Ухвала суду № 64693183, 08.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/414/17 Справа № 209/2147/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Лобарчук О. О. Доповідач - Варенко О.П.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Варенко О.П.,

суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача його правонаступником

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року замінено стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія».

Не погодившись з такою ухвалою, ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та винести окрему ухвалу, яку направити в правоохоронні органи для порушення кримінального провадження по факту шахрайства посадових осіб ТОВ «Довіра та Гарантія».

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

06 травня 2010 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська видано судовий наказ № 2н-81/2010 про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № Е014/08-11/267-07 від 24.12.2007 року в сумі 68675,88 грн. та судових витрату розмірі 373,38 грн.

19 листопада 2015 року між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» був укладений договір відступлення права. Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №Е014/08-11/262/07 від 24 грудня 2007 р., що був укладений між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2.

Окрім того, 19 листопада 2015 року між ПАТ «Комерційний Індустріальний Банк» та ТОВ «ФК Позика» був укладений договір відступлення права вимоги №19 К-П. Відповідно до умов договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, у тому числі і за кредитним договором №Е014/08-11/262/07 від 24 грудня 2007 р., що був укладений між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2

Також 19 листопада 2015 р. між ТОВ «ФК Позика» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» був укладений договір відступлення права вимоги №222/ФК. Відповідно до умов даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і за кредитним договором №Е014/08-11/267-07 від 24.12.2007 року, що був укладений між ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2. На підставі чого ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» набуло права кредитора до ОСОБА_2.

Задовольняючи заяву ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача його правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги, так як до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.

Однак колегія суддів не може погодитись з таким висновком з огляду на настпуне.

Дійсно, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Проте, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Відповідно до ст. 378 ЦПК України, суд в разі вибуття однієї з сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою сторони заміняє сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до п.11 Інформаційного листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов'язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 року, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, суди мають перевіряти наявність відкритого виконавчого провадження. Пунктом 2.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що правонаступництво можливе з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення.

Проте, заявником не було надано доказів того, що на теперішній час відкрито виконавче провадження по виконанню судового наказу № 2н-81/2010, виданого 06 травня 2010 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська, про солідарне стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості за кредитним договором № Е014/08-11/267-07 від 24.12.2007 року в сумі 68675,88 грн. та судових витрату розмірі 373,38 грн.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що не має підстав для задоволення заяви і заміни стягувача - Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у справі № 2н-81/2010, оскільки відсутнє саме виконавче провадження в якому був би стягувач.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача його правонаступником.

Згідно ст.88 ЦПК України, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати в розмірі 275, 60 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 червня 2016 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача його правонаступником.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 275, 60 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.П. Варенко

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова