Постанова № 6469303, 20.10.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.10.2009                                                                                           № 25/160

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Слободянюк А.П. дов. від 21.04.2009р. № 8-09

від відповідача -Ткачук Н.Ф. дов. від 7.10.2009р. № 2233

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.07.2009

у справі № 25/160 (суддя

за позовом                               ТОВ "Моноліт-2002"

до                                                   Акціонерний комерційний банк "Східно-Європейський банк"

про                                                   зобов"язання вчинити дії та стягнення пені

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Моноліт-2002” (надалі позивач) заявлений позов до Акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк” (надалі відповідач) про зобов’язання відповідача виконати розпорядження стосовно платіжного доручення від 322 від 23.06.2009р. на суму 394500 грн. про перерахування коштів, стягнення з відповідача 3893,54 грн. пені за несвоєчасне виконання платіжних доручень та 4290436,80 грн. збитків. (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення від 26.06.2009р.) Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно не виконував платіжні вимоги про перерахування коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 2.07.2009р. у даній справі позовні вимоги задоволені повністю, зобов’язано Акціонерний комерційний банк „Східно-європейський банк” здійснити перерахування грошових коштів в сумі 394500 грн. з рахунку ТОВ „Моноліт-2002” на його рахунок № 26000010005792 в філії ТОВ „УніКредитБанк” у м. Києві згідно платіжного доручення № 322 від 23.06.2009р. З відповідача на користь позивача стягнуто 33893,54 грн. пені та 4290436,80 грн. збитків.

Рішення суду мотивоване приписами статей 1066, 1068, 1073 Цивільного кодексу України, статті 8 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, п.1.15 та п. 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні” з огляду на доведеність порушення відповідачем зобов’язань щодо виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів згідно платіжних доручень № 175, 206, 209, 212, 214, 235-238, 246-251 та від 23.06.2009р. № 322. Зважаючи на вимоги п. 32.2 статті 32 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та умови п. 5.2 договору банківського рахунку № 318 від 11.08.2006р., укладеного між позивачем та відповідачем, суд визнав правомірними позовні вимоги щодо стягнення з банку – відповідача 33893,54 грн. пені за порушення з боку останнього терміну виконання платіжних доручень № 175, 206, 209, 212, 214, 235-238, 246-251. Також, з огляду на вимоги статті 22 Цивільного кодексу України, суд визнав доведеними вимоги позивача про стягнення з відповідача 4290436,80 грн. збитків, понесених позивачем в результаті несвоєчасного виконання відповідачем доручень позивача про перерахування коштів.

Відповідач - Акціонерний комерційний банк „Східно-європейський банк”, не погоджуючись із рішенням Господарського суду м. Києва від 2.07.2009р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- залучені позивачем копії платіжних доручень не мають відмітки про одержання їх банком і відповідно не можуть бути доказом на підтвердження того факту, що банк порушив свої зобов’язання і не виконав доручення клієнта.

- відповідач листом від 5.05.2009р. повідомляв позивача про відсутність станом на 5.05.2009р. заборгованості АКБ „Східно-Європейський банк” перед ТОВ „Моноліт-2002”.

- суд І інстанції дійшов безпідставного висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені та збитків за відсутності доказів несвоєчасного виконання з боку відповідача платіжних доручень, які банк не отримував.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 2.07.2009р. з мотивів, у ньому викладених. При цьому, позивач посилаючись на вимоги п. 1.4, п. 2.10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, статтю 18 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” та умови укладеного із відповідачем договору від 11.08.2006р. № 92, наголошує на тому, що ним були направлені банку через електронну систему „Клієнт-Банк” платіжні доручення, які не були виконані банком. Невиконання з боку банку платіжних доручень позивача слугувало підставою для нарахування відповідачеві пені та збитків.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 14.09.2009р. „Про зміну складу колегії суддів”, в зв’язку з виробничою необхідністю було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 25\160 колегії суддів у складі: Ропій Л.М. - головуючий суддя, суддів Кондратова І.Д., Попікова О.В.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом І інстанції та підтверджується матеріалами справи, 11 серпня 2006 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено Договір банківського рахунку № 318 (надалі - Договір), у відповідності до якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та здійснює його розрахунково –касове обслуговування. У відповідності до п. 2.1.3, 2.1.4 Договору відповідач зобов’язаний своєчасно здійснювати розрахункові і касові операції, приймання та видачу готівки відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів Національного банку України; проводити обслуговування позивача в установлений відповідачем режимом операційного дня.

