Ухвала суду № 64692645, 09.02.2017, Петриківський районний суд Дніпропетровської області

ПЕТРИКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 187/1145/16-ц

2/0187/35/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2017 р. Петриківський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова І.М., за участі секретаря судового засідання Столяренко Н.П., позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача адвоката ОСОБА_3, розглянувши в смт. Петриківка у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл, -

Обставини справи:

30.11.2016 ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі Відповідач) про визнання права спільної сумісної власності подружжя на домоволодіння №11 по провулку Пушкіна в смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області та визнання за позивачем ? його частини. Свої вимоги мотивує, тим, що цей будинок було збудовано за час шлюбу. Після розірвання шлюбу сторони домовилися про те, що частина будинку належить Позивачу і він може продовжувати в ньому проживати та користуватися. До 2016 року він так і робив. Однак рік тому повернувшись додому його речі були на вулиці і він не зміг потрапити в середину. Свої дії Відповідач пояснила тим, що тільки вона є власницею будинку. Всі спроби мирно злагодити спірні питання були марними.

Позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі. При цьому зазначили, що питання про виділення в натурі частки домоволодіння в позові не ставиться. Строк позовної давності вважають не пропущеним, так як про порушення своїх прав Позивач дізнався лише в 2015 році. Також позивач вказав, що фактично його з будинку вигнав син.

Адвокат Відповідача проти позову заперечувала, просила в його задоволенні відмовити, оскільки спірний будинок є особистою власністю Відповідача. Про це сторони домовилися ще при розірванні шлюбу, що підтверджується текстом позову про розірвання шлюбу поданого Позивачем, а також тією обставиною, що останній в будинку не проживає з 2006 року. Окрім цього просила застосувати строки позовної давності.

Вислухавши сторін та їх представників, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

встановив:

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна право приватної власності на домоволодіння №11 по провулку Пушкіна в смт. Курилівка Петриківського району Дніпропетровської області зареєстровано 04.11.2008 за Відповідачем.

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 07.09.2010 у справі №2-339/2010, яке набрало законної сили 18.09.2010, розірвано шлюб між сторонами, який був укладений 22.06.1985.

За змістом статей 60, 69-71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від доходу подружжя, в разі поважної причини відсутності самостійного заробітку у одного з подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від розірвання шлюбу, та у разі поділу майна частки подружжя є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, а присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки, допускається за його згодою.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виник спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Також враховується диспозиція ст.ст. 58, 59 ЦПК України про належність та допустимість доказів. Зокрема, за змістом ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, враховуючи час реєстрації права власності на спірне домоволодіння, суд дійшов висновку, що воно є обєктом спільної сумісної власності подружжя. Доказів в підтвердження доводів Відповідача, що домоволодіння є її особистою власністю, в порушення статей 10 та 60 ЦПК України не надано.

Між тим, 01.02.2017 адвокатом Відповідача подано письмову заяву про застосування позовної давності до позовних вимог, визнавши причини пропуску строку неповажними.

Позивач та його представник заперечували щодо пропуску строку, так як не вважають його пропущеним, оскільки про порушення свої прав Позивач дізнався у 2015 році.

Згідно із ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

До вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (ч. 2 ст. 72 СК України).

Як зазначив Відповідач про те, що спірний будинок залишається у володінні Відповідача сторони домовилися при розірванні шлюбу.

Згідно тексту позову про розірвання шлюбу на підставі якого і був розірваний судом шлюб, Позивач зазначив, що з Відповідачем він не проживає тривалий час, не веде спільного господарства, спору майнового характеру у них не має.

Також Відповідачем в підтвердження своїх доводів надано акт про проживання складеного за участі свідків та депутата Курилівської селищної ради ОСОБА_5, згідно яким за адресою, де розташоване спірне домоволодіння Позивач не проживає з 2006.

Позивач в свою чергу не надав доказів, які підтверджують його проживання за вказаною адресою та відповідно доказів про спростування його не проживання з 2006 року, так само доказів в підтвердження домовленості сторін про добровільний розподіл домоволодіння та доказів в підтвердження, що про порушення своїх прав він дізнався лише рік тому, коли повернувся з роботи та не міг потрапити до будинку.

Суд звертає увагу, що хоча Позивачем заявлялося клопотання про виклик свідків, однак він просив викликати своїх батьків, що в свою чергу враховуючи ступінь спорідненості між ними наперед не може свідчити про обєктивність їх свідчень.

Таким чином, аналізуючи подані сторонами пояснення та докази, суд приходить до висновку, що саме час розірвання шлюбу і є початком перебігу позовної давності, оскільки саме на час розірвання шлюбу сторони домовилися щодо подальшого володіння спільним майном, та саме з цього часу Позивач фактично сприйняв позицію щодо правомірного подальшого володіння Відповідачем спірним домоволодінням.

Таким чином, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду, а саме минуло більше шести років, в позові як визнання майна спільною власністю так і похідної вимоги про визнання права на частку слід відмовити.

Інші доводи сторін висновків суду не спростовують, так як не впливають на прийняте рішення.

Оскільки в позові відмовлено, за відсутності клопотань з боку відповідача, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та його розподіл відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення буде виготовлено та підписано 13.02.2017.

Суддя ОСОБА_6