Постанова № 64690925, 10.02.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 163/2934/16-п Провадження № 33/773/127/17 Суддя в 1 інстанції: Павлусь О. С. Категорія: ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП Доповідач: Борсук П. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2017 р. місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Борсук П.П., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, не працює, на постанову Любомльського районного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 185-10, ч. 2 ст. 204-1 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді 10 (десяти) діб адміністративного арешту, стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 275 (двісті сімдесят п'ять) гривень 60 копійок,

В С Т А Н О В И В:

Вказаною постановою ОСОБА_2 визнано винним за те, що 19 листопада 2016 року о 20 год 30 хв він, перебуваючи спільно з громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на території Рівненської сільської ради Любомльського району Волинської області, в 600 м від лінії ДКУ, в районі прикордонного знаку №1003, здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України поза ППр, з метою переміщення тютюнових виробів з України в Республіку Польща, на неодноразові законні вимоги прикордонного наряду припинити протиправні дії не реагував, і, з метою уникнення затримання, здійснив спробу втечі з вищезазначеними громадянами, чим порушив вимоги ст.ст. 9,12 ЗУ «Про державний кордон України», п.12 ст.20 ЗУ «Про Державну прикордонну службу України» та вчинив правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КУпАП.

Не погоджуючись із рішенням суду, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, подала апеляційну скаргу, у якій вказує на те, що судом першої інстанції не з'ясовано усіх обставин справи, зокрема не взято до уваги його пояснення. Стверджує, що свідки - інспектори прикордонної служби ВПС «Рівне» ОСОБА_10 та ОСОБА_11 дали неправдиві пояснення. Посилається на те, що протокол про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне затримання та схема затримання не відповідають обставинам справи. Зазначає про відсутність у його діях умислу на вчинення правопорушення та опору військовослужбовцям. З огляду на наведене просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю у його діях складу правопорушень.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши скаржника, який підтримав апеляцію у повному обсязі та просив її задовольнити, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В силу вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Даних вимог закону при винесенні постанови місцевим судом дотримано.

Висновки суду про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КпАП України, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у передбаченому законом порядку, та належно дослідженими і оціненими судом доказами у їх сукупності.

На думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не взято до уваги його пояснення у судовому засідання.

Як вбачається з письмових пояснень ОСОБА_2, наявних у матеріалах справи, він не заперечує події правопорушення за обставин, вказаних у постанові. Тому твердження скаржника з цього приводу є необґрунтованими.

Факт вчинення ОСОБА_2 правопорушень підтверджується протоколами про адміністративне правопорушення і затримання, письмовими поясненнями першого, схемою затримання, рапортами дільничного інспектора прикордонної служби ВПС «Рівне».

Крім того, винуватість ОСОБА_2 у скоєнні вказаних адміністративних правопорушень, доводиться показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11

Вищезазначені показання свідків є чіткими та послідовними, а будь-які зауваження апелянта щодо належності і допустимості вказаних доказів до уваги апеляційним судом не приймаються.

На думку апеляційного суду, суд першої інстанції, аналізуючи докази у справі, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 204-1, ч. 2 ст. 185-10 КпАП України.

Тому твердження апелянта щодо його непричетності до правопорушень, на переконання апеляційного суду, є нічим іншим, як способом уникнення адміністративної відповідальності.

Під час апеляційного розгляду справи нових доказів скаржником надано не було.

На думку апеляційного суду, накладаючи адміністративне стягнення, суд відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП врахував характер правопорушення, дані про особу винного, ступінь суспільної небезпеки вчиненого, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив стягнення у виді адміністративного арешту.

Враховуючи вищенаведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Любомльського районного суду Волинської області від 22 грудня 2016 року щодо нього - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Волинської області П.П.Борсук