11.08.2006р. між позивачем та відповідачем укладено договір № 92 про порядок проведення електронних платежів за допомогою системи „Клієнт-Банк”, згідно умов якого відповідач здійснює обслуговування рахунків позивача з використанням автоматизованої системи безготівкових розрахунків „Bank On-line”, що дозволяє здійснювати розрахункові документи та одержувати виписки по рахунках як у режимі електронної пошти, так і в режимі „On-line”.

Так, предметом позову у даній справі є вимога ТОВ „Моноліт-2002” про:

1) зобов’язання Акціонерний комерційний банк „Східно-європейський банк” здійснити перерахування грошових коштів в сумі 394500 грн. з рахунку ТОВ „Моноліт-2002” (№ 26005300100908 в АКБ „Східно-європейський банк”) на його рахунок № 26000010005792 в філії ТОВ „УніКредитБанк” у м. Києві згідно платіжного доручення № 322 від 23.06.2009р.

2) стягнення з Акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк” 3893,54 грн. пені

3) стягнення з Акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк” 4290436,80 грн. збитків.

Підставою згаданих вимог позивачем визначені наступні обставини: Відповідачу для виконання були надані позивачем платіжні доручення про перерахування грошових коштів контрагентам Позивача, а саме: - від 12.03.2009р. - платіжне доручення № 175 на суму 100 000 грн.; від 23.03.2009р. - платіжні доручення № 206 на суму 20 089,00 грн., № 209 на суму 8 050,00 грн.; від 26.03.2009р. платіжне доручення №212 на суму 15 615,00 грн.; від 27.03.2009р. - платіжне доручення №214 на суму 14 047,24 грн.; від 1.04.2009р.- платіжні доручення №235 на суму 71 500,00 грн., №236 на суму 6 750 грн.; від 2.04.2009р.- платіжні доручення №237 на суму 7 680,00 грн., №238 на суму 5 040,00 грн.; від 3.04.2009р.- платіжне доручення №246 на суму 3 720,00 грн.; від 6.04.2009р. - платіжні доручення №247 на суму 14 559,00 грн., №248 на суму 6 158,00 грн., №249 на суму 46 722,00 грн., №250 на суму 65 280,00 грн., №251 на суму 7 440,00 грн. Також 23 червня 2009 р. позивач направив відповідачу для виконання платіжне доручення № 322 на суму 394 500,00 грн. для поповнення поточного рахунку, яке в день його отримання (протягом операційного дня) відповідачем виконане не було.

У зв’язку із невиконанням банком згаданих платіжних доручень та неперерахуванням коштів, позивачем нараховано 33893,54 грн. пені. При цьому, внаслідок таких дій з боку банку позивач зазнав збитків внаслідок неможливості виконання ним умов договору підряду, укладеного із ТОВ „Європоліс Проперті Холдінг” у розмірі 4122249,60 грн. (згідно розрахунку кошторисного відділу), та збитки у розмірі 59359,20 грн., які поніс позивач від простою транспорту, який виконував земляні роботи на об’єкті, внаслідок неоплати за дизпаливо згідно платіжного доручення від 23.03.2009р. № 205 на суму 18610 грн. Також у зв'язку з невиконанням відповідачем розпоряджень стосовно платежів № 264 від 09.04.09р. та №267 від 10.04.09р. на оплату дизпалива, позивач зазнав збитків від простою транспорту в сумі 108 828,00 грн.

Суд І інстанції задовольняючи позовні вимоги ТОВ „Моноліт-2002” в повному обсязі визнав доведеним факт порушення з боку банку – відповідача термінів виконання платіжних доручень № 175, 206, 209, 212, 214, 235-238, 246-251 та від 23.06.2009р. № 322. Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками з огляду на наступне:

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач, на підтвердження невиконання обслуговуючим банком платіжних доручень від 12.03.2009р. № 175 на суму 100000 грн.; від 23.03.2009р. № 206 на суму 20 089,00 грн., № 209 на суму 8 050,00 грн.; від 26.03.2009р. №212 на суму 15 615,00 грн.; від 27.03.2009р.№214 на суму 14 047,24 грн.; від 1.04.2009р. №235 на суму 71 500,00 грн., №236 на суму 6 750 грн.; від 2.04.2009р. №237 на суму 7 680,00 грн., №238 на суму 5 040,00 грн.; від 3.04.2009р. №246 на суму 3 720,00 грн.; від 6.04.2009р. №247 на суму 14 559,00 грн., №248 на суму 6 158,00 грн., №249 на суму 46 722,00 грн., №250 на суму 65 280,00 грн., №251 на суму 7 440,00 грн. та від 23 червня 2009 р. № 322 на суму 394 500,00 грн. залучив їх роздруковані копії, які не містять жодної відмітки банку про їх одержання АКБ „Східно-Європейський банк”.

При цьому, позивач як в позовній заяві так і під час апеляційного провадження наголошував на тому, що згадані платіжні доручення направлялись банку через електронну систему „Клієнт-Банк”, застосування якої передбачено чинним законодавством та умовами договору від 11.08.2006р. № 92 про порядок проведення електронних платежів за допомогою системи „Клієнт-Банк”.

Банк, заперечуючи наведені обставини, наголошував на тому, що ним не було отримано від позивача на виконання згадані платіжні доручення ні в паперовому вигляді ні в електронному.

Згідно вимог ч.1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

За приписами п. 21.1 статті 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", ініціювання переказу проводиться шляхом, зокрема, подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

Розрахунковим є документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача (п. 1.35 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні"). Одним із видів розрахункових документів є платіжне доручення, що містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30, та п. 22.1 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Розрахункові документи, за винятком платіжної вимоги-доручення, мають подаватися ініціатором до банку, що його обслуговує. При використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання (згідно вимог п.п. 22.3, 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно приписів п. 1.6 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується банками, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - членами платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

Вимогами п. 8.1. статті 8 згаданого Закону передбачено, що Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Згідно вимог статті 17 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів встановлюються Національним банком України. Форми документів на переказ, що використовуються в небанківських платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем. Реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, обробки та захисту встановлюються Національним банком України. Форми документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, встановлюються правилами платіжних систем та повинні містити обов'язкові реквізити, встановлені Національним банком України.

Документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. (п. 17.2 статті 17 загаданого Закону)

Згідно вимог п 18.1. статті 18 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" електронний документ на переказ має однакову юридичну силу з паперовим документом. Електронний документ на переказ, що не засвідчений електронним цифровим підписом, не приймається до виконання. При цьому при прийманні електронних документів на переказ має бути дотримана відповідна процедура перевірки електронного цифрового підпису, що дає можливість пересвідчитися у цілісності та достовірності електронного документа.

Порядок і строки зберігання, а також процедура знищення електронних документів, що застосовуються при проведенні переказу, встановлюються Національним банком України. Строки зберігання цих документів мають бути не меншими, ніж строки, встановлені для паперових документів аналогічного призначення. Електронні документи зберігаються на носіях інформації у формі, що дозволяє перевірити цілісність електронних документів на цих носіях. У разі неможливості зберігання електронних документів протягом часу, встановленого для відповідних паперових документів, мають бути застосовані заходи щодо дублювання цих електронних документів на декількох носіях інформації та їх періодичне копіювання. Копіювання електронних документів з метою їх подальшого зберігання має здійснюватися згідно з існуючим в установах порядком обліку та копіювання документів. При копіюванні електронного документа з носія інформації обов'язково має бути виконана перевірка цілісності даних на цьому носії. У разі неможливості зберігання електронних документів із забезпеченням цілісності даних на носіях інформації протягом строку, встановленого для паперових документів, електронні документи повинні зберігатися у вигляді завіреної установою паперової копії. Створення архівів електронних документів, подання електронних документів до архівних установ України та їх зберігання в цих установах здійснюються в порядку, встановленому законодавством України. (п. 19.1-19.3 статті 19 згаданого Закону).

Згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", зат. Постановою Національного банку України від 21.01.2004р.за № 22, Клієнт, виходячи з технічних можливостей своїх та обслуговуючого банку, може подавати до банку розрахункові документи як на паперових носіях, так і у вигляді електронних розрахункових документів, використовуючи системи дистанційного обслуговування. Спосіб подання клієнтом документів до банку передбачається в договорі банківського рахунку (п. 2.10.)

