Ухвала суду № 64694787, 14.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/65/15-ц Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І. М.

Категорія 27 Доповідач Кочетов Л. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Кочетова Л.Г.,

суддів: Микитюк О.Ю., Талько О.Б.,

за участю секретаря: Кучерявого О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2»янчука ОСОБА_3 про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2»янчука ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2»янчука ОСОБА_3 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом та в обгрунтування вимог зазначив, що на протязі 2012-2014 років він позичав гроші ОСОБА_2»янчуку А.П. на загальну суму 8140,00 грн. за умови, що останній їх відпрацює. 17.11.2014 року на підтвердження боргу відповідачем була написана розписка. Оскільки відповідач зобов»язання не виконав, просив стягнути 8140.00 грн. боргу, 2979,61 грн. 3% річних від простроченої заборгованості та інфляційних та 5000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

У березні 2015 року ОСОБА_2»янчук А.П. звернувся до суду із зустрічним позовом та в обґрунтування вимог зазначив, що на протязі 2012-2014 років він працював найманим працівником у ОСОБА_1 Останній за час роботи не проводив виплату заробітної плати, компенсаційних коштів за невикористані відпустки та вихідної допомоги. Просив стягнути 41661,00 грн. невиплаченої заробітної плати, 3469,24 грн. компенсації за невикористані щорічні відпустки, 3654,00 грн. вихідної допомоги, та 2000.00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2»янчука А.П. на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики з врахуванням індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми, в решті позовних вимог відмовлено. В задоволені позову ОСОБА_2»янчука А.П. відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2»янчук А.П. просить рішення суду скасувати, постановити нове про відмову в задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що судом дана невірна оцінка доказам.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

У відповідності доположень ст. 1046 ЦК України,за договором позики одна сторона (позикодавець) передає іншій стороні (позичальникові) у власність грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або рівну кількість речей того ж роду і якості, при цьому договір позики вважається укладеним з моменту передачі грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається із розписки від 17 листопада 2014 року, ОСОБА_2»янчук А.П. позичив у ОСОБА_2 гроші в сумі 8140,00 грн., які зобов»язався повернути до 24 листопада 2014 року.

Оскільки свої зобов»язання відповідач не виконав, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення вказаних коштів.

При цьому посилання відповідача на те, що вказана розписка написана під психологічним тиском спростовуються висновком Радомишльського РВ УМВС України в Житомирській області від 09.12.2014 року, яким встановлено, що апелянт визнав свої боргові зобов»язання та його особистими поясненнями, які він давав у ході перевірки (а.с. 10, 11).

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення зазначених сум обгрунтовано задоволені судом першої інстанції.

Як вбачається з інформації Управління Пенсійного фонду України в Радомишльському районі, ОСОБА_2»янчук А.П. здійснив державну реєстрацію як приватний підприємець з 01.05.2012 року (а.с.39).

З 15 лютого 2008 року апелянт зареєстрований в ЄДРПОУ та фізичних осіб-підприємців як ФОП, з основним видом діяльностівиробництво дерев»яних будівельних конструкцій та столярних виробів (а.с. 57).

Як вбачається з матеріалів перевірки, проведеної Радомишльським відділенням поліції Коростишівського ВП ГУ НП в Житомирській області, в ході перевірки факт перебування відповідача у трудових стосунках з позивачем не знайшов свого підтвердження (а.с. 79).

У відповідності до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки суду не надано будь-яких доказів перебування апелянта у трудових стосунках з позивачем, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні зустрічного позову.

При цьому посилання апелянта на те, що трудовий договір укладений між сторонами у вигляді договору позики є надуманим, не грунтується на нормах чинного законодавства та суперечить матеріалам справи.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому на підставіст. 308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2»янчука ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді