України, з викликом в судове засідання обвинуваченого, потерпілого та свідків.

Потерпілий та його представник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні просили суд призначити обвинувальний акт до розгляду у судовому засіданні, а також подали позовну заяву до обвинуваченого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, якою збільшили позовні вимоги заявлені на досудовому слідстві.

Захисники обвинуваченого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у підготовчому судовому засіданні просили суд повернути обвинувальний акт прокурору, оскільки данний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, викладене в ньому обвинувачення є неконкретним та суперечить правової кваліфікації викладеної в даному акті. Вважали, що пред,явлення такого обвинувачення порушує право обвинуваченого на захист та справедливий судовий розгляд та є підставою для скасування будь-якого судового рішення прийнятого за результатами такого розгляду.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4підтримав думку своїх захисників та просив повернути обвинувальний акт прокурору. Також пояснив, що на його думку досудове слідство було проведено не повно та поверхово.

Заслухавши думку учасників підготовчого судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, додані до нього додатки, матеріали кримінального провадження, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, у звязку з його невідповідністю вимогам КПК України, з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Обвинувачення, відповідно до ч. 1 ст. 3 КПК України це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом «а» ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, передбачено, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008р. зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз,ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваному він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред,явленого йому обвинувачення. Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред,явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (рішення від 20.04.2006р. у справі І.Н. та інші проти Австрії, п.34).

Справедливість під час провадження у справі необхідно оцінювати, беручи до уваги розгляд справи в цілому(рішення від.01.03.2001р., справа «Даллос проти Угорщини, п. 47). Крім того право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування, відповідно до положень ч. 4 ст. 110 КПК України, є обвинувальний акт, який повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

Так, у відповідності до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити зокрема виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини цієї статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Всі відомості, вказані в даній статті повинні бути узгоджені та не суперечити одна одній.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.10.2012 № 223-1430/0/4-12, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акту прокурору, якщо він не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо цей документ містить положення, що суперечать одне одному, до нього не долучено передбачені законом додатки.

Як вбачається з обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному ЄРДР за № 12015110000000150від 28.05.2015 року, за обвинуваченням ОСОБА_4, у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, затвердженого 10.06.2016р. прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 викладені в ньому фактичні обставини кримінального правопорушення, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення суперечать одне одному.

Так, в обвинувальному акті при викладі фактичних обставин та формулюванні обвинувачення слідчим зазначено, що ОСОБА_4, маючи прямий умисел спрямований на шахрайське заволодіння грошовими коштами, належними ОСОБА_1, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконно збагатитися за рахунок чужих грошей, перебуваючи в робочому кабінеті офісного приміщення, в ході спілкування з ОСОБА_1, повідомив останньому неправдиві відомості про вигідність та подальшу прибутковість придбання земельних ділянок в адміністративних межах Гостомельської селищної ради за ціною по 500 доларів США за 0,01 га, а також запевнив, що за обумовлену суму коштів придбає земельні ділянки та оформить право власності на них на ОСОБА_1.

Будучи введеним в оману, ОСОБА_1, добросовісно помиляючись в правдивості слів та дій ОСОБА_4, будучи впевненим у вигідності пропозиції та не усвідомлюючи справжніх намірів ОСОБА_4 по заволодінню його коштами, добровільно передав останньому 148000 доларів США.

З викладеної нижче правової кваліфікації кримінального правопорушення вбачається, що ОСОБА_7 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07 квітня 2001 року, що діяв на час вчинення діяння).

Формулювання обвинувачення повинно складатися з обставин, які свідчать про наявність доведених даних про подію (час, місце, спосіб) кримінального правопорушення, форму вини, мотив і мету його вчинення, обставини, які впливають на ступень тяжкості кримінального правопорушення, тощо.

Правова кваліфікація дій особи в обвинувальному акті повинна містити не тільки посилання на окрему статтю і частину цієї статі кримінального закону, а й точне формулювання у тому числі і обєктивної сторони та кваліфікуючих ознак конкретного кримінального правопорушення.

Обєктивна сторона ст. 190 КК України (шахрайства) полягає в протиправному заволодінні чужим майном, в набутті права на нього шляхом обману потерпілого чи зловживання його довірою.

Втім, фактичні обставини кримінального правопорушення та сформульоване обвинувачення в даному обвинувальному акті суперечать правовій кваліфікації дій ОСОБА_4, оскільки не містять конкретного викладу способу вчинення даного кримінального правопорушення ОСОБА_4 шляхом обману чи шляхом зловживання довірою.

Відсутність в обвинувальному акті формулювання обвинувачення унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист від предявленого обвинувачення, що безперечно, порушує право особи на захист та ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь-якому разі повинно бути визнано незаконним у звязку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Крім того, вивчивши обвинувальний акт в даному провадженні колегія суддів прийшла до висновку, що при викладі фактичних обставин кримінального правопорушення, правової кваліфікації та формулювання обвинувачення відносно ОСОБА_4 слідчим, який складав обвинувальний акт, та прокурором, який його затвердив, порушено принцип презумпції невинуватості, закріплений у ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України, п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97 (далі - Конвенція), положення якої підлягають застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 1, ст. 9 КПК України.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Пунктом 2 ст. 6 Конвенції передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Частина 5 ст. 17 КПК України (відповідно до якої поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою) встановлює механізм втілення презумпції невинуватості під час здійснення кримінального провадження, якого з огляду на вимоги ч. 1 ст. 9 КПК України повинні дотримуватися не тільки суд, а й прокурор, слідчий, інші службові особи органів державної влади, зокрема, і під час складання та затвердження обвинувального акту.

Не вдаючись до вирішення питань, що підлягають вирішенню під час судового розгляду, а лише перевіряючи обвинувальний акт на відповідність вимогам КПК, колегія суддів дійшла висновку, що в порушення вимог наведених ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції в обвинувальному акті стверджується, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, що є тотожнім визнанню його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення до ухвалення судом обвинувального вироку, що набрав законної сили.

Так, в обвинувальному акті у формулюванні обвинувачення зазначено, що своїми умисними діями, що виразились у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07 квітня 2001 року, що діяв на час вчинення діяння).

У правовій кваліфікації кримінального правопорушення зазначено, що ОСОБА_4 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство), вчиненому в особливо великих розмірах, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КК України (в редакції Закону України №3207-VI від 07 квітня 2001 року, що діяв на час вчинення діяння).

Таким чином, з вищенаведеного випливає, що слідчим під час складання обвинувального акту та прокурором при його затвердженні, всупереч вимогам ч. 5 ст. 17 КПК України в обвинувальному акті допущено порушення презумпції невинуватості, оскільки у формулюванні обвинувачення та при викладенні правової кваліфікації діяння, міститься твердження, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 190 КПК України, що не відповідає поводженню з невинуватою особою.

З урахуванням засади змагальності кримінального провадження, суд позбавлений можливості призначити судовий розгляд за цим обвинувальним актом, складеним з грубими порушеннями вимог ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК України та п. 2 ст. 6 Конвенції щодо недотримання презумпції невинуватості.

Статтею 338 КПК України передбачена можливість зміни обвинувачення, однак це є правом прокурора, а не обов'язком, а відповідно до ч. 3 ст. 26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що внесені на його розгляд сторонами та віднесені до його компетенції цим Кодексом. Тому, з урахуванням того, що в силу ст. 22 КПК України підтримання державного обвинувачення в суді здійснюється лише прокурором, і без дотримання останнім загальних засад кримінального провадження, суд буде позбавлений можливості виконати вимоги ст. 337 КПК України щодо меж судового розгляду.

Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 17 КПК України, ст. 62 Конституції України та п. 2 ст. 6 Конвенції у взаємозв'язку з ч. 2 ст. 1 КПК України.

Вищеописані порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, дають підстави дійти висновку, що обвинувальний акт в кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а тому обвинувальний акт, з доданими до нього додатками підлягає поверненню прокуророві, який направив його до суду, для усунення допущених недоліків та приведення його у відповідність до вимог КПК України, впродовж розумного строку, який суд визначає у 10 днів з моменту його отримання.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 3, 9, 17, 22, 291, 314-315, 370-372 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12015110000000150 28.05.2015р. по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України із додатками, повернути прокурору прокуратури Київської області ОСОБА_6 для усунення недоліків та приведення обвинувального акту у відповідність до вимог Кримінального процесуального кодексу України, впродовж розумного строку, який буде обєктивно достатнім для усунення цих недоліків, а саме протягом 10 днів з моменту його отримання.

Повний текст ухвали буде складений, в межах строків, визначених ч. 2 ст. 376 КПК України та оголошено 10 лютого 2017 року о 13 годині 50 хвилин.

На ухвалу може бути подано апеляцію до Апеляційного суду Київської області через Ірпінський міський суд на протязі семи днів з дня проголошення ухвали.

Головуючий суддя: ОСОБА_8

Судді: О. В.Пархоменко

ОСОБА_9