Згідно п.2.24. зазначеної Інструкції списання коштів (і в повній, і в частковій сумі) з рахунку платника здійснюється на підставі примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в банку платника. Умови (строки, періодичність тощо) передавання розрахункових документів, у тому числі електронних розрахункових документів, що підтверджують списання/зарахування коштів з/на рахунків/и клієнтів банку або підтверджують прийняття документів на інкасо та інших документів, визначаються в договорах банківського рахунку клієнтів з урахуванням вимог цієї Інструкції.

При цьому, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг" тощо.(п.11.1)

Згідно вимог п 11.2. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" програмне забезпечення систем дистанційного обслуговування має відповідати вимогам законодавства, в тому числі нормативно-правових актів Національного банку, які пред'являються до технології та захисту електронних банківських розрахунків. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанційного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клієнта є договір банківського рахунку. У договорі обов'язково мають обумовлюватися права, обов'язки та відповідальність сторін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо.(п.11.3)

Згідно вимог п. 11.5. згаданої Інструкції під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Умовами договору від 11.06.2006р. за №92 сторони погодили порядок проведення електронних платежів за допомогою системи „Клієнт-банк”, зокрема: при передач документів по каналах зв’язку використовується система шифрування й електронного підпису „Банку”, „Клієнт” приймає методи шифрування інформації й електронний підпис, що використовується при передачі документів між „Банком” і „Клієнтом” (п.2.1, п.2.2)

При цьому, сторони визнають, що одержання документів, завірених електронним підписом „Клієнта”, юридично еквівалентно одержанню документів на паперовому носії, завірених підписами з картки зі зразками підписів і відбитка печатки. (п.2.3 договору).

Згідно п. 5.4 договору від 11.06.2006р. за №92 розрахункові документи приймаються „Банком” від „Клієнта” до виконання тільки при їх належному оформленні, відповідно до п. 5.3 (заповнювати документи відповідно до діючого законодавства та інструкції користувача „Bank On-line”) і при наявності електронно-цифрового підпису.

Відповідно до вимог п. 5.2 згаданого договору сторони зобов’язуються вести архів платіжних документів протягом строку, який визначений Законодавством України.

В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Залучені позивачем паперові копії платіжних доручень від 12.03.2009р. № 175 на суму 100000 грн.; від 23.03.2009р. № 206 на суму 20 089,00 грн., № 209 на суму 8 050,00 грн.; від 26.03.2009р. №212 на суму 15 615,00 грн.; від 27.03.2009р.№214 на суму 14 047,24 грн.; від 1.04.2009р. №235 на суму 71 500,00 грн., №236 на суму 6 750 грн.; від 2.04.2009р. №237 на суму 7 680,00 грн., №238 на суму 5 040,00 грн.; від 3.04.2009р. №246 на суму 3 720,00 грн.; від 6.04.2009р. №247 на суму 14 559,00 грн., №248 на суму 6 158,00 грн., №249 на суму 46 722,00 грн., №250 на суму 65 280,00 грн., №251 на суму 7 440,00 грн. та від 23 червня 2009 р. № 322 на суму 394 500,00 грн. не є електронними розрахунковими документами на переказ, що мають бути засвідчені електронним цифровим підписом, і відповідно не доводять факт відправлення саме цих документів у вигляді електронних розрахункових документів до Банку –відповідача за допомогою систем "клієнт - банк".

Доказів, що згадані платіжні доручення на паперових носіях продубльовано саме з електронних документів відповідної комп’ютерної бази позивача (копіювання електронного документа з носія інформації) позивачем не надано.

Інших доказів на підтвердження того факту, що позивачем було подано до виконання згадані платіжні доручення № 175, 206, 209, 212, 214, 235-238, 246-251 та від 23.06.2009р. № 322, і банк їх отримав для виконання, ТОВ „Моноліт-2002” надано не було.

Наведені обставини унеможливлюють для суду висновок про порушення з боку відповідача зобов’язань щодо виконання розпоряджень позивача про перерахування коштів згідно платіжних доручень № 175, 206, 209, 212, 214, 235-238, 246-251 та від 23.06.2009р. № 322 за умови недоведеності факту як скерування цих платіжних доручень до Банку – відповідача, так і факту їх прийняття банком до виконання.

За наведених обставин, висновок суду І інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову ТОВ „Моноліт-2002” про зобов’язання Акціонерний комерційний банк „Східно-європейський банк” здійснити перерахування грошових коштів в сумі 394500 грн. згідно платіжного доручення № 322 від 23.06.2009р.

Зважаючи на недоведеність факту порушень відповідача термінів виконання платіжних доручень № 175, 206, 209, 212, 214, 235-238, 246-251 та від 23.06.2009р. № 322, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 33 893,54 грн. пені, нарахованої згідно умов п. 5.2 Договору та п. 32.2 статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні.

Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 4290436,80 грн. збитків, апеляційна інстанція не вбачає правових підстав для їх задоволення з огляду на наступне:

Згідно з вимогами статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

Суд І інстанції, задовольнивши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4290436,80 грн. збитків, визнав доведеним вину відповідача у завданні збитків позивачеві внаслідок невиконання з боку останнього платіжних доручень щодо оплати, зокрема, за пісок, цемент, щебінь (платіжні доручення №№206, 209, 212, 247, 248, 249, 263 та невиконанням відповідачем розпоряджень стосовно платежів № 264 від 09.04.09р. та №267 від 10.04.09р. на оплату дизпалива. Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем (02.04.2009р.) платіжного доручення №205 від 23.03.2009р. на суму 18 610,00 грн., яка перераховувалась як попередня оплата за дизпаливо на користь Піі “Лукойл Україна”, позивач зазнав збитків від простою транспорту, а саме: бульдозерів та екскаваторів, які виконували земляні роботи на об'єкті. У відповідності розрахунку згідно норм ДБН Д. 1.1-1-2000 розмір збитків від простою транспорту складає 59 359,20 грн.

Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з такими висновками, оскільки вважає недоведеною належними засобами доказування вину відповідача у завданні збитків позивачеві, за умови недоведеності того факту, що платіжні доручення №№206, 209, 212, 247, 248, 249, 263 та № 264 від 09.04.09р., №267 від 10.04.09р. були взагалі подані позивачем до виконання, а банк їх отримав, і не виконав.

Стосовно несвоєчасного виконання відповідачем, а саме: 02.04.2009р., платіжного доручення №205 від 23.03.2009р. на суму 18 610,00 грн., яка перераховувалась як попередня оплата за дизпаливо на користь Піі “Лукойл Україна”, апеляційна інстанція визнає досить суперечливим висновок Господарського суду м. Києва стосовно того, з боку відповідача 1) мало місце порушення термінів перерахування коштів контрагентів позивача, 2) внаслідок такого порушення останній зазнав збитки від простою транспорту у розмірі 59 359,20 грн.

На підтвердження наведених обставин позивачем залучено копію платіжного доручення №205 від 23.03.2009р., яка не містить жодного доказу одержання її копії банком відповідачем (а ні дати, ані штампу), а також копію виписки з банку (а.с.81,82) у якій зазначено: всі реквізити: платник, одержувач, призначення платежу, дата одержання банком – 2 квітня 2009р., завірено печаткою банка зі штампом сплачено 2 квітня 2009р.

Доказів на підтвердження того факту, що дата складання згаданого платіжного доручення – 23.03.2009р. співпадає із датою отримання цього розрахункового документу банком, не надано. За наведених обставин неможливо достеменно встановити як термін прострочення з боку банку перерахування коштів контрагенту, так і спричинення позивачеві збитків та їх розмір.

Враховуючи викладене, за умови недоведеності належними засобами доказування вини Акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк” у спричиненні позивачеві збитків у розмірі 4290436,80 грн., апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для притягнення відповідача до деліктної відповідальності, і відповідно в позові ТОВ „Моноліт-2002” належить відмовити повністю.

Зважаючи на викладені обставини та враховуючи приписи чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є помилковим, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим рішення Господарського суду м. Києва від 2.07.2009р. у цій справі підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п.3 ч.1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк” задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 2.07.2009р. у справі №25\160 скасувати.

2.          В позові відмовити повністю.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Моноліт-2002” (01001, м. Київ, вул. Костьольна, 15, код ЄДРПОУ 32049466) на користь Акціонерного комерційного банку „Східно-європейський банк” (01042, м. Київ, б-р Дружби народів, 17\5, код ЄДРПОУ 19364130) 12750 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4.          Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5.          Справу №25\160 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

26.10.09 (відправлено)